Справа № 620/13934/24
про витребування доказів
16 травня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Вівдиченко Т.Р., Грибан І.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження з власної ініціативи питання про витребування доказів у справі за розглядом апеляційних скарг Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, у якому просить:
- визнання протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, яка полягає в не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 в жовтні 2024 року такої складової належної працівнику заробітної плати, як компенсація втрати частини заробітної плати за квітень 2021 року, в зв'язку з порушенням строків її виплати;
- зобов'язання Головне управління Національної поліції в Чернігівській області нарахувати, виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини заробітної плати (в вигляді грошової компенсації за невикористану відпустку) за квітень 2021 року в зв'язку з порушення строків її виплати, у порядку передбаченому Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», зокрема з визначенням періоду за який слід здійснити нарахування, в порядку передбаченому цим Законом, з 02.04.2021 по 16.10.2024 (включно);
- визнання протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, яка полягає у не нарахуванні, невиплаті ОСОБА_1 в жовтні 2024 року відшкодування в розмірі його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, згідно ст.117 Кодексу законів про працю України;
- зобов'язання Головне управління Національної поліції в Чернігівській області нарахувати, виплатити ОСОБА_1 відшкодування в розмірі його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, згідно ст.117 Кодексу законів про працю України, Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, зокрема з визначенням періоду (який починається з 2 квітня 2021 року) за який слід здійснити виплату, в порядку передбаченому ст.117 Кодексу законів про працю України, з 02.04.2021 по 16.10.2024 (включно).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що несвоєчасне проведення розрахунку при звільненні є підставою для виплати працівникові середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини доходу.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 січня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції України в Чернігівській області щодо не проведення з ОСОБА_1 своєчасного повного розрахунку при звільненні.
Стягнуто з Головного управління Національної поліції України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 25000,00 грн. з відрахуванням зборів, податків та інших обов'язкових платежів з вказаної суми.
Зобов'язано Головне управління Національної поліції України в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за період 01.04.2021 по 15.10.2024 за весь час затримки виплати.
В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Головне управління Національної поліції в Чернігівській області, ОСОБА_1 подали апеляційні скарги.
Під час розгляду колегією суддів справи виникла необхідність у витребуванні додаткових доказів.
Відповідно до частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Згідно частини четвертої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частин другої, п'ятої, шостої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Предметом спору у справі є вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини заробітної плати.
Верховний Суд неодноразово зауважував, що якщо спір вирішено на користь працівника, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця (постанова Верховного Суду від 29.01.2024 року у справі № 560/9586/22, постанова Верховного Суду від 29.08.2024 у справі № 200/3662/23 та інші).
Установивши при розгляді справи про стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення або, у разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а у разі непроведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 21.10.2021 у справі № 640/14764/20, від 06.07.2023 у справі № 580/3240/19.
Верховний Суд у постанові від 29.02.2024 у справі № 240/23771/21 дійшов наступного правового висновку: «…покладення обов'язку з визначення суми відшкодування на відповідача не є остаточним вирішенням спірних правовідносин та не відповідає вказаному в частині другій статті 117 КЗпП України способу захисту порушеного права позивача з боку органу, що вирішує трудовий спір.
Колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд, надаючи оцінку застосуванню положень статті 117 КЗпП України, неодноразово наголошував на обов'язку визначення розміру середнього заробітку за час затримки органом, який виносить рішення по суті спору, зокрема у постановах від 30.04.2020 у справі № 140/2006/19, від 26.11.2020 у справі № 520/1365/2020, від 29.11.2021 у справі № 120/313/20.
Отже, встановивши право позивача для виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд повинен визначити розмір такої виплати.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 20.02.2023 у справі № 240/9022/20.
У постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц Велика Палата Верховного Суду підсумувала, що з огляду на мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
За висновком Великої Палати Верховного Суду, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду зауважила, що зменшення судом розміру означеного середнього заробітку, передбаченого статтею 117 КЗпП України, має залежати від розміру недоплаченої суми, належної працівникові при звільненні.
На підтримку наведеної вище позиції Великої Палати Верховного Суду, 30.11.2020 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову у справі № 480/3105/19. У цьому судовому рішенні у частині, що стосується виплати середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку, Верховний Суд зазначив про те, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку. Тобто, залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку, однак за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку.
Колегія суддів зауважує, що в матеріалах справи відсутні дані про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 фактично виплаченого останньому у зв'язку із звільненням.
У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає за необхідне витребувати у Головного управління Національної поліції в Чернігівській області відомості щодо загального розміру виплачених позивачеві при звільненні виплат.
При цьому, колегія суддів звертає особливу увагу на положення частини дев'ятої статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
Суд повідомляє, що відповідно до приписів статті 325 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду, що набрали законної сили є обов'язковими до виконання для осіб, що беруть участь у справі та їх представників та підлягає виконанню на всій території України.
Керуючись статтями 9, 77, 80, 94, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів
Витребувати у Головного управління Національної поліції в Чернігівській області докази до матеріалів справи, а саме:
- відомості щодо загального розміру виплачених позивачеві при звільненні виплат.
Витребувані докази надати на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду до 23 травня 2025 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя - доповідач О.М. Кузьмишина
Судді Т.Р.Вівдиченко
І.О.Грибан