П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
19 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/128/25
Перша інстанція: суддя Птичкіна В.В.,
повний текст судового рішення
складено 27.02.2025, м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Федусика А.Г.,
суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на рішення Миколаївської окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправним та скасування наказу, -
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (далі - ПМУ Держпраці) та просив визнати протиправним та скасувати наказ ПМУ Держпраці від 27.12.2024 року №1015/ПД-К “Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 ».
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що відповідачем не доведено факт вчинення ним дисциплінарного проступку.
Зокрема, позивач вказував, що він не є відповідальною особою за забезпечення проходження заяв з кадрових питань відповідно до визначених дорученням №Д-ПД/1/16-12 обов'язкових етапів, ні особою на яку покладено контроль за виконанням цього доручення.
Крім того, лише з 10.09.2024 року позивач приступив до виконання обов'язків начальника відділу з питань праці, а тому він не може нести відповідальність за доручення № Д-ПД/1/31-23, яке було покладено на керівника відділу до 10.09.2024 року.
Рішенням Миколаївської окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року
позов ОСОБА_1 до ПМУ Держпраці задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано наказ ПМУ Держпраці від 27.12.2024 року №1015/ПД-К “Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 ».
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ПМУ Держпраці на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 968,96 грн.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що наказом відповідача від 05.09.2023 року №453/ПД-К ОСОБА_1 було призначено з 06.09.2023 року (до призначення на цю посаду переможця конкурсу, на строк не більше дванадцяти місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану) на посаду заступника начальника відділу з питань праці управління інспекційної діяльності у Миколаївській області.
05.11.2024 року до керівника ПМУ Держпраці надійшла службова записка начальника відділу організаційно-аналітичного забезпечення Управління з пропозицією відкрити дисциплінарне провадження відносно ОСОБА_1 . У службовій записці вказані 5 недоліків та порушень у роботі відділу з питань праці управління інспекційної діяльності ПМУ Держпраці, що були встановлені за результатами проведеного Державною службою України з питань праці внутрішнього аудиту.
07.11.2024 року начальник ПМУ Держпраці видав наказ №893/ПД-К «Про порушення дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 ».
За результатами розгляду дисциплінарної справи, дисциплінарна комісія 17.12.2024 року підготувала «Подання дисциплінарної комісії ПМУ Держпраці з розгляду дисциплінарної справи стосовно ОСОБА_1 ».
27.12.2024 року в.о. начальника ПМУ Держпраці, на підставі подання, дисциплінарної справи ОСОБА_1 , пояснень ОСОБА_1 від 25.12.2024 року №СП-ПД/5.2.2/7953-24, видано наказ №1015/ПД-К, яким до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого п.5 ч.2 ст.65 Закону України «Про державну службу», а сама - неналежне виконання посадових обов'язків, яке полягає у невиконанні доручень, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників прийнятих у межах повноважень.
Вважаючи вказаний наказ протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ПМУ Держпраці не надано доказів неналежного виконання позивачем своїх посадових обов'язків, відтак наказ про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 є протиправний та підлягає скасуванню.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.
Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Приписами Закону України “Про державну службу» від 10.12.15 р. №889-VIII ( далі Закон №889-VIII) та Порядку №1039 врегульовано процедуру здійснення дисциплінарною комісією дисциплінарного провадження та порядок накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення.
Відповідно до ч.1 ст.64 Закону №889-VIII за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.
В ч.1 ст.65 названого Закону, зазначено, що підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.
Пунктом 5 ч.2 ст.65 Закону №889-VIII передбачено, що дисциплінарними проступками є невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень.
Положеннями ч.1 ст.66 Закону №889-VIII передбачено, що до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.
Згідно ч.1 ст.67 вказаного Закону дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов'язків.
Зі змісту оскарженого наказу вбачається, що дисциплінарна комісія дійшла висновку про наявність у діях ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, що полягає у:
- неналежному виконанні доручення начальника ПМУ Держпраці від 08.02.2024 року №Д-ПД/1/16-24 щодо проходження заяв з кадрових питань відповідно до обов'язкових етапів маршрутів погодження;
- невиконанні доручення начальника ПМУ Держпраці від 05.06.2023 року №Д-ПД/31-23 в частині своєчасного та достовірного внесення інформації до окремого доручення Голови Державної служби України з питань праці Ігоря Дегнери від 12.12.2022 року №239/1/9.3-22а, а саме: при наявності інформації про роботодавців, які залучали безробітних для виконання суспільно корисних робіт на території Миколаївської області від МОЦЗ (станом на 30.06.2024 - 63 суб'єкта господарювання) згідно повідомної реєстрації відвідування роботодавців з питань суспільно корисних робіт розпочалися лише 02.09.2024 року, таким чином захід не здійснювався 8 місяців 2024 року.
Оцінюючи оскаржений наказ ПМУ Держпраці від 27.12.2024 року №1015/ПД-К, колегія суддів виходить з наступного.
Матеріалами справи встановлено, що 08.02.2024 року начальником ПМУ Держпраці видано доручення №Д-ПД/1/16-24 (далі - Доручення від 08.02.2024).
З зазначеного доручення вбачається: «З метою вчасного проходження заяв з кадрових питань в системі електронного документообігу Megapolis.DocNet доручено Першому заступнику ПМУ Держпраці, заступникам начальника ПМУ Держпраці, керівникам самостійних структурних підрозділів ПМУ Держпраці, відділу юридичного забезпечення, сектору взаємодії зі ЗМІ та громадськістю, сектору з питань запобігання та виявлення корупції, відділу управління персоналом, відділу організації документообігу та контролю забезпечити:
1. Проходження заяв з кадрових питань відповідно до обов'язкових етапів
МАРШРУТУ ПОГОДЖЕННЯ: ВІЗУВАНЯ:
1 рівень - працівник управління персоналом, що перевіряє правильність оформлення заяви;
2 рівень - безпосередній керівник;
3 рівень - керівник самостійного структурного підрозділу (якщо не є безпосереднім керівником);
4 рівень - начальник відділу бухгалтерського обліку та фінансового забезпечення - головний бухгалтер (при поданні заяв про надання основної щорічної відпустки, в тому числі з грошовою допомогою до неї);
5 рівень - заступник начальника управління відповідно до розподілу обов'язків. ПІДПИСАННЯ:
6 рівень - підписання працівником заяви з кадрових питань власним електронним цифровим підписом.
2. Візування заяв з кадрових питань посадовими особами, визначеними в Маршруті погодження, протягом 2-х робочих днів з моменту подання працівником заяви з кадрових питань в системі електронного документообігу Megapolis.DocNet;
посадова особа, визначена в Маршруті погодження, у разі наявності зауважень, в той же день повертає заяву з кадрових питань працівнику на доопрацювання з відповідним коментарем;
працівник у стислі терміни зобов'язаний опрацювати надані зауваження та пропозиції, усунути їх та після доопрацювання повторно надіслати заяву з кадрових питань тим самим етапом для погодження особам, визначеним у Маршруті погодження.
Термін виконання: постійно
3. Контроль за виконання цього доручення залишаю за собою.» (а. с. 23 т. 1).
Отже, п.1 названого вище доручення вказані посадові особи, які зобов'язані забезпечити його виконання, проте обов'язок з виконання покладений на усіх без винятку працівників Управління, які звертаються із заявою з кадрових питань.
Матеріалами справи встановлено, що вказане доручення від 08.02.2024 року доведено до відома позивача 08.02.2024 р. його безпосереднім керівником (начальником відділу Матвійчуком).
При цьому, згідно резолюції начальника, ОСОБА_1 є співвиконавцем цього доручення (т.2, а. с.116, зв.).
Відтак, обов'язком позивача при зверненні 17.04.2024 року із заявою про надання відпустки було створення у відповідній системі електронного документообігу маршруту погодження, який передбачав би візування заяви всіма посадовими особами, що вказані у дорученні від 08.02.2024 року, проте у поданій заяві ОСОБА_1 не вказав п'ятий рівень візування - заступник начальника Управління відповідно до розподілу обов'язків (т.1, а.с.107).
Водночас, як вірно наголошено судом першої інстанції, неналежне виконання ОСОБА_1 названого доручення щодо процедури недотримання останнім вимог маршруту візування не є безумовною підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності за це порушення у вигляді саме догани у розумінні приписів ч.1 ст.66 Закону №889-VIII.
Крім того, частиною третьою статті 65 Закону №889 встановлено, що державний службовець не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо минуло шість місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку, не враховуючи час тимчасової непрацездатності державного службовця чи перебування його у відпустці, або якщо минув один рік після його вчинення або постановлення відповідної окремої ухвали суду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що початком шестимісячного строку (день, коли керівник дізнався про вчинення дисциплінарного проступку) є 05.11.2024 року - день надходження службової записки, відповідно до якої було видано наказ про порушення дисциплінарного провадження. Відповідно, днем закінчення шестимісячного строку є 06.05.2025 року, а останнім днем річного строку після вчинення дисциплінарного проступку є 18.04.2025 року. Відтак, на думку відповідача, видання 27.12.2024 року наказу не суперечить частині третій статті 65 Закону № 889.
Між тим, матеріалами справи встановленою, що 17.04.2024 р. позивачем сформовано заява на відпустку через систему «Мегаполіс», яка є відкритою до ознайомлення визначеними у дорученні від 08.02.2024 року відповідальними особами, в тому числі й керівником.
При цьому, на підставі поданої позивачем 17.04.2024 р. заяви про відпустку, керівником відповідача 18.04.2024 р. видано наказ про відпустку ОСОБА_1 ..
Отже, всупереч доводам апелянта, якщо з якихось причин керівник Управління, при виданні 18.04.2024 року наказу про відпустку, не помітив порушення порядку візування, то це не спростовує того факту, що саме в цей день він мав дізнатися про вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, оскільки контроль за виконанням доручення від 08.02.2024 року начальник Управління залишив за собою.
Відповідно, як вірно встановлено судом першої інстанції, шестимісячний строк коли керівник повинен був дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку, закінчився у жовтні 2024 року.
Наступна підстава для застосування до позивача дисциплінарного стягнення, на яку відповідач посилається в оскарженому наказі - невиконання доручення начальника ПМУ Держпраці від 05.06.2023 року №Д-ПД/31-23 в частині своєчасного та достовірного внесення інформації до окремого доручення Голови Державної служби України з питань праці від 12.12.2022 року №239/1/9.3-22а, а саме: при наявності інформації про роботодавців, які залучали безробітних до виконання суспільно корисних робіт на території Миколаївської області від МОЦЗ (станом на 30.06.2024 року - 63 суб'єкта господарювання) згідно повідомної реєстрації відвідування роботодавців з питань суспільно корисних робіт розпочалися лише 02.09.2024 року, таким чином захід не здійснювався 8 місяців 2024 року.
На думку відповідача, зазначене свідчить про формальний підхід до виконання завдань, покладених на відділ, а також про наявність складу дисциплінарного проступку в діях ОСОБА_1 , оскільки до 02.09.2024 року жодних заходів як заступником начальника відділу з питань праці управління інспекційної діяльності ПМУ Держпраці ОСОБА_1 вжито не було.
Вказане порушення, в тому числі, стало підставою для застосування спірним наказом до ОСОБА_1 , заступника начальника відділу з питань праці управління інспекційної діяльності у Миколаївській області ПМУ Держпраці, дисциплінарного стягнення у вигляді догани за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого п.5 ч.2 ст. 65 Закону України «Про державну службу», а саме - неналежне виконання посадових обов'язків, яке полягає у невиконанні доручень, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їх повноважень.
Матеріалами справи встановлено, що згідно наказу ПМУ Держпраці від 05.09.2023 року №453/ПД-К, позивача призначено на посаду заступника начальника відділу з питань праці управління інспекційної діяльності у Миколаївській області з 06.09.2023 року.
З 19.08.2024 року по 09.09.2024 року позивач перебував у відпустці відповідно до графіку відпусток.
Тимчасове виконання обов'язків заступника начальника відділу, документ сформований в системі «Електронний суд» 06.01.2025 р., виконувала головний державний інспектор Інна Хоменко.
Лише з 10.09.2024 року позивач приступив до виконання обов'язків начальника відділу з питань праці у зв'язку з переведенням ОСОБА_2 , про що, до того ж, зазначено відповідачем в оскаржуваному наказі.
При цьому, відповідно до змісту доручення від 05.06.2023 р. №Д-ПД/1/31-23, яке було покладено в основу обставин щодо накладення дисциплінарного стягнення на позивача, слідує, що з метою належного виконання окремого доручення №239/1/9.3-22а, доручено начальнику Управління інспекційної діяльності у Миколаївській області ПМУ Держпраці Корнукію В.В., начальнику Управління інспекційної діяльності у Одеській області ПМУ Держпраці Лисенку А.І. та начальнику Управління інспекційної діяльності у Херсонській області ПМУ Держпраці Заруденцю В.В. забезпечити своєчасне та достовірне внесення інформації до додатку 2 окремого доручення Голови Державної служби України з питань праці від 12.12.2022 №239/1/9.3-22а, який подається щосереди до відділу організаційно-аналітичного забезпечення (а.с.24 т.1)
Як вбачається зі змісту вказаного доручення, серед визначених конкретних посадових осіб, які відповідальні за його виконання, посада позивача відсутня.
Враховуючи усе викладене вище, посилання відповідача на те, що ОСОБА_1 до 02.09.2024 року не здійснювались заходи щодо забезпечення своєчасного та достовірного внесення інформації до додатку 2 на виконання окремого доручення Голови Державної служби України з питань праці від 12.12.2022 року №239/1/9.3-22а, а надалі й доручення від 05.06.2023 р. №Д-ПД/1/31-23 є безпідставними, оскільки, як вже було зазначено вище, ОСОБА_1 приступив до виконання обов'язків як начальник відділу з питань праці лише з 10.09.2024 року, тобто після видання вказаних доручень, виконання яких було покладено на інших осіб.
Процедура здійснення дисциплінарними комісіями з розгляду дисциплінарних справ дисциплінарних проваджень стосовно державних службовців визначена Порядком здійснення дисциплінарного провадження, затвердженим Постановою КМУ від 04.12.2019 №1039 (далі - Порядок №1039).
Згідно п.33 Порядку №1039 комісія, дисциплінарна комісія розглядає належним чином сформовану дисциплінарну справу та за результатами такого розгляду приймає рішення про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, про що зазначається у протоколі засідання.
Відповідно до ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Судом першої інстанції вірно акцентовано увагу, що у поданні дисциплінарної комісії, на підставі якого був прийнятий спірний наказ, не вказано жодних конкретних обставин або посилань на відповідні доказі, які б цей факт підтверджували, зокрема невиконання позивачем доручення від 05.06.2023 р. №Д-ПД/1/31-23, яке прийнято з метою належного виконання окремого доручення Голови Державної служби України з питань праці від 12.12.2022 №239/1/9.3-22а.
Відтак, приймаючи оскаржуваний наказ, відповідач діяв недобросовісно та необґрунтовано, оскільки ним не доведено факт вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку.
Отже, приймаючи до уваги усе вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про невмотивованість прийнятого наказу ПМУ Держпраці від 27.12.2024 № 1015/ПД-К “Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 ».
Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку стосовно спірних правовідносин.
Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці - залишити без задоволення, а рішення Миколаївської окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач А.Г. Федусик
Судді О.І. Шляхтицький Г.В. Семенюк