Постанова від 14.05.2025 по справі 580/4674/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/4674/23 Суддя (судді) першої інстанції: Алла РУДЕНКО

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Бєлової Л.В.,

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

за участю секретаря судового засідання: Керімова К.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» на рішення Черкаського окружного адміністративного суд від 02 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 23.09.2021 №0003120403, №0003130403, №0003140403.

Рішенням від 09.08.2023 Черкаського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2023, адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 23.09.2021 № 0003120403, № 0003130403, № 0003140403.

Верховний Суд постановою від 08.08.2024 скасував рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09.08.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2023, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи судові рішення Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про неузгодженість грошових зобов'язань по податку на додану вартість і штрафних санкцій по податкових повідомленнях-рішеннях від 03.09.2018 №0004082200 та №0004062200, прийнятих на виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2018 у справі №823/957/17. У зв'язку з чим, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку, без належного встановлення всіх обставин справи щодо скасування податкових повідомлень-рішень від 23.09.2021 року №0003120403, №0003130403 та №0003140403 з посиланням на неузгодженість грошових зобов'язань за податковими повідомленнями-рішеннями від 03.09.2018 №0004082200 та №0004062200.

За наслідками нового розгляду справи, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує, що сплата узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість згідно податкових декларацій з податку на додану вартість за серпень-грудень 2018 року, січень-грудень 2019 року, січень-листопад 2020 року здійснена у повному обсязі та своєчасно, що підтверджується платіжними інструкціями. Також своєчасно сплачені самостійно узгоджені податкові зобов'язання з податку на прибуток, що підтверджується платіжними інструкціями.

На думку апелянта, суд першої інстанції не надав правової оцінки твердженням позивача про те, що відповідачем в Акті перевірки (стор.31) не відображена здійснена позивачем в хронологічному порядку сплата самостійно узгоджених в податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2020 рік (реєстраційний №9372933672 від 01.03.2021) податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств згідно з платіжними інструкціями від 25.02.2021 №999 та від 10.03.2021 №1154 на загальну суму 280 761,00 гривень, що свідчить про безпідставність нарахування відповідачем штрафу за затримку сплати узгоджених в такій декларації грошових зобов'язань на 67 календарних днів.

Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції, встановивши в цілому правильно фактичні обставини самостійної сплати позивачем узгоджених сум податкових зобов'язань, які відповідач на законних підставах спрямовував на погашення податкового боргу в порядку черговості його виникнення, дійшов необґрунтованого висновку про те, що зазначені дії позивача слід кваліфікувати як податкові правопорушення, що вчинені умисно, за які передбачена відповідальність згідно з приписами п.п.124.2, 124.3 ст.124 Податкового кодексу України у вигляді штрафу, оскільки не врахував висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постановах Верховного Суду, зокрема, у постанові від 16.03.2023 у справі №600/747/22-а, в якій Верховний Суд сформулював висновки, які дають можливість розмежувати обставини, які утворюють склад правопорушення, за яке платник податків може бути притягнутий до відповідальності на підставі пунктів 124.1, 124.2 або 124.3 статті 124 Податкового кодексу України.

На думку апелянта, обов'язок доведення вини Податковим кодексом України покладено на контролюючий орган, без виконання якого, особу не можливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого, умовою є наявність вини. Однак, суд першої інстанції внаслідок неповного з'ясування фактичних обставин, що мають значення для справи, не врахував те, що Акт камеральної перевірки від 29.07.2021 №611/32-00-04-03-03-31082518 не містить відомостей щодо обставин, які характеризують таку ознаку виявленого діяння як умисність, а містить лише посилання на податкові декларації та уточнюючі розрахунки до податкових декларацій, відомості щодо дати сплати зобов'язань по ним та граничний строк сплати таких зобов'язань.

При цьому, судом першої інстанції не враховані правові висновки Верховного Суду, закріплені в його постановах від 03.08.2023 у справі №520/22505/21, від 22.08.2023 у справі №520/18519/21, відповідно до яких контролюючий орган в межах камеральної перевірки не має змоги встановити обставини, що свідчать про винність діянь платника податків та наявність у нього умислу щодо несвоєчасної слати податкового зобов'язання, оскільки згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, та даних відповідних електронних систем, які об'єктивно не можуть підтвердити чи спростувати розумність, добросовісність і належну обачність платника податків, що є необхідним для встановлення його вини.

Апелянт стверджує, що податкові повідомлення рішення від 03.09.2018 №0004062200 (податок на прибуток) та №0004082200 (податок на додану вартість), які прийняті у зв'язку з набуттям законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2018 року у справі №823/957/17, та на підставі яких виник податковий борг у визначеному приписами ст.42 Податкового кодексу України порядку не направлялися на адресу платника податків та ним не отримувалися.

На переконання апелянта, оскільки податкові повідомлення-рішення від 03.09.2018 №0004082200 та №0004062200 у визначеному порядку не направлялися на адресу позивача та ним не отримувалися, то десятиденний строк для сплати визначених такими рішеннями грошових зобов'язань не розпочав свій перебіг та, відповідно, не сплинув, тому визначені в них суми грошових зобов'язань з податку на прибуток і податку на додану вартість не набули статусу податкового боргу в розумінні приписів п.п.14.1.175 п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України і не можуть брати участі при проведенні розрахункових операцій згідно з обліковими операціями в хронологічному порядку в інтегрованій картці платника податків.

Крім того, апелянт наголошує, що судовими рішеннями у справах №2340/5002/18, №580/2404/19, що набули законної сили, встановлені обставини щодо не направлення позивачу податкових повідомлень-рішень від 03.09.2018 №0004082200 та №0004062200, що виключає в його діях умисел на несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань та нівелює твердження відповідача, що позивач удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених Податковим кодексом України та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

З-поміж вказаного, апелянт стверджує про безпідставність висновків суду першої інстанції в частині правомірності нарахування відповідачем штрафних санкцій в розмірі 78 684,00 гривень, включених до загальної суми штрафних санкцій згідно податкового повідомлення-рішення від 23.09.2021 року №0003120403, за несвоєчасне погашення збільшеного податкового зобов'язання в сумі 157 368,00 гривень, задекларованого позивачем в уточнюючому розрахунку до Декларації з ПДВ за квітень 2018 року (реєстраційний №9238593042 від 31.10.2018 року), граничний термін сплати якого припадав на 31.10.2018 року, при одночасному зменшенні податкового зобов'язання на 165 051,00 гривень згідно уточнюючого розрахунку до Декларації з ПДВ за вересень 2018 року (реєстраційний №9238593042 від 31.10.2018 року), граничний термін сплати якого також припадав на 31.10.2018 року, з огляду на часову різницю в часі подання зазначених Уточнюючих розрахунків в один і той же день, оскільки проведені коригування в зазначеній податковій звітності не призвели до збільшення податкових зобов'язань, що в підсумку не передбачає обов'язок щодо сплати податку на додану вартість.

Також апелянт наголошує, що суд першої інстанції не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 18.07.2024 у справі №120/13533/23 щодо принципу неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів.

На переконання апелянта, притягнення його до фінансової відповідальності у вигляді штрафу згідно з диспозицією та санкцією п.п.124.2, п.п.124.3 ст.124 Податкового кодексу України в редакції змін, внесених Законом України від 16.01.2021 №466-IX «Про внесення змін до Податкового Кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набув чинності лише з 01.01.2021, за дії, вчинені позивачем до вказаної дати, з урахуванням конституційного принципу не зворотної дії в часі закону або іншого нормативно-правового акту, є очевидною ознакою протиправності дій відповідача та безумовною підставою визнання протиправними і скасування прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 23.09.2021 №0003120403, №0003130403, №0003140403.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» на рішення Черкаського окружного адміністративного суд від 02 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування рішень.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

У відзиві відповідач зазначає, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2018 у справі №823/957/17, що набрало законної сили 03.09.2018, підтримано позицію контролюючого органу щодо визначення грошових зобов'язань у податкових повідомленнях-рішеннях від 22.12.2016 № 0000421400 та від 03.07.2017 №0000012200, у зв'язку з чим, та відповідно до п. 56.18. ст. 56 ПК України днем узгодження суми грошового зобов'язання по податкових повідомленнях-рішеннях є день набрання законної сили судового рішення, тобто 03.09.2018.

У вересні 2018 року позивачу з податку на додану вартість проведено нарахування по податковому повідомленню-рішенню № 0004082200 від 03.09.2018 на суму основного платежу з ПДВ 1 245 982 грн та штрафних санкцій у сумі 662 991 грн, та з податку на прибуток № 0004062200 від 03.09.2018 на суму основного платежу 40 384 грн.

Відповідно до абз.2 п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент набрання законної сили постанови суду від 03.09.2018 у справі № 823/957/17), ТОВ ЗЛГЗ «ЗЛАТОГОР» зобов'язаний був самостійно погасити узгоджену суму протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження. Тому, граничним днем сплати узгодженого грошового зобов'язання є 13.09.2018.

Однак, під час проведення перевірки у 2019 році щодо несвоєчасної сплати податкового зобов'язання (акт від 17.04.2019 №344/28-10-47-08/31082518) за податковим повідомленням-рішенням від 22.12.2016 №0000421400, зафіксовано факт невиконання ТОВ «ЗЛГЗ «ЗЛАТОГОР» постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2018 року та встановлено несвоєчасну сплату ПДВ з 13.09.2018 по 27.12.2018 року. Відповідно, винесено податкові повідомлення-рішення від 11.05.2019 №0001554708, №0001564708. Однак, такі рішення скасовані у судовому порядку у справі № 580/2404/19.

Відповідачем у 2021 році проведено перевірку (акт камеральної перевірки від 29.07.2021 №611/32-00-04-03-03-31082510) з питання своєчасності сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань, зокрема, по податковому повідомленню - рішенню N 0004062200 вiд 03.09.2018, під час якої встановлено, що борг позивача, який виник у вересні 2018 року на підставі узгодженого грошового зобов'язання по податковому повiдомленню-рiшенню N 0004062200 вiд 03.09.2018 не погашений у строк до 13.09.2018. Відповідно, застосовано штрафні санкції згідно п. 124.2, 124.3 ст.124 Кодексу.

Щодо подання уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з ПДВ, відповідач вказує, що ТОВ "ЗЛГЗ "ЗЛАТОГОР" уточнюючий розрахунок за вересень 2018 року, яким зменшено податкові зобов'язання з ПДВ зареєстровано раніше ніж уточнюючий розрахунок за квітень 2018 року на збільшення податкових зобов'язань. Відповідно, сума зменшення податкового зобов'язання з ПДВ по уточнюючому розрахунку за вересень 2018 року, в зв'язку з наявністю податкового боргу, в порядку черговості зменшено суму боргу по основному платежу згідно з податковим повiдомленням-рiшенням (форма 'Р') N 0004082200. Отже, по збільшеній сумі податкових зобов'язань з ПДВ по уточнюючому розрахунку за квітень 2018 року виникла недоплати з податку на додану вартість в розмірі 157 368 грн. Погашення даної суми недоплати в порядку черговості відбулось 28.03.2019 та 02.04.2021.

Що стосується вини платника, то відповідач зазначає, що вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм. Не дотримання цих правил та норм, є умисними діями особи, які визначають її вину у вчиненні податкового правопорушення. Створення платником податків удавано, цілеспрямовано умов які направлені на невиконання або неналежне виконання установлених законодавчих вимог, є свідченням того, що дані дії (бездіяльність) ним вчинені умисно.

Щодо направлення ППР № 0004082200 та №0004062200 від 03.09.2018, відповідач повідомляє, що такі рішення направлялись платнику податків, але станом на 28.10.2024 докази направлення зазначених ППР не збереглись.

Крім того, у справі, що розглядається, Верховний Суд у постанові від 08.08.2024 дійшов висновку про те, що «Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що грошові зобов'язання підлягають сплаті протягом десяти днів саме з дня їх узгодження, а не отримання нового податкового повідомлення-рішення, яким за результатами судового оскарження фактично фіксується сума узгодженого грошового зобов'язання, правомірність нарахування якого підтверджена судом. Норми ПК України хоча і передбачають направлення нового податкового повідомлення-рішення у випадку зменшення в судовому порядку суми грошового

зобов'язання, однак, воно має інше юридичне значення та наслідки. Зокрема, на таке рішення не розповсюджується процедура узгодження грошового зобов'язання та/або виникнення права на його повторне оскарження».

Також відповідач стверджує, що у акті камеральної перевірки від 29.07.2021 №611/32-00-04-03-03-31082510 предметом дослідження було ППР від 03.09.2018 року №0004062200. Натомість, питання несвоєчасної сплати узгодженого податкового зобов'язання за ППР від 03.09.2018 року №0004082200 не було предметом камеральної перевірки.

Крім того, з урахуванням переплати, наявної по ІКП позивача, недоплата з податку на прибуток по податковому повідомленню-рішенню №0004062200 вiд 03.09.2018 склала 39849,53 гривень. При граничному терміні сплати 13.09.2018, фактична сплата здійснена згідно з платіжним дорученням №6211 вiд 19.11.2018 на суму 625 998 грн (в погашення боргу в сумі 39849,53 грн), тобто із затримкою на 67 календарних днів.

Після надходження матеріалів справи, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2025 року справу призначено до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 30 квітня 2025 року.

У призначений час судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням головуючого судді у відпустці, про що свідчить довідка секретаря судового засідання. Наступне судове засідання призначено на 14 травня 2025 року.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 травня 2025 року задоволено заяву представника відповідача Плахтій Олени Сергіївни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити. У своїх поясненнях представник відповідача підтримав доводи викладені у апеляційній скарзі.

Представник відповідача у судовому засіданні у режимі відеоконференції заперечила проти доводів апелянта та просила залишити рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, згідно з податковим повідомленням-рішенням Офісу великих платників податків ДФС від 22.12.2016 № 0000421400 позивачу донараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 4179681,00 грн., в т.ч. за податковим зобов'язанням - 2786454,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями - 1393229, 00 грн.

Також згідно податкового повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 03 липня 2017 року № 0000012200 позивачу нараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств 111900,00 грн.

ТОВ «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22 грудня 2016 року №0000421400 та від 03 липня 2017 року №0000012200.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року у справі № 823/957/17 позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 05 червня 2018 року, постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням Київського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2018 в адміністративній справі № 823/957/17 заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" про перегляд постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року скасовано.

Прийнято нову постанову, якою апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено частково.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 грудня 2016 року № 0000421400 щодо донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1245982, 00 грн. (один мільйон двісті сорок п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят дві гривні 00 копійок) та штрафних (фінансових) санкцій на суму 662991, 00 грн. (шістсот шістдесят дві тисячі дев'ятсот дев'яносто одна гривня 00 копійок) та в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03 липня 2017 року № 0000012200 щодо донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 40384, 00 грн. (сорок тисяч триста вісімдесят чотири гривні 00 копійок) скасовано.

У цій частині у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" відмовлено.

В іншій частині постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року залишено без змін.

На виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2018 у справі № 823/957/17 контролюючим органом прийняті:

- податкове повідомлення-рішення (форма "Р") від 03.09.2018 №0004082200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1868973,00 грн, в т.ч. за податковим зобов'язанням - 1245982,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 662991,00 грн;

податкове повідомлення-рішення від 03.09.2018 №0004062200 13.09.2018, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 40 384,00 грн.

13.09.2018 суми податкових зобов'язань за вказаними податковими повідомленнями-рішеннями відображені у інтегрованих картках позивача як податковий борг з податку на додану вартість та з податку на прибуток.

Також відповідач направив позивачу податкову вимогу від 05.11.2018 №602-47 про сплату податкового боргу з податку на прибуток та з податку на додану вартість на загальну суму 3057234,85 грн, з яких:

- податок на прибуток - 184743,22 грн (39849,53 грн - основний платіж та 144884,69 грн - пеня);

- податок на додану вартість - 2872500,63 грн (1820616,36 грн - основний платіж та 1051884,27 грн - пеня).

З матеріалів акту камеральної перевірки ТОВ «ЗЛГЗ «ЗЛАТОГОР» від 17.04.2019, яка проведена контролюючим органом на підставі п.п. 20.1.4 п.20.1 ст.20 та п.п.75.1.1 п.75.1 ст. 75 та у порядку ст. 76 глави 8 розділу II Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) з питання своєчасності сплати суми податкового (грошового) зобов'язання за результатами розгляду судового оскарження податкового повідомлення рішення від 22.12.2016 №0000421400 відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2018 (справа №823/957/17), вбачається, що перевіркою встановлено недотримання ТОВ «ЗЛГЗ «ЗЛАТОГОР» вимог пп.16.1.4 п.16.1 ст.16, п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України, а саме: підприємством порушено термін сплати узгодженого податкового (грошового) зобов'язання з податку на додану вартість по податковому повідомленню рішенню від 22.12.2016 року №0000421400:

- до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу - 428 798 грн.;

- більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу - 1 394 780,36 грн.

На підставі висновків перевірки Запорізьким управлінням Офісу великих платників податків ДФС були винесені податкові повідомлення-рішення з розрахунком штрафних санкцій від 11.05.2019 форми «Ш» №0001554708 на суму штрафу 42879,80 грн., що складає 10% від грошового зобов'язання у сумі 428 798 грн. та від 11.05.2019 форми «Ш» №0001564708 на суму штрафу 278 956,07 грн., що складає 20% від грошового зобов'язання у сумі 1 394 780,36 грн.

Не погодившись із висновками акту камеральної перевірки, ТОВ «ЗЛГЗ «ЗЛАТОГОР» подано позов до суду про скасування податкових повідомлень-рішень від 11.05.2019 №0001554708 та №0001564708.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 14.06.2021 у справі №580/2404/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2022, адміністративний позов задоволено повністю.

У подальшому, посадовими особами відповідача проведена камеральна перевірка ТОВ «ЗЛГЗ «ЗЛАТОГОР» на підставі п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75, п. 76.1 ст. 76 Податкового кодексу України, предметом якої було дотримання термінів сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

За результатами проведеної перевірки податковим органом складено акт від 29.07.2021 року № 611/32-00-04-03-03-31082518, яким встановлені порушення позивачем вимог п.57.1, п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України, які виразилися в умисному порушенні останнім більш ніж на 30 та понад 90 календарних днів граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань по податку на додану вартість за квітень, серпень-грудень 2018 року, січень-грудень 2019 року, січень-листопад 2020 року, узгодженого грошового зобов'язання по податковому повідомленню-рішенню №0005204708 від 20.12.2018 року, узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на прибуток за три квартали 2018 року, 2018 рік, І квартал 2019 року, півріччя 2019 року, три квартали 2019 року 2019 рік, І квартал 2020 року, півріччя 2020 року, три квартали 2020 року, 2020 рік та узгодженого грошового зобов'язання по податковому повідомленню-рішенню №0004062200 від 03.09.2018.

Актом перевірки встановлено, що позивачем несвоєчасно сплачені податкові зобов'язання, самостійно визначені в поданих до контролюючого органу податкових деклараціях з податку на додану вартість за наступні податкові періоди та в наступних сумах:

- податкова декларація з ПДВ за серпень 2018 року (реєстраційний №9202846303 від 20.09.2018 року), граничний термін сплати узгодженого податкового зобов'язання із вказаного податку в сумі 428 798,00 гривень згідно якої припадав на 30.09.2018 року;

- податкова декларація з ПДВ за вересень 2018 року (реєстраційний №9228346436 від 19.10.2018 року), граничний термін сплати узгодженого податкового зобов'язання із вказаного податку в сумі 507 574,00 гривень згідно якої припадав на 30.10.2018 року;

- уточнюючий розрахунок у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до Декларації з ПДВ за квітень 2018 року (реєстраційний №9238593042 від 31.10.2018 року), згідно якого збільшено податкове зобов'язання на 157 368,00 гривень та нарахований штраф в сумі 4721,00 гривень, граничний термін сплати узгодженого податкового зобов'язання із вказаного податку в сумі 157 368,00 гривень згідно якої припадав на 31.10.2018 року;

- податкова декларація з ПДВ за жовтень 2018 року (реєстраційний №9256084331 від 19.11.2018 року), граничний термін сплати узгодженого податкового зобов'язання із вказаного податку в сумі 620 991,00 гривень згідно якої припадав на 30.1 1.2018 року;

- податкова декларація з ПДВ за листопад 2018 року (реєстраційний №9283798630 від 19.12.2018 року), граничний термін сплати узгодженого податкового зобов'язання із вказаного податку в сумі 620 991,00 гривень згідно якої припадав на 30.11.2018 року;

- податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС (форма «Р») №5204708 від 20.12.2018 року про нарахування грошового зобов'язання в сумі 6 294,00 гривень, граничний термін сплати якого припадав на 06.01.2019 року;

- податкова декларація з ПДВ за грудень 2018 року (реєстраційний №9307469937 від 18.01.2019 року), граничний термін сплати узгодженого податкового зобов'язання із вказаного податку в сумі 507 413,00 гривень згідно якої припадав на 30.01.2019 року;

- податкова декларація з ПДВ за січень 2019 року (реєстраційний №9026230195 від 19.02.2019 року), граничний термін сплати узгодженого податкового зобов'язання із вказаного податку в сумі 585 240,00 гривень згідно якої припадав на 01.03.2019 року;

- податкова декларація з ПДВ за лютий 2019 року (реєстраційний №9050945818 від 20.03.2019 року), граничний термін сплати узгодженого податкового зобов'язання із вказаного податку в сумі 529 668,00 гривень згідно якої припадав на 30.03.2019 року;

- податкова декларація з ПДВ за березень 2019 року (реєстраційний №9076088939 від 17.04.2019 року), граничний термін сплати узгодженого податкового зобов'язання із вказаного податку в сумі 503 987,00 гривень згідно якої припадав на 30.04.2019 року;

- податкова декларація з ПДВ за квітень 2019 року (реєстраційний №9102604225 від 17.05.2019 року), граничний термін сплати узгодженого податкового зобов'язання із вказаного податку в сумі 397 750,00 гривень згідно якої припадав на 30.05.2019 року;

- податкова декларація з ПДВ за травень 2019 року (реєстраційний №913021 7808 від 19.06.2019 року), граничний термін сплати узгодженого податкового зобов'язання із вказаного податку в сумі 449 995,00 гривень згідно якої припадав на 30.06.2019 року;

- податкова декларація з ПДВ за червень 2019 року (реєстраційний №9156581439 від 18.07.2019 року), граничний термін сплати узгодженого податкового зобов'язання із вказаного податку в сумі 408 578,00 гривень згідно якої припадав на 30.07.2019 року;

- податкова декларація з ПДВ за липень 2019 року (реєстраційний №9185702432 від 19.08.2019 року), граничний термін сплати узгодженого податкового зобов'язання із вказаного податку в сумі 423 047,00 гривень згідно якої припадав на 30.08.2019 року;

- податкова декларація з ПДВ за серпень 2019 року (реєстраційний №9214281156 від 19.09.2019 року), граничний термін сплати узгодженого податкового зобов'язання із вказаного податку в сумі 400 752,00 гривень згідно якої припадав на 30.09.2019 року;

- податкова декларація з ПДВ за вересень 2019 року (реєстраційний №9242652237 від 17.10.2019 року), граничний термін сплати узгодженого податкового зобов'язання із вказаного податку в сумі 399 416,00 гривень згідно якої припадав на 30.10.2019 року;

- податкова декларація з ПДВ за жовтень 2019 року (реєстраційний №9274155095 від 18.11.2019 року), граничний термін сплати узгодженого податкового зобов'язання із вказаного податку в сумі 419 433,00 гривень згідно якої припадав на 30.1 1.2019 року;

- податкова декларація з ПДВ за листопад 2019 року (реєстраційний №9304739084 від 18.12.2019 року), граничний термін сплати узгодженого податкового зобов'язання із вказаного податку в сумі 437 965,00 гривень згідно якої припадав на 30.12.2019 року;

- податкова декларація з ПДВ за грудень 2019 року (реєстраційний №9331276228 від 17.01.2020 року), граничний термін сплати узгодженого податкового зобов'язання із вказаного податку в сумі 323 071,00 гривень згідно якої припадав на 30.01.2020 року;

- податкова декларація з ПДВ за січень 2020 року (реєстраційний №9028479097 від 18.02.2020 року), граничний термін сплати узгодженого податкового зобов'язання із вказаного податку в сумі 399 172,00 гривень згідно якої припадав на 01.03.2020 року;

- податкова декларація з ПДВ за лютий 2020 року (реєстраційний №9056135733 від 18.03.2020 року), граничний термін сплати узгодженого податкового зобов'язання із вказаного податку в сумі 382 118,00 гривень згідно якої припадав на 30.03.2020 року;

- податкова декларація з ПДВ за березень 2020 року (реєстраційний №9083171655 від 16.04.2020 року), граничний термін сплати узгодженого податкового зобов'язання із вказаного податку в сумі 394 576,00 гривень згідно якої припадав на 30.04.2020 року;

- податкова декларація з ПДВ за квітень 2020 року (реєстраційний №9110357261 від 19.05.2020 року), граничний термін сплати узгодженого податкового зобов'язання із вказаного податку в сумі 371 595,00 гривень згідно якої припадав на 30.05.2020 року;

- податкова декларація з ПДВ за травень 2020 року (реєстраційний №9137257275 від 16.06.2020 року), граничний термін сплати узгодженого податкового зобов'язання із вказаного податку в сумі 300 261,00 гривень згідно якої припадав на 30.06.2020 року;

- податкова декларація з ПДВ за червень 2020 року (реєстраційний №9170346820 від 17.07.2020 року), граничний термін сплати узгодженого податкового зобов'язання із вказаного податку в сумі 418 964,00 гривень згідно якої припадав на 30.07.2020 року;

- податкова декларація з ПДВ за липень 2020 року (реєстраційний №9205031015 від 19.08.2020 року), граничний термін сплати узгодженого податкового зобов'язання із вказаного податку в сумі 439 867,00 гривень згідно якої припадав на 30.08.2020 року;

- податкова декларація з ПДВ за серпень 2020 року (реєстраційний №9236276919 від 17.09.2020 року), граничний термін сплати узгодженого податкового зобов'язання із вказаного податку в сумі 439 867,00 гривень згідно якої припадав на 30.09.2020 року;

- податкова декларація з ПДВ за вересень 2020 року (реєстраційний №9269248398 від 17.10.2020 року), граничний термін сплати узгодженого податкового зобов'язання із вказаного податку в сумі 530 000,00 гривень згідно якої припадав на 30.10.2020 року;

- податкова декларація з ПДВ за жовтень 2020 року (реєстраційний №9305304630 від 19.11.2020 року), граничний термін сплати узгодженого податкового зобов'язання із вказаного податку в сумі 549 000,00 гривень згідно якої припадав на 30. 11.2020 року;

- податкова декларація з ПДВ за листопад 2020 року (реєстраційний №9338153326 від 18.12.2020 року), граничний термін сплати узгодженого податкового зобов'язання із вказаного податку в сумі 536 000,00 гривень згідно якої припадав на 30.12.2020 року,

а також несвоєчасна сплата узгоджених податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств за наступні податкові періоди та в наступних сумах:

- податкова декларація з податку на прибуток підприємств за 3 квартали 2018 року (реєстраційний №9245163326 від 08.11.2018 року), граничний термін сплати узгодженого податкового зобов'язання із вказаного податку в сумі 625 998,00 гривень згідно якої припадав на 19.11.2018 року;

- податкова декларація з податку на прибуток підприємств за 2018 рік (реєстраційний №9310944417 від 27.02.2019 року), граничний термін сплати узгодженого податкового зобов'язання із вказаного податку в сумі 629 974,00 гривень згідно якої припадав на 11.03.2019 року;

- податкова декларація з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2019 року (реєстраційний №9084458405 від 25.04.2019 року), граничний термін сплати узгодженого податкового зобов'язання із вказаного податку в сумі 628 120,00 гривень згідно якої припадав на 20.05.2019 року;

- податкова декларація з податку на прибуток підприємств за півріччя 2019 року (реєстраційний №9175677469 від 09.08.2019 року), граничний термін сплати узгодженого податкового зобов'язання із вказаного податку в сумі 525 602,00 гривень згідно якої припадав на 19.08.2019 року;

- податкова декларація з податку на прибуток підприємств за 3 квартали 2019 року (реєстраційний №9249558349 від 25.10.2019 року), граничний термін сплати узгодженого податкового зобов'язання із вказаного податку в сумі 522 935,00 гривень згідно якої припадав на 19.11.2019 року;

- податкова декларація з податку на прибуток підприємств за 2019 рік (реєстраційний №9335119707 від 28.02.2020 року), граничний термін сплати узгодженого податкового зобов'язання із вказаного податку в сумі 495 000,00 гривень згідно якої припадав на 10.03.2020 року;

- податкова декларація з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2020 року (реєстраційний №9095074447 від 04.05.2020 року), граничний термін сплати узгодженого податкового зобов'язання Із вказаного податку в сумі 270 439,00 гривень згідно якої припадав на20.05.2020 року;

- податкова декларація з податку на прибуток підприємств за півріччя 2020 року (реєстраційний №9187835014 від 05.08.2020 р.), граничний термін сплати узгодженого податкового зобов'язання із вказаного податку в сумі 287 311,00 гривень згідно якої припадав на 19.08.2020 року;

- податкова декларація з податку на прибуток підприємств за 3 квартали 2020 року (реєстраційний №9281148490 від 29.10.2020 року), граничний термін сплати узгодженого податкового зобов'язання із вказаного податку в сумі 283 933,00 гривень згідно якої припадав на 19.11.2020 року;

- податкова декларація з податку на прибуток підприємств за 2020 рік (реєстраційний №9372933672 від 01.03.2021 року), граничний термін сплати узгодженого податкового зобов'язання із вказаного податку в сумі 280 761,00 гривень згідно якої припадав на 11.03.2021 року.

На підставі акту перевірки Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 23.09.2021 №0003120403 про застосування до позивача штрафу в сумі 6363287,00 грн. за умисну затримку більше 90 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати узгодженої суми грошового зобов'язання 12726574,00 грн. з податку на додану вартість (12726574,00 грн. х 50%);

- від 23.09.2021 №0003130403 про застосування до позивача штрафу в сумі 15271,39 грн. за умисну затримку більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати узгодженої суми грошового зобов'язання 61085,57 грн. з податку на прибуток (61085,57 грн. х 25%);

- від 23.09.2021 №0003140403 про застосування до позивача штрафу в сумі 61135,57 грн. за умисну затримку більше 90 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати узгодженої суми грошового зобов'язання 122271,14 грн. з податку на прибуток (122271,14 грн. х 50%).

Колегія суддів наголошує, що постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2018 у справі № 823/957/17, на підставі якої контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення (форма "Р") від 03.09.2018 №0004082200, від 03.09.2018 №0004062200 13.09.2018, скасована постановою Верховного Суду від 19 жовтня 2021 року та відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «ЗЛАТОГОР» про перегляд постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року у справі № 823/957/17 за нововиявленими обставинами.

Не погоджуючись із наведеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

Суд першої інстанції у задоволенні адміністративного позову відмовив та зазначив, що позивач самостійно сплачував узгоджені суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість та з податку на прибуток згідно з податковими деклараціями з податку на додану вартість за серпень-грудень 2018 року, січень-грудень 2019 року, січень-листопад 2020 року, та податкових декларації з податку на прибуток за три квартали 2018 року, 2018 рік, 1 квартал 2019 року, півріччя 2019 року, три квартали 2019 року, 2019 рік, 1 квартал 2020 року, півріччя 2020 року, три квартали 2020 року, 2020 рік, що підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими інструкціями та не заперечується відповідачем.

Проте перераховані позивачем грошові кошти відповідач самостійно спрямовував на погашення податкового боргу, який утворився внаслідок несплати узгодженого за судовим рішенням податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1245982, 00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 662991,00 грн., та несплати узгодженого за судовим рішенням податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 40384,00 грн згідно податкових повідомлень-рішень від 03.09.2018 №№0004082200, №0004062200, у зв'язку з чим і виникло прострочення сплати узгоджених податкових зобов'язань, встановлене актом перевірки.

Враховуючи приписи пункту 87.9 статті 87 ПК України, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач на законних підставах спрямовував грошові кошти, сплачені позивачем на погашення узгоджених податкових зобов'язань згідно з деклараціями з податку на додану вартість та з податку на прибуток, на погашення податкового боргу в порядку черговості його виникнення, а тому відповідачем доведено порушення строків сплати податкових зобов'язань, зазначених у акті перевірки.

З-поміж іншого, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що той факт, що позивач не отримав податкові повідомлення-рішення від 03.09.2018 №0004082200 та від 03.09.2018 №0004062200, не має значення для визначення дати, з якої починає обліковуватися десятиденний строк для сплати узгоджених податкових зобов'язань, позаяк такою датою є дата прийняття постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2018 у справі № 823/957/17.

Також суд першої інстанції зазначив, що позивач притягнутий до відповідальності у вигляді штрафу за діяння, які вчинені умисно.

Крім того, суд першої інстанції визнав необґрунтованими доводи позивача про відсутність підстав для притягнення його до фінансової відповідальності у вигляді штрафу за умисну несплату узгоджених податкових зобов'язань на підставі ст. 124 ПК України у редакції Закону №466-ІХ, який набув чинності 01.01.2021, оскільки згідно з пунктом 11 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень про застосування таких штрафних (фінансових) санкцій.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 67 Конституції України визначає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з підпунктами 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно пункту 49.1 статті 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Пунктом 54.1 статті 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Отже, податкові зобов'язання, які самостійно визначені платником у податкових деклараціях, є узгодженими.

При цьому, відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

За змістом пункту 56.18 статті 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

У силу положень пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Судом першої інстанції достовірно встановлено, що згідно з податковим повідомленням-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 22.12.2016 № 0000421400 позивачу донараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 4 179 681,00 грн., в т.ч. за податковим зобов'язанням - 2 786 454,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями - 1 393 229, 00 грн.

Також згідно з податковим повідомленням-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 03 липня 2017 року № 0000012200 позивачу нараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств 111 900,00 грн.

Рішенням Київського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2018 в адміністративній справі № 823/957/17 заяву ТОВ "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" про перегляд постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року скасовано.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 грудня 2016 року № 0000421400 щодо донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1245982, 00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 662991, 00 грн. та в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03 липня 2017 року № 0000012200 щодо донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 40384, 00 грн. скасовано.

В цій частині у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" відмовлено.

На виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2018 у справі № 823/957/17 контролюючим органом були прийняті:

- податкове повідомлення-рішення (форма "Р") від 03.09.2018 №0004082200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 868 973,00 грн, в т.ч. за податковим зобов'язанням - 1 245 982,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 662991,00 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 03.09.2018 №0004062200 13.09.2018, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 40 384,00 грн.

У подальшому, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2018 у справі № 823/957/17 скасована постановою Верховного Суду від 19 жовтня 2021 року та прийнято нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «ЗЛАТОГОР» про перегляд постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року у справі № 823/957/17 за нововиявленими обставинами.

Отже, узгодженими є податкові зобов'язання, визначені податковим повідомленням-рішенням від 22 грудня 2016 року № 0000421400 від 03 липня 2017 року № 0000012200.

Станом на час податкової перевірки у липні 2021 року (акт від 29.07.2021 року № 611/32-00-04-03-03-31082518) узгодженими також були податкові зобов'язання, визначені податковими повідомлення-рішення (форма "Р") від 03.09.2018 №0004082200, від 03.09.2018 №0004062200 13.09.2018, які прийняті на підставі Київського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2018 у справі № 823/957/17.

Посилання позивача на те, що йому у визначеному приписами ст.42 Податкового кодексу України порядку не направлялись податкові повідомлення рішення від 03.09.2018 №0004062200 (податок на прибуток) та №0004082200 (податок на додану вартість), що свідчить про неузгодженість податкових зобов'язань, не заслуговує на увагу, оскільки Верховний Суд у цій справі дійшов висновку про те, що грошові зобов'язання підлягають сплаті протягом десяти днів саме з дня їх узгодження, а не отримання нового податкового повідомлення-рішення, яким за результатами судового оскарження фактично фіксується сума узгодженого грошового зобов'язання, правомірність нарахування якого підтверджена судом. Норми ПК України хоча і передбачають направлення нового податкового повідомлення-рішення у випадку зменшення в судовому порядку суми грошового зобов'язання, однак, воно має інше юридичне значення та наслідки. Зокрема, на таке рішення не розповсюджується процедура узгодження грошового зобов'язання та/або виникнення права на його повторне оскарження.

Колегія суддів зазначає, що Актом камеральної перевірки від 29.07.2021 року № 611/32-00-04-03-03-31082518 та спірними податковими повідомленнями-рішеннями від 23.09.2021 №0003120403, №0003130403, №0003140403 встановлено порушення вимог п.57.1, п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України, що полягає в умисному порушенні позивачем більш ніж на 30 та понад 90 календарних днів граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань по податку на додану вартість за квітень, серпень-грудень 2018 року, січень-грудень 2019 року, січень-листопад 2020 року, узгодженого грошового зобов'язання по податковому повідомленню-рішенню №0005204708 від 20.12.2018 року, узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на прибуток за три квартали 2018 року, 2018 рік, І квартал 2019 року, півріччя 2019 року, три квартали 2019 року, 2019 рік, І квартал 2020 року, півріччя 2020 року, три квартали 2020 року, 2020 рік та узгодженого грошового зобов'язання по податковому повідомленню-рішенню №0004062200 від 03.09.2018.

При цьому, судом першої інстанції встановлено, що не заперечується відповідачем, узгоджені в деклараціях з податку на додану вартість зазначених перевірених періодів та по податковому повідомленню-рішенню від 20.12.2018 суми податкових зобов'язань по податку на додану вартість до настання граничних строків їх сплати за кожною з цих декларацій були в повному обсязі сплачені позивачем згідно з платіжними інструкціями від 27.09.2018 року №5191, від 30.10.2018 року №5761, від 28.11.2018 року №6361, від 27.12.2018 року №6938, від 29.01.2019 року №535, від 27.02.2019 року №1057, від 28.03.2019 року №643, від 25.04.2019 року №2158, від 30.05.2019 року №2767, від 26.06.2019 року №3450, від 30.07.2019 року №4082, від 29.08.2019 року №4625, від 27.09.2019 року №5208, від 30.10.2019 року №5813, від 28.11.2019 року №6418, від 27.12.2019 року №6988, від 30.01.2020 року №531, від 25.02.2020 року №1037, від 27.03.2020 року №1533, від 27.04.2020 року №1935, від 28.05.2020 року №2435, від 26.06.2020 року №2985, від 30.07.2020 року №3594, від 28.08.2020 року №4076, від29.09.2020 року №4633, від 29.10.2020 року №5187, від 27.11.2020 року №5779, від 29.12.2020 року №6373, що підтверджується їх змістом та зазначеним в них призначенням платежу (а.с.63-142, т.1).

Також судом першої інстанції встановлено, що не заперечується відповідачем, узгоджені в Деклараціях по податку на прибуток підприємств зазначених перевірених періодів суми податкових зобов'язань із вказаного податку та по податковому повідомленню-рішенню №0004062200 від 03.09.2018 до настання визначених податковим законодавством граничних строків їх сплати за кожною з цих декларацій сплачені позивачем, що підтверджується змістом платіжних інструкцій від 19.11.2018 року №6211, від 07.03.2019 року №1194, від 17.05.2019 року №2479, від 19.08.2019 року №4461, від 18.11.2019 року №6238, від 06.03.2020 року №1168, від 18.05.2020 року №2097, від 17.08.2020 року №3821, від 18.11.2020 року №5492, від 25.02.2021 року №999 та від 10.03.2021 року №1154 (а.с.143-173, т. 1).

Водночас, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач згідно з пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України на законних підставах спрямовував грошові кошти, сплачені позивачем на погашення узгоджених податкових зобов'язань згідно з деклараціями з податку на додану вартість та з податку на прибуток, на погашення податкового боргу в порядку

черговості його виникнення. Однак, оскільки позивач не виконав обов'язку зі своєчасної сплати податків та не повідомив податковий орган про неможливість своєчасно сплатити податкові зобов'язання, то такі дії позивача слід кваліфікувати як податкові правопорушення, що вчинені умисно, за які передбачена відповідальність згідно з приписами п.124.2 ст.124 Податкового кодексу України у вигляді штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несвоєчасно сплаченого грошового зобов'язання (ППР від 23.09.2021 №0003130403) та відповідальність згідно з приписами п.124.3 ст.124 Податкового кодексу України у вигляді штрафу в розмірі 50 відсотків від суми несвоєчасно сплаченого грошового зобов'язання (ППР від 23.09.2021 №0003120403 та №0003140403).

Колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції щодо кваліфікації дій позивача податковими правопорушеннями зроблені без врахування висновків Верховним Судом щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених, зокрема, у постанові від 08.05.2025 у справі № 460/2044/23, в якій Верховний Суд сформулював висновки, які дають можливість розмежувати обставини, які утворюють склад правопорушення, за яке платник податків може бути притягнутий до відповідальності на підставі пунктів 124.1, 124.2 або 124.3 статті 124 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України (в редакції, чинній до 01 січня 2021 року) у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно з пунктом 124.1 статті 124 ПК України (в редакції, чинній з 01 січня 2021 року) у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім грошового зобов'язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно з пунктом 124.2 статті 124 ПК України (в редакції, чинній з 01 січня 2021 року) діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті, вчинені умисно, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов'язання.

Пунктом 124.3 статті 124 ПК України (в редакції, чинній з 01 січня 2021 року) діяння, передбачені пунктом 124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов'язання на строк більше 90 календарних днів, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов'язання.

Аналіз даних правових норм свідчить про те, що на платника податків покладено обов'язок здійснити у встановлені строки сплату узгодженого грошового зобов'язання. Несплачене у встановлений законом строк узгоджене грошове зобов'язання визнається сумою податкового боргу платника податків. За несплату або несвоєчасну сплату платником податків узгодженої суми податкового зобов'язання, такий притягується до відповідальності у вигляді штрафу на умовах визначених податковим законодавством. Передумовою нарахування штрафних санкцій з підстав, визначених п.124.1 ст.124 ПК України, є несплата платником податків суми узгодженого податкового зобов'язання у встановлені законом строки.

Нормами п. 124.2 та п. 124.3 ст. 124 ПК України передбачено штрафні санкції за діяння, передбачені пунктом 124.1 та 123.2 цієї статті, але вчинені умисно.

Законом України від 16.01.2020 №466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі - Закон №466) визначено, у яких випадках діяння вважається таким, що вчинене умисно, а також зазначено, що необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення, у випадках, визначених пунктами 119.3 статті 119, пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2-124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 ст. 125-1 ПК України, є встановлення контролюючими органами вини особи.

Слід зазначити, що відповідно до підпункту 109.1 статті 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктами 109.2, 109.3 статті 109 ПК України встановлено, що порушення податкового законодавства та вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України. У випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.

Стаття 112 ПК України визначає загальні умови притягнення до фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Зокрема, останньою установлено, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом (пункт 112.1).

Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності (пункт 112.2).

У разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків. Порядок доведення обставин, за яких особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинене податкове правопорушення, в межах судового провадження визначається процесуальним законодавством. Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи (пункт 112.7).

Також цієї нормою у пункті 112.8 визначено обставини, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а у статті 112-1 ПК України - обставини, що пом'якшують відповідальність особи.

У постановах від 3 серпня 2023 року у справі №520/22505/21, від 22 серпня 2023 року у справі №520/18519/21, від 5 жовтня 2023 року у справі №520/14773/21, від 16 листопада 2023 року у справі №160/24147/21 Верховний Суд сформулював висновки, які дають можливість розмежувати обставини, які утворюють склад правопорушення, за яке платник податків може бути притягнутий до відповідальності на підставі пунктів 124.1, 124.2 або 124.3 статті 124 ПК України.

Якщо систематизувати таку позицію, то остання полягає в тому, що відповідальність, передбачена пунктом 124.1 статті 124 ПК України, не пов'язана із встановленням/доведенням вини платника податків у формі умислу у вчиненому діянні (дії або бездіяльності). Для притягнення до фінансової відповідальності платника податків згідно з цією нормою за загальним правилом достатнім є виявлення факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов'язання. Водночас обов'язковою умовою, з якою законодавець пов'язує настання відповідальності у вигляді штрафу за пунктами 124.2 і 124.3 статті 124 ПК України, є доведення контролюючим органом вини платника податків у формі умислу, а саме, - що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов'язання.

Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання, так і неналежне виконання є порушенням обов'язків, закріплених за платником податків у статті 16 ПК України. Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм. Вина в податкових правопорушеннях завжди нерозривно пов'язана з встановленням умислу. У противагу цьому умисел у діях платника податків відсутній, якщо результат його поведінки не залежить від змісту і порядку дій. Тобто у разі, коли платник, діючи своєчасно, добросовісно й з належною обачністю не зміг би уникнути негативних наслідків податкового характеру. Відтак, особа вважається такою, що умисно допустила порушення податкової дисципліни, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Обов'язок доведення вини покладено на контролюючий орган, без виконання якого особу неможливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого умовою є наявність вини.

У випадку встановлення контролюючим органом під час проведення перевірки на підставі сукупності відповідних даних податкової інформації обставин, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог податкового законодавства, контролюючий орган не позбавлений можливості констатувати в діяннях платника податків вини в умисній формі. Такі обставини з відповідним обґрунтуванням висновків про умисність діяння в обов'язковому порядку мають бути зазначені в акті перевірки, який за усталеною позицією Верховного Суду є носієм доказової інформації щодо виявленого порушення.

При цьому подання заперечень на акт перевірки є правом, а не обов'язком платника податків, а тому контролюючий орган безпосередньо вже в акті перевірки має зазначити усі обставини, які у подальшому будуть предметом розгляду під час прийняття податкового повідомлення-рішення. Виконання такої вимоги забезпечує розуміння платником податків встановленого контролюючим органом складу правопорушення, за яке його може бути притягнуто до відповідальності, та забезпечує реальну можливість реалізації права, передбаченого пунктом 86.7 статті 86 ПК України, щодо надання своїх заперечень та додаткових документів і пояснень, зокрема, але не виключно таких, що спростовують встановлені обставини та висновки щодо наявності вини, підтверджують існування пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу.

Відсутність в акті перевірки інформації, яка характеризує таку ознаку виявленого діяння як умисність, вказує на необґрунтованість прийняття в подальшому податкового повідомлення-рішення на підставі пунктів 124.2, 124.3 статті 124 ПК України.

Встановлені у цій справі обставини свідчать, що в акті камеральної перевірки лише зафіксовано виявлене контролюючим органом порушення позивачем пунктів 57.1, 57.3 статті 57 ПК України і відсутні посилання на підтверджені відповідними доказами обставини, які б вказували на наявність саме такої кваліфікуючої ознаки як умисел в діях платника податків та цілеспрямоване створення ним умов, які не мали іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПК України. Останніх (дій) не встановлено й судом апеляційної інстанції під час судового розгляду.

Колегія суддів наголошує, що зазначена в акті перевірки інформація про те, що платник податку обізнаний із граничним терміном сплати узгоджених грошових зобов'язань з податку на додану вартість, адже вони закріплені в ПК України та знаходяться у вільному доступі; інформація щодо бюджетного рахунку для забезпечення виконання обов'язку зі сплати податкового зобов'язання, розміщено на сайті ДПС та в електронному кабінеті платника податку, є загальними умовами, які існують для всіх платників податків, відтак жодним чином не доводять факт наявності умислу на вчинення дій щодо несплати (несвоєчасної сплати) податків.

Отже, суд першої інстанції, внаслідок неповного з'ясування фактичних обставин, що мають значення для справи, не врахував, що акт камеральної перевірки від 29.07.2021 №611/32-00-04-03-03-31082518 не містить відомостей щодо обставин, які характеризують таку ознаку виявленого діяння як умисність, а містить лише посилання на податкові декларації та уточнюючі розрахунки до податкових декларацій, відомості щодо дати сплати зобов'язань по ним та граничний строк сплати таких зобов'язань.

Безпідставним є посилання суду першої інстанції на те, що в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях встановлено, що позивач був обізнаний із граничним терміном сплати податків, адже вони закріплені у Податковому кодексу України та знаходяться у вільному доступі; для забезпечення виконання обов'язку зі сплати податкового зобов'язання платник податків був обізнаний з інформацією щодо бюджетного рахунку, який розміщений на сайті ДПС та в електронному кабінеті платника податку; контролюючий орган не отримував від платника податку будь-яких пояснень, листів з інформацією щодо неможливості виконання ним обов'язку зі своєчасної сплати податків; отже діяння ТОВ «ЗЛГЗ «Златогор», що призвели до несвоєчасної сплати податків, вчинені умисно.

Як зазначалось, відсутність в акті камеральної перевірки обставин, які характеризують таку ознаку виявленого діяння як умисність, на переконання колегії суддів, вказують на необґрунтованість прийняття в подальшому податкових повідомлень-рішень на підставі саме пункту 124.3 статті 124 ПК України.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що накладення на позивача штрафної санкції у розмірах 25 та 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов'язання відбулося з порушенням вимог податкового законодавства.

Обставини, на які посилався контролюючий орган під час судового розгляду справи, щодо наявності в діях позивача умислу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними і допустимими доказами. Відповідно, такі обставини не можуть свідчити про те, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПК України.

Таким чином, відсутні підстави для юридичної кваліфікації діяння позивача як такого, за яке відповідальність передбачена пунктом 124.3 або пунктом 124.2 статті 124 ПК України.

У зв'язку з викладеним суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що податкові повідомлення-рішення від 23.09.2021 №0003120403, №0003130403, №0003140403, підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта на неврахування судом першої інстанції правових висновків Верховного Суду, закріплених в його постановах від 03.08.2023 у справі №520/22505/21, від 22.08.2023 у справі №520/18519/21, відповідно до яких контролюючий орган в межах камеральної перевірки не має змоги встановити обставини, що свідчать про винність діянь платника податків та наявність у нього умислу щодо несвоєчасної слати податкового зобов'язання, оскільки згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, та даних відповідних електронних систем, які об'єктивно не можуть підтвердити чи спростувати розумність, добросовісність і належну обачність платника податків, що є необхідним для встановлення його вини.

Верховний Суд у постанові від 24 квітня 2025 року у справі 520/6687/22 дійшов наступних висновків:

« 48. Суди попередніх інстанцій зробили висновок про неможливість встановлення в межах камеральної перевірки обставин, що свідчать про умисність діянь платника податків.

49. Колегія суддів вважає такий висновок необґрунтованим та передчасним, оскільки вищенаведені норми права не містять подібних обмежень. Водночас системний їх аналіз дає підстави для твердження, що у випадку встановлення контролюючим органом на підставі сукупності відповідних даних податкових декларацій та електронних систем і реєстрів обставин, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог податкового законодавства, він (контролюючий орган) не позбавлений можливості констатувати в діяннях платника податків винного діяння в умисній формі.».

Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 755/10947/17 (постанова від 30.01.2019) зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати.

З огляду на викладене, колегія суддів враховує останню правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 24 квітня 2025 року у справі 520/6687/22 та вважає необґрунтованими доводи позивача про неможливість під час камеральної перевірки встановити умисність діянь платника податків.

Колегія суддів також не бере до уваги посилання апелянта на неврахування судом першої інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 18.07.2024 у справі №120/13533/23 щодо принципу неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів.

На думку апелянта, притягнення його до фінансової відповідальності у вигляді штрафу згідно з диспозицією та санкцією п.п.124.2, п.п.124.3 ст.124 Податкового кодексу України в редакції змін, внесених Законом України від 16.01.2021 №466-IX «Про внесення змін до Податкового Кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набув чинності лише з 01.01.2021, є очевидною ознакою протиправності дій відповідача та безумовною підставою визнання протиправними і скасування прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 23.09.2021 №0003120403, №0003130403, №0003140403, оскільки податкові правопорушення, на думку відповідача, вчинені до 01.01.2021.

У цьому контексті колегія суддів зазначає наступне.

Згідно пункту 11 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України з яким штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень про застосування таких штрафних (фінансових) санкцій.

Верховний Суд у постанові від 08 травня 2025 року у справі № 460/20441/23 дійшов висновку про те, що «…поведінка платника податків щодо порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов'язання кваліфікувалась як податкове правопорушення, за яке передбачалася відповідальність, як на момент закінчення граничних строків для сплати узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на прибуток (стаття 126 ПК України), так і встановлена на момент прийняття оспорюваного акта індивідуальної дії. Тому підстави для непоширення статті 124 ПК України в редакції Закону України від 16 січня 2020 року №466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (з урахуванням змін, внесених Законом України від 17 грудня 2020 року №1117-IX) на правовідносини, що є предметом дослідження у цьому спорі, відсутні».

Обставини справи, яка розглядається, свідчать про те, що відповідач встановив порушення несвоєчасної сплати позивачем узгоджених податкових зобов'язань, як до 01.01.2021 так і після цієї дати, тому застосуванню підлягали штрафні санкції, які передбачені положеннями статті 124 ПК України в редакції Закону України від 16 січня 2020 року №466-IX.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Сплачений позивачем судовий збір за подання адміністративного позову у сумі 26840,00 грн та за подання апеляційної скарги в розмірі 40260,00 грн, усього на суму 67100,00 грн, відповідно до положень ч. 1 ст. 139 КАС України підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 243, 315, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» на рішення Черкаського окружного адміністративного суд від 02 грудня 2024 року - задовольнити.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суд від 02 грудня 2024 року - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 23.09.2021 №0003120403, №0003130403, №0003140403.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (49600, м. Дніпро, просп. Олександра Поля, 57, код ЄДРПОУ 43968079) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» (19700, Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Січова, 22, код ЄДРПОУ 31082518) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 67100,00 грн (шістдесят сім тисяч сто гривень нуль копійок).

Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 19.05.2025.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді В.О. Аліменко,

Н.В. Безименна

Попередній документ

127442717

Наступний документ

127442719

Інформація про рішення:

№ рішення:	127442718
№ справи:	580/4674/23
Дата рішення:	14.05.2025
Дата публікації:	21.05.2025
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Шостий апеляційний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; зупинення, відмова в реєстрації податкових накладних

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Відмовлено у відкритті провадження (09.09.2025)
Дата надходження:	29.07.2025
Предмет позову:	про визнання протиправними та скасування рішень

Розклад засідань:

Минулі засідання (15)

13.07.2023 10:30	Черкаський окружний адміністративний суд
01.08.2023 10:30	Черкаський окружний адміністративний суд
09.08.2023 11:00	Черкаський окружний адміністративний суд
09.10.2023 15:40	Шостий апеляційний адміністративний суд
06.11.2023 15:40	Шостий апеляційний адміністративний суд
08.08.2024 00:00	Касаційний адміністративний суд
03.09.2024 12:00	Черкаський окружний адміністративний суд
12.09.2024 14:00	Черкаський окружний адміністративний суд
02.10.2024 11:00	Черкаський окружний адміністративний суд
24.10.2024 10:00	Черкаський окружний адміністративний суд
31.10.2024 14:00	Черкаський окружний адміністративний суд
12.11.2024 10:00	Черкаський окружний адміністративний суд
02.12.2024 14:00	Черкаський окружний адміністративний суд
30.04.2025 11:20	Шостий апеляційний адміністративний суд
14.05.2025 11:20	Шостий апеляційний адміністративний суд