Справа № 380/3557/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Брильовський Р.М.
Суддя-доповідач - Курко О. П.
19 травня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Курка О. П.
суддів: Боровицького О. А. Ватаманюка Р.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду Гуляка Василя Васильовича, Кухтея Руслана Віталійовича, Коваля Романа Йосиповича про визнання протиправними дій,
в лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Держави Україна в особі суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду Гуляка Василя Васильовича, Кухтея Руслана Віталійовича, Коваля Романа Йосиповича про визнання протиправними дій.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року відмовлено у відкритті провадження.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Держави Україна в особі суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду Гуляка Василя Васильовича, Кухтея Руслана Віталійовича, Коваля Романа Йосиповича, у якій просить суд:
- визнати дії Держави Україна в особі суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду Гуляка Василя Васильовича, Кухтея Руслана Віталійовича, Коваля Романа Йосиповича протиправними та такими що ігнорують діюче законодавство України, Рішення Конституційного Суду України порушують права і свободи людини гарантовані Конституцією України;
- стягнути з Держави Україна, в особі суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду Гуляка Василя Васильовича, Кухтея Руслана Віталійовича, Коваля Романа Йосиповича на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 моральну шкоду у сумі 750000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що у провадженні Восьмого апеляційного адміністративного суду знаходиться справа №380/15916/22 за апеляційною скаргою особи О.Хоміка, який самовільно привласнив собі повноваження представника колективного органу Покровської міської ради Дніпропетровської області на рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/15916/22 від 30 жовтня 2024 року за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Головного управління ДПС у Львівській області, Покровської міської ради Дніпропетровської області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, визнання протиправним та скасування рішення. 19.12.2024 колегією суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду у складі суддів В. Гуляка, Р. Кухтея, Р. Коваля справу за позовом В.Новицького №380/15916/22 прийнято до провадження. 06.01.2025 відкрито апеляційне провадження у справі №380/15916/22 за апеляційною скаргою особи ОСОБА_2 . Також вказує, що колегією суддів проігноровано Рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № З-рп/99 та не вчинено жодних дій щодо перевірки наявності повноважень ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та обсяг таких повноважень. Судді відмовились з'ясовувати важливі для розгляду справи обставини, відмовилась визнати повноваження міського голови О.Шаповала, як представника територіальної громади та колективного органу Покровської міської ради позбавили його права представляти інтереси територіальної громади в суді, що є порушенням діючим законодавства та ігноруванням рішень Конституційного Суду України, які є обов'язковими для виконання. Зазначає, що суддями повністю проігноровано обов'язок перевірити повноваження осіб О.Хоміка, А.Маглиша як представників юридичної особи Покровська міської ради Дніпропетровської області. Колегією суддів 31.01.2025 постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі №380/15916/22 за апеляційною скаргою особи ОСОБА_2 . ОСОБА_4 звернувся до суду з заявою про роз'яснення незрозумілого рішення суду яке не ґрунтувалося на вимогах діючого законодавства України. 21.01.2025 колегією суддів була постановлена ухвала з питань роз'яснення незрозумілого рішення суду, якою відмовлено у роз'ясненні рішення суду про відкриття апеляційного провадження. В.Новицький заявив відвід суддям В.Гуляку, Р.Кухтею,Р.Ковалю. 31.01.2025 колегією суддів у складі В.Гуляка, Р.Кухтея, Р.Коваля винесено ухвалу якою визнано не обґрунтованим заявлений відвід. 3 лютого 2025 року колегією суддів у складі М.Пліша, А.Курильця, О.Мікули було постановлено ухвалу, у якій зазначена колегія суддів, не побачила порушення прав людини, відсутність автоматизованого розподілу справ між суддями, ігнорування судової практики ЄСПЛ, зловживання службовим становищем, неприязних відношень, конфлікту інтересів. 17 лютого 2025 року винесено ухвалу про призначення справи №380/15916/22 до розгляду. Зазначає, що своїми свавільними діями судді В.Гуляк, Р.Кухтей ,Р.Коваль ігнорують Конституцію України, свідомо і публічно порушують законодавство України, права людини і громадянина, ігнорують Рішення Конституційного суду України, порушують рівність учасників процесу, позбавляють права на справедливий розгляд справи в суді, таким чином звернуся з позовом до суду.
Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що спір з приводу якого позивач звернувся до суду не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо: позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Частиною другою статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Визначення публічно-правового спору міститься у пункті 2 частини першої статті 4 КАС України згідно з яким публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Аналізуючи наведені вище норми права, суддя зазначає, що публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад, а участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте, сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Кодекс адміністративного судочинства України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень саме владних управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. Ці положення не поширюють свою дію на правові ситуації, які вимагають інших форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.
Як вбачається з позовної заяви, підставою для звернення ОСОБА_1 до суду стало те, що суддями Восьмого апеляційного адміністративного суду - Гуляком Василем Васильовичем, Кухтеєм Русланом Віталійовичем, Ковалем Романом Йосиповичем прийнято апеляційну скаргу від представника Покровської міської ради Дніпропетровської області Хоміка Олексія Васильовича, допущення до справи представників Покровської міської ради Дніпропетровської області Хоміка Олексія Васильовича, Маглиша Андрія Сергійовича та винесено ухвали: від 06 січня 2025 року про відкриття апеляційного провадження; від 20 січня 2025 року з питання роз'яснення судового рішення; від 31 січня 2025 року з питань відводу; від 17 лютого 2025 року про призначення справи до апеляційного розгляду.
Положеннями статті 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до частин першої та третьої статті 6 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.
Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.
Аналіз вищенаведених правових норм свідчить про те, що законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суду, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю.
Суд зазначає, що у порядку адміністративного судочинства можуть бути оскаржені акти, дії або бездіяльність посадових і службових осіб судів, що належать до сфери управлінської діяльності.
Водночас дії суду (судді), вчинені при виконанні ним своїх обов'язків щодо здійснення правосуддя (самостійного виду державної діяльності, яка здійснюється шляхом розгляду і вирішення у судових засіданнях в особливій, встановленій законом, процесуальній формі адміністративних, цивільних, кримінальних та інших справ), є не управлінськими, а процесуальними, і оскаржуються виключно в порядку, визначеному процесуальними законами.
Відповідно до роз'яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 6 «Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів», у розумінні положень частини першої статті 2, пунктів 1, 7 і 9 статті 3, статті 17, частини третьої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України (у відповідній редакції - прим.) суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.
Разом з цим, Конституційний Суд України у пункті 4.2 Рішення від 23 травня 2001 року у справі № 6-рп/2001 роз'яснив, що порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судового розгляду справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень, належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.
Відповідно до частин першої та третьої статті 6 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.
Крім того, у пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» зазначено, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
Таким чином, оскарження дій суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, а також про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ.
Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви (заяви, клопотання) та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені.
Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу відносно суду (судді).
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 320/3328/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 1340/4052/18.
Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, а також про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ.
Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише в межах відповідної судової справи, у якій такі порушення були допущені.
Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).
Правова позиція з цього питання неодноразово викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06 липня 2021 року у справі № 240/533/21, від 26 травня 2021 року у справі № 460/9271/20.
У постанові від 26 травня 2021 року у справі № 460/9271/20 Верховний Суд зазначив, що у порядку адміністративного судочинства можуть бути оскаржені акти, дії або бездіяльність посадових і службових осіб судів, що належать до сфери управлінської діяльності.
Водночас дії суду, вчинені при виконанні ним своїх обов'язків щодо здійснення правосуддя (самостійного виду державної діяльності, яка здійснюється шляхом розгляду і вирішення у судових засіданнях в особливій, встановленій законом, процесуальній формі адміністративних, цивільних, кримінальних та інших справ), є не управлінськими, а процесуальними, і оскаржуються виключно в порядку, визначеному процесуальними законами.
Отже, судді Восьмого апеляційного адміністративного суду не можуть бути відповідачами у справі щодо оскарження його дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ, заяв та клопотань.
Оскільки предметом позову в цій справі є дії суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду Гуляка Василя Васильовича, Кухтея Руслана Віталійовича, Коваля Романа Йосиповича, які на думку позивача полягають у прийняті апеляційної скарги від представника Покровської міської ради Дніпропетровської області Хоміка Олексія Васильовича, допущення до справи представників Покровської міської ради Дніпропетровської області Хоміка Олексія Васильовича, Маглиша Андрія Сергійовича та винесення ухвал: від 06 січня 2025 року про відкриття апеляційного провадження; від 20 січня 2025 року з питання роз'яснення судового рішення; від 31 січня 2025 року з питань відводу; від 17 лютого 2025 року про призначення справи до апеляційного розгляду, тобто позовні вимоги стосуються вчинення (невчинення) судом передбачених процесуальним законом дій, то такі дії не можуть бути оскаржені поза межами порядку, передбаченого процесуальним законом.
Дії (бездіяльність) суду під час розгляду справи, в тому числі визначення складу суду для розгляду такої справи відповідно до вимог статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України, належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України в межах провадження відповідної справи.
Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі № 460/9271/20, яку суд враховує в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України.
Таким чином, оскарження дій суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, а також про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ.
Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені.
Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви № 17160/06 та № 35548/06, пункт 33).
Відсутність правової регламентації можливості оскаржити рішення, дії та бездіяльність суду, відповідно ухваленого або вчиненого після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду інакше, ніж у порядку апеляційного та касаційного перегляду, а також неможливість притягнення суду (судді) до цивільної відповідальності за вказані рішення, дії чи бездіяльність є легітимними обмеженнями, покликаними забезпечити правову визначеність у правовідносинах учасників справи між собою та з судом, а також загальновизнаними гарантіями суддівської незалежності.
Такі обмеження не шкодять суті права на доступ до суду та є пропорційними визначеній меті, оскільки вона досягається гарантуванням у законі порядку оскарження рішень, дій і бездіяльності суду, відповідно ухвалених або вчинених після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду.
Отже, у цій справі поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» щодо вказаних вимог ОСОБА_1 слід тлумачити як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. А тому зазначені вище вимоги не можуть бути вирішені в судах жодної юрисдикції.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 1340/4052/18 та від 26 лютого 2020 року у справі № 280/1334/19.
При вирішенні питання щодо наявності підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі за пунктом 1 частиною 1 статті 170 КАС України поняття спору, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, слід тлумачити в контексті частини 3 статті 124 Конституції України в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підпадають під юрисдикцію саме адміністративних судів, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Відповідно суд не роз'яснює, до якого суду слід звертатися з таким позовом, оскільки таку правову позицію висловлено, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 800/559/17, від 3 квітня 2018 року у справі №9901/152/18, від 30 травня 2018 року у справі № 9901/497/18, від 5 лютого 2019 року у справі №9901/638/18 та від 27 лютого 2019 року у справі №9901/798/18.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у відкритті провадження у цій справі належить відмовити на підставі пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно з ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Курко О. П.
Судді Боровицький О. А. Ватаманюк Р.В.