Справа № 120/9934/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Маслоід О.С.
Суддя-доповідач - Курко О. П.
19 травня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Курка О. П.
суддів: Боровицького О. А. Шидловського В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02.09.2024 у справі №120/9934/23 залишено без задоволення.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що в провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 02.09.2024 позов задоволено, зокрема визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо зменшення в довідках про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 №ХЛ61454 від 17.05.2023 надбавки за особливості проходження служби з 78 % до 1% та премії з 35 % до 10%; зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 , на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28.02.2023 у справі №120/9221/22, скласти та подати до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 в яких, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 року № 260, вказати розміри: надбавки за особливості проходження служби - 78% посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років; премії - 35% посадового окладу.
07.04.2025 за вх.№22136/25 до Вінницького окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 02.09.2024. Вказана заява обґрунтована тим, що відповідачем видано оновлені довідки про розмір грошового забезпечення, однак в них зазначено щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премія в нижчому розмірі, а саме без застосування розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2020, 01.01.2021 та на 01.01.2022.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що встановлення судового контролю у той спосіб, про яких просить позивач, фактично спрямоване на врегулювання нових правовідносин, які не були предметом судового дослідження у даній адміністративній справі та не є предметом виконання судового рішення від 02.09.2024.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Приписами ст. 3821 КАС України визначено, що суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Враховуючи відсутність необхідності виклику сторін у судове засідання, суд вважає за можливе розглянути заяву позивача від 07.04.2025 в порядку письмового провадження.
Визначаючись щодо заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у цій справі, суд керується такими мотивами.
Ст. 14 КАС України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Розділом IV КАС України врегульовано окремі процесуальні питання, пов'язані з виконанням судового рішення, та передбачено, що судовий контроль за виконанням судового рішення здійснює суд, який його ухвалив.
Форми судового контролю за виконанням судового рішення встановлені приписами ст. 382, 3821, 3822, 3823, 383 КАС України.
Так, ч. 1 ст. 382 КАС України передбачено, що суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 3821 цього Кодексу. (ч. 1 ст. 3822 КАС України).
Отже, вказаною нормою передбачено право суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. При цьому, для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
У свою чергу, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.
Інститут судового контролю полягає у здійсненні судом контролюючої функції по відношенню до суб'єкта владних повноважень з дотримання ним принципу обов'язковості судового рішення. З набранням чинності нової редакції КАС України законодавцем розширено повноваження суду та надано судам право встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення після ухвалення ним рішення у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що органом влади порушується принцип обов'язковості судового рішення.
Отже, вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд повинен з'ясувати, чи виконано судове рішення, причини, які призвели до невиконання такого рішення та чи є вони об'єктивними, а також оцінити ризики, які можуть існувати для позивача у випадку невиконання рішення суду.
Так, суд вказує, що у цій адміністративній справі надавалась оцінка щодо наявності підстав для видачі оновлених довідок про розмір грошового забезпечення позивача із зазначенням відомостей про розмір надбавки за особливості проходження служби на рівні 78% посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років; а також премії в розмірі 35% посадового окладу. Тобто спірним було лише питання визначення відсоткового розміру окремих видів грошового забезпечення.
При цьому судом не досліджувалось питання щодо грошового вираження вказаних щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, зокрема, який прожитковий мінімум підлягає застосуванню при їх обчисленні, адже це не було предметом спору.
Крім того, варто наголосити, що наведене питання не розглядалось і не вирішувалось судом у справі №120/9221/22.
Таким чином, оскільки питання щодо визначення розміру додаткових видів грошового забезпечення, на які посилається позивач у заяві і які, на його думку, визначені відповідачем неправомірно, не досліджувалося судом під час ухвалення рішення за наслідками розгляду цієї справи, тому такі обставини не можуть досліджуватися судом і при розгляді заяви, поданої в порядку ст. 382 КАС України, з наданням їм правової оцінки.
Суд звертає увагу, що в разі незгоди позивача з рішенням чи діями суб'єкта владних повноважень (відповідача), які пов'язані із визначенням розміру щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії у нових довідках про розмір його грошового забезпечення станом на 01.01.2020, 01.01.2021 та на 01.01.2022 позивач не позбавлений можливості звернутися до суду із новою позовною заявою про оскарження цих рішень чи дій в загальному порядку.
Встановлення ж судового контролю у той спосіб, про яких просить позивач, фактично спрямоване на врегулювання нових правовідносин, які не були предметом судового дослідження у даній адміністративній справі та не є предметом виконання судового рішення від 02.09.2024.
За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно з ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Курко О. П.
Судді Боровицький О. А. Шидловський В.Б.