Постанова від 19.05.2025 по справі 560/21986/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/21986/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Фелонюк Д.Л.

Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.

19 травня 2025 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Матохнюка Д.Б. Граб Л.С. ,

за участю секретаря судового засідання Човган А.В.

представника позивача - Яроцької Ю.О.

представника відповідача - Ткачук Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "Авантаж" на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "Авантаж" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "Авантаж" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Відповідач направив на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення, оскільки вважає, що судом вірно встановлені обставини справи та надано їх належну правову оцінку.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що працівниками Головного управління ДПС у Хмельницькій області на підставі направлень, відповідно до статей 20, 75, 77, 81, 82 ПК України, плану-графіку проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2022 рік, на підставі наказу Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 30.12.2021 №3786-п, проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ ВКП «Авантаж» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2017 по 30.09.2021, валютного законодавства за період з 01.04.2017 по 30.09.2021, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 30.09.2021, іншого законодавства за період з 01.04.2017 по 30.09.2021, відповідно до затвердженого плану документальної перевірки.

За результатами перевірки складено акт від 04.02.2022 №801/22-01-07-01/21335012 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ ВКП «АВАНТАЖ».

На підставі висновків, викладених в акті перевірки №801/22-01-07-01/21335012 та з врахуванням розгляду заперечення до акту перевірки, відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення, у тому числі спірні у цій справі, а саме:

- форми "Р" №9804/2201-0710 від 18.08.2023, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств який сплачують інші підприємства на 5318190,00 грн, у тому числі 4584868,00 грн - за податковими та/або іншими зобов'язаннями, 733322,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- форми "Р" №9802/2201-0710 від 18.08.2023, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 3091962,00 грн, у тому числі 2502349,00 грн - за податковими та/або іншими зобов'язаннями, 589613,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- форми "ПН" №9801/2201-0710 від 18.08.2023, яким до позивача застосовано штраф відповідно до пункту 120-1.2 статті 120-1 ПК України у розмірі 111870,99 грн.

Позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення №9804/2201-0710 від 18.08.2023, №9802/2201-0710 від 18.08.2023 та №9801/2201-0710 від 18.08.2023 в адміністративному порядку. Рішенням Державної податкової служби України від 06.11.2023 №33175/6/99-00-06-01-01-06 про результати розгляду скарги залишено без змін податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області №9804/2201-0710 від 18.08.2023, №9802/2201-0710 від 18.08.2023 та №9801/2201-0710 від 18.08.2023, а скаргу - без задоволення.

Підставою для винесення податкового повідомлення-рішення форми "Р" №9804/2201-0710 від 18.08.2023 слугували висновки контролюючого органу щодо порушення позивачем вимог п. 44.1, 44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК країни, п.2 ст.3, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-ХІV (із змінами та доповненнями), п.2.1, п.2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, п.5 П(С)БО 15 «Дохід», п.17 П(С)БО 14 «Оренда», п. 5 П(С)БО 9 «Запаси», п.6, п.11 П(С)БО 16 «Витрати», п.5.4, п.5.6 ПСБО 25, в результаті чого платником занижено податок на прибуток всього в сумі 4584868 грн., у тому числі за 2018 рік в сумі 1340884 грн, за 2019 рік в сумі 2156123 грн, за 2020 рік в сумі 1087861 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення №9804/2201-0710 від 18.08.2023 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 5318190 грн (податкове зобов'язання 4584868 грн та штрафні санкції 733322 грн).

На визначення вказаного грошового зобов'язання вплинули такі порушення:

- завищення показників рядку 2050 "Собівартість реалізованої продукції (товарів, робiт, послуг)" Звіту про фінансові результати в загальній сумі 10179085 грн, в тому числі за: 2018 рік в сумі 760755 грн, за рік 2019 в сумі 7574258 грн, за 2020 рік в сумі 1844072 грн, в результаті віднесення до її складу вартості придбаних нафтопродуктів на підставі документально оформлених нереальних господарських операцій за реквізитами первинних документів, складених ТОВ "Афіна-кон" (ПН 39939775) та ТОВ "Укр юні сеіл" (ПН 42431170);

- заниження інших операційних доходів в сумі 745807,98 грн, в тому числі за 2018 рік в сумі 248602,66 грн, за 2019 рік в сумі 248602,66 грн, за 2020 рік в сумі 248602,66 грн за рахунок не відображення у їх складі доходу від надання в оренду автозаправочної станції у відповідній сумі;

- не подання податкових декларацій з податку на прибуток підприємств за 2018 - 2020 роки та, відповідно, не декларування показників в рядку 01 «дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» в сумі 75184900 грн.

Досліджуючи правомірність доводів відповідача в частині завищення показників рядку 2050 "Собівартість реалізованої продукції (товарів, робiт, послуг)" Звіту про фінансові результати в загальній сумі 10179085 грн, в результаті віднесення до її складу вартості придбаних нафтопродуктів на підставі документально оформлених нереальних господарських операцій за реквізитами первинних документів, складених ТОВ "Афіна - кон" (ПН 39939775) та ТОВ "Укр юні сеіл" (ПН 42431170), суд першої інстанції встановив, що між позивачем (замовник) та ТОВ "Укр юні сеіл" (постачальник) 10.06.2019 укладено договір поставки нафтопродуктів №10/06-2019, відповідно до умов якого:

- предметом цього договору є поставка дизельного палива, газу, автомобільного бензину (далі по тексту - нафтопродукти) (конденсат газовий стабільний) (пункт 1.1);

- якість нафтопродуктів, що передаються покупцю, повинна відповідати вимогам ДСТУ, встановлених для даного виду нафтопродуктів; підтвердженням якості нафтопродуктів є паспорт/сертифікат якості виробника (пункт 2.1);

- кількість фактично поставлених покупцеві нафтопродуктів кожної конкретної партії визначається підписаною сторонами видатковою накладною або актом прийому-передачі (пункт 2.2);

- поставка нафтопродуктів здійснюється постачальником відповідно до заявки покупця; заявка надається постачальнику в усній або письмовій формі та передається за допомогою телефонного/факсимільного зв'язку або електронною поштою (пункт 3.1);

- приймання покупцем нафтопродуктів за кількістю та якістю проводиться у відповідності до «Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску і обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України», затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 281/171/578/155 від 20.05.2008 року, з урахуванням умов «Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України», затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №271/121 від 04.06.2007р. (пункт 3.6);

- датою поставки нафтопродуктів вважається дата підписання сторонами видаткової накладної (пункт 3.13);

- ціна за одиницю виміру нафтопродуктів обумовлюється сторонами та визначається в рахунку-фактурі та у видаткових накладних/актах прийому-передачі на кожну конкретну партію нафтопродуктів, що є невід'ємними частинами даного договору (пункт 4.1);

- загальна вартість договору визначається як сума вартості нафтопродуктів, зазначених у видаткових накладних/актах прийому-передачі до даного договору (пункт 4.2);

- загальна вартість кожної відвантаженої партії нафтопродуктів визначається видатковою накладною/актом прийому-передачі та рахунком-фактурою, який виставляється постачальником не пізніше наступного дня, що слідує за днем відвантаження та є підставою для здійснення покупцем оплати за нафтопродукти (пункт 4.3);

- оплата загальної вартості кожної партії нафтопродуктів здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника; дата поставки нафтопродуктів визначається згідно п. 3.13 даного договору (пункт 4.4);

- датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (пункт 4.5);

- цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня поточного року (протягом якого був підписаний договір) та вважається автоматично продовженим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення дії договору не було офіційного письмового повідомлення рекомендованим листом від однієї сторони до іншої сторони про небажання продовжувати договірні відносини (пункт 8.1).

На підтвердження виконання вимог договору поставки нафтопродуктів №10/06-2019 від 10.06.2019 у розрізі окремих операцій позивач надав копії:

- рахунку на оплату №15 від 27.06.2019 на загальну суму 177440,00 грн, у тому числі ПДВ 29573,33 грн; платіжних доручень №297 від 27.06.2019 та №227 від 27.06.2019; податкової накладної №16 від 27.06.2019 (згідно з квитанцією від 15.07.2019 №1 документ прийнято);

- рахунку на оплату №16 від 20.06.2019 на загальну суму 302400,00 грн, у тому числі ПДВ 50400,00 грн; платіжного доручення №327 від 11.07.2019; податкової накладної №14 від 20.06.2019 (згідно з квитанцією №1 від 15.07.2019 документ прийнято);

- рахунку на оплату №17 від 24.06.2019 на загальну суму 300840,00 грн, у тому числі ПДВ 50140,00 грн; платіжного доручення №330 від 11.07.2019; податкової накладної №15 від 24.06.2019 (згідно з квитанцією №1 від 15.07.2019 документ прийнято);

- рахунку на оплату №18 від 03.07.2019 на загальну суму 297108,00 грн, у тому числі ПДВ 49518,00 грн; платіжного доручення №331 від 11.07.2019; податкової накладної №18 від 11.07.2019 (згідно з квитанцією №1 від 01.08.2019 документ прийнято);

- рахунку на оплату №19 від 12.07.2019 на загальну суму 342720,00 грн, у тому числі ПДВ 57120,00 грн; платіжного доручення №394 від 15.08.2019; податкової накладної №19 від 15.07.2019 (згідно з квитанцією №1 від 01.08.2019 документ прийнято);

- рахунку на оплату №20 від 18.07.2019 на загальну суму 354090,00 грн, у тому числі ПДВ 59015,00 грн; платіжного доручення №402 від 20.08.2019; податкової накладної №20 від 19.07.2019 (згідно з квитанцією №1 від 15.08.2019 документ прийнято);

- рахунку на оплату №21 від 31.07.2019 на загальну суму 348168,00 грн, у тому числі ПДВ 58028,00 грн; платіжного доручення №403 від 20.08.2019; податкової накладної №21 від 31.07.2019 (згідно з квитанцією №1 від 15.08.2019 документ прийнято);

- рахунку на оплату №22 від 07.08.2019 на загальну суму 350010,00 грн, у тому числі ПДВ 58335,00 грн; платіжного доручення №447 від 06.09.2019; податкової накладної №22 від 07.08.2019 (згідно з квитанцією №1 від 30.08.2019 документ прийнято);

- рахунку на оплату №24 від 20.08.2019 на загальну суму 350064,00 грн, у тому числі ПДВ 58344,00 грн; платіжного доручення №603 від 31.10.2019; податкової накладної №24 від 22.08.2019 (згідно з квитанцією №1 від 27.09.2019 документ прийнято);

- рахунку на оплату №25 від 29.08.2019 на загальну суму 363032,00 грн, у тому числі ПДВ 60505,33 грн; платіжного доручення №448 від 06.09.2019; податкової накладної №27 від 06.09.2019 (згідно з квитанцією №1 від 11.10.2019 документ прийнято).

Також під час перевірки надано платіжне доручення №524 від 10.10.2019 згідно з рахунком №24 від 20.08.2019 на суму 350064,00 грн.

Позивач здійснив перерахування коштів у 2019 році на загальну суму 3535936,00 грн.

Позивач, вважаючи податкові повідомлення-рішення №9804/2201-0710 від 18.08.2023, №9802/2201-0710 від 18.08.2023 та №9801/2201-0710 від 18.08.2023 протиправними, звернувся з позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувані рішення податкового органу прийняті правомірно.

Переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

В той же час, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні даних податкового обліку, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.08.2024 у справі №280/5710/22.

Відносно доводів контролюючого органу про не надання видаткових накладних або інших документів, складених відповідно до Закону №996-ХIV, що підтверджують придбання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Укр юні сеіл», суд, дослідивши умови договору поставки нафтопродуктів від 10.06.2019 №10/06-2019 встановив, що кількість фактично поставленого конденсату газового стабільного визначається підписаною сторонами видатковою накладною або актом прийому-передачі.

При цьому, позивач надав виключно документи, які фіксують факт укладання правочину (договір) та його результати (податкові накладні, рахунки на оплату, платіжні доручення). Матеріали справи не містять підтвердження фактичного виконання сторонами договірних зобов'язань, тобто, доказів вчинення певних дій у ході постачання та реалізації товарів, що є предметом договору, в тому числі про фактичний рух активів.

Стосовно доводів відповідача про не надання товарно-транспортних накладних, які підтверджують факт транспортування газового конденсату стабільного та оливи базової SN-150 на адресу ТОВ ВКП «Авантаж», суд зазначив, що відповідно до розділу 1 «Терміни та поняття» Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Статтею 5 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України від 20.05.2008 №281/171/578/155, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за №805/15496 (далі - Інструкція №281/171/578/155), визначено порядок приймання нафти і нафтопродуктів.

Згідно з пунктом 5.4.1 Інструкції №281/171/578/155 перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами №363. З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт.

Відповідно до підпункту 5.4.3 пункту 5.4 статті 5 Інструкції №281/171/578/155 про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад.

Позивач не надав акти приймання нафтопродуктів, складених відповідно до Інструкції №281/171/578/155.

Згідно з підпунктом 7.5.6 пункту 7.5 статті 7 Інструкції №281/171/578/155 відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких:

перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства;

другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства;

третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи.

Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності.

Наведенні норми свідчать, що до документального забезпечення господарських операцій з нафтопродуктами існують додаткові вимоги, зокрема, наявність товарно-транспортних накладних.

Суд враховує, що умовами договору поставки нафтопродуктів від 10.06.2019 №10/06-2019 встановлено, що приймання покупцем нафтопродуктів за кількістю та якістю проводиться відповідно до Інструкції №281/171/578/155. Тому товарно-транспортна накладна відноситься до первинної транспортної документації, ведення форм якої є обов'язковим та стосується предмету перевірки.

Верховний Суд у постанові від 21.05.2024 у справі №160/14102/22 зазначив, що з огляду на характер господарських операцій, їх склад, об'єм поставок, товарно-транспортні накладні та подорожні листи є невід'ємною частиною цих відносин, їх ненадання або недоліки в оформленні свідчать про невідповідність первинних документів вимогам Інструкції №281/171/578/155.

Під час судового розгляду справи, позивач не надав первинні документи, які б підтверджували транспортування товарно-матеріальних цінностей: шляхових листів, товарно-транспортних накладних, актів надання послуг, договорів на послуги перевезення, транспортно-експедиційні послуги, тощо. Відсутність цієї інформації не дає змоги підтвердити фактичний рух ТМЦ по ланцюгу постачання, його надходження до покупця (товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "Авантаж") та, відповідно, його походження.

Приписами частини 1 статті 268 Господарського кодексу України встановлено, що якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам (у разі наявності), іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. Тобто, постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі (частина 4 статті 268 Господарського кодексу України).

Згідно з статтею 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 6.4.1 Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Мінпаливенерго України, Держспоживстандарту України від 04.06.2007 №271/121, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.07.2007 за №762/14029, нафту та/або нафтопродукт відпускають споживачам лише після підтвердження випробувальною лабораторією їх відповідності вимогам нормативних документів і наявності паспорта якості на нафту та/або нафтопродукт, що міститься в конкретному резервуарі.

Отже, як вірно вказав суд першої інстанції, наявність у позивача сертифікатів / паспортів якості на нафтопродукти є обов'язковим, що також передбачено і договором поставки нафтопродуктів від 10.06.2019 №10/06-2019. Проте, всупереч наведеному, ТОВ ВКП «Авантаж» не надано документів щодо походження газового конденсату стабільного та оливи базової SN-150, що не дає змоги встановити виробника, походження товару, його відповідність діючим стандартам.

Основним видом діяльності позивача є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (КВЕД 01.11). При цьому, не надано доказів здійснення позивачем діяльності, пов'язаної з виробництвом палива або інших хімічних сполук та проведення інших господарських операцій з газовим конденсатом, використання останнього у господарській діяльності позивача чи утилізації. Також не встановлено наявності у позивача місць зберігання газового конденсату чи здійснення позивачем операцій з його реалізації на адресу інших суб'єктів господарювання.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи позивача про те, що газовий конденсат використовувався ним для технологічного догляду та підтримання в робочому стані сільськогосподарської техніки та об'єктів нерухомості, про що надано до позову накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, оскільки не надано відомостей про отримання ТОВ ВКП «Авантаж» дозволу на розміщення відходів, пояснень щодо утилізації відпрацьованого газового конденсату стабільного, який використовувався для технологічного догляду та підтримання в робочому стані сільськогосподарської техніки.

Щодо висновків контролюючого органу, що в ТОВ «Укр юні сеіл» відсутні можливості виконання зобов'язань за договором поставки нафтопродуктів від 10.06.2019 №10/06-2019 у зв'язку з відсутністю факту (джерела) походження, відсутністю достатньої кількості працівників, відсутністю виробничих та складських приміщень (місць зберігання), то суд вважає їх безпідставними, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей. Тобто платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами Головного управління ДПС у Хмельницькій області під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

В бухгалтерському обліку операції позивача з ТОВ «Укр юні сеіл» по придбанню газового конденсату стабільного та оливи базової SN-150 відображені в кореспонденції рахунків:

- придбання: Дт рах. 203 «Паливо» - Кт рах. 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» - на суму 2954304,15 грн; Дт рах.644 «Податковий кредит» - Кт рах. 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» - ПДВ в сумі 590860,83 грн;

- оплата: Дт рах. 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» - Кт рах. 31.1 «Поточні рахунки в національній валюті» - в сумі 3535936,0 грн;

- списання: Дт рах. 23 «Виробництво» - Кт рах. 203 «Паливо»; Дт рах. 90 «Собівартість реалізації» - Кт рах. 23 «Виробництво».

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Укр юні сеіл» не підтверджена, що підтверджує висновок відповідача, що ТОВ ВКП «Авантаж» завищив показники в рядку 2050 «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» Звіту про фінансові результати (форма №2м) в загальній сумі 2954304 грн, в тому числі за 2019 рік у сумі 2954304 грн.

Щодо господарських операцій ТОВ ВКП «Авантаж» з ТОВ «Афіна-кон», судом встановлено, що між ТОВ «Афіна-кон» (постачальник) та ТОВ ВКП «Авантаж» (покупець) 19.11.2018 укладено договір поставки №19/11/-18, відповідно до умов якого:

- продавець зобов'язується передати у власність покупця нафтопродукти (надалі товар), а покупець прийняти і оплатити товар на умовах та в строки обумовлені цим договором та додатковими угодами до цього договору (пункт 1.1);

- назва товару, світлі нафтопродукти, конденсат газовий стабільний, розчинник складний органічний, сольвент кам'яновугільний (марка Б, В) (пункт 1.2);

- одиниця виміру товару: літри або тони (пункт 1.3);

- якість товару повинна відповідати вимогам ТУ (ДСТУ) і даним зазначених в сертифікаті якості підприємства - виробника, на дану партію товару (пункт 1.4);

- передача (постачання) покупцю партії товару здійснюється зі складу продавця на умовах самовивіз, автомобільним транспортом (бензовозами) покупця; за узгодженням сторін поставка товару може здійснюватися транспортом продавця з покладенням на покупця витрат на транспортування (пункт 2.1);

- приймання - передача товару по кількості і якості, здійснюється на складі продавця в присутності представників сторін (пункт 2.3);

- ціна, якість та асортимент кожної конкретної партії товару та порядок розрахунків заздалегідь узгоджується сторонами шляхом укладення додаткових угод (специфікацій), або рахунків-фактур на оплату (пункт 3.1);

- оплата вартості кожної конкретної партії товару переданого по цьому договору здійснюється покупцем терміном до 3-х банківських днів з моменту отримання рахунку, або в порядку та строки обумовлені в додатковій угоді, рахунку-фактурі, які є невід'ємною частиною цього договору (пункт 3.2);

- надана продавцем рахунок-фактура підлягає оплаті покупцем шляхом переказу грошових коштів в безготівковій формі на поточний рахунок продавця (пункт 3.3);

На підтвердження виконання договору поставки від 19.11.2018 №19/11/-18 позивач надав копії таких документів у розрізі окремих господарських операцій:

- видаткової накладної №293 від 30.11.2018 (на загальну суму 430220,00 грн, у тому числі ПДВ 71703,33 грн), товарно-транспортної накладної №Р293 від 30.11.2018, податкової накладної №308 від 30.11.2018, рахунку на оплату №277 від 30.11.2018, платіжного доручення №769 від 03.12.2018;

- видаткової накладної №294 від 26.11.2018 (на загальну суму 482686,00 грн, у тому числі ПДВ 80447,67 грн), товарно-транспортної накладної №Р294 від 26.11.2018; податкової накладної№312 від 26.11.2018, рахунку на оплату №276 від 19.11.2018, платіжного доручення №768 від 03.12.2018.

Між ТОВ «Афіна-кон» (постачальник) та ТОВ ВКП «Авантаж» (покупець) 01.06.2019 укладено договір поставки нафтопродуктів №01/06-2019, відповідно до умов якого:

- предметом цього договору є поставка дизельного палива, газу, автомобильного бензину (далі по тексту - нафтопродукти) (пункт 1.1);

- постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах даного договору нафтопродукти (пункт 1.2);

- одиницею виміру кількості нафтопродуктів являється літр або метрична тонна, в залежності від визначених сторонами умов поставки та виду транспортування (пункт 1.3);

- поставка нафтопродуктів здійснюється постачальником відповідно до заявки покупця, яка має містити номенклатуру, ціну, кількість, умови поставки та вид транспортування нафтопродуктів; заявка надається постачальнику в усній або письмовій формі та передається за допомогою телефонного/факсимільного зв'язку або електронною поштою (пункт 3.1);

- конкретні умови поставки кожної замовленої покупцем партії нафтопродуктів визначаються заявкою покупця на відвантаження та вважаються погодженими постачальником з моменту здійснення ним відвантаження на таких умовах замовленої партії нафтопродуктів, підтвердженням чого є товарно супровідні документи, на підставі яких постачальник виставляє покупцю рахунок-фактуру на оплату поставлених нафтопродуктів (пункт 3.3);

- кількість фактично поставлених нафтопродуктів покупцю визначається рахунком-фактурою, виставленим постачальником на відвантажену партію нафтопродуктів та видатковою накладною або актом прийому-передачі, підписаним уповноваженими представниками сторін (пункт 3.8);

- оплата загальної вартості кожної партії нафтопродуктів здійснюється покупцем протягом одного банківського дня, починаючи з дати, наступної за датою їх поставки покупцеві, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (пункт 4.4);

На підтвердження виконання договору поставки нафтопродуктів від 01.06.2019 №01/06-2019, позивач надав копії товарно-транспортних накладних у розрізі окремих господарських операцій на відпуск нафтопродуктів (нафти), у яких у графі «відпустив» наявні печатка ТОВ «Афіна-кон» та підпис без ідентифікації особи, у графі «вантаж одержав» наявні печатка ТОВ ВКП «Авантаж» та підпис без ідентифікації особи. У графах «дата і час виїзду з підприємства-вантажовідправника», «дата і час прибуття до вантажоодержувача», «прийняв водій-експедитор», «дата і час завантаження» дані відсутні.

В товарно-транспортних накладних в графі «пункт розвантаження» зазначена адреса: Хмельницька обл., смт. Теофіполь, вул. Заводська 3.

В ході проведення перевірки встановлено, що за зазначеною адресою знаходиться автозаправочна станція, яка належить ТОВ ВКП «Авантаж» та надається в оренду відповідно до договорів оренди автозаправочної станції №1/14-01 від 14.01.2017, №15/01/18 від 15.01.2018, №1/14/19 від 14.01.2019, №1/14/20 від 14.01.2020, №1/14-/21 від 14.01.2021 для ПП «Ойлагротрейд» (ПН 37163335).

В процесі проведення перевірки використано матеріали фактичної перевірки, оформлені актом фактичної перевірки, проведеної ГУ ДПС у Хмельницькій області (акт від 03.02.2022 №728/22-01-07-05/37163335) в якому зазначено, що проведено перевірку господарської одиниці: АЗС, суб'єкта господарювання ПП «Ойлагротрейд» (ПН 37163335) за адресою: Хмельницька обл. смт. Теофіполь вул. Заводська, 3. За результатами перевірки встановлено, що на території АЗС відсутні ємності для зберігання газового конденсату, газу пропан, бутан та, відповідно, не здійснюється його зберігання, надходження газу та його різновидностей на акцизний склад ПП «Ойлагротрейд» не здійснювалось та не зберігалось.

Крім того, відповідно до наданих ТТН неможливо встановити місця навантаження конденсату газового стабільний ТУ У 32023276153.002-99, оскільки в графі «пункт навантаження» зазначено м. Київ, Бориспільський р-н с. Проліски вул. Промислова, 1, м.Коростень, вул.Хмельницького, 18, с.Ковалівка Полтавська обл. вул.Шкільна,2-а, м. Кривий Ріг.

- Бориспільський р-н с. Проліски вул. Промислова,1 зареєстровано нерухоме майно, яке належить ТОВ «Рубенор» (ПН 34513535);

- м. Коростень вул. Хмельницького,18, зареєстровано нерухоме майно, яке належить ПАТ «Коростенський завод хімічного машинобудування» (ПН 00217679);

- с. Ковалівка Полтавська обл. вул. Шкільна, 2-а - адреса в реєстрі відсутня.

За адресами м. Кривий Ріг, м. Київ не можливо встановити пункт навантаження м. Кривий Ріг, м. Київ, оскільки адреси не ідентифіковані.

Перевіркою встановлено, що по даних бухгалтерського обліку відображено операції з придбання в листопаді 2018 року конденсату газовий стабільний ТУ У 32023276153.002-99 в кількості 29920 л на суму 430220 грн в т.ч ПДВ 71703,33 грн та конденсату газового стабільного в кількості 21.98 т на суму 482686,00 грн в т.ч. ПДВ 80447,0 грн, транспортування яких не підтверджено товарно-транспортними накладними.

Відповідно до ЄРПН відсутні зареєстровані на адресу ТОВ «Афіна-кон» податкові накладні з номенклатурою постачання «оренда складського приміщення», «послуги зберігання» або «Суборенда складського приміщення» від ТОВ «Рубенор» (ПН 34513535) та ПАТ «Коростенський завод хімічного машинобудування» (ПН 00217679), а також постачання конденсату від вказаних підприємств на адресу ТОВ «Афіна-кон» та ТОВ ВКП «Авантаж».

У товарно-транспортних накладних зазначено, що паливно-мастильні матеріали (дизельне паливо, бензин, газовий конденсат та сольвент кам'яновугільний) розвантажувалось за адресою, яка відповідно до наданих для перевірки договорів оренди, використовувалась в господарській діяльності іншого суб'єкта господарювання, а саме ПП «Ойлагротрейд», що не дає можливості підтвердити факт транспортування ПММ до ТОВ ВКП «Авантаж», його розвантаження та зберігання, приймання по кількості та якості матеріально відповідальною особою відповідно до Інструкції №281/171/578/155 та Інструкції №271/121.

Відсутність цієї інформації не дає змоги ідентифікувати фактичний рух ТМЦ по ланцюгу постачання та, відповідно, його походження.

Щодо твердження позивача, що в ході перевірки не досліджено що ТОВ ВКП «Авантаж» має окремі ємності для зберігання таких видів сумішей, а саме 4 бочки по 70 куб. м. кожна та 30 ємностей різних об'ємів, суд оцінює його критично, оскільки відповідно до наданих до перевірки ТТН постачання здійснювалось за адресою, яка згідно з наданими для перевірки договорів оренди, використовувалась в господарській діяльності іншого суб'єкта господарювання, а саме ПП «Ойлагротрейд». Документів про прийняття товару на склад, його розвантаження та зберігання, приймання по кількості та якості матеріально відповідальною особою відповідно до Інструкції №281/171/578/155 та Інструкції №271/121 не надано. Також не встановлено фактів постачання на адресу м. Теофіполь, вул. Заводська, 3 газу та газового конденсату.

Таким чином, ТОВ ВКП «Авантаж» не надано документів, що посвідчують якість нафтопродуктів (які визначені договором поставки від 19.11.2018 №19/11/-18 та договором поставки нафтопродуктів від 01.06.2019 №01/06-2019), придбаних у ТОВ «Афіна-кон», що не дає змоги встановити виробника продукції та дослідити джерело походження таких товарів їх виробників та підтвердити рух активів від виробника до кінцевого споживача.

Крім того, в постанові Верховного Суду від 04.07.2022 у справі №816/4509/15 міститься висновок, що хоча ТТН не є первинним документом, проте коли спір стосується встановлення реальності господарської операції, її наявність та належне оформлення є належним доказом переміщення товару, враховуючи, що перевезення є одним із етапів поставки. Це стосується й інших документів, які повинні супроводжувати поставку відповідно до правових норм, умов договору або загальної практики, зокрема паспортів (сертифікатів) якості (відповідності) товару (продукції). Відсутність такого документа або суттєві недоліки в його оформленні ставить під сумнів реальний характер господарської операції, особливо з урахуванням інших обставин, які свідчать про її безтоварність.

Суд критично оцінив надані позивачем копії накладних-вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, оскільки з них не вбачається фактичне придбання ТМЦ від контрагента (контрагентів) позивача, у тому числі, але не виключно, у ТОВ «Афіна-кон» за договором поставки від 19.11.2018 №19/11/-18 та договором поставки нафтопродуктів від 01.06.2019 №01/06-2019, їх оприбуткування на склад підприємства, внутрішнє переміщення та списання (використання). Так, згідно з звітом №29-СГ «Звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду» на земельних ділянках, які використовував позивач площею 265 га у 2018 році здійснювалося вирощування сої, збір урожаю якої здійснюється в вересні-жовтні. Проте, позивач надав копію накладної-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів №0000-000002 від 05.12.2018, в якій підставою зазначена заправка всіх комбайнів на збір урожаю. Крім того, позивач надав копії накладних-вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів №0000-000018 від 30.12.2019 та №0000-001705 від 08.12.2020, у яких підставами зазначено заправка всіх комбайнів на збір урожаю, але позивач не зазначив, збір якого урожаю відбувався в грудні 2019 року та в грудні 2020 року. Також, в акті перевірки №801/22-01-07-01/21335012 зазначено, що станом на 30.09.2021 відсутні залишки газового конденсату. Проте, перевіркою не встановлено сплати екологічного податку чи утилізації відходів.

Щодо доводів відповідача на те, що ТОВ "Афіна-кон" внесено до переліку платників, що відповідають критеріям ризиковості відповідно до рішень ГУ ДПС у м.Києві (Оболонський район): №84872 від 25.08.2020, №89754 від 09.09.2020, №6230 від 18.01.2021, судом першої інстанції встановлено, що зазначені рішення прийняті вже після укладення договору поставки від 19.11.2018 №19/11/-18 та договору поставки нафтопродуктів від 01.06.2019 №01/06-2019.

Щодо посилання позивача, що Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області в період з 23.11.2021 по 02.12.2021 проведено фактичну перевірку, якою підтверджено відповідність використання та обліку підакцизних ТМЦ, судовим розглядом підтверджено, що фактична перевірка проводиться в порядку і на підставах, визначених статтею 80 ПК України. При цьому, повнота та правильність сплати податків не є предметом дослідження фактичних перевірок та, відповідно, висновки останніх не підтверджують і не спростовують висновки, зроблені під час планової перевірки.

В бухгалтерському обліку операції позивача з ТОВ «Афіна-кон» відображено кореспонденцією рахунків:

- Д-т 23.1 - К-т 203 в загальній сумі 760755 грн (період - за 2018 рік);

- Д-т 90 - К-т 23.1 в загальній сумі 760755 грн (період - за 2018 рік);

- Д-т 23.1 - К-т 203 в загальній сумі 4619954 грн (період - за 2019 рік);

- Д-т 90 - К-т 23.1 в загальній сумі 4619954 грн (період - за 2019 рік);

- Д-т 23.1 - К-т 203 в загальній сумі 1844072 грн (період - за 2020 рік);

- Д-т 90 - К-т 23.1 в загальній сумі 1844072 грн (період - за 2020 рік).

Витрати в зазначених сумах включено до складу показників рядка 2050 «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) (Звіт про фінансові результати), відповідно, за 2018 рік, за 2019 рік та за 2020 рік. Загальна сума втрат становить 7224781 грн.

Отже, враховуючи, що реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Афіна-кон» не підтверджено, податковий орган дійшов вірного висновку, що позивач завищив показники в рядку 2050 «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» Звіту про фінансові результати в загальній сумі 7224781 грн, в тому числі: за 2018 рік у сумі 760755 грн, за 2019 рік - 4619954 грн, за 2020 рік - 1844072 грн.

Досліджуючи правомірність висновків відповідача про заниження інших операційних доходів в сумі 745807,98 грн, в тому числі за 2018 рік в сумі 248602,66 грн, за 2019 рік в сумі 248602,66 грн, за 2020 рік в сумі 248602,66 грн за рахунок не відображення у їх складі доходу від надання в оренду автозаправочної станції у відповідній сумі, суд встановив, що на виконання типових договорів оренди автозаправної станції №1/14-01 від 14.01.2017, №15/01/18 від 15.01.2018, №1/14/19 від 14.01.2019, №1/14/20 від 14.01.2020, №1/14-/21 від 14.01.2021 (місце укладання договорів - смт. Теофіполь), а також згідно з актами приймання - передачі №1/14-01 від 14.01.2017, №15/01/18 від 14.01.2018, №14/01/19 від 14.01.2019, №14/01/20 від 14.01.2020, №14/01/21 від 14.01.2021 позивач у періоді з 01.04.2017 по 30.09.2021 надавав в оренду ПП «Ойлагротрейд» автозаправну станцію площею 450 кв.м., яка знаходиться за адресою: Хмельницька область смт. Теофіполь вул. Заводська буд.3.

Вказана автозаправна станція належить ТОВ ВКП «Авантаж» на підставі свідоцтва про право власності, виданого Теофіпольською районною державною адміністрацією 15.10.1998 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 680944, частка 1\1).

Згідно з договорами найму (оренди) орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до пунктів 5.1 договорів, розмір орендної плати за весь об'єкт, що орендується в цілому становить 298323,19 грн за весь строк оренди, визначений в пунктах 4.1 договорів.

Підпунктами 5.1 та 5.2 договорів визначено, що орендна плата вноситься паливно-мастильними матеріалами один раз на місяць не пізніше 25 числа шляхом відвантаження вказаної продукції орендодавцеві або за узгодженням сторін може вноситись в грошовій формі шляхом безготівкового розрахунку та в змішаній формі продуктами харчування, товарами, послугами іншим шляхом.

Таким чином встановлено, що ТОВ ВКП «Авантаж» укладено вказані договори оренди на 1 рік з визначеною орендною платою за рік в сумі 298323,19 грн. При цьому, в процесі перевірки не встановлено первинних документів (рахунків, актів виконаних робіт, тощо), складених ТОВ ВКП «Авантаж» на адресу ПП «Ойлагротрейд» по операціях з надання в оренду автозаправної станції та, відповідно, їх відображення по даних бухгалтерського обліку.

Позивач зазначив, що відносини між ТОВ ВКП «Авантаж» та ТОВ «Ойлагротрейд» оформлені договорами №1/14-01 від 14.01.2017, №15/01/18 від 15.01.2018, №1/14/19 від 14.01.2019, №1/14/20 від 14.01.2020, №1/14-/21 від 14.01.2021 та додатковими угодами до них №1 від 20.01.2017, №1 від 22.01.2018, №1 від 21.01.2019, №1 від 20.01.2020. Майно згідно з цими додатковими угодами передано ТОВ «Ойлагротрейд» на безоплатній основі та є фактично відносинами позички згідно з главою 60 Цивільного кодексу України. При цьому, укладання додаткових угод відбулося через 6-7 днів після укладення договорів оренди, та повторення такого укладання відбувалося щороку.

Відповідно до частини 2 статті 829 Цивільного кодексу України юридична особа, яка здійснює підприємницьку діяльність, не може передавати речі у безоплатне користування особі, яка є її засновником, учасником, керівником, членом її органу управління або контролю.

Судом встановлено, що керівником, засновником ТОВ «Ойлагротрейд» (37163335) та ТОВ ВКП «Авантаж» (21335012) є ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), тобто, останній здійснює опосередковане управління ТОВ «Ойлагротрейд».

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення, породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 15.11.2023 у справі №185/7362/22.

Отже, з наведеного слідує, що АЗС не могла бути передана ТОВ «Ойлагротрейд» у позичку. У цьому випадку недійсність додаткових угод №1 від 20.01.2017, №1 від 22.01.2018, №1 від 21.01.2019, №1 від 20.01.2020 встановлена законом. Наведеним заперечуються доводи позивача про те, що оскільки згідно з додатковими угодами майно передано ПП «Ойлагротрейд» на безоплатній основі, то така безоплатна передача не вимагає будь-якого відображення ні доходів, ні витрат у сторін господарських відносин.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Відповідно до пункту 4 П(С)БО 14 «Оренда», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153 (далі - П(С)БО 14 «Оренда»), визначено, що оренда - угода, за якою орендар набуває права користування необоротним активом за плату протягом погодженого з орендодавцем строку.

Згідно з пунктом 17 П(С)БО 14 «Оренда» дохід від операційної оренди визнається іншим операційним доходом відповідного звітного періоду з урахуванням способу одержання економічних вигод, пов'язаних з використанням об'єкта операційної оренди.

Відповідно до пункту 17 П(С)БО 14 «Оренда» дохід позивача від оренди автозаправної станції станом на 31.12.2018 становить 248602,66 грн, станом на 31.12.2019 - 248602,66 грн, станом на 31.12.2020 - 248602,66 грн, а тому, в 2018 - 2020 роках ТОВ ВКП «Авантаж» зобов'язано було віднести до складу інших операційних доходів 745807,98 грн (248602,66 грн + 248602,66 грн + 248602,66 грн). Проте позивач не надав первинних документів, складених відповідно до статті 9 Закону №996-ХIV та пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 по господарським операціям з надання в оренду для ПП «Ойлагротрейд» автозаправної станції, не відображено по регістрах бухгалтерського обліку такі операції з ПП «Ойлагротрейд» та, відповідно, не включено до складу інших операційних доходів дохід від надання в оренду автозаправної станції відповідно до вимог пункту 5 П(С)БО 15 «Дохід», пункту 17 П(С)БО 14 «Оренда».

Досліджуючи правомірність доводів контролюючого органу про не подання податкових декларацій з податку на прибуток підприємств за 2018 - 2020 роки та, відповідно, не декларування показників в рядку 01 «дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» в сумі 75184900 грн, судом встановлено, що період з 01.04.2017 по 30.09.2021 ТОВ ВКП «Авантаж» перебувало на спрощеній системі оподаткування та було платником єдиного податку четвертої групи.

Відповідно до частини 4 пункту 291.4 статті 291 ПК України четверта група - сільськогосподарські товаровиробники - юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Проте перевіркою не підтверджено правомірність перебування ТОВ ВКП «Авантаж» у 2018 - 2020 роках на спеціальному режимі оподаткування - платник єдиного податку четвертої групи.

Відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Для перебування на спрощеній системі оподаткування та підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи має одночасно бути дотримано дві основні вимоги:

- зайняття виробництвом сільськогосподарської продукції у поточному податковому (звітному) періоді;

- частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) період дорівнює або перевищує 75 відсотків.

За змістом підпункту 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 ПК України сільськогосподарські товаровиробники зобов'язані щорічно підтверджувати статус платника єдиного податку четвертої групи.

Підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 ПК України визначено перелік документів, які сільськогосподарські товаровиробники для щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають до 20 лютого поточного року, зокрема, розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва (юридичні особи) - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

ТОВ ВКП «Авантаж» до Теофіпольської ДПІ Головного управління ДПС у Хмельницькій області для підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи за період 2017 - 2021 роки подано пакет документів відповідно до підпункту 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 ПК України, який підлягав перевірці.

ТОВ ВКП «Авантаж» протягом 2017 - 2020 років здійснював вирощування сої на орендованих земельних ділянках.

Згідно з звітом №29-СГ «Звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду» зазначено посівні площі за 2017 - 2020 роки в кількості 265 га, за 2021 рік - 233,65 га.

До перевірки надано звіти №21-заг «Звіт про реалізацію продукції сільського господарства» за періоди 2017 - 2020 роки, згідно з якими зазначено вартість реалізованої продукції (без ПДВ) а саме сої та меду з власної пасіки: за 2017 рік в сумі 13568919 грн; за 2018 рік - 903847,0 грн; за 2019 рік - 10289810,0 грн; за 2020 рік - 14073122 грн; за 2021 рік - 8063771 грн, що також підтверджується даними оборотно-сальдових відомостей по рахунку 701 «Дохід від реалізації готової продукції».

Відповідно до даних фінансової звітності ТОВ ВКП «Авантаж», поданої до Теофіпольської ДПІ Головного управління у Хмельницькій області за 2017 - 2020 роки, а саме Звітів про фінансові результати (форма №2-м), наданих до перевірки, платником задекларовано чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2017 рік в сумі 25962,8 тис. грн, за 2018 рік - 18057,0 тис. грн, за 2019 рік - 26842,6 тис. грн, за 2020 рік - 30285,3 тис. грн.

Згідно з розрахунком частки сільськогосподарського товаровиробництва за відповідний період, які подані ТОВ ВКП «Авантаж» до податкового органу для підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи за період 2017 - 2020 роки, частка сільськогосподарського товаровиробництва за 2017 рік становить 76,72%, за 2018 рік - 76,80%, за 2019 рік - 77,20%, за 2020 рік - 77,50%.

Перевіркою встановлено, що фактично частка сільськогосподарського товаровиробництва ТОВ ВКП «Авантаж» є меншою за 75% та становить: у 2017 році 53,77% в загальній сумі доходу підприємства, у 2018 році - 5,0%, у 2019 році - 38,33%, у 2020 році -46,47%.

Відносно доводів позивача, що зведені дані щодо визначення частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2017 - 2020 роки, як за даними платника, так і за даними перевірки є вибірковими, здійснені самостійно контролюючим органом, суд зазначає, що такі не відповідають формі та змісту розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 26.12.2011 №772, та не відповідає дійсності, оскільки ТОВ ВКП «Авантаж» подано до контролюючого органу розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва для щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку:

- на 2018 рік «Розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва» (в/х №9016082366 від 09.02.2018): загальний обсяг отриманого доходу 31155380 грн, в т.ч. сільгосппродукції 23902065 грн, частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік 76,72%, (згідно з скаргою - загальний обсяг отриманого доходу 25410252,65 грн, в т.ч. сільгосппродукції 23902065 грн, частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік 94,06%);

- на 2019 рік «Розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва» (в/х №9021633983 від 14.02.2019): загальний обсяг отриманого доходу 18057007 грн, в т.ч. сільгосппродукції 13867781,38 грн, частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік 76,80%, (згідно з скаргою - загальний обсяг отриманого доходу 17936137,45 грн, в т.ч. сільгосппродукції 13867781,38 грн, частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік 77,32%);

- на 2020 рік «Розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва» (в/х №9015766640 від 07.02.2020): загальний обсяг отриманого доходу 26842647 грн, в т.ч. сільгосппродукції 20722523 грн, частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік 77,20%, (згідно з скаргою - загальний обсяг отриманого доходу 26743660,47 грн, в т.ч. сільгосппродукції 20722523 грн, частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік 77,49%);

- на 2021 рік «Розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва» (в/х №9027893865 від 17.02.2021): загальний обсяг отриманого доходу 30285293 грн, в т.ч. сільгосппродукції 23471102,31 грн, частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік 77,50%, (згідно з скаргою - загальний обсяг отриманого доходу 29800985,50 грн, в т.ч. сільгосппродукції 23471102,31 грн, частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік 78,76%).

Позивач вважає, що частка сільськогосподарського товаровиробництва за роки, що перевірялися становить більше 75%, враховуючи при цьому до обрахування частки сільськогосподарського товаровиробництва доходи від надання в користування сільськогосподарської техніки з екіпажем, з посиланням на зміст підпункту 298.8.3 пункту 298.8 статті 298 ПК України. Суд вважає це твердження безпідставним, оскільки посилаючись на зазначену норму (зокрема, у позовній заяві), позивач трактує її без урахування всіх її складових.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 ПК України Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 5.2 статті 5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 298.8.3 пункту 298.8 статті 298 ПК України дохід сільськогосподарського товаровиробника, отриманий від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТ ЗЕД 2204 29 - 2204 30), вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції), включає доходи, отримані від:

реалізації продукції рослинництва, що вироблена (вирощена) на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, а також продукції рибництва, виловленої (зібраної), розведеної, вирощеної у внутрішніх водоймах (озерах, ставках і водосховищах), та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях;

реалізації продукції рослинництва на закритому ґрунті та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях;

реалізації продукції тваринництва і птахівництва та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях;

реалізації сільськогосподарської продукції, що вироблена із сировини власного виробництва на давальницьких умовах, незалежно від територіального розміщення переробного підприємства.

У разі коли сільськогосподарське підприємство утворюється шляхом злиття, приєднання, перетворення, поділу або виділення, у рік такого утворення до суми, отриманої від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТ ЗЕД 2204 29 - 2204 30), вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції), включаються також доходи, отримані протягом останнього податкового (звітного) періоду від надання супутніх послуг:

послуги із збирання врожаю, його брикетування, складування, пакування та підготовки продукції до збуту (сушіння, обрізування, сортування, очистка, розмелювання, дезінфекція (за наявності ліцензії), силосування, охолодження), які надаються покупцю такої продукції сільгосппідприємством-виробником (з моменту набуття права власності на таку продукцію за договором до дати її фактичної передачі покупцю);

послуги з догляду за худобою і птицею, які надаються її покупцю сільгосппідприємством-виробником (з моменту набуття права власності на таку продукцію за договором до дати її фактичної передачі покупцю);

послуги із зберігання сільськогосподарської продукції, які надаються її покупцю сільгосппідприємством-виробником (з моменту набуття права власності на таку продукцію за договором до дати її фактичної передачі покупцю);

послуги з відгодівлі та забою свійської худоби і птиці, які надаються її покупцю сільгосппідприємством-виробником (з моменту набуття права власності на таку продукцію до дати її фактичної передачі покупцю).

Верховний Суд у постанові від 14.01.2021 у справі №923/1067-19 вказав на те, що предметом договору про надання послуг є вчинення виконавцем певних дій або здійснення певної діяльності. Специфічні характеристики послуги відрізняють її від товару. Для послуги характерна непомітність (її не можна взяти в руки, зберігати, транспортувати, складувати); послуга є невичерпною (незалежно від кількості разів її надання її власні кількісні характеристики не змінюються). Всім послугам властива одна спільна ознака результату передує здійснення дій, які не мають матеріального змісту, тобто під час надання послуг продається не сам результат, а дії, які до нього призвели.

Водночас, відповідно до підпункту 14.1.234 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарська продукція (сільськогосподарські товари) - продукція/товари, що підпадають під визначення груп 1-24 УКТ ЗЕД, якщо при цьому такі товари (продукція) вирощуються, відгодовуються, виловлюються, збираються, виготовляються, виробляються, переробляються безпосередньо виробником цих товарів (продукції), а також продукти обробки та переробки цих товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах) для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання.

Згідно з підпунктом 298.8.3 пункту 298.8 статті 298 ПК України до доходів сільськогосподарського товаровиробника включаються виключно доходи від реалізації продукції. Дохід від надання супутніх послуг може бути віднесений тільки у випадку коли сільськогосподарське підприємство утворюється шляхом злиття, приєднання, перетворення, поділу або виділення, у рік такого утворення. ТОВ ВКП «Авантаж» зареєстровано 06.05.1998, що не дає підстав включати дохід від надання супутніх послуг для визначення частки доходу сільськогосподарського товаровиробника для перебування на спрощеній системі оподаткування відповідно до частини 4 пункту 291.4 статті 291 ПК України. Як наслідок, надані позивачем до суду угоди та документи про надання послуг обробітку землі, оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем, збору урожаю, транспортні послуги, не підтверджують те, що доходи від вказаних послуг можуть враховуватись при обрахунку обов'язкової частки сільськогосподарського товаровиробника.

Відповідно до підпункту 298.8.4 пункту 298.8 статті 298 ПК України у разі коли у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва становить менш як 75 відсотків, сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа сплачує податки у наступному податковому (звітному) році на загальних підставах.

Враховуючи викладене, оскільки частка сільськогосподарського товаровиробництва за 2017 - 2020 роки становить менш як 75%, тобто, позивачем не дотримано критерій щодо мінімального обсягу частки сільськогосподарського товаровиробництва, встановлений пунктом 291.4 статті 291 ПК України, то ТОВ ВКП «Авантаж» повинне було сплачувати податки починаючи з 2018 року на загальних підставах.

Частиною 1 статті 2 Закону №996-ХIV визначено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону №996-ХIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

ТОВ ВКП «Авантаж» зареєстровано Теофіпольською РДА Хмельницької області 06.05.1998, взято на облік в контролюючих органах 20.05.1998, та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Хмельницькій області (Теофіпольський район). Тому ТОВ ВКП «Авантаж», як юридична особа, зобов'язане вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством незалежно від того на якій системі оподаткування перебуває.

Крім того, як зазначено, сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають не пізніше 20 лютого поточного року, зокрема, розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва (юридичні особи) - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.

Джерелом інформації при складанні розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва є дані бухгалтерського обліку. Відображення операцій в бухгалтерському обліку здійснюється відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291, або якщо підприємство веде облік за спрощеною формою - відповідно до Спрощеного Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 19.04.2001 №186.

У періоді, що перевірявся, ТОВ ВКП «Авантаж» не мав прибуток, звільнений від оподаткування, або збиток від діяльності, прибуток від якої звільняється від оподаткування.

Перевіркою термінів подання податкових декларацій з податку на прибуток підприємств встановлено таке.

Пунктом 46.2 статті 46 ПК України визначено, що платник податку на прибуток подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації з урахуванням вимог статті 137 цього Кодексу.

Фінансова звітність, що подається відповідно до цього пункту, є додатком до податкової декларації з податку на прибуток підприємств (звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації та її невід'ємною частиною.

Відповідно до пункту 137.5 статті 137 ПК України річний податковий (звітний) період встановлюється для таких платників податку:

а) платників податку, які зареєстровані протягом звітного (податкового) року (новостворені), що сплачують податок на прибуток на підставі річної податкової декларації за період діяльності у звітному (податковому) році;

б) виробників сільськогосподарської продукції;

в) платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за показниками Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід), за попередній річний звітний (податковий) період, не перевищує 20 мільйонів гривень. При цьому до річного доходу від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначеного за показниками Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід), включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Пунктом 49.2 статті 49 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Згідно з пунктом 49.18.3 пункту 49.18 статті 9 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Всупереч наведеному, ТОВ ВКП «Авантаж» не подано до контролюючого органу декларації з податку на прибуток приватних підприємств за 2018 - 2020 роки, а також, фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва (форма 2м) за 2018 та 2019 роки.

Щодо наведеного позивачем перерахунку фінансового результату до оподаткування з урахуванням нарахованої амортизації, а також твердження про те, що амортизація проведена у належний спосіб, свідченням чого є надані копії довідки щодо нарахування амортизації за період 2018, 2019, 2020 роки та відомостей амортизації ОЗ: за 2018 рік (рахунок Дорівнює « 103»), за 2018 рік (рахунок Дорівнює « 104»), за 2018 рік (рахунок Дорівнює « 105»), за 2018 рік (рахунок Дорівнює « 106»), за 2019 рік (рахунок Дорівнює « 103»), за 2019 рік (рахунок Дорівнює « 104»), за 2019 рік (рахунок Дорівнює « 105»), за 2019 рік (рахунок Дорівнює « 106»), за 2020 рік (рахунок Дорівнює « 103»), за 2020 рік (рахунок Дорівнює « 104»), за 2020 рік (рахунок Дорівнює « 105»), за 2020 рік (рахунок Дорівнює « 106»), варто зазначити наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.3 пункту 14.1 статті 14 ПК України амортизація - систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.

Тобто амортизація нараховується за відповідними правилами, що відображається в бухгалтерському обліку. Позивач сам зазначає, що у періодах, які перевірялись, ним не нараховувались амортизаційні нарахування. До перевірки не надавались документи щодо амортизаційних нарахувань та, відповідно, перевіркою не сформовано висновків щодо наявності порушень в цій частині.

Доводи позивача про те, що відповідач не враховує амортизаційні відрахування, які вказані у виправленій фінансовій звітності, суд вважає необґрунтованими з врахуванням такого.

Згідно з пунктом 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Приписами пункту 44.7 статті 44 ПК України встановлено, що у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Норма абзацу 1 пункту 44.6 статті 44 ПК України вимагає наявність документів на час складення податкової звітності, встановлює правило щодо надання платником податків документів для перевірки, а також юридичний наслідок недотримання цього правила як виключення факту документів на час складення податкової звітності. Вона є складовою механізму правового регулювання податкового обліку і не входить в будь-яку конкуренцію з процесуальними нормами, якими встановлені правила доказування в адміністративному судочинстві.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 27.04.2023 у справі №640/10530/19.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 18.11.2021 у справі №1.380.2019.004540 (адміністративне провадження №К/9901/12783/20), приписи статті 44 ПК України є матеріально-правовими, однак для застосування стандартів доказування при розгляді адміністративних спорів, які виникають за наслідками проведених перевірок, такі фактично впливають на визначення властивостей доказів, а саме які докази можуть вважатись допустимими.

Відтак, «виправлена фінансова звітність» за 2018, 2019, 2020 роки, яка надана до суду, подана податковому органу 22.12.2023, тобто, вже після завершення перевірки, після закінчення адміністративного оскарження, а тому, така звітність не могла бути врахована під час перевірки. ПК України чітко передбачена можливість врахування документів тільки під час перевірки та розгляду заперечень. Висновки перевірки ґрунтуються на фінансових звітах, які надані платником до перевірки та завірені платником, що спростовує доводи позивача про врахування «виправлена фінансова звітність», після завершення перевірки під час судового розгляду.

Крім того, документи про нарахування амортизації, які додані до позову, та зазначені вище, не надавались до перевірки, та у зв'язку з наведеним не можуть братись до уваги під час судового розгляду.

Узагальнений перелік документів, які було використано при проведені перевірки, додано до акта від 04.02.2022 №801/22-01-07-01/21335012 (додаток 4) та він є його невід'ємною частиною.

Також необхідно врахувати, що до платника за результатами перевірки не застосовувались коригування об'єкту оподаткування. Про це також зазначено на сторінці 15 акта від 04.02.2022 №801/22-01-07-01/21335012, а саме «Оскільки, у ТОВ ВКП «Авантаж» річний дохід від будь-якої діяльності за 2018 рік - 2020 рік визначений за правилами бухгалтерського обліку, не перевищив відповідно 20 млн.грн. та 40 млн.грн., не проводить коригування фінансового результату до оподаткування на різниці, визначені відповідно до положень Податкового кодексу та зобов'язано було подавати річну податкову декларацію з податку на прибуток».

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення №9804/2201-0710 від 18.08.2023 є правомірним та, відповідно, відсутні підстави для його скасування.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення №9802/2201-0710 від 18.08.2023 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 3091962,00 грн, у тому числі 2502349,00 грн - за податковими та/або іншими зобов'язаннями, 589613,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у зв'язку з:

- заниженням податкових зобов'язань по податку на додану вартість всього у сумі 223742 грн внаслідок не віднесення до об'єкту оподаткування ПДВ орендних платежів, які підлягають визначенню прямолінійним методом протягом строку оренди;

- завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у колонці «Б» рядка 10.1 податкових декларацій «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України з основною ставкою» у сумі 2272991 грн, в результаті віднесення до його складу податку на додану вартість по операціях з постачання продукції ТОВ ТД «Аксіома», ТОВ «Афіна-кон», ТОВ «Ленойл», ТОВ «Укр Юні Сеіл», що фактично не здійснювались в межах господарської діяльності суб'єктів господарювання та по віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість які не підтверджені зареєстрованими податковими накладними;

- завищення податкового кредиту на 9111 грн внаслідок включення до його складу ПДВ, який не підтверджений складеними податковими накладними відповідно до вимог пункту 201.1 статті 201 ПК України та зареєстрованими постачальниками в ЄРПН за червень 2020 року.

- завищення податкового кредиту на суму ПДВ 9760 грн, в результаті не відображення сум коригування податкового кредиту згідно розрахунків коригування, які зареєстровані в ЄРПН.

Щодо заниження податкових зобов'язань по податку на додану вартість в сумі 223742 грн, в результаті не віднесення до об'єкту оподаткування ПДВ орендних платежів при наданні послуг оренди АЗС, суд зазначає таке.

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про оренду необоротних активів визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 14 «Оренда», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 28.07.2000 №181 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 10.08.2000 за №487/4708 (далі - П(С)БО 14 «Оренда»).

Згідно з пунктом 17 П(С)БО 14 «Оренда» дохід від операційної оренди (крім доходу від оренди об'єктів інвестиційної нерухомості) визнається іншим операційним доходом відповідного звітного періоду на прямолінійній основі протягом строку оренди або з урахуванням способу одержання економічних вигод, пов'язаних з використанням об'єкта операційної оренди.

Відповідно до пункту 4 П(С)БО 14 «Оренда» мінімальні орендні платежі - платежі, що підлягають сплаті орендарем протягом строку оренди (за вирахуванням вартості послуг та податків, що підлягають сплаті орендодавцю, і непередбаченої орендної плати).

Згідно з підпунктом «а» підпункту 14.1.97 пункту 14.1 статті 14 ПК України оперативний лізинг (оренда) - господарська операція фізичної особи, що передбачає передачу орендарю основного фонду, придбаного або виготовленого орендодавцем, на умовах інших, ніж ті, що передбачаються фінансовим лізингом (орендою) (тобто тими, що передбачені підпунктом «б)» підпункту 14.1.97 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Надання права на користування товарами за договорами оперативного лізингу (оренди) належить згідно з підпунктом 14.1.203 пункту 14.1 статті 14 ПК України до операцій з продажу послуг.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

У ПК України не містяться норми, які б передбачали спеціальну дату виникнення податкових зобов'язань з ПДВ для оперативної оренди. Враховуючи це, у орендодавців згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання послуг вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку як оплата послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку.

Враховуючи приписи пункту 187.1 статті 187 ПК України орендодавці для постачання послуги «оренда» складають акти здавання-приймання послуг за договорами оренди.

ТОВ ВКП «Авантаж» передано у оперативну оренду ПП «Ойлагротрейд» автозаправочну станцію (частину будівлі, що стоїть окремо з допоміжними спорудами та обладнанням автозаправочної станції), що знаходиться за адресою: Хмельницька область смт. Теофіполь вул. Заводська буд.3.

Зі змісту умов договорів оренди автозаправочної станції №1/14-01 від 14.01.2017, №15/01/18 від 15.01.2018, №1/14/19 від 14.01.2019, №1/14/20 від 14.01.2020, №1/14-/21 від 14.01.2021, які є ідентичними, місце укладання договорів - смт. Теофіполь.

На виконання умов зазначених договорів ТОВ ВКП «Авантаж» складено акти приймання-передачі №1/14-01 від 14.01.2017, №15/01/18 від 14.01.2018, №14/01/19 від 14.01.2019, №14/01/20 від 14.01.2020, №14/01//21 від 14.01.2021.

Зі змісту вказаних договорів встановлено, що строк оренди становить: з 14.01.2017 по 14.01.2018, з 15.01.2018 по 13.01.2019, з 14.01.2019 по 13.01.2020, з 14.01.2020 по 13.01.2021, з 14.01.2021 по 13.01.2022.

Розмір орендної плати за користування майном визначено умовами зазначених договорів в сумі 298323,19 грн в рік.

Відповідно до приписів пункту 17 П(С)БО 14 «Оренда» у орендодавця ТОВ ВКП «Авантаж» мінімальні орендні платежі на прямолінійній основі протягом строку оренди підлягали нарахуванню щомісячно у звітних періодах.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України по першій події - даті нарахування орендних платежів (послуги оренди) прямолінійним методом щомісячно у періодах з квітня 2017 року по вересень 2021 року у ТОВ ВКП «Авантаж» виникали податкові зобов'язання в сумі 4143,37 грн за місяць.

Однак, ТОВ ВКП «Авантаж» в порушення вимог пункту 17 П(С)БО 14 «Оренда» у звітних періодах з квітня 2017 року по вересень 2021 року мінімальні орендні платежі прямолінійним методом на адресу орендоотримувача ПП «Ойлагротрейд» в сумі 223741,98 грн не нараховував та відповідно до вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187 ПК України податкові зобов'язання у загальній сумі 223741,98 грн, не визначив.

Наведене свідчить, що в порушення вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187 ПК України ТОВ ВКП «Авантаж» за період з квітня 2017 року по вересень 2021 року занижено податкові зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 223742 грн, в результаті не віднесення до об'єкту оподаткування ПДВ орендних платежів при наданні послуг оренди АЗС на адресу ПП «Ойлагротрейд», які підлягають визначенню прямолінійним методом протягом строку оренди.

Щодо доводів відповідача про завищення податкового кредиту за період з 01.04.2017 по 30.09.2021 в загальній сумі 2282751 грн по операціях позивача з ТОВ ТД «Аксіома», ТОВ «Афіна-кон», ТОВ «Ленойл», ТОВ «Укр Юні Сеіл», що фактично не здійснювались в межах господарської діяльності суб'єкта господарювання, необхідно врахувати, що відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту в умовах дії ПК України обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів/послуг, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість, на підставі податкової накладної, складеної та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних саме тим платником податку, який фактично здійснює операції з постачання товарів/послуг. Наявність у покупця податкової накладної не є безумовною підставою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту по операціях з постачання товарів/послуг, що фактично не здійснювались, а лише оформлених документально.

Оскільки встановлено, що не підтверджено реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Укр юні сеіл» на загальну суму 3535936,00 грн, у тому числі ПДВ 590860,83 грн, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ТОВ ВКП «Авантаж» безпідставно сформовано податковий кредит в сумі 590861 грн, в т.ч. за: червень 2019 року на суму 130113 грн, липень 2019 року на суму 223681 грн, за серпень 2019 року на суму 116679 грн, за вересень 2019 року на суму 120387 грн.

Також не підтверджено реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Афіна-кон» на загальну суму 7224781 грн, а тому, ТОВ ВКП «Авантаж» безпідставно сформовано податковий кредит в сумі 1444956 грн відповідно до податкових накладних, складених та зареєстрованих в ЄРПН ТОВ «Афіна-кон».

Щодо завищення податкового кредиту по взаєморозрахунках із ТОВ ТД "Аксіома" в результаті здійснення нереальних господарських операціях з поставки абсорбент газконденсатний марки А ТУ У 23919929.011-2000, судом встановлено, що між позивачем та ТОВ ТД "Аксіома" 15.07.2021 укладено договір поставки нафтопродуктів №ТД-1507-2021-30, відповідно до умов якого:

- предметом цього договору є поставка дизельного палива, автомобільного бензину А-76, А- 80, А-92, А-95, А-98, їх компонентів, фракцій, фракція газойлево-гудроновая легка (код УКТ ЗЕД 2710 19 71 00), газового конденсату, стабільного бензину, деетанпропан-бутанізованого конденсату, СПБТ, газ скраплений СПБТ (код УКТ ЗЕД 2711 13 97 00), газ скраплений, абсорбент газоконденсатній ТУ У 23919929011-2000, бітуму та мазуту, уайт-спірит, оліфа (далі по тексту - нафтопродукти) (пункт 1.1);

- якість нафтопродуктів, що передаються покупцю, повинна відповідати вимогам ДСТУ, встановлених до даного виду нафтопродуктів; підтвердженням якості нафтопродуктів є паспорт/сертифікат якості виробника (пункт 2.1);

- приймання покупцем нафтопродуктів за кількістю та якістю проводиться у відповідності до Інструкції №281/171/578/155 з урахуванням умов Інструкції №271/121 (пункт 3.7);

- загальна вартість кожної відвантаженої партії визначається видатковою накладною/актом прийому-передачі та рахунком-фактурою (пункт 4.3);

- договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31 грудня 2023 року (пункт 8.1).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивач надав: видаткову накладну №87 від 17.07.2021 (на загальну суму 289000,00 грн, у тому числі ПДВ 48166,67 грн); ТТН на відпуск нафтопродуктів (нафти) №87 від 17.07.2021; податкову накладну №20 від 17.07.2021; видаткову накладну №98 від 24.07.2021 (на загальну суму 646684,30 грн, у тому числі ПДВ 107780,72 грн); ТТН на відпуск нафтопродуктів (нафти) №98 від 24.07.2021;, податкову накладну №34 від 24.07.2021; платіжні інструкції №622 від 29.07.2021, №648 від 11.08.2021, №944 від 14.12.2021, №945 від 14.12.2021, №946 від 14.12.2021. Загальна сума становить 935684,30 грн, у тому числі ПДВ 155947,39 грн.

Видаткові накладні №98 від 24.07.2021 та №87 від 17.07.2021 засвідчені підписом без зазначення ініціалів та посади особи, що не дає можливості ідентифікувати особу, яка безпосередньо виконувала операції з постачання товару та відповідальна за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

У товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів №87 від 17.07.2021 та №98 від 24.07.2021 у графі «відпустив» наявні печатка ТОВ ТД «Аксіома» та підпис ОСОБА_2 , у графі «вантаж одержав» наявні печатка ТОВ ВКП « Авантаж» та підпис без ідентифікації особи. В графі «прийняв водій /експедитор» стоять тільки прізвища водія ОСОБА_3 та водія ОСОБА_4 без підпису. У графах «дата і час виїзду з підприємства-вантажовідправника», «дата і час прибуття до вантажоодержувача», «дата і час виїзду від вантажоодержувача» дані відсутні.

При цьому, в наведеному пункту 3.7 договору поставки нафтопродуктів №ТД-1507-2021-30 від 15.07.2021 визначено необхідність врахування Інструкції №281/171/578/155 та Інструкції №271/121.

Враховуючи зазначені пункти 5.4.1, 5.4.3 пункту 5.4 статті 5, підпункт 7.5.6 пункту 7.5 статті 7 Інструкції №281/171/578/155, надані позивачем товарно-транспортні накладні не відповідають обставинам, викладеним у складених документах.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відомостей з реєстру права на нерухоме майно, з відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, відомостей з державного реєстру іпотек за адресою навантаження, яка зазначена в товарно - транспортній накладній №98 від 24.07.2021, с. Губиниха вул. Берегово, буд.37, зареєстровано майно, яке перебуває у власності ТОВ «Промагросервіс» (ПН 25022132).

Відповідно до ЄРПН на адресу ТОВ ТД «Аксіома» не зареєстровані податкові накладні з номенклатурою постачання «оренда складського приміщення» або «Суборенда складського приміщення» з ТОВ «Промагросервіс» (ПН 25022132).

У товарно-транспортній накладній №87 від 17.07.2021 перевізником зазначено ФОП ОСОБА_5 , а в товарно-транспортній накладній №98 від 24.07.2021 - ФОП ОСОБА_6 .

Згідно з ЄРПН в липні 2021 року на адресу ТОВ ТД «Аксіома» зареєстровані податкові накладні з номенклатурою постачання «транспортні послуги» від ФОП ОСОБА_6 (ПН 2809520598), але не зазначено адресу пункти перевезення. Зареєстрованих податкових накладних від перевізника ФОП ОСОБА_5 за даними ЄРПН не встановлено.

Відповідно до баз даних ДПС України здійснено аналіз Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, i сум утриманого з них податку (Форма №1-ДФ) за ІІІ квартал 2021року поданого ТОВ ТД «Аксіома» (ПН 43422852) (№9326621575 від 01.11.2021), згідно з якими не встановлено виплат доходів за ознаками « 157 - Дохід, виплачений самозайнятій особі» ФОП ОСОБА_5 .

Також, не надано сертифікатів якості, паспортів виробника чи будь-яких інших документів, що посвідчують якість реалізованого товару та дають можливість встановити його виробника.

ТОВ ВКП «Авантаж» для перевірки та до позову надано тільки накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів за формою М-11, де абсорбент газоконденсатний А ТУ У 23919929.011-2000 та абсорбент газовий стабільний використано для мийка цистерн станків всіх механізмів і пристроїв ремонтного цеху та підсобних виробництв.

Документів, що підтверджують приймання матеріально-відповідальними особами, місця зберігання, використання в господарській діяльності, списання, утилізацію відходів також не надано.

Крім того, судом встановлено відсутність відомості про отримання ТОВ ВКП «Авантаж» дозволу на розміщення відходів. Пояснень щодо утилізації відпрацьованого абсорбенту газоконденсатного А ТУ У 23919929.011-2000 та абсорбенту газового стабільного, які використовувались для розборки та мийки всіх механізмів та пристроїв тракторів, автомобілів, комбайнів, пристроїв ремонтного цеху та підсобних виробництв не надано

Щодо доводів позивача про те, що податкові накладні по операціях, які за результатами перевірки визнаються нереальними, зареєстровані та не були зупинені, суд встановив, що згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 31.05.2023 у справі №260/6334/21 та від13.12.2023 у справі №500/4191/22, при прийнятті рішення з питань реєстрації податкових накладних податкових орган не повинен надавати оцінку реальності здійснення господарських операцій. Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків.

Таким чином, позивачем не доведена реальність господарських операцій з ТОВ ТД «Аксіома» та, відповідно, завищено податковий кредит на суму 155947 грн, у тому числі за липень 2021року на суму 155947 грн (податкові накладні №34 від 27.07.2021 та №20 від 17.07.2021).

Щодо висновків контролюючого органу про завищення податкового кредиту на загальну суму 72116 грн по взаєморозрахунках із ТОВ «Ленойл» в результаті здійснення нереальних господарських операціях з поставки газового конденсату, судом встановлено, що перевірки не надано договору, на підставі якого здійснювалась поставка газового конденсату від ТОВ «Ленойл». Натомість, позивач зазначає, що договір на поставку товару було укладено із ТОВ «Ленойл» у спрощений спосіб, шляхом обміну первинними документами. Так, постачальником на адресу ТОВ «ВПК «Авантаж» виписано видаткову накладну РН-0000002 від 03.02.2021 щодо поставки 25,969 т газового конденсату (на загальну суму 432695,48 грн, у тому числі ПДВ 72115,91 грн). Також позивач надав: товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів (нафти) №2 від 03.02.2021, податкову накладну №2 від 03.02.2021, рахунок-фактуру №СФ-0000009 від 03.02.2021, платіжне дорученням №122 від 15.02.2021.

Суд зазначає, що видаткова накладна №РН-0000002 від 03.02.2021 засвідчена підписами зі сторони ТОВ «Ленойл» (постачальника) без зазначення ініціалів та посади особи, що не дає можливості ідентифікувати особу, яка відповідальна за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, зі сторони ТОВ ВКП «Авантаж» наявний підпис без зазначення ініціалів та посади особи, що не дає можливості ідентифікувати особу, яка безпосередньо виконувала операції з приймання товару.

У товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів у графі «відпустив» наявні печатка ТОВ «Ленойл» та підпис О.Ф. Гмирянська, у графі «дата і час прибуття до вантажоодержувача» наявні печатка ТОВ ВКП «Авантаж» та підпис без ідентифікації особи; в графі «прийняв водій /експедитор» зазначено прізвище водія ОСОБА_7 без підпису, автомобільний перевізник - ТОВ Компанія «Магістраль А»; пункт навантаження - Наливна колонка УКПГ Семиренки с.Ковалівка вул. Шкільна, 2а, пункт розвантаження - смт.Теофіполь Хмельницька обл.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відомостей з реєстру права на нерухоме майно, з відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, відомостей з державного реєстру іпотек за адресою: с. Ковалівка Полтавська обл. вул. Шкільна,2-а - в реєстрі інформація відсутні. Тобто, з наданої ТТН неможливо ідентифікувати пункт навантаження та розвантаження газового конденсату, відсутні відомості щодо вантажу, його ваги, відповідальних осіб, які приймали участь у прийманні-передачі нафтопродуктів. Це свідчить про не підтвердження транспортування газового конденсату до ТОВ ВКП «Авантаж».

ТОВ ВКП «Авантаж» для перевірки не надано документів щодо походження газового конденсату, що не дає змоги встановити виробника, походження товару, його відповідність діючим стандартам. Відсутній факт формування згідно з абзацом 2 статті 1 Закону №996-XIV відповідного активу, як ресурсу контрольованого у результаті минулих подій внаслідок реального придбання у інших суб'єктів господарювання або власного виробництва.

Таким чином, оскільки не підтверджено реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Ленойл», суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оформлені податкові накладні з реквізитами ТОВ «Ленойл» не є підставою для формування ТОВ ВКП «Авантаж» податкового кредиту в сумі 72116,00 грн (за лютий 2021 року).

Щодо твердження відповідача про завищення податкового кредиту на 9111 грн. встановлено, що ТОВ ВКП «Авантаж» віднесено до складу податкового кредиту ПДВ в загальній сумі 9111 грн, який не підтверджений складеними відповідно вимог пункту 201.1 статті 201 ПК України та зареєстрованими постачальниками в ЄРПН податковими накладними, а саме за червень 2020 року в сумі ПДВ 9111 грн.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/ послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/ послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Перевіркою встановлено, що ТОВ ВКП «Авантаж» в податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2020 року (вх.№ 9305733870 від 19.12.2019) та в розшифровках ПЗ та ПК в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість) відображено у складі податкового кредиту ПДВ в сумі 11798,82 грн з реквізитами контрагента ФОП ОСОБА_8 ( ПН 2684101955) (період виписки: червень 2020 в сумі 11798,82грн.)

За даними Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що ФОП ОСОБА_8 ( ПН 2684101955) по операціях червня 2020 року на адресу ТОВ ВКП «Авантаж» було виписано та зареєстровано податкову накладну на загальну суму ПДВ 2687,70 грн, а саме: №п/п 1; № ПН/РК 119; Дата виписки 14.07.2020; Дата реєстрації 18.06.2020; Реєстраційний №9165596173; Статус ПН/РК зареєстровано; Загальна сума 16126,2; Сума ПДВ 2687,7; Звітний податковий період, у якому суму ПДВ включено до податкового кредиту 06.2020.

Враховуючи викладене, ТОВ ВКП «Авантаж» безпідставно включено до складу податкового кредиту суму ПДВ 9111,12 грн по операціях з ФОП ОСОБА_8 (ПН 2684101955), яка не підтверджена зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних.

Таким чином, всупереч вимог пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті .201 ПК України ТОВ ВКП «Авантаж» завищено податковий кредит в загальній сумі 9111 грн, в т.ч.: за червень 2020 року на суму 9111 грн, в результаті формування податкового кредиту не підтвердженого належним чином складеними та зареєстрованими постачальниками в ЄРПН податковими накладними.

Щодо висновків контролюючого органу про завищення податкового кредиту на суму ПДВ 9760 грн, перевіркою встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у колонці «Б» рядка 14 «Коригування податкового кредиту» показників за період з 01.04.2017 по 30.09.2021 на суму 9760 грн, в тому числі за: листопад 2017 року - 791 грн, серпень 2018 року - 1358 грн, жовтень 2019 року - 3333 грн, березень 2020 року - 1950 грн, грудень 2020 року - 2328 грн.

В вересні 2019 року ТОВ «Інтергеоком» ( ПН 42447221) на реалізацію ПММ на адресу ТОВ ВКП «Авантаж» виписано податкову накладну від 10.09.2019 №3103757 на суму 20000,00 грн у тому числі ПДВ 3333,33 грн (зареєстрована в ЄРПН 30.09.2019 за №9224525198) і включено її до складу податкових зобов'язань за вересень 2019 року. ТОВ ВКП «Авантаж» податкову накладну від 10.09.2019 №3103757 на суму 20000,00 грн у тому числі ПДВ 3333,33 грн включає до складу податкового кредиту за вересень 2019 року.

В жовтні 2019 року ТОВ «Інтергеоком» виписано розрахунок коригування №5674 від 16.10.2019 до податкової накладної №3103757 від 10.09.2019 на суму ПДВ (-)3333,33 грн. Причина коригування - повернення товару або авансових платежів. ТОВ ВКП «Авантаж» зареєстровано цей розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних 12.11.2019 за №9266143640. Так, 10.09.2019 розрахунок коригування №5674 від 16.10.2019 до податкової накладної №3103757 від 10.09.2019 на суму ПДВ (-) 3333,33 грн включено до Додатка 1 «Розрахунок коригування податку на додану вартість» (ряд.458) та до р.7 Декларації з податку на додану вартість за листопад 2019 року. В результаті чого податкові зобов'язання ТОВ «Інтергеоком» за листопад 2019 року зменшено на суму 3333,33 грн. В свою чергу ТОВ ВКП «Авантаж» розрахунок коригування №5674 від 16.10.2019 до податкової накладної №3103757 від 10.09.2019 на суму ПДВ (-) 3333,33грн. не включено до Додатка 1 до Декларації та відповідно до р.14 Декларації з податку на додану вартість за листопад 2019 року і не зменшує податковий кредит.

В лютому 2020 року ТОВ «Арті» ( ПН 25185087) на реалізацію ТМЦ на адресу ТОВ ВКП «Авантаж» виписано податкову накладну від 20.02.2020 №2000094 на суму 7800,0 грн в т.ч. ПДВ 1300 грн (зареєстрована в ЄРПН 27.02.2020 за №9037887904) і включено її до складу податкових зобов'язань за лютий 2020 року. ТОВ ВКП «Авантаж» податкову накладну від 20.02.2020 №2000094 на суму 7800,0 грн, в т.ч. ПДВ 1300 грн включено до складу податкового кредиту за лютий 2020 року.

В березні 2020 року ТОВ «Арті» виписує розрахунок коригування №26 від 02.03.2020 до податкової накладної від 20.02.2020 №2000094 на суму ПДВ (-)1300 грн. Причина коригування - повернення товару або авансових платежів. ТОВ ВКП «Авантаж» зареєстровано цей розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних 30.03.2020 за №9066099327. ТОВ «Арті» розрахунок коригування №26 від 02.03.2020 до податкової накладної №2000094 від 20.02.2020 на суму ПДВ (-) 1300 грн включено до Додатка 1 «Розрахунок коригування податку на додану вартість (ряд.2) та до р.7 Декларації з податку на додану вартість за березень 2020 року. В результаті чого податкові зобов'язання ТОВ «Арті» за березень 2020 року зменшено на суму 1300 грн. В свою чергу ТОВ ВКП «Авантаж» розрахунок коригування №26 від 02.03.2020 до податкової накладної №2000094 від 20.02.2020 на суму ПДВ (-) 1300 грн не включено до Додатка 1 до Декларації та відповідно до р.14 Декларації з податку на додану вартість за березень 2020 року і не зменшено податковий кредит.

В лютому 2020 року ТОВ «Арті» ( ПН 25185087) на реалізацію ТМЦ на адресу ТОВ ВКП «Авантаж» виписано податкову накладну від 17.02.2020 №1700092 на суму 148008,73 грн, в т.ч. ПДВ 24668,12 грн. (зареєстрована в ЄРПН 27.02.2020 за №9037862320) і включено її до складу податкових зобов'язань за лютий 2020 року. ТОВ ВКП «Авантаж» податкову накладну від 17.02.2020 №1700092 на суму 148008,73 грн, в т.ч. ПДВ 24668,12 грн включено до складу податкового кредиту за лютий 2020 року.

В березні 2020 року ТОВ «Арті» виписано розрахунок коригування №27 від 02.03.2020 до податкової накладної від 17.02.2020 №1700092 на суму ПДВ (-)650 грн. Причина коригування - повернення товару або авансових платежів. ТОВ ВКП «Авантаж» зареєстровано даний розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних 30.03.2020 за №9066114678. ТОВ «Арті» розрахунок коригування №27 від 02.03.2020 до податкової накладної №1700092 від 17.02.2020 на суму ПДВ (-) 650 грн включеноє до Додатка 1 «Розрахунок коригування податку на додану вартість (ряд.2) та до р.7 Декларації з податку на додану вартість за березень 2020 року. В результаті чого податкові зобов'язання ТОВ «Арті» за березень 2020 року зменшено на суму 650 грн. В свою чергу ТОВ ВКП «Авантаж» розрахунок коригування №27 від 02.03.2020 до податкової накладної №1700092 від 17.02.2020року на суму ПДВ (-) 650 грн не включено до Додатка 1 до Декларації та відповідно до р.14 Декларації з податку на додану вартість за березень 2020 року і не зменшено податковий кредит.

В листопаді 2020 року ТОВ «ТЕХНООПТТОРГ-ТРЕЙД» ( ПН 31497076) на реалізацію ТМЦ на адресу ТОВ ВКП «Авантаж» виписано податкову накладну від 16.11.2020 №7338 на суму 42480 грн, в т.ч. ПДВ 7080 грн (зареєстрована в ЄРПН 25.11.2020 за №9312297535) і включено її до складу податкових зобов'язань за листопад 2020 року. ТОВ ВКП «Авантаж» податкову накладну від 16.11.2020 №7338 на суму 42480 грн, в т.ч. ПДВ 7080 грн включено до складу податкового кредиту за листопад 2020 року.

В грудні 2020 року ТОВ «ТЕХНООПТТОРГ-ТРЕЙД» виписує розрахунок коригування №4007 від 14.12.2020 до податкової накладної від 16.11.2020 №7338 на суму ПДВ (-) 1740 грн. Причина коригування - повернення товару або авансових платежів. ТОВ ВКП «Авантаж» зареєстровано даний розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних 28.12.2020 за №9347563909. ТОВ «ТЕХНООПТТОРГ-ТРЕЙД» розрахунок коригування №4007 від 14.12.2020 до податкової накладної від 16.11.2020 №7338 на суму ПДВ (-) 1740 грн включено до Додатка 1 «Розрахунок коригування податку на додану вартість (ряд.7) та до р.7 Декларації з податку на додану вартість за грудень 2020 року. В результаті чого податкові зобов'язання ТОВ «ТЕХНООПТТОРГ-ТРЕЙД» за грудень 2020 року зменшено на суму 1740 грн. В свою чергу ТОВ ВКП «Авантаж» розрахунок коригування №4007 від 14.12.2020 до податкової накладної від 16.11.2020 №7338 на суму ПДВ (-) 1740 грн не включено до Додатка 1 до Декларації та відповідно до р.14 Декларації з податку на додану вартість за грудень 2020 року і не зменшено податковий кредит.

В березні 2018 року ПП "ФІРМА "АГРО-ЦЕНТР" ( ПН 34112560) на реалізацію ТМЦ на адресу ТОВ ВКП «Авантаж» виписано податкову накладну від 06.03.2018 №100 на суму 34904,50 грн, в т.ч. ПДВ 5817,42 грн (зареєстрована в ЄРПН 13.03.2018 за №9042352834) і включено її до складу податкових зобов'язань за березень 2018 року. ТОВ ВКП «Авантаж» податкову накладну від 06.03.2018 №100 на суму 34904,50 грн, в т.ч. ПДВ 5817,42 грн включено до складу податкового кредиту за березень 2018 року.

В серпні 2018 року ТОВ «ФІРМА "АГРО-ЦЕНТР» виписано розрахунок коригування №440 від 04.08.2018 до податкової накладної від 06.03.2018 №100 на суму ПДВ (-) 1358,17 грн. Причина коригування - повернення товару або авансових платежів. ТОВ ВКП «Авантаж» зареєстровано даний розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних 20.08.2018 за №9175740443. ТОВ «ФІРМА "АГРО-ЦЕНТР» розрахунок коригування №440 від 04.08.2018 до податкової накладної від 06.03.2018 №100 на суму ПДВ (-) 1358,17 грн. включено до Додатка 1 «Розрахунок коригування податку на додану вартість (ряд.5) та до р.7 Декларації з податку на додану вартість за серпень 2018 року. В результаті чого податкові зобов'язання ТОВ «ФІРМА "АГРО-ЦЕНТР» за серпень 2018 року зменшено на суму 1358 грн. В свою чергу ТОВ ВКП «Авантаж» розрахунок коригування №440 від 04.08.2018 до податкової накладної від 06.03.2018 №100 на суму ПДВ (-) 1358,17 грн не включено до Додатка 1 до Декларації та відповідно до р.14 Декларації з податку на додану вартість за серпень 2018 року і не зменшено податковий кредит.

В жовтні 2017 року ТОВ з іноземними інвестиціями "ЦЕППЕЛІН УКРАЇНА ТОВ" ( ПН 30178004) на реалізацію ТМЦ на адресу ТОВ ВКП «Авантаж» виписано податкову накладну від 17.10.2017 №1187 на суму 4747,20 грн, в т.ч. ПДВ 791,20 грн (зареєстрована в ЄРПН 06.11.2017 за №9231233799) і включено її до складу податкових зобов'язань за жовтень 2017 року. ТОВ ВКП «Авантаж» податкову накладну від 17.10.2017 року №1187 на суму 4747,20 грн, в т.ч. ПДВ 791,20 грн включено до складу податкового кредиту за жовтень 2017 року.

В листопаді 2017 року ТОВ з іноземними інвестиціями "ЦЕППЕЛІН УКРАЇНА ТОВ» виписано розрахунок коригування №1246 від 08.11.2017 до податкової накладної від 17.10.2017 №1187 на суму ПДВ (-) 791,20 грн. Причина коригування - повернення товару або авансових платежів. ТОВ ВКП «Авантаж» зареєстровано даний розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних 24.11.2017 за №9248583702. ТОВ з іноземними інвестиціями "ЦЕППЕЛІН УКРАЇНА ТОВ» розрахунок коригування №1246 від 08.11.2017 до податкової накладної від 17.10.2017 №1187 на суму ПДВ (-) 791,2 грн включає до Додатка 1 Розрахунок коригування податку на додану вартість (ряд.10) та до р.7 Декларації з податку на додану вартість за листопад 2017 року. В результаті чого податкові зобов'язання ТОВ з іноземними інвестиціями "ЦЕППЕЛІН УКРАЇНА ТОВ» за листопад 2017 року зменшено на суму 791,20 грн. В свою чергу ТОВ ВКП «Авантаж» розрахунок коригування №1246 від 08.11.2017 до податкової накладної від 17.10.2017 №1187 на суму ПДВ (-) 791,20 грн не включено до Додатка 1 до Декларації та відповідно до р.14 Декларації з податку на додану вартість за листопад 2017 року і не зменшено податковий кредит.

В листопаді 2020 року ТОВ «компанія «Лан» ( ПН 32941987) на реалізацію ТМЦ на адресу ТОВ ВКП «Авантаж» виписано податкову накладну від 30.11.2020 №955 на суму 8025,06 грн, в т.ч. ПДВ 1337,51 грн (зареєстрована в ЄРПН 10.12.2020 за №9328240487) і включено її до складу податкових зобов'язань за листопад 2020 року. ТОВ ВКП «Авантаж» податкову накладну від 30.11.2020 №955 на суму 8025,06 грн в т.ч. ПДВ 1337,51 грн включено до складу податкового кредиту за листопад 2020 року.

В грудні 2020 року ТОВ «компанія «Лан» виписано розрахунок коригування №246 від 09.12.2020 до податкової накладної від 30.11.2020 №7955 на суму ПДВ (-) 588,42 грн. Причина коригування - повернення товару або авансових платежів. ТОВ ВКП «Авантаж» зареєстровано даний розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних 28.12.2020 за №9347740539. ТОВ «компанія «Лан» розрахунок коригування №246 від 09.12.2020 до податкової накладної від 30.11.2020 №7955 на суму ПДВ (-) 588,42 грн включає до Додатка 1 Розрахунок коригування податку на додану вартість та до р.7 Декларації з податку на додану вартість за грудень 2020 року. В результаті чого податкові зобов'язання ТОВ «компанія «Лан» за грудень 2020 року зменшено на суму 588,42 грн. В свою чергу ТОВ ВКП «Авантаж» розрахунок коригування №246 від 09.12.2020 до податкової накладної від 30.11.2020 №7955 на суму ПДВ (-) 588,42 грн не включено до Додатка 1 до Декларації та відповідно до р.14 Декларації з податку надодану вартість за грудень 2020 року і не зменшено податковий кредит.

Пунктом 192.1 статті 192 ПК України визначено, що якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/ послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Постачальник має право зменшити суму податкових зобов'язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної (підпункт 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 ПК України).

Відповідно до пункту 10 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Мінфіну від 28.01.16 №21 (далі-Наказ №21) до переліку обов'язкових додатків, які подаються до декларації є додаток 1 «Розрахунок коригування сум податку на додану вартість (Д1)».

Враховуючи вищевикладене, ТОВ ВКП «Авантаж» не спростовано факт того, що зареєструвавши розрахунки коригування: №5674 від 16.10.2019 до податкової накладної №3103757 від 10.09.2019 на суму ПДВ (-)3333,33 грн; №26 від 02.03.2020 до податкової накладної від 20.02.2020 №2000094 на суму ПДВ (-)1300 грн; №27 від 02.03.2020 до податкової накладної від 17.02.2020 №1700092 на суму ПДВ (-)650 грн; №4007 від 14.12.2020 до податкової накладної від 16.11.2020 №7338 на суму ПДВ (-)1740 грн; №440 від 04.08.2018 до податкової накладної від 06.03.2018 №100 на суму ПДВ (-)1358,17 грн; №246 від 09.12.2020 до податкової накладної від 30.11.2020 №7955 на суму ПДВ (-)588,42 грн, які виписані контрагентами - постачальниками не відображено у Деклараціях з податку на додану вартість за коригування податкового кредиту на суму ПДВ в сторону зменшення та не зменшено податковий кредит всього на суму ПДВ 9760грн., в точу числі за: листопад 2017 на суму 791 грн., серпень 2018 на суму 1358 грн., жовтень 2019 на суму 3333 грн., за березень 2020 на суму 1950 грн., грудень 2020 на суму 2328 грн.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення №9802/2201-0710 від 18.08.2023 є правомірним та, відповідно, відсутні підстави для його скасування.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення №9801/2201-0710 від 18.08.2023, яким до позивача застосовано штраф відповідно до пункту 120-1.2 статті 120-1 ПК України у розмірі 111870,99 грн, суд вірно вказав, що відповідно пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.2 статті 201 ПК України форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Форма податкової накладної та розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної та порядок їх заповнення затверджені наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.01.2016 р. за №137/28267 зі змінами та доповненнями.

Приписами пункту 1 Порядку №1307 визначено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно з пунктом 2 Порядку №1307 податкова накладна та додатки до неї складаються в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи.

Відповідно до пункту 3 Порядку №1307 усі податкові накладні, у тому числі накладні, особливості заповнення яких викладені в пунктах 9-15 та 19 цього Порядку, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та за формою, чинною на день такої реєстрації.

Платник податку має право зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку, обчислену за формулою, зазначеною у пункті 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України та пункті 9 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569, або обчислену відповідно до пункту 200-1.9 статті 200-1 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 5 Порядку №1307 податкова накладна складається на дату виникнення податкових зобов'язань постачальника (продавця), крім випадків, передбачених Податковим кодексом України та цим Порядком.

Судом встановлено, що ТОВ ВКП «Авантаж» не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкові накладні на операції з надання в оренду АЗС на загальну суму 223741,98 грн.

Відповідно до пункту 120-1.2. статті 120-1 ПК України відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної / розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної / розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою, податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу), що зазначена в податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної, або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.

З врахуванням вказаного, податковим органом правомірно застосовано до позивача штраф в розмірі 111870,99 грн. Відповідно, податкове повідомлення-рішення №9801/2201-0710 від 18.08.2023 є правомірним та, відповідно, відсутні підстави для його скасування.

Щодо аргументів позивача про наявність мараторію на проведення перевірок та не дослідження судом наказів про проведення перевірок та направлень на перевірку, колегія суддів зазначає, що позивачем ні у позовній заяві, ні в строки, встановлені ст. 47 КАС України, ні у судових засіданнях не заявлялась підстава позову - наявність мараторію на перевірки, а також не заперечувались підстави та порядок призначення перевірки в цілому. Тобто, на суд покладено обов'язок вирішувати лише ті питання і вимоги по суті спору, за вирішенням яких звернувся позивач. Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

Аналогічної правової позиції дійшов Верховний Суд постанові від 17.01.2023 року №№640/17706/20.

Отже, виходячи з положень КАС України та правових позицій Верховного Суду, відсутні підстави для дослідження судом у справі №560/21986/23 наказу про призначення перевірки та дію карантину.

Щодо посилання апелянта на дію заборони на проведення перевірок на період карантину, колегія суддів зазначає, що на момент прийняття Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області наказу про проведення перевірки позивача, Постанова Кабінету Міністрів України № 89 від 03.02.2021 року «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірки» набрала чинності, не була скасована чи визнана нечинною у судовому порядку, тому підлягала виконанню, а також не скасована на теперішній час, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанції у справі №640/18314/21 скасовані Верховним Судом, а справу направлено на новий розгляд, та подальше провадження у справі закрито судом першої інстанції.

Поруч з цим варто зазначити, що акт перевірки сам по собі не створює наслідків у вигляді нарахування грошових зобов'язань. Такі наслідки створюють винесені податкові повідомлення-рішення. Станом на час винесення податкових повідомлень-рішень, які є предметом оскарження у даній справі обмежували заходи щодо проведення перевірок, пов'язаних з карантинними обмеженнями та застосуванням штрафних санкцій у цей період завершені.

Відтак, підпунктом 69.9 пунтку 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України перебіг строку, встановленого п.86.8 ст.86 ПК України для прийняття податкового повідомлення-рішення, був зупинений з 07.03.2022 (дата набрання чинності Закону № 2118-ІХ) до 01.08.2023.

Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги заявника висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року відповідає.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд вважає, що Хмельницький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 227, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "Авантаж" залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Сторчак В. Ю.

Судді Матохнюк Д.Б. Граб Л.С.

Попередній документ

127442922

Наступний документ

127442924

Інформація про рішення:

№ рішення:	127442923
№ справи:	560/21986/23
Дата рішення:	19.05.2025
Дата публікації:	21.05.2025
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Сьомий апеляційний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (03.02.2026)
Дата надходження:	18.06.2025
Предмет позову:	про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Розклад засідань:

Минулі засідання (16)

13.02.2024 11:30	Хмельницький окружний адміністративний суд
05.03.2024 11:30	Хмельницький окружний адміністративний суд
26.03.2024 11:30	Хмельницький окружний адміністративний суд
16.04.2024 11:30	Хмельницький окружний адміністративний суд
30.04.2024 12:00	Хмельницький окружний адміністративний суд
27.05.2024 11:30	Хмельницький окружний адміністративний суд
18.06.2024 11:30	Хмельницький окружний адміністративний суд
16.07.2024 14:00	Хмельницький окружний адміністративний суд
12.09.2024 11:00	Хмельницький окружний адміністративний суд
25.09.2024 11:30	Хмельницький окружний адміністративний суд
16.10.2024 11:30	Хмельницький окружний адміністративний суд
12.11.2024 11:00	Хмельницький окружний адміністративний суд
12.12.2024 11:00	Хмельницький окружний адміністративний суд
24.12.2024 11:00	Хмельницький окружний адміністративний суд
27.03.2025 10:30	Сьомий апеляційний адміністративний суд
08.05.2025 10:00	Сьомий апеляційний адміністративний суд