Справа № 320/40460/23 Суддя (судді) першої інстанції: Горобцова Я.В.
16 травня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Вівдиченко Т.Р., Грибан І.О.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0672946-2411-1008 від 19.09.2022 року.
На обґрунтування своїх вимог позивачка зазначає, що відсутні підстави для стягнення з неї податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що об'єкти нерухомого майна, що належать позивачу мають код державного класифікатора будівель та споруд ДК 018:2000. - 1271.9 - будівлі сільськогосподарського призначення інші. Оскільки місцевою радою прийнята ставка у розмірі 0 відсотків на таке майно, у позивачки відсутні підстави для зобов'язання сплати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Апелянт зазначає, що судом першої інстанції помилково встановлено те, що позовні вимоги ґрунтувалися на статусі позивача, а також не враховано код класифікатора будівель і споруд та рішення сесії Талалаївської сільської ради Ніжинського району.
У зв'язку із цим, апелянт вважає, що при винесенні рішення судом не повністю досліджено обставини у справі.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2025 та від 01.04.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.
Від представника Головного управління ДПС у Київській області 03.04.2025 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 19.09.2022 №0672496-2411-1008 про визначення зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2021 рік прийняте на підставі та у порядку, визначеному чинним законодавством України, а підстави для його скасування відсутні.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, за фізичною особою ОСОБА_1 обліковується нерухоме майно: інше комплекс нежитлових будівель з реєстраційним номером 1415399674233 площею 2165.4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ; квартира з реєстраційним номер 260647132218 загальною площею 52,1 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22.11.2017 №104711677 об'єкт нерухомого майна - комплекс нежитлових будівель - загальна площа 2165,4 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.3).
Згідно з експертним висновком АС5 №2312501 щодо вірності здійсненої ОСОБА_1 класифікації об'єктів нерухомого майна, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , складеного експертом А.В.Гірник, склад газобалонний, літ. Г, 43.8 кв.м., кузня, літ. Д, 42,2 кв.м., тракторна майстерня №1, літ. В, 1781,0 кв.м., тракторна майстерня №2, літ.Б, 228,6 кв.м., дім механізатора, літ. А, 69,8 кв.м. за результатом обстеження відповідно відповідає коду класифікатора 1271.9 - будівлі сільськогосподарсьокого призначення інші.
Головним управлінням ДПС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0672946-2411-1008 від 19.09.2022, яким позивачці нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості у розмірі 64 962,00 грн.
Не погоджуючись з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, позивачка звернулася до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (з наступними змінами та доповненнями в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
Згідно з пп. 265.1.1 п. 265.1 ст. 265 Податкового кодексу України податок на майно складається зокрема з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначено статтею 266 Податкового кодексу України.
Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно з пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Кодексу не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Пунктом 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Відповідно до пп. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Кодексу ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Відповідно до пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Підпунктом 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України визначено, що податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
В обґрунтування апеляційної скарги позивачка зазначила про те, що об'єкти нерухомого майна, що належать їй мають код державного класифікатора будівель та споруд ДК 018:2000. - 1271.9 - будівлі сільськогосподарського призначення інші. Стверджує, що судом не враховано код класифікатора будівель і споруд, а також рішення сесії Талалаївської сільської ради Ніжинського району.
З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
Так, згідно додатку до рішення про встановлення ставок та пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, затвердженого VI сесією Талалаївської сільської ради 7 скликання від 14 липня 2020 року для будівель з кодом ДКБС 12.71.9 - будівлі сільськогосподарського призначення інші прийнята ставка у розмірі 0 відсотків.
Водночас придбана позивачем будівля з урахуванням висновку експерта може класифікуватись зокрема за кодом, як 1271.9 - будівлі сільськогосподарського призначення інші, однак визначення коду класифікатора будівлі 1271.9 не є безумною підставою для звільнення апелянта від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як помилково вважає ОСОБА_1 .
Згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженим наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 №507 (далі - ДК 018-2000), до класу (код 1271) «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства» належать будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та інші.
Отже, будівлі та споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, віднесені до відповідного класу ДК 018-2000, використовуються та належать фізичним особам, що займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою КВЕД з урахуванням Державного класифікатора продукції та послуг, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин, не визначені об'єктами оподаткування згідно з підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Кодексу.
Згідно з пп. "ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Отже, споруда (будівля) не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за наявності сукупності умов:
- така нежитлова будівля віднесена до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000;
- власником такої будівлі (юридична та фізична особа) є сільськогосподарський товаровиробник;
- така нежитлова будівля не здається її власником в оренду, лізинг, позичку.
Наведене правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, в постанові від 21 травня 2024 року у справі №600/5153/23-а.
Згідно частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанова Верховного Суду.
Відповідно до висновків Верховного Суду викладених у постанові від 23 січня 2025 року по справі №160/568/24 передбачена пп. "ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України пільга стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.
У постанові від 4 березня 2021 року у справі №500/2782/18 Верховний Суд вказав, що з метою вирішення питання щодо застосування пункту "ж" підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, суди мали встановити, чи наділений він статусом сільськогосподарського товаровиробника у розумінні наведених вище норм права, та встановити факт використання позивачем спірної нежитлової будівлі як об'єкта сільськогосподарської інфраструктури в межах сільськогосподарських потреб.
Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, позивачка не зазначає відомостей про те, що є суб'єктом господарювання, доказів здійснення останньою сільськогосподарської діяльності матеріали справи не містять, а тому підстави для звільнення від нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за вказаний об'єкт відсутні.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що сам по собі факт наявності у позивача будівель сільськогосподарського призначення не підтверджує факту виробництва останнім сільськогосподарської продукції, чи здійснення такої діяльності безпосередньо.?
Суд апеляційної інстанції зазначає, що встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об'єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для сільськогосподарського призначення.
Такий підхід у розумінні норми, про яку йдеться, випливає з того, що функціональне призначення об'єкта, який звільняється від оподаткування, яким є предмет - будівлі сільськогосподарського призначення (вид нежитлової нерухомості), є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об'єктом оподаткування саме будівлі сільськогосподарського призначення, тобто будівлі які використовуються для сільського господарства.
Оцінюючи наведені аргументи, колегія суддів виходить з такого, що всі доводи апелянта, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у апеляційній скарзі не зазначено.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апелянта не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Згідно статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року у справі №320/40460/23 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина
Судді Т.Р.Вівдиченко
І.О.Грибан