П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
19 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/15368/24
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Коваля М.П.,
судді - Осіпова Ю.В.,
судді - Скрипченка В.О.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2024 року по справі №420/15368/24,-
В провадженні П'ятого апеляційного адміністративного суду перебувала апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2024 року по справі №420/15368/24.
За наслідками розгляду вказаної апеляційної скарги, П'ятим апеляційним адміністративним судом було прийнято постанову від 06 листопада 2024 року, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2024 року залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2024 року залишено без змін..
13 травня 2025 року до П'ятого апеляційного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення. Вказана заява фактично обґрунтована тим, що при винесенні постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення.
Дослідивши обґрунтованість заяви про ухвалення додаткового судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Виходячи із аналізу вказаної норми чинним законодавством передбачений виключний перелік підстав для постановлення додаткового рішення. У відповідності до змісту вказаної статті, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.
Заявник вважає, що судом не було вирішено позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради та Державної інспекції архітектури та містобудування України щодо розгляду звернення-заяви № 10 від 10.10.2023р. про порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил суб'єктами містобудування протиправною та зобов'язати їх вчинити певні дії з метою припинення цих правопорушень та забезпечення реалізації її права та законного інтересу у передбачений чинним законодавством та зверненням-заявою № 10 від 10.10.2023р. спосіб, у зв'язку з чим зобов'язати Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради внести зміни у Реєстрі будівельної діяльності та у Сертифікаті серія ОД № 162200151263 від 19.01.2020р. та привести його у відповідність до зазначеної інформації про проведену технічну інвентаризацію об'єкта у п. 14 Акту готовності об'єкта до експлуатації від 20.12.2019р. та Дозволу на виконання будівельних робіт № ОД12412160120 від 07.09.2012р., на підставі яких цей сертифікат видавався, а саме щодо найменування об'єкта - «Будівництво 16-ти поверхового житлового комплексу з підземним паркінгом та магазином змішаної торгівлі. Секція Б, В і Г», а Державну інспекцію архітектури та містобудування України забезпечити в установленому порядку проведення позапланового заходу державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду) на об'єкті будівництва : «Нове будівництво будівлі побутового обслуговування населення з офісними приміщеннями, магазином та виставковим залом за адресою: Одеська область, Одеський район, Одеська територіальна громада, м. Одеса, вул. Березова земельна ділянка 1/Люстдорфська дорога, земельна ділянка 55».
Разом з тим, з постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року вбачається, що судом апеляційної інстанції було надано оцінку вимогам апеляційної скарги як в частині визнання протиправною бездіяльності відповідачів, так і у зобов'язальній частині.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Незгода сторони із відповідним мотивуванням судового рішення або з висновками суду по суті спору є підставою для його апеляційного або касаційного оскарження у встановленому законом порядку, однак не надає підстав для твердження про не вирішення судом усіх позовних вимог в контексті необхідності ухвалення додаткового рішення.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що прийняття додаткового судового рішення за юридичною природою є засобом доповнення вже ухваленого судового рішення у разі його неповноти, наявності невирішених позовних вимог, однак судом при прийнятті постанови від 06 листопада 2024 року вирішено всі заявлені апелянтом вимоги.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, суд апеляційної інстанції нового судового рішення у даній справі не постановляв, а залишив без змін рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2024 року.
Згідно приписів п.13, 14 ч.1 ст. 4 КАС України рішення суду - рішення суду першої інстанції, в якому вирішуються позовні вимоги; постанова - письмове рішення суду апеляційної або касаційної інстанції в адміністративній справі, у якому вирішуються вимоги апеляційної чи касаційної скарги. Таким чином, суд апеляційної інстанції надає правову оцінку виключно вимогам апеляційної скарги та не вирішує позовні вимоги, як помилково вважає заявник.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2024 року по справі №420/15368/24.
Керуючись ст.ст. 4, 252, 167, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2024 року по справі №420/15368/24 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду.
Суддя-доповідач: М.П. Коваль
Суддя: Ю.В. Осіпов
Суддя: В.О. Скрипченко