Справа № 320/7122/21 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О.
19 травня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Епель О.В., Файдюка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними та скасування дій та рішення та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області в якому просив:
- визнати протиправними та скасувати дії та рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, повідомлено в листах №104250006917 від 16.12.2020 року, №1576-808/М-02/8-1000/21 від 15.02.2021 року, стосовно відмови у призначенні пенсії та бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо не призначення пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 26.08.2019 року (з дати першого звернення за призначенням пенсії) та здійснювати виплату пенсії за вказаний ним банківський рахунок, з урахуванням індексації та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15.02.2024 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 16.12.2020 №104250006917 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16 серпня 2019 року про призначення пенсії за віком та на підставі поданих ним документів вирішити питання про призначення йому пенсії, з прийняттям відповідного рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
В іншій частині в позові відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати на суму 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10, код ЄДРПОУ 22933548).
21.10.2024 на адресу суду через систему "Електронний суд" від представника позивача, адвоката Меламеда Вадима надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.02.2024 у справі №320/6918/22, у якій позивач просить суд зобов'язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.11.2024 задоволено заяву адвоката Меламеда Вадима про встановлення судового контролю, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області у 10-денний строк з моменту отримання цієї ухвали (її тексту, отриманого засобами телекомунікаційного зв'язку) подати до суду звіт про виконання рішення у цій справі з відповідними доказами, а також копію паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків керівника - начальника Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.
11.12.2024 на адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області надійшов звіт про виконання судового рішення.
11.12.2024 на адресу суду через систему "Електронний суд" від адвоката Меламеда Вадима надійшли заперечення на звіт про виконання судового рішення.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2025 року у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 18.11.2024 №1000-0803-7/180520 про виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.02.2024 у справі №320/7122/21 - відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове рішення, яким прийняти та затвердити звіт Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 18.11.2024 №1000-0803-7/180520.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до частини першої статті 382-2 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
Згідно з частинами першою та другою статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
Судом встановлено, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15.02.2024 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16 серпня 2019 року про призначення пенсії за віком та на підставі поданих ним документів вирішити питання про призначення йому пенсії, з прийняттям відповідного рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
Обґрунтовуючи заяву про встановлення судового контролю, позивач зазначив, що Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області всупереч рішенню Київського окружного адміністративного суду від 15.02.2024 у справі №320/6918/22 не здійснило повторний розгляд заяви ОСОБА_1 від 16 серпня 2019 року про призначення пенсії, не вирішило питання про призначення йому пенсії та листом від 18.04.2024 №1000-0202-8/68310 відмовило представнику позивача у наданні інформації щодо стану виконання вказаного рішення.
У звіті про виконання судового рішення відповідач зазначив, що на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.02.2024 у справі №320/6918/22 відповідачем було повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 16.08.2019 про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки викладеної у рішенні, та прийнято рішення №104250006917 від 24.04.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком.
У зв'язку з прийняттям судом ухвали про виправлення описки у судовому рішенні від 29.04.2024 в частині зазначення по батькові позивача " ОСОБА_1 " на " ОСОБА_1 ", відповідачем було прийнято рішення від 13.11.2024 №104250006917, у якому змінено по батькові позивача.
При цьому, суть самого рішення про відмову не була змінена.
До звіту відповідач долучив рішення від 24.04.2024 №104250006917 та від 13.11.2024 №104250006917 про відмову у призначенні позивачу пенсі з підстав відсутності у позивача необхідного страхового стажу (не менше 15 років).
У вказаних рішеннях відповідач зазначив, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи за ксерокопією трудової книжки, оскільки оригінал трудової книжки не надано.
Разом з тим, суд зазначає, що в рішенні Київського окружного адміністративного суду від 15.02.2024 у цій справі судом вже було надано оцінку правомірності позиції відповідача щодо ненадання оригіналу трудової книжки під час звернення із заявою про призначення пенсії, а саме: "Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача для призначення пенсії подав, зокрема копію трудової книжки ОСОБА_1 , а 26.09.2019 на прийомі в Управлінні надав оригінал трудової книжки позивача для огляду та засвідчення її копій, що підтверджується розпискою головного спеціаліста Білоцерківського відділу обслуговування громадян №2 (сервісний центр) управління обслуговування громадян ГУ ПФУ у Київській області від 26.09.2019 за вх. №1253/М-01.
Відповідач стверджує, що до заяви про призначення пенсії за віком подано копію трудової книжки ОСОБА_1 , яка містить нечіткі записи.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Головне управління не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
З копії трудових книжок ОСОБА_1 вбачається, що вони видані органами, в яких позивач працював, що відповідає Інструкції №58 від 29.07.1993.
До цього ж, записи про роботу позивача містять посилання на номери наказів, а саме: трудові книжки містять інформацію стосовно дати прийняття на роботу, найменування підприємства, де працював позивач, а також відділ і посаду, на яку його було прийнято. Крім того, зазначено на підставі яких наказів позивач приймався на роботу та звільнявся.
Зважаючи на здійснені записи, є підстави вважати, що їх у трудових книжках позивача здійснено на підставі належно оформлених документів. Відповідальність за внесення до трудової книжки працівника певних відомостей несе роботодавець або уповноважений ним орган за місцем останньої на той час роботи, оскільки саме ним здійснюються записи, відтак працівник не може нести за це відповідальність або бути позбавлений права на пенсію.
Отже, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії, відповідач діяв необґрунтовано".
Частиною першою статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частин другої, третьої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Суд звертає увагу, що Конституція України містить приписи з питань виконання судових рішень, зокрема: визначає обов'язковість судового рішення як одну з основних засад судочинства (пункт 9 частини другої статті 129); установлює, що судове рішення є обов'язковим до виконання (друге речення частини першої статті 129-1); покладає на державу обов'язок забезпечити виконання судового рішення у визначеному законом порядку (частина друга статті 129-1).
Конституційний Суд України зазначав, що виконання судового рішення є невідокремним складником права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); обов'язкове виконання судового рішення є доконечною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та поновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам "верховенства права" (правовладдя) та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист [перше речення абзацу восьмого, абзац чотирнадцятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019].
Європейський суд із прав людини так само наголосив на тому, що право на справедливий суд, гарантоване кожному пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби "національна юридична система дозволяла, щоб остаточне, зобов'язальне судове рішення залишалось таким, що не породжує юридичних наслідків на шкоду одній зі сторін. Не можна припустити, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції ґрунтовно описував процесуальні гарантії, що їх надано учасникам судового процесу, а саме: справедливий, прилюдний і швидкий розгляд справи, не захищаючи виконання судових рішень; якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до суду та здійснення судочинства, це означало б привести до стану, несумісного з принципом правовладдя, що його Договірні держави зобов'язалися додержувати, ратифікувавши Конвенцію" [рішення у справі Шмалько проти України/Shmalko v. Ukraine від 20 липня 2004 року (заява № 60750/00), § 43].
Конституційний Суд України зазначає, що з принципу правовладдя та вимоги утвердження й забезпечення права особи на судовий захист в адміністративному судочинстві випливає обов'язок держави забезпечити також обов'язкове виконання судового рішення, ухваленого на користь особи, задля реального захисту та поновлення її прав, свобод, інтересів, що зазнали порушення внаслідок ухвалення рішень, учинення дій або бездіяльності органами публічної влади, їх посадовими і службовими особами. Невиконання державою цього обов'язку суперечить приписам пункту 9 частини другої статті 129, частин першої, другої статті 129-1 Конституції України та призводить до порушення права особи на судовий захист, підриває дієвість адміністративного судочинства, а отже, є несумісним із принципом правовладдя, що його встановлено частиною першою статті 8 Конституції України.
Разом з тим, висновки суду у рішенні Київського окружного адміністративного суду від 15.02.2024 були безпідставно проігноровані відповідачем, що зумовило прийняття ним невмотивованих рішень про відмову у призначенні позивачу пенсії, що призвело до невиконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.02.2024 у цій справі.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 18.11.2024 №1000-0803-7/180520.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.
При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев
cуддя О.В.Епель
суддя В.В.Файдюк