Справа № 320/15076/23 Суддя (судді) першої інстанції: Леонтович А.М.
16 травня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Грибан І.О., Кобаля М.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТА-ТЕКС» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Віта-Текс» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000078/2 від 13 березня 2023 року.
Позов мотивовано протиправністю коригування контролюючим органом митної вартості імпортованого позивачем товару, незважаючи на надання декларантом усіх необхідних документів для митного оформлення та порушенням контролюючим органом приписів законодавства, що регламентує митну справу в Україні, в зв'язку із безпідставним застосуванням другорядного (резервного) методу визначення митної вартості товарів при винесенні оскаржуваного рішення без наявності для того встановлених митним законодавством підстав.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись із зазначеним рішенням Київська митниця звернулася до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 21 грудня 2023 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Зокрема, апелянт вказує, що документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та невідповідності, що не дає можливості впевнитись в достовірності заявленої митної вартості, зокрема здійснити перевірку числових значень складових митної вартості товарів
Зокрема, в інвойсі від 17.01.2023 №TMT-170123 вказано, що імпортований товар є стоковим, тобто залежалим на складі, нереалізованим в період попиту або таким, що не відповідає певним якісним вимогам, що в свою чергу впливає на ціну товару. Відповідно до поданих до митного оформлення документів відсутні дані щодо встановлення його сортності, що в свою чергу впливає на ціну товару. Копію експортної митної декларації продавця та сертифікат походження до митного оформлення не надано.
Також в інвойсі від 17.01.2023 №TMT-170123 зазначено коносамент №NGBCND22111702, який виставлений 19.01.2022, тобто через два дні після дати складання інвойсу. Зазначений в 44 графі митної декларації експертний висновок від 17.01.2023 № ДЗІ 113/26 стосуються інших партії товарів що не дає можливості ідентифікувати їх з даною партією товарів, тому не можуть однозначно засвідчувати обґрунтованість висновків, які в ньому наводяться, та носять виключно інформаційний характер.
У цьому зв'язку декларанту запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, які надані не були.
Посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, апелянт просить задовольнити апеляційну скаргу.
Разом із апеляційною скаргою представником апелянта подано клопотання про заміну сторони, а саме замінити Київську митницю Держмитслужби на процесуального правонаступника - Київську митницю, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43997555).
Розглянувши зазначене клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення, виходячи із того, що відповідачем у справі є Київська митниця (код ЄДРПОУ ВП 43997555), а не Київська митниця Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43337359).
Від ТОВ «Віта-Текс» 26.02.2024 надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому висловлено незгоду з мотивами рішення про коригування митної вартості товарів від 13.03.2023, зазначається, що товариством наданий увесь обсяг наявних товаросупровідних документів, якими підтверджується митна вартість товару, у зв'язку з чим у відповідача не було достатніх підстав для винесення рішення щодо коригування митної вартості товару. Також позивач вважає, що судом першої інстанції оцінено увесь обсяг матеріалів, наявних у справі, надано їм належну оцінку.
Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року та від 18 березня 2025 року відкрито провадження за апеляційною скаргою Київської митниці, призначено справу до розгляду у письмовому провадженні.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Як встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Віта-Текс» зареєстровано в якості юридичної особи 15.08.2006, номер запису 1 072 102 0000 007898 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
01.12.2015 між Shaoxing City Jinqiao Textile Co., Ltd., компанією, зареєстрованою в Китайській Народній Республіці, (далі - продавець), та ТОВ «Віта-Текс» був укладений договір купівлі-продажу №VT0112-15 (далі - договір), відповідно до якого продавець продає позивачу тканини виробництва Китайської Народної Республіки.
Відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 3.1 та 4.1 договору продавець і позивач погодили, що найменування, вартість і кількість товару може змінюватися згідно з додатками до договору, які є невід'ємною частиною договору, якщо інше не передбачено цим договором. Товар відвантажується морським транспортом на умовах CFR Україна, якщо інше не передбачено відповідним додатком до договору. Морський порт на митній території України, до якого продавець зобов'язується поставити товар позивачу, узгоджується сторонами окремо. Сторони домовилися, що в ціну товару включаються також його вартість, упаковка, маркування й доставка. Оплата за товар буде здійснюватися позивачем шляхом сплати виставленого продавцем інвойсу на товар протягом 60 (шістдесяти) календарних днів із дня отримання товару позивачем або його уповноваженим представником на митній території України, якщо інше не передбачено відповідним додатком до договору.
Продавець та позивач 23.11.2018 уклали додаткову угоду №2 до договору, якою, зокрема продовжили строк дії договору до 31.12.2021 та виклали пункт 5.2 договору в новій редакції, відповідно до якої сторони домовилися, що разом із товаром продавець зобов'язується передати вантажоотримувачу товару документи: товаросупровідні документи на товар; комерційний рахунок (інвойс) продавця; пакувальний лист; сертифікат про походження товару.
03 грудня 2021 року продавець та позивач уклали додаткову угоду №4 до договору (далі - «додаткова угода 4»), якою, зокрема продовжили строк дії договору до 31 грудня 2024 року.
16 січня 2023 року продавець та позивач уклали додаток №VT420 до Договору (далі - «Додаток»), відповідно до пункту 1 якого продавець передав у власність позивача, а позивач прийняв та зобов?язався оплатити на умовах додатку наступний товар виробництва Китайської Народної Республіки (надалі - «Товар»), а саме: а) тканина пофарбована (100% поліестер, сток), завширшки 150+5 см, товарна позиція 540752 відповідно до діючої на момент укладення Додатку Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (надалі - «УКТ ЗЕД»), в кількості 6 193 кг, за ціною 2,78 долари США за 1 (один) кг; b) трикотажне пофарбоване полотно (73% поліестер, 22% віскоза та 5% спандекс, сток), товарна позиція 600410 відповідно до УКТ ЗЕД, в кількості 4 269 кг, за ціною 3,05 долари США за 1 (один) кг; с) трикотажне вибивне полотно (95% бавовна та 5% спандекс, сток), товарна позиція 600410 відповідно до УКТ ЗЕД, в кількості 4 229 кг, за ціною 3,05 долари США за 1 (один) кг; d) трикотажне вибивне полотно (95% полісстер та 5% спандекс, сток), товарна позиція 600410 відповідно до УКТ ЗЕД, в кількості 4 233 кг, за ціною 3,05 долари США за 1 (один) кг; с) трикотажне вибивне полотно (80% поліестер та 20% віскоза, сток), товарна позиція 600634 відповідно до УКТ ЗЕД, в кількості 6 805 кг, за ціною 3,05 долари США за 1 (один) кг.
Відповідно до пунктів 2-3 додатку оплата за товар у загальному розмірі 76 801,34 долар США відповідно до інвойса №TMT-170123 буде здійснюватися позивачем відповідно до пункту 4.1 договору.
Продавець зобов?язаний поставити товар позивачу змішаним транспортом на умовах СРТ м. Київ, Україна. Вантажовідправником товару є Т-Mac Technology Co., Ltd.
17 січня 2023 року продавець на виконання пункту 2 додатку виставив позивачу до сплати Інвойс №TMT-170123 (далі - «Інвойс») на загальну суму 76 801,34 долар США.
13 березня 2023 року позивач подав до Київської митниці як територіального органу (відокремленого підрозділу) Державної митної служби України митну декларацію ІМ40ДЕ №23UA 100380603255U3 (далі - «митна декларація 603255»), у графах 31 якої позивачем був зазначений товар.
Загальна вартість товару склала 76 801,34 долар США, як це зазначено в пунктах 2-3 додатку та інвойсі, а його поставка відбувалася на умовах СРТ м. Київ, Україна (що підтверджується, зокрема, пунктами 2 та 3 додатку, в яких міститься посилання на інвойс, й інвойсом, у якому зазначені умови поставки товару, а саме: СРТ м. Київ, Україна), тобто продавець оплатив витрати, необхідні для доставки товару до місця призначення (м. Київ, Україна), а також забезпечив проходження митних процедур у країні експорту та виконав інші обов?язки відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Incoterms 2010).
Відповідач 13 березня 2023 року надіслав позивачу через спеціалізовану систему обміну електронними повідомленнями запит (повідомлення) щодо надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару за Митною декларацією 603255.
13 березня 2023 року позивач у відповідь на запит надав відповідачу лист позивача №1303/23-01.
13 березня 2023 року митний орган направив позивачу повідомлення з метою проведення письмової консультації в спеціалізованій системі обміну електронними документами.
Відповідач 13 березня 2023 року прийняв рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/00078/2, яким застосував другорядний (резервний) метод для визначення митної вартості Товару.
13 березня 2023 року відповідач у зв'язку з прийняттям рішення виніс Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100380/2023/000240, якою відмовив позивачу в митному оформленні (випуску) товару за митною декларацією 603255.
Такі обставини зумовили звернення позивача до суду з адміністративним позовом, за результатами розгляду якого судом першої інстанції ухвалено рішення від 21 грудня 2023 року.
Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Митний кодекс України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.
Відповідно до частини першої статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно зі статтею 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).
Частиною сьомою статті 257 Митного кодексу України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.
Статтями 49 та 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 МК України).
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).
Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частинами четвертою та п'ятою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 Митного кодексу України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Згідно зі статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п'ятої статті 54 МК України).
Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості
Відповідно до положень статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У силу положень частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» №3018-VI від 15.02.2011, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).
Відповідно до частини третьої статті 58 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою-третьою статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:
1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;
2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;
3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;
4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;
5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;
6) мінімальної митної вартості;
7) довільної чи фіктивної вартості.
Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною другою статті 55 Митного кодексу України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).
Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 Митного кодексу України на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто умовою, з якою закон пов'язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.
Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Колегія суддів встановила, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів винесене відповідачем, так як позивач не підтвердив включення вартості митного очищенню товару для експорту, витрат у порту м. Констанци, Румунія, витрат на доставку товару з порту м. Констанци, Румунія до м. Києва, Україна, вартості навантаження, вивантаження та обробки товару, а також витрат на його страхування до митної вартості товару.
Відповідно до пункту 3 додатку продавець зобов'язався поставити товар позивачу змішаним транспортом на умовах поставки CPT м. Київ, Україна (Incoterms 2010).
Умови поставки CPT згідно з Incoterms 2010 передбачають те, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.
Продавець зобов'язаний за власний рахунок укласти на звичайних умовах договір перевезення товару до узгодженого пункту в названому місці призначення звичайним маршрутом і в звичайно прийнятий спосіб. Якщо такого пункту не узгоджено або не визначено практикою поставок, продавець може вибрати пункт у межах названого місця призначення, який найбільш задовольняє його цілям.
Продавець зобов'язаний здійснити поставку шляхом надання товару перевізнику, з яким укладено договір перевезення, а за наявності декількох перевізників першому з них, для транспортування товару до узгодженого пункту в межах названого місця у встановлену дату чи в межах узгодженого періоду.
Продавець також зобов'язаний нести всі витрати, пов'язані з товаром, до моменту здійснення його поставки, а також сплатити ціну фрахту та всі інші витрати, включаючи витрати щодо завантаження товару та будь-які платежі за розвантаження його в місці призначення, покладені на продавця відповідно до договору перевезення.
В обов'язки продавця також включена сплата витрат щодо експортних митних процедур, а також усіх мит, податків та інших зборів, що підлягають сплаті при експорті товару та які потребуються для його транзитного перевезення через будь-яку країну у випадках, коли вони відповідно до договору перевезення покладаються на продавця.
При цьому умови поставки CPT м. Київ, Україна (Incoterms 2010) не передбачають зобов'язань продавця та покупця щодо страхування товару, який постачається.
Отже, за умовами поставки CPT м. Київ, Україна (Incoterms 2010) саме на продавця, а не на позивача покладались обов'язки щодо сплати й забезпечення транспортування товару до м. Києва, Україна, митного очищення товару позивача та витрат, пов'язаних із навантаженням, вивантаженням та обробкою товару при його транспортуванні до м. Києва, Україна.
При цьому за приписами пунктів 5-7 частини десятої статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, та витрати на страхування цих товарів.
Законодавець у частині десятій статті 58 Митного кодексу України чітко визначає умову, за якої до митної вартості товарів необхідно додавати витрати, понесені на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України, та витрати на страхування цих товарів. Такою умовою є невключення таких витрат до ціни товарів.
Відповідно до пункту 3.1 договору сторони домовилися, що в ціну товару включаються його вартість, упаковка, маркування та доставка.
Враховуючи вищевикладене, вартість витрат, пов'язаних із транспортуванням товару до місця ввезення на митній території України, витрат, понесених на навантаження, вивантаження та обробку товару, пов'язаних із його транспортуванням до місця ввезення на митній території України, вартість витрат щодо походження експортних митних процедур, а також усі мита, податки та інші збори, що підлягали сплаті при експорті товару, на умовах поставки СРТ м. Київ, Україна (Incoterms 2010) були включені до ціни товару та понесені продавцем, а не позивачем, оскільки саме на продавця покладений обов'язок щодо забезпечення транспортування товару до місця ввезення на митну територію України.
Щодо відсутності документів на підтвердження того, що товар є стоковим, то контролюючий орган визначає митну вартість товару виходячи з ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, на підставі наданих декларантом на підтвердження митної вартості документів. В компетенцію контролюючого органу не входить перевірка правильності визначення постачальником / продавцем по зовнішньоекономічному договору ціни товару чи віднесення постачальником такого товару до певних категорій, зокрема до «стокового» товару. В даному випадку контролюючий орган повинен здійснювати контроль за правильністю віднесення декларантом товару до певної товарної позиції на підставі Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 №428 «Про затвердження Порядку ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України». При цьому, в розділі XI (групи 50-63) «Текстильні матеріали та текстильні вироби» УКТЗЕД відсутня така кваліфікуюча ознака товару як «сток», «стоковий товар», що могло б вплинути на ставки мита на такий товар в залежності від правильності його класифікації. Не містять також жодних роз'яснень щодо понять «сток», «стоковий товар» і «Пояснення до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності», затверджені наказом Державної фіскальної служби України від 09.06.2015 №401, а також Митний кодекс України. Тому суд дійшов висновку про безпідставність тверджень контролюючого органу щодо ненадання декларантом документів на підтвердження того, що задекларований товар є стоковим. Надання таких документів декларантом не передбачено статтею 53 Митного кодексу України.
Що стосується посилання митниці на те, що в інвойсі №TMT-170123 від 17.01.2023 зазначено коносамент, який був виставлений 19.01.2022, тобто через два дні після дати складання інвойсу, що є, на думку відповідача, збіжністю, яка вказує на сумнівність вчинення даного документа, то колегія суддів враховує пояснення позивача, що продавець резервує у відповідній спеціалізованій системі номер коносамента для перевезення товарів у контейнері, а відтак наперед знає який номер буде присвоєний системою коносаменту в день його видачі (формування). При цьому, в інвойсі не вказана дата коносамента, а лише зазначений його номер, що вказує на необ'єктивність висновків митного органу.
Разом з тим, розбіжність у датах коносамента та інвойсу жодним чином не впливає на числове значення заявленої митної вартості, оскільки відповідно до Конвенції ООН про морські перевезення вантажів 1978 року (Гамбурзькі правила), «коносамент» документ, який підтверджує договір морського перевезення та прийом чи навантаження вантажу перевізником відповідно до якого перевізник зобов'язується здати вантаж проти цього документа. Положення вказаної Конвенції не містять будь-яких застережень щодо відповідності дати коносамента даті інвойсу, а фактична передача товару перевізнику може відрізнятись від дати інвойсу. З інвойсу від 17.01.2023 №ТМТ-170123 вбачається посилання лише на номер коносаменту №NGBCND22111702. За загальноприйнятими правилами, фрахтування транспорту здійснюється завчасно і перевізник зобов'язаний повідомити замовнику інформацію щодо ідентифікаційних даних транспортних засобів, номерів транспортних документів, оскільки такі дані повинні міститись в товаросупровідних документах, які формуються відправником вантажу. Як правило, такі дані повідомляються перевізником вантажовідправнику наперед.
Суд зауважує, що вищевказана обставина не впливає на числові значення складових митної вартості товарів та не свідчать про її необґрунтованість.
Колегія суддів вважає безпідставним твердження відповідача про те, що з наданих позивачем до митного оформлення документів неможливо встановити строк для оплати спірного товару, адже відповідно пункту 4.1 договору купівлі-продажу від 01.12.2015 №VT0112-15 товар підлягає до сплати протягом 60 календарних днів із дня отримання товару позивачем на митній території України. При цьому позивач для підтвердження заявленої митної вартості товару у листі №1303/23-01 від 13.03.2023 повідомив відповідачу, що інвойс станом на день підписання вищезазначеного листа був неоплаченим, що й пояснює чому позивач не надав банківські платіжні документи про оплату товару станом на день митного оформлення спірного товару та на день підписання листа.
Що стосується твердження апелянта про те, що до митного оформлення разом із митною декларацією надано експертний висновок, який не стосується оцінюваної партії товару, колегія суддів зазначає наступне.
У листі від 13.03.2023 №1303/23-01 позивач повідомив Київську митницю, що ним до митного оформлення спірного товару в довідкових цілях надано останньому фотокопію експертного висновку №113/26 від 17.01.2023, виданого ДП «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків», який стосується іншого (аналітичного) товару, придбаного позивачем за договором у продавця.
Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що в документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.
Зі змісту спірного рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000078/2 від 13 березня 2023 року слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.
Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об'єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.
Натомість, відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами правомірність своїх дій при винесенні оскаржуваного рішення. Відповідачем жодним чином не доведено, що документи, подані позивачем для визначення митної вартості товару, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару є необґрунтованим, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції. Апеляційна скарга не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в запереченні на позовну заяву, з урахуванням яких суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить.
Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України залишити апеляційну скаргу без задоволення, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 243, 244, 250, 288, 289, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів
Апеляційну скаргу Київської митниці залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року у справі №320/15076/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя - доповідач О.М. Кузьмишина
Судді І.О.Грибан
М.І.Кобаль