Справа № 620/15260/24 Суддя (судді) першої інстанції: Ольга ТКАЧЕНКО
14 травня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого: Бєлової Л.В.,
суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,
за участю секретаря судового засідання: Керімова К.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційні скарги ОСОБА_1 та Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність Військових частин НОМЕР_2 та НОМЕР_1 щодо не звільнення ОСОБА_1 з військової служби;
зобов'язати Військові частини НОМЕР_2 та НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби за контрактом.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність військових частини НОМЕР_2 , НОМЕР_1 щодо неприйняття рішення за рапортом ОСОБА_1 від 11.10.2024 про звільнення з військової служби.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 (в особі військової частини НОМЕР_2 ) розглянути рапорт ОСОБА_1 від 11.10.2024 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами (у зв'язку перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років) та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині рішення.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, сторони подали апеляційні скарги.
Позивач в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції змінити, виклавши абзац 3 резолютивної частини рішення у наступній редакції: зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 (в особі Військової частини НОМЕР_1 ) звільнити ОСОБА_1 з військової служби за контрактом на підставі пп «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що оскільки норма підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-ХІІ містить імперативний припис, який передбачає, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби за сімейними обставинами, у зв'язку з перебуванням на його утриманні трьох дітей віком до 18 років, тобто відсутня дискреція щодо прийняття рішення за наявності цих обставин (звільняти чи не звільняти), то відповідачі не наділені дискреційними повноваженнями ухвалити якесь інше рішення, окрім як звільнити особову з військової служби, адже позивачем дотримано всі передбачені законом вимоги.
Крім того, судом першої інстанції встановлено право позивача на звільнення з військової служби та його відповідність вимогам, вказаним у підпункті «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону № 2232-ХІІ. Тобто, на думку позивача, з метою ефективного захисту прав позивача, суд може зобов'язати відповідачів задовольнити позовні вимоги у спосіб визначений позивачем.
Військова частина НОМЕР_1 у апеляційній скарзі просить рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2025 року у справі № 620/15260/24 скасувати та ухвалити нове рішення судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги Військова частина НОМЕР_1 вказує, що позивач не довів належними та допустимими доказами, що має право на звільнення з військової служби по сімейним обставинами, у разі перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці (під час дії воєнного стану).
Під час розгляду рапорту позивача про звільнення Військовою частиною НОМЕР_1 виявлено, що дитина позивача - ОСОБА_2 є сином позивача від попереднього шлюбу з ОСОБА_3 і позивачем не надано один з документів визначений п. 13) Додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 (далі - Інструкція № 170), а саме: копія рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з одним з батьків, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти, та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дітей на утриманні військовослужбовця відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, а також договір про сплату аліментів на дитину.
У зв'язку з чим, командування Військової частини НОМЕР_1 за результатом розгляду рапорту повернуло його у зв'язку з відсутністю доданого повного переліку документів та які в сукупності дають право на звільнення останньому з військової служби за сімейними обставинами.
Отже, на переконання Військової частини НОМЕР_1 , висновки суду першої інстанції про те, що матеріалами справи підтверджується наявність підстав для звільнення військовослужбовця ОСОБА_1 з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону №2232-XII за сімейними обставинами, у зв'язку з перебуванням на його утриманні трьох дітей віком до 18 років не відповідають обставинам справи.
Також Військова частина НОМЕР_1 зазначає, що на день звернення з апеляційною скаргою, між позивачем та відповідачами відсутній предмет спору щодо звільнення з військової служби за сімейними обставинами, оскільки військовослужбовець ОСОБА_1 з 02 лютого 2025 року виключений зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 ) та всіх видів забезпечення та вибув до нового місця служби - військової частини НОМЕР_3 , про що свідчить наказ начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 27 січня 2025 року № 80 та наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.02.2025 №33.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2025 року та 10 березня 2025 року відкриті апеляційні провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Військова частина НОМЕР_1 подала відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просить відмовити в її задоволенні, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
У відзиві Військова частина НОМЕР_1 навела аналогічні міркування, які викладені у апеляційній скарзі.
Позивач відзив на апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 не подав.
Після надходження матеріалів справи, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2025 року справу призначено до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 30 квітня 2025 року.
У призначений час судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням головуючого судді у відпустці, про що свідчить довідка секретаря судового засідання. Наступне судове засідання призначено на 14 травня 2025 року.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 травня 2025 року задоволено заяву представника позивача - Слєпченка Сергія Анатолійовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
У судовому засіданні у режимі відеоконференції представник позивача - адвокат Слєпченко С.А. підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції змінити, виклавши абзац 3 резолютивної частини рішення у наступній редакції: зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 (в особі Військової частини НОМЕР_1 ) звільнити ОСОБА_1 з військової служби за контрактом на підставі пп «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
У своїх поясненнях представник позивача - адвокат Слєпченко С.А. підтримав доводи викладені у апеляційній скарзі.
Зокрема, адвокат Слєпченко С.А. пояснив, що 11 жовтня 2024 року позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_2 із рапортом про звільнення. До рапорту позивач додав документи, які в ньому і зазначив. Однак рапорт від 11 жовтня 2024 року цією частиною не розглянуто, а передано у Військової частини НОМЕР_1 , до складу якої входить Військова частина НОМЕР_2 . При цьому, позивач 02 лютого 2025 року переведений для подальшої служби у іншу Військову частину НОМЕР_3 .
Також адвокат Слєпченко С.А. повідомив, що контракт, на підставі якого ОСОБА_1 проходить військову службу, позивачем йому не надавався, він його не бачив та змісту не знає.
Представники Військової частини НОМЕР_1 - ОСОБА_8 та ОСОБА_7 у судовому засіданні заперечили проти доводів представника позивача та просили залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення. Натомість, просили задовольнити свою апеляційну скаргу.
Зокрема, представники Військової частини НОМЕР_1 повідомили, що позивач 11 жовтня 2024 року звернувся до командира Військової частини НОМЕР_2 із рапортом про звільнення. Зазначили, що Військова частина НОМЕР_2 (рота) входить до складу Військової частини НОМЕР_1 . У подальшому, цей рапорт передано до Військової частини НОМЕР_4 (батальйон), яка також входить до складу Військової частини НОМЕР_1 . Після цього, вказаний рапорт надійшов до Військової частини НОМЕР_1 (бригада).
Командування Військової частини НОМЕР_1 , за результатом розгляду рапорту, повернуло його до Військової частини НОМЕР_2 , яка у свою чергу повернула рапорт позивачу. Причиною повернення стала відсутність повного переліку документів, які дають право на звільнення позивача з військової служби за сімейними обставинами.
Представники Військової частини НОМЕР_1 повідомили, що їм не відомо яким чином рапорт повернуто позивачу. Письмових доказів про повернення рапорту позивачу, відповідачі суду не можуть надати та пояснюють, що письмові докази (супровідні листи тощо) про даний факт відсутні.
Також представники Військової частини НОМЕР_1 повідомили, що Військова частина НОМЕР_1 уповноважена звільняти осіб лише рядового та сержантського складу, а військовослужбовців офіцерського складу звільняє ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Крім того, представники Військової частини НОМЕР_1 зазначили, що позивач 02 лютого 2025 року переведений для подальшої служби у іншу Військову частину НОМЕР_3 .
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, натомість апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 слід задовольнити частково, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом на посаді начальника станції радіолокаційного відділення військової частини НОМЕР_2 , що підтверджується посвідченням офіцера НОМЕР_5 , видане т.в.о. командиром Військової частини НОМЕР_1 29.12.2018 (а.с. 10-15).
Контракт, за яким ОСОБА_1 проходить військову службу, у матеріалах справи відсутній.
Військова частина НОМЕР_2 перебуває у підпорядкуванні Військової частини НОМЕР_1 .
11.10.2024 ОСОБА_1 подав рапорт по команді до Військової частини НОМЕР_2 щодо його звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з перебуванням на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.
До вказаного рапорту надано: копію паспорта ОСОБА_1 № НОМЕР_6 , копію довідки платника податків ОСОБА_1 № НОМЕР_7 , копію свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_8 , копію паспорта ОСОБА_4 № НОМЕР_9 , копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 НОМЕР_10 , копію свідоцтва про народження ОСОБА_5 НОМЕР_11 , копію свідоцтва про народження ОСОБА_6 НОМЕР_12 , довідку про стягнення аліментів №163271.
Контракт, за яким ОСОБА_1 проходить військову службу, до зазначеного рапорту не додавався.
11 жовтня 2024 року (№ 1417 вих.) Військова частина НОМЕР_2 передала рапорт до Військової частини НОМЕР_4 (№ 753/1 вх. від 14.10.2024), яка входить до складу Військової частини НОМЕР_1 .
17 жовтня 2024 року (№833 вих.) Військова частина НОМЕР_4 передала вказаний рапорт до Військової частини НОМЕР_1 .
Станом на день подання позову відповідачами не прийнято жодного рішення по суті рапорту (відмова у задоволенні або задоволення рапорту).
Позивач, вважаючи бездіяльність відповідачів щодо нерозгляду рапорту та незвільнення з військової служби за наявності правових підстав протиправною, звернувся до суду з цим позовом.
Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив частково та зазначив, що матеріали справи підтверджують обставини перебування на утриманні позивача трьох дітей віком до 18 років та відсутність заборгованості зі сплати аліментів станом на 30.06.2024, тому у відповідача були наявні правові підстави для звільнення військовослужбовця ОСОБА_1 з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону №2232-XII за сімейними обставинами, у зв'язку з перебуванням на його утриманні трьох дітей віком до 18 років. Однак відповідач рапорт позивача про звільнення не розглянув відповідне рішення не прийняв, у зв'язку з чим, допустив протиправну бездіяльність.
Що стосується вимоги позивача про зобов'язання відповідача звільнити його зі служби за контрактом, то суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки питання щодо звільнення позивача належить до дискреційних повноважень Військової частини НОМЕР_1 , яка у свою чергу, безпідставно не розглянула рапорт про звільнення з військової служби, тому, з метою ефективного захисту прав позивача, необхідно зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (в особі військової частини НОМЕР_2 ) розглянути рапорт ОСОБА_1 від 11.10.2024 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами (у зв'язку перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років) та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині рішення.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частиною першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Згідно з частинами 1, 3 статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина 5 статті 1 Закону №2232-XII).
Пунктом 6 статті 2 Закону №2232-XII передбачені наступні види військової служби: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан.
На час розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив Військову службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_2 , яка підпорядкована військовій частині НОМЕР_1 .
Військова частина НОМЕР_1 у апеляційній скарзі зазначає, що ОСОБА_1 з 02 лютого 2025 року виключений зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 ) та всіх видів забезпечення та вибув до нового місця служби - Військової частини НОМЕР_3 , про що свідчить наказ начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 27 січня 2025 року № 80 та наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.02.2025 №33. Особова справа ОСОБА_1 передана до Військової частини НОМЕР_3 .
За обставинами цієї справи, позивач 11 жовтня 2024 року виявив своє небажання продовжувати проходити військову службу та подав рапорт про звільнення з військової служби у запас за сімейними обставинами у зв'язку з перебуванням на його утриманні трьох дітей віком до 18 років.
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII.
Згідно із частиною 7 статті 26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, зі змінами та доповненнями (далі - Положення №1153/2008), яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з виконанням громадянами військового обов'язку в запасі.
Відповідно до пункту 233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Колегія суддів зауважує, що термін «по команді», визначає, що рапорт подається спочатку своєму безпосередньому (найближчому) командиру (начальнику), а потім його підписують вищестоящі командири (начальники) аж до командира (начальника), якому надано право прийняти рішення по суті, викладеного в рапорті.
Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (абзац 4 пункту 241 Положення №1153/2008).
Наказом Міністерства оборони України від 10.04.2009 № 170 затверджена Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Інструкція № 170).
Відповідно до пункту 14.10 Інструкції № 170 звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби (абзац тринадцятий пункту 14.10 Інструкції № 170).
Механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України (далі - Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту визначені Порядком організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженим наказом Міноборони від 07 серпня 2024 року № 531 (далі - Порядок № 531).
Згідно з п. 2 Розділу І Порядку № 531 з питань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання,- до наступного прямого командира (начальника).
Відповідно до п. 1 Розділу ІІ Порядку № 531 рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації.
Пунктами 2, 3, 6 Розділу ІІІ Порядку № 531 передбачено, що командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції.
Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку
Непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Особливості розгляду рапортів, поданих в електронній формі, врегульовано розділом IV цього Порядку.
Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.
Усі рапорти, які потребують розгляду (прийняття рішення) командиром військової частини, попередньо обов'язково реєструються службою діловодства.
Згідно з пунктами 8, 9 Розділу ІІІ Порядку № 531 початок перебігу строку розгляду паперового рапорту розпочинається із часу подання рапорту, а не часу його реєстрації в службі діловодства.
Часом подання паперового рапорту є дата передачі рапорту на погодження безпосередньому командиру (начальнику) військовослужбовця, а у разі відмови в розгляді рапорту безпосереднім командиром (начальником) - дата передачі рапорту прямому командиру (начальнику), з урахуванням вимог пункту 1 цього розділу.
Розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється:
1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов'язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров'я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин;
2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.
Відповідно до пунктів 1, 2 Розділу V Порядку № 531 ніхто не може бути скривджений на службі чи притягнутий до відповідальності за те, що він подав рапорт.
Керівники органів військового управління, командири військових частин та підрозділів організовують та забезпечують дотримання встановленого порядку та строків розгляду рапортів військовослужбовців.
Як встановлено судом апеляційної інстанції у судовому засіданні, 11 жовтня 2024 року позивач звернувся до відповідача - Військової частини НОМЕР_2 із рапортом про звільнення у зв'язку з перебуванням на утриманні у військовослужбовця трьох дітей віком до 18 років (а.с.30).
11 жовтня 2024 року (№ 1417 вих.) Військова частина НОМЕР_2 передала рапорт до Військової частини НОМЕР_4 (№ 753/1 вх. від 14.10.2024), яка входить до складу Військової частини НОМЕР_1 .
17 жовтня 2024 року (№833 вих.) Військова частина НОМЕР_4 передала вказаний рапорт до Військової частини НОМЕР_1 .
Представники Військової частини НОМЕР_1 - ОСОБА_8 та ОСОБА_7 у судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтвердили отримання Військовою частиною НОМЕР_1 рапорту ОСОБА_1 від 11 жовтня 2024 року.
Колегія суддів зазначає, що аналіз Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України №1153/2008 дає підстави для висновку, що розгляд рапорту про звільнення з військової служби відбувається за встановленою процедурою, яка включає підготовку подання, перевірку документів, що підтверджують наявність, зокрема, сімейних обставин або інших поважних причин, уточнюються дані про проходження особою військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби.
Предметом спору у справі, що розглядається, є бездіяльність, яка, як вважає позивач, допущена Військовими частинами НОМЕР_2 та НОМЕР_1 , і полягає у не розгляді його рапорту про звільнення з військової служби.
Відповідно до частини другої ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Колегія суддів зазначає, що Порядок № 531 визначає обов'язок командирів (начальників) військових частин надавати відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції або в іншій спосіб, який передбачає письмову форму.
Однак, у матеріалах справи відсутні будь-які докази розгляду рапорту позивача про звільнення його з військової служби від 11.10.2024 та прийняття рішення у письмовому вигляді за таким рапортом, що свідчить про бездіяльність відповідачів.
Отже, відповідачі не спростували твердження позивача про допущену бездіяльність при розгляді його рапорту про звільнення.
Колегія суддів зауважує, що факт реєстрації рапорту позивача про звільнення з військової служби, посвідчує єдину обставину, - рапорт відповідачем був зареєстрований. Однак реєстрація рапорту не посвідчує факт розгляду та прийняття «по команді» рішення по суті рапорту.
За встановлених обставин, колегія суддів вважає, що відповідачами допущено протиправну бездіяльність, щодо нерозгляду рапорту про звільнення позивача з військової служби, та не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 .
У зв'язку з чим, наявні підстави для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльність Військових частини НОМЕР_2 , НОМЕР_1 щодо нерозгляду та неприйняття рішення за рапортом ОСОБА_1 від 11.10.2024 про звільнення з військової служби.
Колегія суддів зазначає, що представники Військової частини НОМЕР_1 у судовому засіданні наголосили на тому, що Військова частина НОМЕР_2 входить до складу Військової частини НОМЕР_1 . Тобто, прямий командир (начальник) Військової частини НОМЕР_1 уповноважений на розгляд рапорту позивача.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 11.10.2024 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами (у зв'язку перебуванням на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років) та прийняти відповідне рішення.
Посилання Військової частини НОМЕР_1 у апеляційній скарзі на те, що командування Військової частини НОМЕР_1 за результатом розгляду повернуло рапорт позивача у зв'язку з відсутністю повного переліку документів, які дають право на звільнення останньому з військової служби за сімейними обставинами, не підтверджено доказами, наявними у матеріалах справи.
Колегія суддів вважає передчасними висновки суду першої інстанції про наявність у Військової частини НОМЕР_1 правових підстав для звільнення ОСОБА_1 з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону №2232-XII за сімейними обставинами, у зв'язку з перебуванням на його утриманні трьох дітей віком до 18 років та відсутності заборгованості зі сплати аліментів станом на 30.06.2024, оскільки відповідач рапорт позивача по суті не розглядав та не ухвалював відповідне письмове рішення з мотивованою відповіддю.
Тобто, питання щодо наявності у Військової частини НОМЕР_1 правових підстав для звільнення ОСОБА_1 з військової служби не вирішувалось, тому суд першої інстанції помилково дослідив це питання.
Щодо доводів апеляційної скарги позивача та необхідності зміни оскаржуваного судового рішення, для ефективного способу захисту порушеного права позивача шляхом зобов'язання Військової частини НОМЕР_2 (в особі Військової частини НОМЕР_1 ) звільнити ОСОБА_1 з військової служби за контрактом на підставі пп «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», то колегія суддів визнає їх необґрунтованими та вважає таку вимогу позивача передчасною, оскільки відповідачі не дотримались вищевказаної процедури щодо розгляду рапорту позивача про звільнення та прийняття письмового рішення по суті рапорту, а тому ефективним способом захисту прав позивача буде зобов'язання розглянути рапорт ОСОБА_1 від 11.10.2024 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами (у зв'язку перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років) та прийняти відповідне рішення.
Посилання Військової частина НОМЕР_1 на те, що на день звернення з апеляційною скаргою, між позивачем та відповідачами відсутній предмет спору щодо звільнення з військової служби за сімейними обставинами, оскільки військовослужбовець ОСОБА_1 з 02 лютого 2025 року виключений зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 ) та всіх видів забезпечення та вибув до нового місця служби - Військової частини НОМЕР_3 , не заслуговує на увагу, оскільки спірні правовідносини у цій справі стосуються бездіяльності відповідачів щодо нерозгялду та неприйняття письмового рішення по суті рапорту від 11 жовтня 2024 року позивача про звільнення, який подано до Військової частини НОМЕР_2 - 11 жовтня 2024 року, тобто до його переведення 02 лютого 2025 року до нового місця служби - Військової частини НОМЕР_3 .
Відповідно до ч. 5 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає. Натомість, апеляційна скарга Військової частина НОМЕР_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, а саме:
Визнати протиправною бездіяльність Військових частини НОМЕР_2 , НОМЕР_1 щодо нерозгляду та неприйняття рішення за рапортом ОСОБА_1 від 11.10.2024 про звільнення з військової служби.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 11.10.2024 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами (у зв'язку перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років) та прийняти відповідне рішення.
В іншій частині позовних вимог слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 243, 315, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2025 року - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2025 року - задовольнити частково.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2025 року скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військових частини НОМЕР_2 , НОМЕР_1 щодо нерозгляду та неприйняття рішення за рапортом ОСОБА_1 від 11.10.2024 про звільнення з військової служби.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 11.10.2024 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами (у зв'язку перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років) та прийняти відповідне рішення.
У решті позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повне судове рішення складено 19.05.2025.
Головуючий суддя Л.В. Бєлова
Судді В.О. Аліменко,
Н.В. Безименна