П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
19 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/11032/24
Головуючий І інстанції: Аракелян М.М.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Коваля М.П., Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2024 року (м.Одеса, дата складання повного тексту судового рішення - 12.08.2024р.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНН.» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови, -
10.04.2024р. ТОВ «ДАНН.» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Одеської митниці, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці (відокремлений підрозділ Держмитслужби) про коригування митної вартості товарів від 01.04.2024р. №UA500080/2024/000032/2 та картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів від 01.04.2024р. №UA500080/2024/000122.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості, а також а картка відмови у митному оформленні (випуску) товарів є протиправними, безпідставним та таким, що підлягають скасуванню, оскільки під час декларування товарів, ТОВ «ДАНН.» було подано повний пакет документів, необхідний для митного оформлення вказаного в декларації товару. Разом із тим, не дивлячись на подання позивачем повного пакету необхідних, передбачених МК України документів, відповідачем були прийняті спірні рішення за резервним методом. У той же час, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім аргументом для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом.
Представник відповідача надав до суду першої інстанції письмовий відзив, в якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2024 року (ухваленим в порядку спрощеного (письмового) провадження) адміністративний позов ТОВ «ДАНН.» - задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 01.04.2024р. №UA500080/2024/000032/2, а також картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів від 01.04.2024р. №UA500080/2024/000122 Одеської митниці. Стягнуто з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ «ДАНН.» витрати зі сплати судового збору у сумі 4687,75 грн.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач 11.09.2024р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив про те, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, у зв'язку із чим просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.08.2024р. і прийняти нове, яким позовні вимоги ТОВ «ДАНН.» - залишити без задоволення.
Ухвалою судді П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2024р. дану апеляційну скаргу - залишено без руху.
20.09.2024р. матеріали даної справи надійшли до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Ухвалами П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2024р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Одеської митниці та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.
02.10.2024р. до суду апеляційної інстанції надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечував щодо її задоволення, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів та просив оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).
Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
Позивач - ТОВ «ДАНН.» зареєстрований 01.11.2016р. як суб'єкт господарювання в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
05.02.2024р. між ТОВ «ДАНН.» (Покупець) та Компанією «Alltag und Geratetechnik GmbH» (Швейцарія) (Продавець) було укладено договір поставки товару №AUG-00D/4, за умовами п.2.1 якого Продавець зобов'язується передати у зумовлені строки позивачу Товар і документи, що відносяться до нього, а Покупець зобов'язується прийняти такий товар і сплатити за нього обумовлену грошову суму. Продавець гарантує, що товар, який поставляється, знаходиться у його власності. Товар не обтяжений арештом, заставою, не знаходиться у наймі та інше.
Погоджені обсяги та асортимент Товару вказуються у Специфікації; умови та строки поставки вказуються у Специфікації . Якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам) та встановлюється на підставі Специфікації (п.п.3.1, 3.3, 4.1 Договору від 05.02.2024р.).
Відповідно до специфікації №37164 від 19.03.2024р. до Договору від 05.02.2024р., сторонами було погоджено поставку на територію України товару: муфта для труб, трійник для труб, кут для труб, заглушка для труб, обвід для труб, монтажна планка для труб, кріплення для труб, загін-американка для труб, фільтр грубої очистки для води, кран радіаторний, кран кульовий, колектор в зборі. У специфікації зазначені кількість товару та вартість одиниці товару та загальна вартість товару.
З метою митного оформлення отриманого товару позивачем для підтвердження його митної вартості до Одеської митниці було подано митну декларацію ІМ 40 ДЕ 24UA500080004080U6, в якій було визначено для митного оформлення товар №1-7 загальною вартістю 41 420, 16 дол. США (графа 22). В графах 31 МД (ІМ 40 ДЕ) №24UA500080004080U6 позивач визначив товар для митного оформлення, зокрема, товари (графи 32 декларації): Товар № 1: фітинги з пластмаси. Муфта для труб - 158674 шт. Трійник для труб - 73002 шт. Кут для труб - 243808 шт. Заглушка для труб - 9 600 шт. Обвід для труб - 6576 шт. Монтажна планка для труб - 5 220 шт. Торговельна марка: KOER. Країна виробництва: CN. Виробник: ZHEJIANG KAITOU SANITARY WARE TECHNOLOGY CO., LTD. Товар № 2: вироби будівельні з пластмас: кріпильні комплекти, призначені для постійного встановлення з будинку. Кріплення для труб - 77512 шт. Торговельна марка: KOER. Країна виробництва: CN. Виробник: ZHEJIANG KAITOU SANITARY WARE TECHNOLOGY CO., LTD. Товар № 3: фітинги для труб, з мідних сплавів. Згін-американка для труб - 22356 шт. Торговельна марка: KOER. Країна виробництва: CN. Виробник: ZHEJIANG KAITOU SANITARY WARE TECHNOLOGY CO., LTD. Товар №4: обладнання для фільтрування або очищення води. Фільтр грубої очистки для води - 1200 шт. Торговельна марка: KOER. Країна виробництва: CN. Виробник: ZHEJIANG KAITOU SANITARY WARE TECHNOLOGY CO., LTD. Товар № 5: вентилі для радіаторів центрального опалення. Кран радіаторний - 4158 шт. Торговельна марка: KOER. Країна виробництва: CN. Виробник: ZHEJIANG KAITOU SANITARY WARE TECHNOLOGY CO., LTD. Товар № 6: крани кульові. Кран кульовий - 14812 шт. Торговельна марка: KOER. Країна виробництва: CN. Виробник: ZHEJIANG KAITOU SANITARY WARE TECHNOLOGY CO., LTD. Товар № 7: колектори. Колектор в зборі - 468 шт. Торговельна марка: KOER. Країна виробництва: CN. Виробник: ZHEJIANG KAITOU SANITARY WARE TECHNOLOGY CO., LTD.
Разом з митною декларацією ТОВ «ДАНН.» до митного органу були подані документи (графа 44): 0271 - пакувальний лист (Packing List) №68/03/2024 від 19.03.2024р.; 0380 - рахунок - фактура (інвойс) (Commercial Invoice) №68/03/2024 від 19.03.2024р.; 0705 - коносамент (Bill of Lading) від 20.01.2024р. UTRUST24010804; 0730 - автотранспортна накладна (Road consignment note) №37164 від 27.03.2024р.; 0862 - декларація про походження товару (Declaration of origin) - інвойс №68/03/2024 від 19.03.2024р.; 4100 - договір поставки №AUG - 00D/4 від 05.02.2024р.; 4103 - специфікація № 37164 від 19.03.2024р. до договору поставки №AUG - 00D/4 від 05.02.2024р.; m4207 - договір про надання послуг митного брокера №TE 08122023/1 від 08.12.2023р.
На вимогу Одеської митниці про надання додаткових документів, позивачем разом з листом від 01.04.2024р. №37164/1 були надані: були надані прайс б/н від 18.03.2024р., експертне дослідження №218/24 від 01.04.2024р., експортна декларація №310120240305352145 від 20.01.2024р., комерційна пропозиція продавця.
Також, позивач надав відповідачу лист №37164/2 від 01.04.2024р., у якому зазначив, що надані ним документи відповідають вимогам МК України та надати інші документи та пояснення не виявляється за можливе.
01.04.2024р. Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500080/2024/000032/2 у графі 33 якого зазначено, що за результатами візуальної перевірки, передбаченої ст. 337 МК України, встановлено, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, а саме: Згідно з п.2.3, п.3.1 та 3.3 зовнішньоекономічного контракту опис, асортимент та якість товарів, - визначаються сторонами у відповідних специфікаціях. Водночас, в комерційному інвойсі і специфікації до контракту відсутня інформація щодо торгівельної марки, виробника, моделей та артикулів, - що може вплинути на вартість товару та не дає можливості ідентифікувати товар з заявленою поставкою. У пакувальному листі відсутнє посилання на інвойс чи специфікацію, що викликає сумніви щодо його відповідності поданим комерційним документам. Згідно з ч.10 ст.58 МК України, при визначенні митної вартості товарів враховується вартість їх страхування. У випадку якщо покупець бажає, то він може самостійно вжити заходів до забезпечення страхування вантажу. Документи про наявність або відсутність витрат на страхування товарів покупцем до кордону України не надано. Відповідно до ч.3 ст.53 МК України декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 2) виписку з бухгалтерської документації; 3) каталоги, специфікації, прайс-листи продавця; 4) копію митної декларації країни відправлення; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. 01.04.2024р. декларантом додатково надано: прайс продавця від 18.03.2024р. б/н, в якому відсутня інформація щодо асортименту, торговельної марки та виробника товару, і умови поставки в якому EXW - не відповідають умовам поставки - CPT в наданій копії митної декларації країни відправлення від 02.01.2023р. №310120240305352145; комерційну пропозицію виробника б/н без дати і на умовах поставки EXW Китай; експертне дослідження від 01.04.2024р. №218/24, у висновку якого зазначені посилання на скріншоти з інтернет сайтів з ринковими цінами на товар без зазначення торговельної марки і у декількох випадках - без зазначення виробника. Згадані вище обставини не дають можливості ідентифікувати додатково надані декларантом документи як такі, що відповідають заявленій до митного оформлення партії товару. У своєму електронному повідомленні від 01.04.2024р. а №37164/2 імпортер зазначив, що надав вичерпний перелік наявних у нього документів. Відповідно до ч.4 ст.57 МК України було проведено консультацію між декларантом і митним органом з метою визначення основи митної вартості.
За результатами проведеної шляхом обміну електронними повідомленнями консультації між митним органом і декларантом, згідно ч.6 ст.54 МК України та ч.2 ст.58 МК України заявлену декларантом митну вартість товару митним органом не може бути визнано за ціною угоди внаслідок виявлених розбіжностей та не підтвердження заявленої декларантом митної вартості шляхом надання додаткових документів. Митна вартість оцінюваних товарів, як зазначено у цьому рішенні, не може бути визначена митним органом згідно з положеннями статей: 59 МК України - у митного органу відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними товарами; 60 МК України - у митного органу немає документально підтвердженої інформації щодо якості товару з заявленою торгівельною маркою, що унеможливлює його порівняння з раніше заявленими торговими марками та репутацією цих товарів на ринку; 62,63 МК України - у митного органу відсутня інформація, необхідна для обчислення вартості на основі віднімання та додавання вартості. Митний орган пропонує визначити митну вартість оцінюваних товарів шляхом застосування резервного методу визначення митної вартості з використанням способів, які є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, згідно з положеннями ст.64 МК України, ґрунтуючись на раніше визнаних митними органами митних вартостях товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Оскільки декларант надіслав електронне повідомлення в якому зазначив, що надав вичерпний перелік наявних у нього документів, то, на підставі аналізу наявної у митного органу інформації згідно з положеннями п.1 ст.55 МК України, - митним органом було здійснено коригування до рівня митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, з заявленої декларантом: Тов.1 - з 1,54 дол.США/кг до 2,89 дол.США/кг (МД 24UA100100026084U0 від 11.03.2024р. торговельна марка KOER партія товару 17649 кг - 2.89 дол.США/кг); Тов.3 - з 3 дол.США/кг до 6.72 дол.США/кг (МД 24UA204150000842U7 від 26.02.2024р. торговельна марка KOER партія товару 928 кг - 6.721 дол.США/кг, 24UA100340610476U8 від 29.01.2024р. торговельна марка KOER партія товару 4035 кг - 6.72 дол.США/кг); Тов.4 - з 2,31 дол.США/кг до 8,01 дол.США/кг (МД 24UA100100026084U0 від 11.03.2024р. торговельна марка KOER партія товару 233 кг - 8,01дол.США/кг); Тов.5 - з 1,81 дол.США/кг до 4,02 дол.США/кг (МД 24UA206020003521U0 від 05.03.2024р. торговельна марка KOER партія товару 1056 кг - 4,02 дол.США/кг); Тов.6 - з 1,81 дол.США/кг до 4,02 дол.США/кг (МД 24UA100100022902U6 від 01.02.2024р. торговельна марка KOER партія товару 2255 кг - 4,03 дол.США/кг, 24UA102020001261U1 від 28.02.2024рю торговельна марка KOER партія товару 3046 кг - 4,02 дол.США/кг); Тов.7 - з 1,81 дол.США/кг до 4,02 дол.США/кг (МД 24UA100340610476U8 від 29.01.2024р. торговельна марка KOER партія товару 2116 кг - 4,02 дол.США/кг), - з урахуванням: торговельної марки, опису товару та розміру партії. Декларанту роз'яснено права викладені у п.3 ст.52 МК України та права щодо випуску у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X МК України в розмірі, визначеному митним органом відповідно до ч.7 ст.55 МК України.
01.04.2024р. відповідачем було видано картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №5000080/2024/000122 на підставі рішення про коригування від 01.04.2024р.
Далі, поставлений товар було випущено у вільний обіг після сплати позивачем різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, відповідно до розділу X МК України, а саме - 390612,63 грн. ПДВ.
Не погоджуючись із рішеннями Одеської митниці, вважаючи їх протиправними та такими, що прийняті без урахування усіх обставин справи, позивач звернувся з даною позовною заявою до суду.
Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог та, відповідно, з неправомірності дій та спірного рішення відповідача.
Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції та вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
Згідно з визначенням, наведеним у ч.1 ст.4 МК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), «митним контролем» є сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Як слідує зі змісту положень ст.49 МК України, митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч.ч.4,5 ст.58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Як визначено ч.3 ст.318 МК України, митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (ст.50 МК України).
Частиною 1 ст.51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Як передбачено ст.52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.
Так, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до ч.7 ст.55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених ст.255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від органу доходів і зборів інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
У випадках, визначених Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом із митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.
Декларація митної вартості подається у разі: 1) якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у ч.10 ст.58 МК України, і якщо вони не включалися до ціни; 2) якщо з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, виділено витрати, зазначені у ч.11 ст.58 цього ж Кодексу; 3) якщо покупець та продавець пов'язані між собою.
В інших випадках декларація митної вартості подається за власним бажанням декларанта або уповноваженої ним особи.
Декларація митної вартості не подається, у тому числі у випадках, передбачених частиною п'ятою цієї статті, у разі декларування партій товарів, митна вартість яких не перевищує 5000 євро.
У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.
Відомості, зазначені у ч.8 цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.
Форма декларації митної вартості, а також правила її заповнення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Заявлення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України в режимах, відмінних від режиму імпорту, здійснюється при декларуванні цих товарів шляхом з'явлення в митній декларації відомостей про числове значення їх митної вартості та про документи, що його підтверджують.
Згідно з ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу і документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Так, документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з ч.2 зазначеної статті, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч.5,6 ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до приписів ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
У відповідності до ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні, а також вартісні характеристики товарів, які підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Також, як передбачено ч.6 вищевказаної статті, декларант або ж уповноважена ним особа за власним бажанням може подати наявні у них додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.
Водночас, витребуванню підлягають лише ті документи, що дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Але, при цьому, необхідно зазначити, що витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності саме обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за дані товари. Такі сумніви митниці вважаються обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять суттєві розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Отже, наведені вище приписи діючого митного законодавства фактично зобов'язують митний орган зазначити чіткі та конкретні обставини, які викликали у нього відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Згідно з ч.3 ст.54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу.
При чому, відповідно до ст.55 МК України, письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.
У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів, митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.
Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у ч.9 цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.
Згідно з ч.ч.1,2 ст.57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) па основі додавання вартості (обчислена вартість); і) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться па митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
За приписами ч.ч.1,2 ст.64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст.ст.58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається із використанням способів, які не суперечать законам України та є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GАТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися па раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Зокрема, аналізуючи наведені у спірному рішенні про коригування митної вартості товару від 01.04.2024р. №UA500080/2024/000032/2, обставини, котрі слугували підставою для його винесення, а також доводи, аргументи учасників справи, у їх сукупності, судова колегія вкотре наголошує, що встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Так, підставами для коригування митної вартості відповідачем було зазначено, що у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі) відсутні дані щодо складових митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару. Тобто, на переконання митниці, декларантом була заявлена непідтверджена документально митна вартість.
Опрацювавши надані позивачем документи, митний орган прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, застосувавши резервний метод визначення митної вартості.
Проте, яке вірно зазначив суд першої інстанції, жодного належного та допустимого доказу, що надані ТОВ «ДАНН.» документи містять розбіжності не надано. У той же час, «розбіжністю» є саме відсутність однаковості в документах щодо митної вартості товару.
У цьому контексті, слід зазначити про те, що приписи МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості перевірки на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувати необхідність перевірки таких спірних відомостей, а також зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Позивачем, у свою чергу, було надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Ціна товару була визначена позивачем згідно з умовами контракту. В той же час обставини, якими мотивоване рішення митного органу про необхідність витребування додаткових документів є необґрунтованими, оскільки надані документи у сукупності підтверджують визначену митну вартість товару позивачем (декларантом) за першим методом визначення митної вартості.
Так, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ДАНН.» разом із митною декларацією до митного оформлення були надані, у т.ч., договір поставки товару №AUG-00D/4 від 05.02.2024р., укладений між позивачем, як покупцем, та продавцем - компанією Alltag und Geratetechnik GmbH (Швейцарія), за умовами якого Продавець зобов'язується передати у зумовлені строки Покупцеві Товар та документи, що відносяться до нього, а Покупець зобов'язується прийняти такий товар і сплатити Продавцю за нього обумовлену грошову суму. (п.2.1. договору) Опис товару, його загальна кількість, строки, ціна, умови поставки визначаються Сторонами у відповідних Специфікаціях. (п.2.3. договору). Погоджені обсяги та асортимент Товару вказуються у Специфікації. (п.3.1. договору). Якість товарів, що поставляються, має відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам) та встановлюється на підставі Специфікації. (р.3.3. договору).
Згідно зі специфікацією №37164 від 19.03.2024р. до Договору від 05.02.2024р., сторонами було погоджено поставку на територію України товару на загальну суму 41420,16 дол.США.
Ціни розраховані на умовах DPU Kyiv (відповідно до Incoterms 2020).
Ціна товару обумовлена в цій Специфікації є остаточна та зміні після підписання Специфікації не підлягає (п.2 специфікації). Умови поставки: DPU Kyiv (відповідно до Incoterms 2020). Товар вважається поставленим в момент завершення митного оформлення. Продавець несе всі ризики втрати або пошкодження товару до моменту коли товар буде вивантажений із прибувшого транспортного засобу в погодженому місці призначення та переданий у розпорядження Покупця. Продавцем товару є компанія Alltag und Geratetechnik GmbH (п.3 специфікації). Строк поставки: не пізніше 30.05.2024р. Вантажовідправник: ZHEJIANG DONSEN ENVIRONMENTAL TECHNOLOGY CO., LTD (п.5 специфікації). Вантажоодержувач: позивач - TOB «ДАНН.» (п.6 специфікації). Разом з товаром Продавець передає для Покупця наступні документи: повний комплект перевізних документів (коносаментів, CMR та інші відповідно до умов поставки); інвойс на відповідну партію товару; пакувальний лист (п.7 специфікації).
Отже, у специфікації сторони погодили суттєві умови поставки, у т.ч. щодо назви товару без зазначення його асортименту.
При цьому, у митній декларації 24UA500080004080U6 міститься інформація щодо усіх товарів - торгівельна марка, виробник, характеристики потужності товару, тощо.
На вимогу відповідача TOB «ДАНН.» листом від 01.04.2024р. було надало митниці, зокрема, комерційну пропозицію продавця, яка містить характеристики товару.
Одеською митницею, у свою чергу, не пояснено, яким чином вищевказаний недолік (розбіжності) впливає на підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару та її невизнання за ціною Контракту.
Що ж стосується доводів відповідача стосовно відсутності у пакувальному листі посилання на інвойс чи специфікацію, що за його позицією викликає сумніви щодо його відповідності поданим комерційним документам, то слід зазначити про те, що у відповідності до п.7 Специфікації №37164 від 19.03.2024р., товаросупровідні документи, які продавець повинен надати покупцю на кожну партію товару, включають серед іншого, пакувальний лист.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що на законодавчому рівні відсутнє визначення змісту пакувального листа та його реквізитів. Водночас, пакувальний лист (англ. Packing List) - супровідний документ до вантажу, де дається перелік усіх видів, артикулів і сортів товарів, що перебувають у кожному товарному місці.
Затвердженої форми пакувального листа та вимог щодо його заповнення законодавством України та міжнародним законодавством також не встановлено.
Більше того, за положеннями ч.2 ст.53 МК України, пакувальний лист не входить до переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Враховуючи, що пакувальний лист не є документом, що підтверджує митну вартість товарів та може бути прийнятим до уваги виключно як додаткова інформація, судова колегія, як і суд першої інстанції відхиляє вказані доводи Одеської митниці щодо неможливості перевірки відомостей, що підтверджують вартість товару, заявлену декларантом в митній декларації.
Надаючи оцінку доводам апелянта про нібито ненадання позивачем документів про наявність або відсутність витрат на страхування товарів покупцем до кордону України, колегія суддів вказує на таке.
Згідно з п.3 Специфікації №37164 від 19.03.2024р., поставка товару здійснюється на умовах DPU Kyiv (відповідно до Incoterms 2020).
Відповідно до Міжнародних правил «Інкотермс 2020», за умови DPU (Delivered at Place Unloaded), продавець зобов'язується доставити товар до вказаного місця розвантаження, яке може бути не лише терміналом, а й іншим певним місцем, таким як склад, завод чи адреса покупця. Продавець також відповідає за розвантаження товару коштами, наданими покупцем, на зазначеному місці. З моменту завершення розвантаження ризики втрати чи пошкодження товару переходять із продавця на покупця.
За умовами DPU продавець не зобов'язаний надавати страхування товару, але якщо страхування зазначено у контракті, продавець повинен забезпечити страхування до завершення розвантаження на місці розвантаження.
Оскільки умовами укладеного договору поставки від 05.02.2024р. не передбачені обов'язки продавця щодо страхування товару до завершення розвантаження на місці розвантаження, то за приписами ч.10 ст.58 МК України такі складові не підлягають додаванню декларантом з метою визначення митної вартості товару та вони не впливають на правильність визначення ним митної вартості.
Таким чином, наведені митним органом аргументи судова колегія вважає необґрунтованими.
Щодо зауважень митного органу до змісту прайс-листа продавця від 18.03.2024р. б/н, то судова колегія погоджується звертає увагу на те, що до переліку додаткових документів, визначених ч.3 ст.53 МК України входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару. Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців.
Оскільки прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись не лише виробником товару конкретному покупцю, а також і для доступу можливих покупців на власний розсуд. Водночас, наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо опису, асортименту, торговельної марки та виробника товару, а у комерційній пропозиції - ціни товару не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.
Відносно зауважень до експертного дослідження від 01.01.2024р. №218/24 в частині посилання експерта на скріншоти з інтернет сайтів з ринковими цінами на товар без зазначення торговельної марки і у декількох випадках - без зазначення виробника, то суд 1-ї інстанції цілком вірно вказав на те, що відповідно до змісту цього експертного дослідження, експерту було поставлене наступне запитання: Визначити вартість товару - сантехніка (муфта для труб, трійник для труб, кут для труб і т.д.), умови поставки DPU KYIV, виробник ZHEJIANG KAITOU SANITARY WARE TECHNOLOGY CO., LTD., країна походження - Китай, ввезеного на митну територію України на підставі контракту №AUG - 00D/4 від 05.02.2024р., інвойсу №68/03/2024 від 19.03.2024р., пакувального листа від 19.03.2024р. №68/03/2024, CMR №37164 від 27.03.2024р., згідно з наданими документами.
Висновок експертного дослідження від 01.04.2024р. №218/24 проведений відносно товару та документів на нього, який було фактично імпортовано і документи на який надано до митного органу. Зазначене експертне дослідження було проведено щодо товару торгівельної марки KOER та характеристик на аналогічний товар. При цьому, в скріншотах експертного дослідження зазначено найменування виробника та ідентифікуючі ознаки товару. Експертом зазначено, які джерела і дані використовувались при підготовці дослідження, а отже, суд погоджується із позицією позивача, що жодних суттєвих розбіжностей в цій частині також немає.
Як наслідок, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв'язку з тим, що декларантом надані не всі документи є необґрунтованими. Крім того, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої ТОВ «ДАНН.» митної вартості товару судом не встановлено.
Поряд з цим, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані декларантом для митного оформлення товару. При цьому надані митному органу документи є належними та в повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, однак останні не тільки не спростовані митним органом, але й взагалі залишені без уваги.
Погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо суті позовних вимог, колегія суддів наголошує на тому, що Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) ДФС (Держмитслужби) України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості перевірити наявну у ній інформацію, а також в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, та інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, а тому така інформаційна база не містить усіх об'єктивних даних стосовно імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Так, Верховним Судом у багатьох постановах неодноразово зосереджено увагу, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише тільки на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України, не передбачено.
З приводу неподання усіх документів, суд апеляційної інстанції зазначає, що вимоги митного органу про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних відомостей є неправомірними, а коригування митної вартості, заявленої Підприємством, на цій підставі - необґрунтованим, оскільки відповідно до ст.53 МК України, декларант на вимогу митниці надає всі наявні у нього документи, тому не надання додаткових не зазначаючи яких саме, не породжує підстав для коригування заявленої вартості товару.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах (постанови Верховного Суду від 27.04.2020р. у справі №140/804/19, від 11.06.2020р. у справі №815/5464/16, від 30.04.2020р. у справі №820/231/16)
Разом із тим, слід зазначити, що рішення про коригування не містить інформації про те, який саме товар використано в якості джерела інформації, які числові значення митної вартості таких товарів, відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товару, відсутнє її коригування, не зазначені факти, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо обсягів, умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості тощо.
Як вже зазначалося вище, згідно з приписами ч.2 ст.55 МК України та наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» від 24.05.2012р. за №598, рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.
Враховуючи вище викладені обставини, а також відсутність у митного органу будь-яких належних доказів на підтвердження своєї позиції, судова колегія вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем для митного оформлення були надані усі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованих товарів, які містили необхідні числові показники митної вартості.
Тобто, судами обох інстанцій по справі беззаперечно встановлено, що позивачем, в даному випадку, було надано відповідачу для митного оформлення імпортованих товарів усі документи, які передбачені ч.2 ст.53 МК України. При цьому, усі подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною Контракту згідно з вимогами ч.ч.4,5 ст.58 МК України.
Висновки ж відповідача про заниження позивачем митної вартості товарів та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами даної справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товарів.
Аналогічна правова позиція з цих спірних питань викладена у постанові Верховного Суду від 04.09.2018р. у справі №808/9123/15.
Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскаржуване рішення не відповідає критеріям, визначеним ст.2 КАС України, а представлені позивачем докази у своїй сукупності дають підстави вважати, що дане рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Інші аргументи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, носять формальний характер і не ґрунтуються ні на фактичних обставинах, ні на вимогах чинного законодавства та спростовуються матеріалами справи.
До того ж, слід також зазначити й про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
А згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що суд 1-ї інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж в апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів також керується і ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення має засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Одеської митниці - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2024 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено: 19.05.2025р.
Головуючий у справі
суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов
Судді: М.П. Коваль
В.О. Скрипченко