Справа № 320/3632/23 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О.
16 травня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Грибан І.О., Мєзєнцева Є.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Брок-Інвест» про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі,
Головне управління ДПС у Київській області звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Брок-Інвест», в якому просить суд надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна відповідача, що перебуває у податковій заставі.
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що станом на день звернення до суду податковий борг відповідача становить 4 535 369,41 грн, який продовжує обліковуватися за відповідачем, стягувався на підставі судового рішення у справі №320/7269/20 на загальну суму 1 911 339,82 грн та згідно рішення ГУ ДПС у Київській області від 29.06.2022 №33 на загальну суму 2 022 631,88 грн. Позивач стверджує, що він вживав заходи щодо погашення податкової заборгованості, визначені Податковим кодексом України.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08 січня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, Головне управління ДПС у Київській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про задоволення позову в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не повністю з'ясовано усі фактичні обставини справи, суд допустив невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу є чинним до повного погашення податкового боргу, який виник на підставі самостійно задекларованих показників податкової звітності та не сплачених протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати.
Стверджує, що нормами Податкового кодексу України та жодним іншим нормативним актом не передбачено, що у випадку зміни розміру податкового боргу платника, який виник на підставі самостійно задекларованих показників податкової звітності та не сплачених протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, контролюючий орган повинен прийняти нове рішення про стягнення коштів платника податків.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що у разі зміни розміру податкового боргу платника податку положення Податкового кодексу України не зобов'язують контролюючий орган проводити всю законодавчо встановлену процедуру погашення податкового боргу щодо кожного випадку такої зміни.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2025 та від 18.03.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.
Від представника ТОВ Торговий дім «Брок-Інвест» 07.03.2025 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ТОВ «ТД «Брок-Інвес» перебуває на обліку в ГУ ДПС у Київській області та є платником податків за основним місцем обліку.
Позивач зазначає про наявність у відповідача податкового боргу на загальну суму 4 535 369,41 грн, який складається з:
- орендної плати з юридичних осіб в сумі 4 518 406,68 грн, з яких основний платіж - 4 434 836,71 грн, що виник внаслідок поданих до контролюючого органу декларацій за 2019, 2020, 2021 та 2022 роки, штрафних санкцій у сумі 12 756,35 грн, донарахованих контролюючим органом в ході камеральної перевірки, та пені у сумі 70 813,62 грн, нарахованої на підставі статті 129 ПК України;
- податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, в сумі 16 962,73 грн, з яких основний платіж складає 16 925,59 грн, що виник внаслідок поданий до контролюючого органу декларацій за 2019, 2020, 2021, 2022 роки, та штрафних санкцій в сумі 37,14 грн, що виник внаслідок несплати донарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань в ході камеральної перевірки.
Оскільки у добровільному порядку відповідачем узгоджені податкові зобов'язання не сплачені, Головним управлінням ДПС у Київській області направлені податкова вимога від 02.04.2019 №58103-56 про сплату податкового боргу у розмірі 102 301,66 грн та рішення про опис майна у податкову заставу №3323 від 02.04.2019, які були повернуті без вручення адресату.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05.07.2021 у справі №320/7269/20 стягнуто з рахунків у банку, що обслуговують ТОВ «Торговий дім «Брок-інвест» на користь Державного бюджету України у рахунок погашення боргу суму 1 911 339 (один мільйон дев'ятсот одинадцять тисяч триста тридцять дев'ять) грн 82 коп.
Заступником начальника ГУ ДПС у Київській області 29 червня 2022 року відповідно до положень пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України прийнято рішення №33 про стягнення коштів платника податків (ТОВ «ТД «Брок-Інвест») з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу.
Вказане рішення прийнято на підставі висновку, в якому зазначено про наявність станом на 15.06.2022 податкового боргу у розмірі 2 022 631,88 грн, який виник у зв'язку з несплатою самостійно задекларованих грошових зобов'язань.
З метою погашення податкового боргу позивачем до банківської установи АТ «УкрСиббанк» надсилались інкасові доручення від 01.09.2022 №773 на суму 2 022 631,88 грн, від 01.09.2022 №774 на суму 9 782,24 грн, від 01.09.2022 №775 на суму 9 782,24 грн, від 01.09.2022 №776 на суму 4 109,23 грн, від 01.09.2022 №777 на суму 4 109,23 грн, від 01.09.2022 №778 на суму 1 907 230,59 грн, від 01.09.2022 №779 на суму 1 907 230,59 грн, які повернуті без виконання.
Крім того, позивачем складено акт №581 опису майну від 22.06.2021, в якому зазначено про проведення опису такого майна: ланкоскладальна база, об'єкт нежитлової нерухомості, реєстраційний номер 24796432108, загальна площа - 3029,4 кв.м, адреса: вуд. 2-в, вул. Яблунська, м. Буча, Київська обл., 1 об'єкт, без зазначення вартості.
Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження від 22.06.2021 №262643119 підтверджується реєстрація податкової застави.
Оскільки заходи стягнення, вжиті позивачем, не призвели до погашення відповідачем податкового боргу, позивач звернувся до суду з позовом про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Податковий борг в розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України це сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95-99 Податкового кодексу України.
Положеннями абзацу першого підпункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Згідно із підпунктом 87.2 статті 87 Податкового кодексу України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу, про що зазначено у пункті 88.1 статті 88 Податкового кодексу України.
Згідно пункту 88.2 вказаної статті, право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.
При цьому, відповідно до пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України, встановлено, що право податкової застави виникає:
89.1.1. у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;
89.1.2. у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу;
89.1.3. у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань.
Пунктом 89.2 статті 89 Податкового кодексу України встановлено, що з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
Порядок продажу майна, що перебуває у податковій заставі, врегульовано положеннями статті 95 Податкового кодексу України.
Відповідно до підпунктів 95.1, 95.2 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Нормами пункту 95.3 статті 95 ПК України визначено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до пункту 95.9 статті 95 ПК України, у разі якщо продажу підлягає майно якого перебуває у державній або комунальній власності, чи якщо згідно із законодавством з питань приватизації для відчуження майна підприємства необхідна попередня згода органу приватизації або іншого державного органу, уповноваженого здійснювати управління корпоративними правами, продаж майна такого підприємства організовується державним органом приватизації за поданням відповідного контролюючого органу із дотриманням законодавства з питань приватизації. При цьому інші способи приватизації, крім грошової, не дозволяються.
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що податковий борг платника податків може бути погашений за рахунок будь-якого майна такого платника, переданого у податкову заставу, при цьому рішення про погашення усієї суми податкового боргу шляхом продажу майна, яке перебуває у податковій заставі приймається на підставі рішення суду.
Тобто, обов'язковими умовами, наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду із даним позовом є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов'язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення контролюючого органу до суду із позовом про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку; відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; наявність майна платника податків - боржника у податковій заставі.
Сукупність вказаних обставин наділяє контролюючий орган правом на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків.
Здійснюючи касаційний перегляд справ №818/909/16, №П/811/203/16, Верховний Суд сформував правовий висновок за яким обов'язковими умовами (обставинами), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у податкового органу права на звернення до суду із даним позовом є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов'язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення податкової служби до суду із позовом про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку; відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; наявність майна платника податків - боржника у податковій заставі.
Лише сукупність вказаних обставин наділяє податковий орган правом на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків.
При цьому, як вказав Верховний Суд у постанові від 23.03.2023 (справа №520/15977/2020) процедура стягнення з платника податків податкового боргу за рахунок грошових коштів у судовому порядку передує виникненню права податкового органу на звернення до суду щодо надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.
Крім того, при вирішенні вимог про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, до предмету доказування входять обставини щодо переліку усіх відкритих платником податків банківських рахунків, наявність/відсутність на таких рахунках грошових коштів, необхідних для погашення наявної у відповідача суми податкового боргу, а також вчинення податковим органом дій щодо стягнення коштів з таких рахунків. Тобто при застосуванні приписів статті 95 Податкового кодексу України з'ясування вказаних обставин є першочерговим.
Разом з тим, як зазначалось, обов'язковими умовами, наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду із даним позовом є, зокрема, відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків.
І саме зазначені обставини входять до предмета доказування й у цій справі.
Як встановлено судом, відповідно до ідентифікаційних даних відповідача, які містяться у матеріалах справи, у платника наявні наступні відкриті розрахункові рахунки у фінансових установах:
- НОМЕР_1 АТ «УкрСиббанк»;
- НОМЕР_2 АТ «УкрСиббанк».
Заступником начальника ГУ ДПС у Київській області 29 червня 2022 року відповідно до положень пункту 95.5 статті 95 ПК України прийнято рішення №33 про стягнення коштів платника податків (ТОВ «ТД «Брок-Інвест») з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу. У рішенні зазначено про стягнення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків у банках, органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та інших фінансових установах.
З метою виконання рішення суду про стягнення податкового боргу позивачем до банківських установ надсилались платіжні інструкції, а саме:
- інкасове доручення від 01.09.2022 №773 на суму 2 022 631,88 грн до АТ «УкрСиббанк», на яке АТ «УкрСиббанк» листом від 12.09.2022 №32-3/15845 повідомив ГУ ДПС у Київській області, що даний документ не підлягає виконанню у зв'язку з відсутністю на рахунку платника коштів;
- інкасове доручення від 01.09.2022 №774 на суму 9 782,24 грн до АТ «УкрСиббанк», на яке АТ «УкрСиббанк» листом від 12.09.2022 №32-3/15846 повідомив ГУ ДПС у Київській області, що даний документ не підлягає виконанню, оскільки кошти арештовані іншим виконавчим документом;
- інкасове доручення від 01.09.2022 №775 на суму 9 782,24 грн до АТ «УкрСиббанк», на яке АТ «УкрСиббанк» листом від 12.09.2022 №32-3/15847 повідомив ГУ ДПС у Київській області, що даний документ не підлягає виконанню, оскільки на рахунку платника відсутні кошти;
- інкасове доручення від 01.09.2022 №776 на суму 4 109,23 грн до АТ «УкрСиббанк», на яке АТ «УкрСиббанк» листом від 12.09.2022 №32-3/15848 повідомив ГУ ДПС у Київській області, що даний документ не підлягає виконанню, оскільки кошти арештовані іншим виконавчим документом;
- інкасове доручення від 01.09.2022 №777 на суму 4 109,23 грн до АТ «УкрСиббанк», на яке АТ «УкрСиббанк» листом від 12.09.2022 №32-3/15838 повідомив ГУ ДПС у Київській області, що даний документ не підлягає виконанню, оскільки на рахунку платника відсутні кошти;
- інкасове доручення від 01.09.2022 №778 на суму 1 907 230,59 грн до АТ «УкрСиббанк», на яке АТ «УкрСиббанк» листом від 12.09.2022 №32-3/15839 повідомив ГУ ДПС у Київській області, що даний документ не підлягає виконанню, оскільки кошти арештовані іншим виконавчим документом;
- інкасове доручення від 01.09.2022 №779 на суму 1 907 230,59 грн до АТ «УкрСиббанк», на яке АТ «УкрСиббанк» листом від 12.09.2022 №32-3/15841 повідомив ГУ ДПС у Київській області, що даний документ не підлягає виконанню, оскільки на рахунку платника відсутні кошти.
Таким чином, позивач здійснив заходи щодо стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, на суму податкового боргу згідно рішення ГУ ДПС у Київській області від 29.06.2022 №33, з урахуванням вимог, визначених пунктом 95.5 статті 95 ПК України, у сумі 2 893 698,71 грн (2 022 631,88 грн самостійно задекларованих зобов'язань + 861 284,59 грн непогашеної суми податкового боргу за судовим рішенням), оскільки саме означена сума заявлена позивачем у розрахунку як самостійно задекларована, а також охоплена невиконаним судовим рішенням.
Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що Головне управління ДПС у Київській області належним чином здійснило усі необхідні заходи, що передують зверненню контролюючого органу до суду щодо надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі на суму податкового боргу 2 893 698,71 грн.
Водночас контролюючий орган, заявивши вимоги про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна в сумі 1 541 138,00 грн (4 535 369,41 грн - 2 893 698,71 грн), не виконав свій обов'язок щодо стягнення такого боргу за рахунок грошових коштів.
За таких обставин позивачем не надано суду доказів вжиття заходів щодо стягнення заборгованості за сумою 1 541 138,00 гривень податкового боргу з рахунків боржника. В зв'язку з цим, не можна стверджувати, що позивачем здійснено усі можливі заходи, які передують погашенню податкового боргу за рахунок майна відповідача, що перебуває у податковій заставі.
Суд зазначає, що обставини надання документів на підтвердження наявності податкового боргу у сумі 1 541 138,00 гривень (розрахунки заборгованості) на спірні правовідносини сторін не впливають та з урахуванням приписів чинного законодавства не є підставою для задоволення позовних вимог у цій частині.
Беручи до уваги вище наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову з викладених підстав.
Окрім того, судом першої інстанції під час розгляду справи враховано, що відповідачем сплачено податковий борг на загальну суму 3 069 779,47 грн станом на жовтень 2024 року, що підтверджується наданими платіжними інструкціями. Вказані обставини учасниками справи не заперечується.
Отже, у суду наявні підстави вважати погашеним податковий борг ТОВ «ТД «Брок-Інвест» на суму податкового боргу 2 893 698,71 грн, відносно якої позивачем було здійснено усі заходи щодо стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, на суму податкового боргу згідно рішення ГУ ДПС у Київській області від 29.06.2022 №33.
Таким чином, доводи апелянта про те, що у разі зміни розміру податкового боргу платника податку положення Податкового кодексу України не зобов'язують контролюючий орган проводити всю законодавчо встановлену процедуру погашення податкового боргу щодо кожного випадку такої зміни є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші доводи апеляційної скарги є несуттєвими, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Разом з цим, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріального та процесуального права. Рішення суду першої інстанції відповідає встановленим статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України вимогам.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 січня 2025 року у справі №320/3632/23 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і не підлягає подальшому оскарженню.
Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина
Судді І.О.Грибан
Є.І.Мєзєнцев