П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
19 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/24/25
Головуючий в 1 інстанції: Радчук А.А. Дата і місце ухвалення: 04.04.2025р., м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - Бітова А.І.
- Лук'янчук О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року по справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, -
В січні 2025 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ114766 від 17.12.2024р.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що спірною постановою ФОП ОСОБА_1 незаконно притягнуто до відповідальності у вигляді застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000 грн. на підставі абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення ст.34 цього Закону. На момент проведення перевірки у водія автомобіля марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_2 був у наявності належним чином заповнений бланк підтвердження діяльності, який надавався посадовим особам Укртрансбезпеки для ознайомлення після складення акту. При цьому, бланк підтвердження діяльності є одним із передбачених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, які обов'язково мають бути у водія під час виконання перевезень. Ненадання бланку підтвердження діяльності безпосередньо під час проведення перевірки зумовлено об'єктивними обставинами - потребою в додатковому часі на його пред'явлення. Також, позивач зазначав, що чинне законодавство не передбачає необхідності обладнання автомобілів, які здійснюють внутрішні перевезення, тахографами. Акт перевірки №063173 не відповідає вимогам законодавства, зокрема, його зміст має суттєві суперечності, які піддають сумнівам правильність його складання та використання як підстави для накладення адміністративного штрафу.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не повне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, не правильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати рішення від 04.04.2025р. з ухваленням по справі нового судового рішення - про задоволення його позову у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що при вирішенні спору судом першої інстанції не надано належної правової оцінки посиланням позивача на порушення відповідачем порядку складання акту перевірки. Зокрема, в акті перевірки зазначено про відсутність заповнених тахокарт. В той же час, вказано, що бланк підтвердження діяльності був наданий після складання акту. Таким чином, сам факт надання бланка підтвердження діяльності після складання акту свідчить про виконання перевізником вимог законодавства та автоматично спростовує наявність порушень. Згідно п.3.3 Наказу МТЗУ №385 бланки підтвердження діяльності є одним із можливих документів, що підтверджують наявність тахографа в транспортному засобі.
Також, апелянт посилається на те, що у розпорядженні позивача наявні оригінали тахокарт із відмітками, які підтверджують режим роботи та відпочинку водія відповідно до вимог Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010р. №340. Зазначені тахокарти містять чітку інформацію про період безперервного відпочинку водія тривалістю не менше 11 годин протягом 24 годин перед перевіркою, що спростовує твердження про правопорушення. Таким чином, водій ОСОБА_2 мав належні документи - тахокарти та бланк підтвердження діяльності водія відповідно до пункту 6.4 розділу VI Положення №340 та ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Апелянт просить суд апеляційної інстанції врахувати, що ненадання тахокарт до суду першої інстанції було зумовлено тим, що вони перебували у водія ОСОБА_2 , тобто були фізично відсутніми у ФОП ОСОБА_1 .
Посилається апелянт і на те, що ФОП ОСОБА_1 здійснював внутрішнє перевезення територією України, а тому не мав обов'язку обладнання транспортного засобу тахографом.
Державна служба України з безпеки на транспорті подала письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідач зазначає про необґрунтованість тверджень апелянта про надання водієм транспортного засобу бланку підтвердження діяльності, що свідчить про відсутність порушення. Стверджує, що відповідний бланк підтвердження діяльності надано водієм транспортного засобу ОСОБА_2 вже після того, як перевірка завершилася та за її результатами складено акт перевірки. Тобто, бланк підтвердження діяльності не був наданий на вимогу посадової особи Укртрансбезпеки, у зв'язку з чим нею і було прийнято рішення про складання акту перевірки та фіксації відповідного порушення. Долучені ФОП ОСОБА_1 до апеляційної скарги тахокарти до аналогового тахографа не були пред'явлені водієм транспортного засобу під час перевірки, а також не надавалися ні під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а ні під час розгляду справи судом першої інстанції. Формування та збір документів для перевезення завершується на початку руху та всі документи щодо перевезення мають бути наявні у водія під час перевірки.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 є Вантажний автомобільний транспорт (КВЕД: 49.41).
Позивачу на праві власності належить вантажний сідловий тягач марки DAF FX, номерний знак НОМЕР_2 , та напівпричіп марки KOGEL, державний номерний знак НОМЕР_3 , що підтверджується наявними в матеріалах справи свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу.
01.11.2024р. старшим державним інспектором сектору державного нагляду (контролю) у м. Кривому Розі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області, відповідно до направлення від 24.10.2024р. №001525 на рейдову перевірку, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.
Зокрема, було зупинено та проведено перевірку транспортного засобу у складі вантажного сідлового тягача DAF, державний номерний знак НОМЕР_2 , та напівпричепа марки KOGEL, державний номерний знак НОМЕР_3 , на предмет додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
За результатами перевірки складено акт №063173 від 01.11.2024р., яким зафіксовано, що в порушення ст.34 Закону України «Про автомобільний транспорт» перевізник не забезпечив виконання вимог цього закону та інших законодавчих і нормативно правових актів України у сфері перевезення вантажів, а саме: відсутні заповнені тахокартки водія ОСОБА_2 у кількості, що передбачені ЄУТР, або бланк підтвердження діяльності, чим порушено вимоги п.3.3. Наказу МТЗУ №385 від 24.10.2010р., п.6.4. Наказу МТЗУ №340 від 07.06.2010р., у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - перевезення вантажів, за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст.48 Законом України «Про автомобільний транспорт». Транспортний засіб обладнано аналоговим тахографом. Бланк підтвердження діяльності було надано після складення акту.
Водій транспортного засобу ОСОБА_2 підписав акт, у графі «Пояснення водія про причини порушень» якого зазначив, що бланк підтвердження діяльності наявний.
Розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт по акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №063173 від 01.11.2024р. був призначений у приміщенні відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті на 17.12.2024р. з 10.00 до 11.00 год., про що на адресу ФОП ОСОБА_1 направлено повідомлення №10553/633/24-24 від 27.11.2024р.
За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт постановою відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 17.12.2024р. №ПШ 114766 ФОП ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності на підставі абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» та застосовано до нього адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн.
Не погоджуючись з правомірністю вказаної постанови ФОП ОСОБА_1 оскаржив її в судовому порядку.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що водій, здійснюючи перевезення 01.11.2024р., зобов'язаний був мати при собі та надати посадовій особі Укртрансбезпеки заповнені тахокарти або бланк підтвердження діяльності, який підтверджує тривалість відпочинку водія тривалістю не менше 11 послідовних годин протягом останнього 24-годинного періоду. Суд прийняв до уваги посилання позивача на те, що водій транспортного засобу мав при собі бланк підтвердження діяльності. Поряд з цим, суд зазначив, що враховуючи, що транспортний засіб у складі вантажного сідлового тягача DAF, державний номерний знак НОМЕР_2 , та напівпричепа марки KOGEL, державний номерний знак НОМЕР_3 , для проведення рейдової перевірки було зупинено 01.11.2024р. 09.00 год., то наявність бланку підтвердження діяльності за період з 8.00 год. 23.10.2024р. по 28.10.2024р. не доводить того, що тривалість відпочинку водія тривала не менше 11 послідовних годин, як того вимагають положення пункту 5.1 розділу V Положення №340. З огляду вищевикладене, судом встановлено факт відсутності 01.11.2024р. у водія, перевізником якого був позивач, документів, передбачених Положенням №340, за що передбачена відповідальність згідно абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до ч.12 ст.6 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року №2344-III (далі Закон №2344-III) державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Частинами 14, 17 статті 6 Закону №2344-III передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт. визначено Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою КМУ №1567 від 08.11.2006р. (далі Порядок №1567).
Пунктом 2 Порядку №1567 визначено, що рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Пунктом 14 Порядку №1567 обумовлено, що рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Пунктом 15 Порядку №1567 обумовлено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених ст.ст.39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Згідно частин 1 та 2 статті 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Аналіз положень статті 48 Закону №2344-III дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішнього перевезення вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, зокрема, зазначено про необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.
Відповідно до абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №385 від 24.06.2010р. затверджена Інструкція з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі - Інструкція №385), яка визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів. Ця Інструкція поширюється на суб'єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).
Відповідно до п.1.4 Інструкції №385, контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.
Згідно п.3.3 Інструкції №385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, серед іншого, має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР 994_016, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом. У разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);
Пунктом 3.6 Інструкції №385 передбачено, що перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР 994_016 здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов'язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР) 994_016; наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку; дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа; дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.
Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010р. №340 затверджене Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - Положення №340), яке встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку.
Пунктом 1.3 розділу I Положення №340 визначено, що вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).
Відповідно до пункту 1.5 розділу I Положення №340, у цьому Положенні терміни вживаються в такому значенні, зокрема: автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи/та вантажів транспортними засобами (далі - Перевізник); тахограф - обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв.
Пункти 5.1, 5.2 розділу V Положення №340 встановлюють, що тривалість щоденного (міжзмінного) відпочинку водія протягом будь-якого двадцятичотиригодинного періоду, рахуючи від початку робочого дня (зміни), має бути не менше 11 послідовних годин.
Якщо протягом робочої зміни ТЗ керують два водії, кожний водій повинен мати щоденний відпочинок тривалістю не менше 9 послідовних годин.
Згідно вимог пункту 6.1 розділу VI Положення №340, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Отже, враховуючи імперативні вимоги пункту 6.1 Положення № 340, для вантажних автомобілів понад 3,5 тон встановлення тахографів є обов'язком, а не правом.
Сторонами у справі не заперечується, що перевіряємий транспортний засіб марки DAF FX, номерний знак НОМЕР_2 , був обладнаний аналоговим тахографом.
Пунктом 6.3 розділу VI Положення №340 передбачено, що водій, який керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.
Згідно вимог пункту 6.4 розділу VI Положення №340, графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у Перевізника.
У разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, Перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4).
Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Перевізники зберігають бланк підтвердження діяльності протягом 12 місяців.
Відповідно до пункту 7.1 розділу VІI Положення №340, органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.
Таким чином, водій транспортного засобу, обладнаного аналоговим тахографом, повинен мати при собі заповнені тахокарти, а у разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, - бланк підтвердження діяльності.
При зверненні з даним позовом до суду та в обґрунтування вимог апеляційної скарги ФОП ОСОБА_1 стверджує, що на момент перевірки транспортного засобу водій ОСОБА_2 мав при собі бланк підтвердження діяльності та надавав його для ознайомлення посадовим особам Укртрансбезпеки, про що зазначено безпосередньо в акті перевірки.
За позицією відповідача, бланк підтвердження діяльності водієм надано після складання акту перевірки, що дає підстави для висновку про його відсутність під час її здійснення.
При вирішенні спору суд першої інстанції прийняв до уваги твердження ФОП ОСОБА_1 та зазначив, що наявний у водія бланк підтвердження діяльності мав бути врахований посадовими особами Уктрансбезпеки при вирішення питання про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Поряд з цим, суд, за результатами дослідження наданого позивачем бланку підтвердження діяльності, визнав його таким, що не підтверджує виконання ФОП ОСОБА_1 , як перевізником, вимог ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
У наявному в матеріалах справи бланку підтвердження діяльності зазначено, що водій ОСОБА_2 протягом періоду 8.00 год. 23.10.2024р. по 28.10.2024р. не здійснював перевезень пасажирів та/або вантажів.
Як вже зазначалося, пункти 5.1, 5.2 розділу V Положення №340 встановлюють, що тривалість щоденного (міжзмінного) відпочинку водія протягом будь-якого двадцятичотиригодинного періоду, рахуючи від початку робочого дня (зміни), має бути не менше 11 послідовних годин. Якщо протягом робочої зміни ТЗ керують два водії, кожний водій повинен мати щоденний відпочинок тривалістю не менше 9 послідовних годин.
Враховуючи, що транспортний засіб у складі вантажного сідлового тягача DAF, державний номерний знак НОМЕР_2 , та напівпричепа марки KOGEL, державний номерний знак НОМЕР_3 , для проведення рейдової перевірки було зупинено 01.11.2024р. 09.00 год., то наявність бланку підтвердження діяльності за період з 8.00 год. 23.10.2024р. по 28.10.2024р. не доводить того, що тривалість відпочинку водія тривала не менше 11 послідовних годин, як вимагають положення пункту 5.1 розділу V Положення №340.
Таким чином, як правильно зазначив суд першої інстанції, водій, здійснюючи перевезення 01.11.2024р., зобов'язаний був мати при собі та надати посадовій особі Укртрансбезпеки заповнені тахокарти або бланк підтвердження діяльності, який підтверджує тривалість відпочинку водія тривалістю не менше 11 послідовних годин протягом останнього 24-годинного періоду.
Таких документів водій не мав, що підтверджується матеріалами справи та не спростовано апелянтом.
Колегія суддів не приймає до уваги надані ФОП ОСОБА_1 разом з апеляційною скаргою тахокарти про період безперервного відпочинку водія тривалістю не менше 11 годин протягом 24 годин перед перевіркою, оскільки їх не було надано ні під час перевірки, а ні під час розгляду відповідачем справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. Відповідних доказів не надано позивачем і під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Більше того, абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344-III передбачено відповідальність у вигляді накладення штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності саме на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону.
Тобто, на підставі вказаної норми відповідальність настає за відсутність документів саме на момент проведення перевірки, а тому надання тахокарт на стадії апеляційного розгляду справи не має правового значення при вирішенні даного спору.
Надання позивачем будь-яких документів, які були відсутні саме під час проведення перевірки, жодним чином не спростовує виявленого факту порушення, оскільки, ці тахокарти мають бути безпосередньо у водія, під час здійснення перевезень та мають надаватись посадовим особам Укртрансбезпеки на вимогу під час перевірки. Формування та збір документів для перевезення завершується на початку руху та всі документи щодо перевезення мають бути наявні у водія під час перевірки, тобто саме на місці зупинки (події) мають бути надані первинні документи, інші документи на підставі яких здійснюється перевезення та саме на підставі цих, а не складених в інший час документів та наявних поза місцем події, встановлюються фактичні обставини.
Носієм доказової інформації щодо встановлених обставин, є первинні документи контролю, що складаються контролюючим органом. У даному випадку, на місці події (зупинки) за наданими водієм транспортного засобу матеріалами та відомостями складено акт, який є носієм доказової інформації (доказової бази).
Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що чинне законодавство не передбачає необхідності обладнання автомобілів, які здійснюють внутрішнє перевезення, тахографами, оскільки пунктом 1.3 розділу I Положення №340 чітко визначено, що вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.
А відтак, на позивача, як автомобільного перевізника, розповсюджуються вимоги Положення №340 під час здійснення внутрішніх перевезень вантажів щодо обладнання транспортного засобу діючим та повіреним тахографом. До того ж, як вже зазначалося та не заперечується апелянтом, перевіряємий транспортний засіб був обладнаний аналоговим тахографом.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги ФОП ОСОБА_1 таких висновків суду не спростовують.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлений 19 травня 2025 року.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
О.В. Лук'янчук