08 травня 2025 рокуСправа № 609/105/25 пров. № А/857/10149/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Гудима Л.Я., Онишкевича Т.В.,
при секретарі судового засідання - Гладкій С.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 6 лютого 2025 року (суддя Ковтунович О.В., м.Шумськ, повний текст складено 6 лютого 2025 року), -
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (далі ГУНП), в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 19.01.2025 серії ЕНА №3892603 (далі Постанова).
Рішенням Шумського районного суду Тернопільської області від 6 лютого 2025 року позову задоволено.
Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати.
В доводах апеляційної скарги вказує, що позивач не виконав вимоги дорожнього знаку 3.2 «Рух механічних транспортних засобів заборонено» з табличкою 7.4.7 - неділя 15:00 по 24:00. Факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП), підтверджується відео з реєстратора службового авто та боді-камери працівників поліції.
Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав, подав заяву про розгляд справи без його участі.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 КАС, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП, а тому Постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що згідно з Постановою, позивач 19.01.2025 о 15:27:40 в м. Шумськ по вул. І.Франка, керував транспортним засобом Renault Trafic НОМЕР_1 (далі ТЗ) та здійснив рух ТЗ в зоні дії дорожнього знаку 3.2 з табличкою 7.4.7 (неділя з 15:00 по 24:00 год.) рух заборонено, чим порушив пункт 8.4.б ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 122 КУпАП.
У зв'язку з наведеним позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення в розмірі 340 грн.
Відповідно до довідки від 21.01.2025 №01-23/5, виданої Комунальною установою «Центр культури і дозвілля імені Василя Ільківа» Шумської міської ради (далі Довідка, Установа відповідно), позивач працює у вказаній Установі на посаді техніка з 24.10.2024 згідно з наказом від 24.10.2024 №70-к.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Зазначена норма встановлює обов'язок суб'єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача.
Зазначена норма вказує на те, що саме на суб'єкта владних повноважень покладається обов'язок по доведенні правомірності своїх дій/рішень. При цьому суб'єкт владних повноважень при винесенні постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності має чітко дотриматися вимог КУпАП.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух
Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» визначається «Правилами дорожнього руху», затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (із змінами та доповненнями) (далі ПДР).
Пунктом 8.4 розділу 8 «Регулювання дорожнього руху» ПДР, передбачено, що дорожні знаки поділяються на групи.
а) попереджувальні знаки. Інформують водіїв про наближення до небезпечної ділянки дороги і характер небезпеки. Під час руху по цій ділянці необхідно вжити заходів для безпечного проїзду;
б) знаки пріоритету. Встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги;
в) заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі;
г) наказові знаки. Показують обов'язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження;
ґ) інформаційно-вказівні знаки. Запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об'єктів, територій, де діють спеціальні правила;
д) знаки сервісу. Інформують учасників дорожнього руху про розташування об'єктів обслуговування;
е) таблички до дорожніх знаків. Уточнюють або обмежують дію знаків, разом з якими вони встановлені.
Притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП згідно з Постановою, відбулось через те, що останній здійснив рух ТЗ в зоні дії дорожнього знаку 3.2 з табличкою 7.4.7 (неділя з 15:00 по 24:00 год.) рух заборонено, чим порушив пункт 8.4.б ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 122 КУпАП.
Частиною першою статті 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Заборонний знак 3.2., забороняє рух механічних транспортних засобів.
Відповідно до підрозділу 6 «Знаки сервісу» розділу 33 ПДР, табличка 7.4.7 «Час дії» показує дні тижня і час доби, протягом якої діє знак.
Разом з тим, із наданого позивачем ілюстративного зображення місця вчинення правопорушення слідує, що на відповідній ділянці дороги, а саме по вул. Українській у м. Шумську, встановлений інший знак - 3.1 «Рух заборонено», тоді як у Постанові зазначено інший знак - 3.2 «Рух механічних транспортних засобів заборонено».
Крім того, у Постанові вказано, що позивач порушив пункт 8.4.б ПДР, який стосується знаків пріоритету, хоча на відповідній ділянці дороги такі знаки відсутні. Зазначені розбіжності свідчать про помилкову ідентифікацію дорожнього знаку та неправильну правову кваліфікацію дій позивача, що унеможливлює встановлення об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення
Розділом 33 «Дорожні знаки» ПДР передбачено, що не поширюється дія знаків: 3.1-3.8, 3.11 - на транспортні засоби, що обслуговують громадян чи належать громадянам, які проживають або працюють у цій зоні, а також на транспортні засоби, що обслуговують підприємства, які розташовані у позначеній зоні.
Таким чином, ПДР містять виключення щодо застосування дії зони дорожнього знака 3.2. «Рух механічних транспортних засобів заборонено», зокрема, такий не поширює свою дію на транспортні засоби, що обслуговують громадян чи належать громадянам, які проживають або працюють у цій зоні, а також на транспортні засоби, що обслуговують підприємства, які розташовані у позначеній зоні. У таких випадках транспортні засоби повинні в'їжджати до позначеної зони і виїжджати з неї на найближчому перехресті до місця призначення.
Відповідно до наданої Довідки, позивач працює на посаді техніка в Установі, приміщення якої знаходиться по вул. Українській в м. Шумську - безпосередньо в зоні дії відповідного знаку, де і був зупинений працівниками поліції.
За встановлених обставин, у контексті наведених правових норм, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач вимоги дорожнього знаку 3.1 не порушував, оскільки, такий містить виключення, зокрема, не поширюється на транспортні засоби, що належать громадянам, які працюють у зоні його дії.
Доводи відповідача про те, що неділя не є робочим днем позивача, самі по собі не виключають застосування винятку, передбаченого розділом 33 ПДР.
Виняток з дії дорожніх знаків 3.1- 3.8 і 3.11 не обмежується лише робочими днями чи стандартним графіком роботи, а формулюється як «проживання або праця в зоні дії знака». У ПДР не міститься вимог щодо підтвердження факту перебування в межах робочого часу чи виходу на зміну в конкретний день.
Крім того, відповідачем не надано жодних доказів, які б спростовували правомірність перебування позивача в зоні дії знака з метою, пов'язаною з виконанням трудових обов'язків чи обслуговуванням відповідної установи (наприклад, виклику за потребами служби, чергування, технічних робіт тощо).
Отже, аналіз фактичних обставин справи, встановлених у їх взаємному зв'язку та сукупності, та мотивів, покладених в основу оскаржуваної Постанови, дає підстави для висновку про недоведеність у спірних правовідносинах належними та допустимими доказами вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено частиною першою статті 122 КУпАП.
Відповідно до вимог частини третьої статті 286 КАС за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що оскільки позивачем не було вчинено порушення ПДР, оскаржувана Постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 6 лютого 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Cуддя-доповідач В. Я. Качмар
судді Л. Я. Гудим
Т. В. Онишкевич
Повний текст складено 19 травня 2025 року у зв'язку з перебуванням судді доповідача Качмара В.Я. у відрядженні у період з 09.05.2025 по 10.05.2025 та перебуванням судді Гудима Л.Я у відпустці у період з 12.05.2025 по 18.05.2025.