П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
19 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/13542/24
Місце прийняття ухвали суду 1 інстанції:
м. Одеса;
Дата складання повного тексту ухвали суду 1 інстанції:
12.11.2024 року;
Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О.
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Єщенка О.В.
суддів - Крусяна А.В.
- Яковлєва О.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Чернівецькій області, Міського комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона» про визнання дій і бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:
визнати протиправними дії Міського комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно - каналізаційного господарства міста Херсона», які полягають у тому, що позивачу не було надано детального розрахунку розподілу обсягу спожитих послуг, не надано споживачу рахунок на оплату спожитих послуг, не звертається з претензією про заборгованість, не звертається до суду, в разі порушення споживачем умов договору. Проте, надає інформацію до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, внаслідок чого 27.12.2023 року прийнято рішення про відмову у призначенні житлової субсидії на підставі інформації МКП ВУВГК м. Херсона у зв'язку із заборгованістю за водопостачання - 772,02 грн.
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області з прийняття 27.12.2023 року рішення про відмову у призначенні житлової субсидії на підставі інформації МКП ВУВГК м. Херсона у зв'язку із заборгованістю за водопостачання - 772,02 грн., тоді коли боржник - фізична особа, неспроможна виконати протягом трьох місяців свої зобов'язання після настання встановленого строку їх виконання, які підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, та постановою про відкриття виконавчого провадження; не прийняття рішення згідно абзацу другого пункту 106 Постанови №848, а саме відповідач 13.02.2024 року отримав інформацію про нараховані суми за послуги, скріни роздруківок по особовому рахунку, що є доказами відсутності заборгованості станом на 14.02.2024 року.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачеві.
Суд першої інстанції виходив з того, що у позові позивачем об'єднано вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, які підсудні Одеському окружному адміністративного суду, та вимоги до Міського комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона», що підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства. Отже, позивачем заявлені позовні вимоги, які підлягають вирішенню в порядку різного судочинства, що відповідно до положень частини 4 статті 172 КАС України свідчить про порушення правил об'єднання позовних вимог та наявність правових підстав для повернення позову позивачеві.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Обґрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що на виконання вимог суду першої інстанції позивач подав заяву, в якій чітко визначив, в чому полягають оспорювані протиправність дій та бездіяльності відповідачів.
Разом з цим, апелянт зауважує на тому, що судом першої інстанції помилково не враховано, що особа має зазначити в позовній заяві сторін та інших учасників і передбачену процесуальним законодавством інформацію про них, а визначення належності учасників справи є питанням правосуддя, що вирішується в судовому порядку. При цьому, суд вправі з власної ініціативи до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька вимог у самостійне провадження для забезпечення виконання завдань адміністративного судочинства, у тому числі для своєчасного вирішення спору у сфері публічно-правових відносинах з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень суб'єкта владних повноважень.
Відзиви на апеляційну скарги від Головного управління Пенсійного фонду в Чернівецькій області та Міського комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона» у визначений апеляційним судом строк не надійшли.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.
За правилами пункту 6 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
Як свідчать обставини справи, позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просив:
1)визнати протиправними дії Міського комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно - каналізаційного господарства міста Херсона», які полягають у тому, що позивачу не було надано детального розрахунку розподілу обсягу спожитих послуг, не надано споживачу рахунок на оплату спожитих послуг, не звертається з претензією про заборгованість, не звертається до суду, в разі порушення споживачем умов договору. Проте, надає інформацію до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, внаслідок чого 27.12.2023 року прийнято рішення про відмову у призначенні житлової субсидії на підставі інформації МКП ВУВГК м. Херсона у зв'язку із заборгованістю за водопостачання - 772,02 грн.
2)визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області з прийняття 27.12.2023 року рішення про відмову у призначенні житлової субсидії на підставі інформації МКП ВУВГК м. Херсона у зв'язку із заборгованістю за водопостачання - 772,02 грн., тоді коли боржник - фізична особа, неспроможна виконати протягом трьох місяців свої зобов'язання після настання встановленого строку їх виконання, які підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, та постановою про відкриття виконавчого провадження; не прийняття рішення згідно абзацу другого пункту 106 Постанови №848, а саме відповідач 13.02.2024 року отримав інформацію про нараховані суми за послуги, скріни роздруківок по особовому рахунку, що є доказами відсутності заборгованості станом на 14.02.2024 року.
З аналізу заявлених позовних вимог суд першої інстанції правильно виснував, що в першій частині позовних вимог позивач фактично не погоджується з наявністю заборгованості за надані Міським комунальним підприємством «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона» послуги з водопостачання.
Слід враховувати, що відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У частині 1 статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:
1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;
1-1) спорах адміністратора за випуском облігацій, який діє в інтересах власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;
4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;
5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом;
6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;
7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;
8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;
9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;
10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;
11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про оборонні закупівлі", крім спорів, пов'язаних із укладенням державного контракту (договору) про закупівлю з переможцем спрощених торгів із застосуванням електронної системи закупівель, а також зміною, розірванням і виконанням державних контрактів (договорів) про закупівлю;
12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень";
13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";
14) спорах із суб'єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства;
15) спорах, що виникають у зв'язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу;
16) спорах щодо здійснення державного регулювання, нагляду і контролю у сфері медіа.
Разом з цим, відповідно частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, суд першої інстанції правильно визначив, що позовні вимоги позивача, звернені до Міського комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона», стосуються цивільних прав позивача у договірних правовідносинах з цим відповідачем про надання житлово-комунальних послуг. Відповідно, між сторонами у справі існує приватноправовий спір, що унеможливлює вирішення заявлених позовних вимог у порядку адміністративного судочинства.
Поряд з цим, відповідно до частини 1 статті 21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою.
Частиною 6 статті 21 КАС України визначається неможливість об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Положенням наведених норм адміністративного процесуального законодавства кореспондуються з правилами частини 1 статті 172 КАС України та частини 4 статті 172 КАС України, де передбачено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Повертаючись до обставин справи, слід зважати на те, що у змісті позовної заяви позивачем об'єднано позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, які підсудні адміністративного суду, та позовні вимоги до Міського комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона», що підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильно висновку про те, позивачем заявлені позовні вимоги, які підлягають вирішенню в порядку різного судочинства, а тому такі обставини свідчать про порушення правил об'єднання позовних вимог.
У зв'язку з чим, суд першої інстанції правильно визначив, що позовна заява підлягає поверненню позивачеві на підставі пункту 6 частини 4 статті 169 КАС України.
Враховуючи викладене, оскільки висновки суду першої інстанції відповідають нормам процесуального права та обставинам справи, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до вимог статті 316 КАС України підлягає залишенню без змін.
Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Головуючий-суддя: О.В. Єщенко
Судді: А.В. Крусян
О.В. Яковлєв