П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
19 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/7617/24
Головуючий І інстанції: Токмілова Л.М.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Коваля М.П., Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Львівської митниці на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року (м.Одеса, дата складання повного тексту додаткового судового рішення - 26.08.2024р.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -
08.03.2024р. ТОВ «Дунайська імпортна компанія» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Львівської митниці, в якому просило суд визнати противоправним і скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 13.11.2023р. №UA209000/2023/901295/2, а також картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 13.11.2023р. за №UA209170/2023/003934.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01.08.2025р. адміністративний позов ТОВ «Дунайська імпортна компанія» - задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/901295/2 від 13.11.2023р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2023/003934 від 13.11.2023р. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4844,80 грн.
При винесенні даного рішення судом 1-ї інстанції не вирішувалось питання про судові витрати на правничу допомогу.
06.08.2024р. представником ТОВ «Дунайська імпортна компанія» подано до суду 1-ї інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення суду у даній справі, а саме стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі - 7500 грн.
Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року (ухваленим в порядку письмового провадження) заяву про розподіл судових витрат ТОВ «Дунайська імпортна компанія» - задоволено частково. Стягнуто з Львівської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1700 грн.
Не погоджуючись із вказаним додатковим рішенням суду 1-ї інстанції, відповідач 09.09.2024р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив про те, що судом, при винесенні оскаржуваного судового рішення, було порушено норми матеріального і процесуального права, просив скасувати додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.02.2025р. та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити вимоги поданої заяви в повному обсязі.
Позивач - ТОВ «Дунайська імпортна компанія» вказане вище додаткове рішення суду 1-ї інстанції в апеляційному порядку не оскажив.
Ухвалами П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13.09.2025р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Львівської митниці та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.
20.09.2025р. матеріали справи надійшли до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, судом 2-ї інстанції можуть бути розглянуті в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів доходь висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Ухвалюючи додаткове рішення, суд 1-ї інстанції виходив із того, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, а тому загальний розмір витрат на професійну правничу допомогу у цьому випадку має бути зменшений з 7500 грн. до 1700 грн.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд вважає такі висновки суду першої інстанції обґрунтованими та справедливими, з огляду на наступне.
Статтею 16 КАС України регламентовано, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
За приписами ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст.134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в т.ч. гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт; 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в т.ч. впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено положеннями ч.ч.1,7 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ч.9 ст.139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в т.ч. чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Таким чином, документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, кількість витраченого адвокатом часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Окрім того, варто зазначити, що у відповідності до п.154 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» (заява №58442/00), суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Тобто, при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерієм розумності їхнього розміру, виходячи із конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.
Відсутність же документального підтвердження витрат на професійну правничу допомогу є окремою підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у своїй постанові від 27.06.2018р. у справі №826/1216/16 та, зокрема, у постанові Верховного Суду від 17.09.2019р. у справі №810/3806/18.
Слід звернути увагу на те, що правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні врегульовано Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 вищевказаного Закону, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За змістом ст.ст.27,30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати та умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що адвокатський гонорар може існувати у двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення, а саме: при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
У п.3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009р. №23-рп/2009 визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів та звернень, довідок, заяв, скарг, а також здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Як уже встановлено судами обох інстанцій, представником позивача надано докази понесення ТОВ «Дунайська імпортна компанія» витрат на професійну правничу допомогу, а саме:
- копію договору про надання правничої допомоги №0101-23/ЮП від 01.01.2023р.;
- копію замовлення №214-23UA209170093723U1;
- копію додаткової угоди №214-23UA209170093723U1 від 22.02.2024р.;
- додаток №1 до договору №0101-23/ЮП від 01.01.2023р. з прайсом;
- акт наданих послуг №214-23UA209170093723U1 від 06.08.2024р.
Згідно з актом наданих послуг, адвокатом виконано такі роботи:
- підготовка позовної заяви по справі №420/7617/24 - вартість 5000 грн.;
- представництво інтересів клієнта в Одеському окружному адміністративному суді у справі (письмове провадження) - вартість 1500 грн.;
- підготовка заяви про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - вартість 1000 грн.
Загальна вартість наданих послуг склала 7500 грн.
На переконання колегії суддів, надані документи дійсно дозволяють встановити зміст наданих послуг та їх загальну вартість. Між тим, наявні у матеріалах справи документи на обґрунтування понесених витрат на правничу допомогу не є безумовною підставою для їх відшкодування у вказаному розмірі (7500 грн.) з іншої сторони у справі, оскільки відповідний розмір має відповідати критерію розумності, пропорційності та співмірності таких витрат.
Як видно із матеріалів справи, судом першої інстанції детально проаналізовано зміст наданих представником позивача документів на підтвердження заявленого розміру відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та цілком обґрунтовано зауважено про те, що ці надані докази свідчать про невідповідність заявленої до стягнення суми витрат передбаченим у ст.134 КАС України критеріям, з огляду на їх співмірність та необхідність.
Зокрема, при вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов'язаних із правовою допомогою адвоката, судова колегія враховує, що справа даної категорії, у відповідності до предмету спору, є справою незначної складності, розгляд якої здійснювався в порядку письмового провадження (без виклику сторін) за наявними у ній матеріалами. При цьому, колегією суддів проаналізовано відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень (http://reestr.court.gov.ua), за даними якого має місце оприлюднення численних судових рішень судів різних інстанцій з аналогічного предмету спору та подібними мотивами тим, що приведені і в даній позовній заяві, що значно спрощувало роботу адвоката при підготовці даного адміністративного позову. До того ж, підготовка цієї справи в суді 1-ї інстанції не вимагала великого обсягу аналітичної й технічної роботи, та витраченого часу, що свідчить про завищення розміру правової допомоги та, як наслідок, необхідність його зменшення.
Погоджуючись із висновком суду 1-ї інстанції про стягнення з відповідачів судових витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі - 1700 грн., колегія суддів зазначає про те, що зазначена сума витрат на правничу допомогу дійсно є співмірною та складністю даної справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді першої інстанції, значенням справи для сторони, та відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
Висновки ж щодо можливості суду самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правничу допомогу містяться у додатковій постанові Верховного Суду від 30.09.2020р. у справі №201/14495/16-ц.
Суд апеляційної інстанції також наголошує на тому, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються та не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 30.01.2023р. №910/7032/17).
Таким чином, за результатами розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції порушень норм процесуального права при вирішенні даної справи не допустив та, відповідно, прийняв вірне рішення про здійснення розподілу витрат на правничу допомогу.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Львівської митниці - залишити без задоволення, а додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено: 19.05.2025р.
Головуючий у справі
суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов
Судді: М.П. Коваль
В.О. Скрипченко