Справа № 320/5689/18 Суддя (судді) першої інстанції: Діска А.Б.
19 травня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Епель О.В., Файдюка В.В., при секретарі Присяжній Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Стейт Оіл" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Стейт Оіл" до Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків, Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Стейт Оіл" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків, Головного управління Державної податкової служби у Київській області в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.09.2017 № 0006831700.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представником відповідача було подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого зазначено, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представники відповідачів проти задоволення апеляційної скарги позивача заперечували, просили відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Стейт Оіл» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.03.2016, за результатами якої складено акт від 06.10.2016 № 1593/28-10-14-01/39436796.
На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.10.2016 № 0007291401, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 009 957 005,00 грн за основним платежем та 69 997 707,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
У грудні 2016 року платник звернувся до суду з позовом до Офісу ВПП ДПС про визнання протиправним та скасування, зокрема, зазначеного акта індивідуальної дії.
Київський окружний адміністративний суд постановою від 25.01.2017 у справі №810/4438/16 у задоволенні позову відмовив.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2017 постанову Київського окружного адміністративного суду від 25.01.2017 скасовано в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.10.2016 № 0007291401 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 67 670 470,00 грн за основним платежем та 16 917 618,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями. В цій частині позовних вимог прийнято нову постанову про задоволення позову. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
28.09.2017 відповідачем на підставі акта перевірки від 06.10.2016 № 1593/28-10-14-01/39436796 та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2017 у справі № 810/4438/16, у зв'язку із частковим скасуванням податкового повідомлення-рішення від 26.10.2016 № 0007291401 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006831700, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 942 286 534,00 грн за основним платежем та 53 080 089,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Вказане податкове повідомлення-рішення контролюючого органу від 28.09.2017 від №0006831700 є предметом оскарження в даній адміністративній справі.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 06.12.2017 скасував постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2017 в частині задоволення позовних вимог та направив справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В іншій частині постановлені у цій справі судові рішення залишив без змін.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 06.03.2018 скасував постанову Київського окружного адміністративного суду від 25.01.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2017, прийняв нову постанову про задоволення позову повністю. Визнав протиправним та скасував, у тому числі податкове повідомлення-рішення від 26.10.2016 № 0007291401 в повному обсязі.
Верховний Суд постановою від 19.02.2019 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2018 залишив без змін.
Вважаючи, що у зв'язку зі скасуванням судового рішення, що стало підставою для ухвалення податкового повідомлення-рішення №0006831700, оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Відповідно до пункту 56.18 статті 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
За правилами підпункту 60.1.5 пункту 60.1 статті 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.
Наведені положення кореспондують приписам Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2015 року № 1204 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок).
Так, підпунктом 4 пункту 1 розділу V Порядку передбачено, що податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, сума зменшення (збільшення) податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені в тому числі за порушення норм іншого законодавства, що визначені у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу.
Згідно з пунктом 5 розділу ІІ Порядку якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов'язання, зменшення (збільшення) суми податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, штрафна (фінансова) санкція (штраф) та пеня в тому числі за порушення норм іншого законодавства, зазначені у податковому повідомленні-рішенні, зменшуються, то шляхом опрацювання інформації підрозділів правової роботи щодо прийнятих рішень за результатами розгляду скарг в адміністративному та/або судовому порядку складається податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання, зменшену суму зменшення (збільшення) податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені в тому числі за порушення норм іншого законодавства.
Відповідно до пункту 3 розділу V Порядку у випадках, визначених підпунктами 2 і 4 пункту 1 цього розділу, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня отримання платником податків податкового повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання, суму зменшення (збільшення) податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені, в тому числі за порушення норм іншого законодавства.
За правилами пункту 7 розділу II Порядку податкові повідомлення-рішення згідно з пунктами 4-6 цього розділу складаються контролюючим органом, який склав попереднє податкове повідомлення-рішення, протягом 3 робочих днів з дня, що настає за днем отримання таким контролюючим органом рішення за результатами адміністративного, судового оскарження або іншого рішення про скасування раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення.
Зміст наведених норм дає підстави для висновку про те, що у разі якщо податкове повідомлення-рішення контролюючого органу про збільшення грошового зобов'язання оскаржено в судовому порядку, то таке зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. З дня набрання законної сили судовим рішенням про оскарження податкового повідомлення-рішення грошове зобов'язання (його частина) стає узгодженим, а у платника податку виникає податковий обов'язок самостійно погасити узгоджену суму протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
При цьому податкове повідомлення-рішення, сума грошового зобов'язання за яким є зменшеною за рішенням суду, що набрало законної сили, вважається відкликаним, а податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання, є рішенням, що складається на виконання вимог законодавства у зв'язку зі зменшенням судом суми грошового зобов'язання і не містить в собі нових підстав для визначення такого зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 813/3211/16 та від 25.06.2020 у справі № 804/15181/15.
У спірній ситуації оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 28.09.2017 № 0006831700 прийнято відповідачем на виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2017 у справі № 810/4438/16, яка набрала законної сили та на момент формування наведеного акта індивідуальної дії скасована не була, що представником позивача в судовому процесі не заперечувалося. Вказані дії контролюючого органу узгоджувались з вимогами підпункту 60.1.5 пункту 60.1 статті 60 ПК України та Порядку.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 06.03.2018 скасував постанову Київського окружного адміністративного суду від 25.01.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2017, прийняв нову постанову про задоволення позову повністю. Визнав протиправним та скасував, у тому числі податкове повідомлення-рішення від 26.10.2016 № 0007291401 в повному обсязі.
За правилами підпункту 60.1.4 пункту 60.1 статті 60 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо, зокрема, рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу.
У випадках, визначених підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним у день набрання законної сили відповідним рішенням суду (пункт 60.5 статті 60 ПК України).
Таким чином, у разі скасування за результатами судового оскарження податкового повідомлення-рішення повністю, останнє вважається відкликаним у день набрання законної сили рішенням суду, а в контролюючого органу виникає відповідний обов'язок із вчинення дій щодо виключення суми грошового зобов'язання, збільшеного згідно з таким податковим повідомленням-рішенням, з інтегрованої картки платника за правилами Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Бездіяльність суб'єкта владних повноважень є такою, що порушує права і свободи платника в тому разі, якщо певні дії повинні, але не вчиняються суб'єктом владних повноважень на реалізацію покладеної на нього компетенції.
Аналогічні висновки викладено Верховним Судом у постанові від 16.01.2024 у справі № 320/5689/18.
Гарантоване статтею 55 Конституції України та конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним і стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Отже, під час розгляду цієї справи по суті позовних вимог, ключовими питаннями, які утворюють предмет доказування, є: наявність порушеного права або законного інтересу позивача з боку відповідача; чи підлягає право або законний інтерес судовому захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги.
Застосування конкретного способу захисту права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.09.2017 № 0006831700, яке було сформовано контролюючим органом на підставі чинної до 06.03.2018 в частині відмови в задоволенні позову постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2017.
Водночас, Верховний Суд у постанові від 16.01.2024 у справі № 320/5689/18 вказав, що ТОВ «Стейт Оіл» було неправильно обрано спосіб захисту порушеного права.
У справі, яка вирішується, з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 02 травня 2019 року № 02/05, ТОВ «Стейт Оіл» не ставило питання про визнання протиправною бездіяльності контролюючого органу щодо відкликання податкового повідомлення-рішення від 28 вересня 2017 року № 0006831700 або зобов'язання відповідача відкликати податкове повідомлення рішення на відміну від первісних позовних вимог, які містили такі вимоги.
Крім того, позивач не звертався з вимогами про виключення суми грошового зобов'язання, збільшеного згідно з оскаржуваним актом індивідуальної дії, з інтегрованої картки платника.
Суд звертає увагу, що ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов'язком суб'єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 23.12.2021 у справі № 480/4737/19.
Виходячи із принципу диспозитивності, закріпленого у статті 9 КАС України, суд зобов'язаний вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять учасники спірних правовідносин. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову. Відповідно, право особи звернутися до суду з самостійно визначеними позовними вимогами узгоджується з обов'язком суду здійснити розгляд справи в межах таких вимог.
Окрім того, зазначений принцип також передбачає, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.
Суд зазначає, що відповідно до статті 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Отже, саме позивач є ініціатором розгляду в суді публічно-правового спору, визначення предмету, підстав позову та обрання способу захисту.
Верховний Суд у постанові від 01 червня 2022 року у справі № 640/25836/20 вказав, що підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення. Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Враховуючи, що позивач власноруч звернувся із заявою від 02 травня 2019 року про зміну предмета позову, змінивши первісні позовні вимоги, суд позбавлений правових підстав для виходу за межі позовних вимог.
Беручи до уваги вищевикладене, а також враховуючи висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 16.01.2024 у справі № 320/5689/18, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Стейт Оіл" залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.
Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев
cуддя О.В.Епель
суддя В.В.Файдюк