Справа № 120/8324/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дмитришена Р.М.
Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.
19 травня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Шидловського В.Б.
суддів: Курка О. П. Боровицького О. А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ямпільської міської ради, за участі третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Акціонерне товариство "Вінницяобленерго" про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Ямпільської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Ямпільської міської ради Могилів-Подільського району Вінницької області щодо ненадання повної відповіді ОСОБА_1 на його заяву від 20.05.2024.
Зобов'язано Ямпільську міську раду Могилів-Подільського району Вінницької області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 20.05.2024 та надати повну інформацію в порядку, визначеному Законом України "Про звернення громадян" з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог, позивач подав апеляційну скаргу, в якій з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповноти з'ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції у відповідній частині та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 15.03.2024 звернувся до Ямпільської міської ради з повідомленням, що ним було з'ясовано та встановлено, що на території села Клембівки Могилів-Подільського району Вінницької області знаходиться безхазяйне майно (майно, яке не має власника), а саме - система електромереж, стовпи під електромережі, трансформаторні підстанції, електрообладнання та електроустаткування, завдяки яким здійснюється електропостачання до житлових будинків жителів територіальної громади, до будівель комунальної власності громади, тощо. Тому, вимагав звернутися із заявою до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, з вимогою про взяття вище зазначеного безхазяйного нерухомого майна на облік та зробити оголошення у друкованих медіа про цей факт.
У відповідь на звернення від 15.03.2024 щодо безхазяйного майна на території села Клембівка Ямпільської територіальної громади Могилів-Подільського району відповідач повідомив, що Структурна одиниця «Могилів-Подільські електричні мережі» АТ "Вінницяобленерго", як оператор системи розподілу електричної енергії на території Ямпільської міської територіальної громади, листом №СО-61-196 від 20.03.2024 повідомила Ямпільську міську раду, що на їх балансовому обліку знаходяться об'єкти розподільної мережі енергетичної інфраструктури, а саме повітряні лінії, закриті трансформаторні підстанції та комплектні трансформаторні підстанції, що розташовані на території с. Клембівка Могилів-Подільського району Вінницької області (а.с. 7).
Позивач не погодився із відповіддю, вважав її неповною, тому 20.05.2024 звернувся повторно з заявою, у якій вимагав створити негайно постійно діючу комісію при виконавчому комітеті міської ради, яка буде опікуватися питаннями безхазяйного нерухомого майна; зобов'язати вчинити відповідні дії щодо інспектування та взяття на облік безхазяйного нерухомого майна у місці його розташування; для вирішення питання взяття на облік безхазяйного нерухомого майна негайно звернутися із заявою встановленого зразку до органу, який здійснює реєстрацію прав на нерухоме майно та його обтяжень; зобов'язати комісію розмістити у друкованих медіа Інформацію про факт взяття на облік безхазяйного нерухомого майна; в порядку ЗУ «Про інформацію» надіслати на його поштову адресу паперову копію відповідного документу; надати правдиву інформацію щодо сплати до бюджету територіальної громади Ямпільської міської ради відповідні кошти за оренду майна жителів територіальної громади села Клембівки (а.с. 8-10).
У відповідь на звернення відповідач листом від 27.05.2024 повідомив, що власником повітряних ліній закритих трансформаторних підстанцій та комплектних трансформаторних підстанцій, розташованих на території с. Клембівка Могилів-Подільського району Вінницької області є Акціонерне товариство "Вінницяобленерго", а балансоутримувачем - Структурна одиниця "Могилів-Подільські електричні мережі" АТ "Вінницяобленерго", про що вони повідомили листом №СО-61-196 від 25.03.2024 (а.с. 11).
Далі у листі зазначено, що ця інформація Ямпільською міською радою уже надавалась позивачу листом №36/6-С від 29.03.2024, та надана копія листа Структурної одиниці "Могилів-Подільські електричні мережі" АТ "Вінницяобленерго".
Договори оренди земельних ділянок під повітряні лінії, закриті трансформаторні підстанції та комплектні трансформаторні підстанції розташовані на території с. Клембівка Могилів-Подільського району Вінницької області Ямпільською міською радою не укладалися.
Окремо, відповідач повідомив ОСОБА_1 що він має право звернутись до Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" як власника зазначеного майна про надання відповідних документів щодо права власності.
Позивач не погоджується з діями відповідача, тому звернувся до суду.
Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з часткової обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для часткового задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України від 21 травня 1997 року №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - № 280/97-ВР).
Частиною другою статті 2 зазначеного Закону визначено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Частиною 1 статті 10 Закону № 280/97-ВР встановлено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Згідно з приписами статті 25 Закону № 280/97-ВР сільські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
За змістом статті 60 Закону № 280/97-ВР територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме та нерухоме майно.
Підставою набуття права комунальної власності є передача майна комунальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом (частина друга).
Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування, та розпорядження об'єктами права комунальної власності (частина п'ята).
Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад, передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (частина восьма).
Згідно зі статтею 335 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий.
Безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації.
Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність.
Відповідно до статті 327 ЦК України, у комунальній власності є майно, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Отже, з наведеного слідує, що орган місцевого самоврядування реалізує повноваження від імені та в інтересах територіальних громад. До відання місцевих рад належить також вжиття заходів щодо реєстрації та взяття на облік безхазяйного майна, розташованого на території відповідної громади, шляхом звернення до органу державної реєстрації прав або нотаріуса в установленому для державної реєстрації прав порядку (ч. 2 ст. 335 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Статтею 329 ЦК України передбачено, що юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1952-VI від 01.07.2004 (далі - Закон №1952-VI), який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.
За визначенням статті 2 Закону №1952-VI державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Реєстраційна дія - державна реєстрація прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, а також інші дії, що здійснюються державним реєстратором у Державному реєстрі прав, крім надання інформації з цього реєстру.
Відповідно до частини другої статті 3 Закону №1952-VI речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Згідно з частиною чотирнадцятою статті 18 Закону №1952-VI взяття на облік безхазяйного нерухомого майна проводиться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
За обставин справи, позивач звернувся до міської ради з питань безхазяйного майна на території села Клембівка Могилів-Подільського району Вінницької області, а саме - систем електромереж, стовпи під електромережі, трансформаторні підстанції, електрообладнання та електроустаткування.
У відповідь на звернення відповідач повідомив, що власником повітряних ліній закритих трансформаторних підстанцій та комплектних трансформаторних підстанцій, розташованих на території с.Клембівка Могилів-Подільського району Вінницької області є Акціонерне товариство "Вінницяобленерго", а балансоутримувачем - Структурна одиниця "Могилів-Подільські електричні мережі" АТ "Вінницяобленерго", про що вони повідомили листом міську раду на запит останнього.
Позивач не погоджується з цим твердженням та вважає, що майно, а саме повітряні лінії, закриті трансформаторні підстанції та комплектні трансформаторні підстанції (КТП), розташовані на території с.Клембівка Ямпільської територіальної громади Могилів-Подільського району Вінницької області фактично і безумовно є комунальною власністю територіальної громади.
З даного приводу колегія суддів враховує, що відповідно до ст.6 Конвенції та ст.55 Конституції України кожній особі гарантується право на доступ до правосуддя, яке включає в себе право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.
Як роз'яснив Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 №3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Обов'язковою умовою надання захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод та інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати), зазвичай, індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Тобто, гарантоване статтею 55 Конституції України і конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджуване порушення було обґрунтованим.
Висновки аналогічного змісту були наведені у постанові Верховного Суду України від 07.02.2017 по справі №21-3072а16.
У постанові Верховного Суду у справі №308/970/19, зроблений висновок, що позивач повинен довести особистий інтерес або порушення своїх прав для звернення до суду. Якщо такі аргументи відсутні, суд не може зобов'язати орган місцевого самоврядування вчиняти певні дії.
Також, у своїй практиці Верховний Суд вказував, що у випадку, коли йдеться про питання безхазяйного майна, не пов'язаного з правами конкретної особи, то фізична або юридична особа не може ініціювати судовий процес від свого імені. З питань бездіяльності міської ради щодо безхазяйного майна, якщо це не порушує особистих прав, можна звернутися до прокуратури із заявою про необхідність реагування в інтересах громади.
Отже, з підстав того, що спірне майно не є особистою власністю позивача, а за доводами останнього, таке майно є спільною власністю територіальної громади, то судом першої інстанції обґрунтовано вказано на відсутність правових підстав зобов'язувати міську раду вчиняти певні дії щодо цього майна в межах даної справи. Завдання адміністративного судочинства не можуть бути реалізовані у разі звернення особи до суду за захистом прав, свобод та інтересів, які не належать їй особисто.
З приводу аргументів позивача, що лист АТ "Вінницяобленерго", яким останній стверджує, що він є власником майна, а Структурна одиниця "Могилів - Подільські електричні мережі" АТ "Вінницяобленерго" балансоутримувачем, на який покликається міська рада, не є беззаперечним доказом права власності, то суд їх відхиляє, оскільки визнання права власності на спірне майно не відноситься до публічно-правових відносин.
Оспорюванні або невизнані майнові або права та інтереси підлягають захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення такого права або інтересу призвели дії чи бездіяльність органу державної влади.
Так, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є характер спору. Публічно-правовим спором, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спір між учасниками публічно-правових відносин, що стосується саме цих відносин.
Натомість питання належності майна певній юридичній особі чи не належності за доказами наданими цією особою виходить за межі публічно-правового спору та набувають характеру приватноправового, а тому має вирішуватися судами цивільної або господарської юрисдикції.
Колегія суддів також вважає за необхідне звернути увагу на те, що доводи апеляційної скарги фактично ґрунтуються на позиції позивача про те, що майно, про яке вказував позивач у своїй заяві, а саме: повітряні лінії, закриті трансформаторні підстанції та комплектні трансформаторні підстанції, що розташовані на території с.Клембівка, сформовані ним, виходячи з висновків щодо безхазяйності переліченого майна, яка не ґрунтується на відповідних доказах.
Відтак, вимоги зазначені в апеляційній скарзі щодо створення постійно діючої комісії про опіку питанням безхазяйного нерухомого майна, що є на території населених пунктів ради, а також похідна вимога щодо зобов'язання комісії вчинити відповідні дії щодо інспектування та взяття на облік, на думку апелянта, безхазяйного нерухомого майна не можуть бути задоволені з огляду на те, що майно, яке описує апелянт не є безхазяйним.
Оскільки рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині задоволених позовних вимог, то колегія суддів відповідно до ч.1 ст.308 КАС України не переглядає судове рішення стосовно зобов'язання Ямпільської міської ради Могилів-Подільського району Вінницької області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 20.05.2024 та надати повну інформацію в порядку, визначеному Законом України "Про звернення громадян" з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Щодо інших доводів скаржників, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п.26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.
Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року відповідає.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Суд апеляційної інстанції вважає, що Вінницький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Шидловський В.Б.
Судді Курко О. П. Боровицький О. А.