19 травня 2025 р. Справа № 520/21233/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Калиновського В.А. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Київської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2024 (головуючий суддя І інстанції: Григоров Д.В.) по справі № 520/21233/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арті»
до Київської митниці
про скасування рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Арті" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати:
- рішення Київської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UA100330/2024/000025/2 від 19.07.2024;
- картку відмови Київської митниці Державної митної служби України в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100330/2024/000477 від 19.07.2024.
В обґрунтування позову зазначило, що при здійсненні митного оформлення товарів надало всі необхідні та достатні документи, передбачені ч.2 ст. 53 МК України, які чітко ідентифікували товари та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Натомість митниця, в порушення норм МК України, безпідставно прийняла оскаржувані рішення та картку відмови, а також неправомірно застосувала резервний метод визначення митної вартості товарів, імпортованих позивачем.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2024 позов задоволено.
Київська митниця (далі - відповідач), не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного висновку, просила його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає про неповне встановлення судом першої інстанції обставин справи, не надання належної оцінки доводам відповідача, що подані до митного оформлення документи містили розбіжності, в них відсутні всі відомості, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Вказує, що ТОВ «Арті» не надано належних та достатніх документів на підтвердження транспортних витрат, а саме: рахунків, актів виконаних робіт, банківських та платіжних документів із третіми особами, що залучались до перевезення товару за договором транспортного експедирування.
Вважає, що довідка про транспортні витрати не є первинним документом у розумінні ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а отже не підтверджує транспортні витрати.
Отже, декларантом не надані передбачені законодавством України документи, що містять відомості щодо витрат, пов'язаних з транспортуванням оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України, що не дає можливості перевірити декларування цієї складової митної вартості у повному обсязі.
Також вказує, що судом першої інстанції надано оцінку щодо включення позивачем до митної вартості товару витрат на пакування та на страхування товару, проте митним органом ні в оскаржуваному рішенні, ні під час судового розгляду зауваження до таких невідповідностей не висловлювались.
Крім того, зауважує, що у разі, якщо дійсну вартість імпортованого товару неможливо визначити за ціною такого ж чи подібного товару, митний орган має право використовувати, як основу для коригування митної вартості за резервним методом, який не вимагає, щоб товар був ідентичним або подібним (аналогічним) за характеристиками, оскільки порівняння здійснюється на рівні коду товару за УКТЗЕД.
Зазначає, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості вказано докладну інформацію щодо джерела інформації, яким користувався митний орган при здійсненні коригування митної вартості товару та рівня митної вартості товару згідно джерела інформації. Натомість, детальна інформація щодо визначення митної вартості товару за резервним методом може надаватись за письмовою вимогою декларанта. Однак, позивач не звертався до митниці задля отримання такої інформації, що свідчить про зрозумілість і достатність наведених причин невизнання заявленої митної вартості, що містяться у графі 33 спірного рішення.
З урахуванням наведеного, вважає, що ним правомірно прийняті спірне рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови.
Позивач надав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначений склад колегії: головуючий суддя Русанова В.Б., судді Бегунц А.О., Мельнікова Л.В.
У зв'язку зі смертю судді Мельнікової Л.В., на підставі повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначений новий склад колегії: головуючий суддя Русанова В.Б., судді Бегунц А.О., Присяжнюк О.В.
У зв'язку із перебуванням у відрядженні судді Бегунца А.О., на підставі повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначений новий склад колегії: головуючий суддя Русанова В.Б., судді Калиновський В.А., Присяжнюк О.В.
Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 11.09.2017 між ТОВ «Арті» (імпортер) та компанією "Shanghai Shouhuo Rubber & Plastic CO., LTD" (Китай) (постачальник) укладено контракт № ARSH-0917, за умовами якого постачальник зобов'язується виготовити та передати у власність імпортеру гумотехнічні вироби, а імпортер зобов'язується прийняти та оплатити товар згідно з умовами Контракту (т. 1 а.с. 68-73).
Відповідно до п. 2.1 Контракту постачальник зобов'язується виготовити та поставити товар згідно із замовленням імпортера, виставленою на його підставі проформою інвойсом, підписаною сторонами з узгодженим строком поставки та подальшим відвантаженням інвойсом.
Пунктом 4.1 Контракту передбачено, що поставка товару здійснюється морським транспортом на умовах FOB Нінгбо, Китай або FOB інший порт, Китай з додаванням сторін (ІНКОТЕРМС 2010). Часом поставки по Контракту є дата відвантаження постачальником товару, що пройшов митне очищення для експорту на судно, вказане імпортером та з цього часу до імпортера переходять всі ризики втрати або пошкодження товару, а також всі зобов'язання нести витрати, пов'язані з товаром.
Постачальник зобов'язується здійснити поставку товару не пізніше 40 днів з моменту отримання передоплати на замовлення на розрахунковий рахунок постачальника. Датою поставки вважається дата відвантаження товару на борт судна, вказаного імпортером (п. 4.2 Контракту).
Згідно п. 5.1 Контракту ціна товару, що поставляється зазначається у інвойсах та/або в проформах інвойсах на кожну партію та включає вартість упаковки та маркування товару.
Відповідно до пунктів 5.3, 5.4 Контракту загальна сума контракту складається із суми специфікацій та/або інвойсів, по яким поставлений товар протягом строку дії Контракту.
Валютою Контракту є долар США.
Згідно пункту 6.3 Контракту імпортер здійснює передоплату 30% перед виготовленням згідно проформи інвойсу, погодженого з постачальником та баланс 70% - згідно комерційного інвойсу після отримання коносаменту, отриманого шляхом факсимільного зв'язку або електронного зв'язку або інші умови оплати можуть бути обумовлені в проформі інвойсі на кожну окрему поставку.
Додатковою угодою № 6 від 17.12.2022 до Контракту сторони узгодили наступне:
пункт 4.2 Контракту читати в наступній редакції: "Постачальник зобов'язується здійснити поставку Товару не пізніше 60 днів з моменту погодження сторонами проформи-інвойс. Датою поставки вважається дата навантаження Товару на борт судна, вказаного Імпортером."
пункт 5.1. читати в наступній редакції: «Ціна товару, що поставляється, вказується в інвойсах та/або в проформах інвойсах на кожну партію і включає вартість упаковки та маркування Товару, а також вартість навантаження, доставки в порт, експортні формальності та завантаження на борт судна.» (т. 1 а.с. 79).
26.01.2024 позивач замовив у Shanghai Shouhuo Rubber & Plastic CO., LTD стрічки конвеєрні на загальну суму 30 059,00 доларів США, що підтверджується проформою інвойсом № SHB240126 (т. 1 а.с. 37-38).
13.05.2024 позивачем здійснено оплату за придбаний товар в загальній сумі 30 059 доларів США, про що свідчить банківський платіжний документ (т. 1 а.с. 45).
23.05.2024 постачальник склав комерційний інвойс № SHB240126 про передачу ТОВ «Арті» стрічок конвеєрних на загальну суму 30 059,00 доларів США на умовах поставки FOB-Ningbo, з Нінбо, Китай до Гданська, Польща морем; з польського Гданська в Україну автотранспортом (т. 1 а.с. 39-40) та відвантажив придбаний товар, про що склав коносамент № UTRUST24051084 (т. 1 а.с. 43).
19.07.2024 з метою митного оформлення товару, представник позивача - ТОВ «Брок Еліт» подав до Київської митниці митну декларацію № 24UA100330512998U5, митну вартість визначено за основним методом - за ціною договору в розмірі 30 059,00 доларів США (т. 1 а.с. 29-32).
На підтвердження митної вартості разом з декларацією позивач надав: контракт № ARSH-0917 від 11.09.2017 та додаткові угоди до нього; пакувальний лист № SHB240126 від 23.05.2024; інвойс № SHB240126 від 26.01.2024 та її переклад українською мовою; рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) № SHB240126 від 23.05.2024 та його переклад українською мово; коносамент (Bill of lading) № UTRUST24051084 від 23.05.2024; автотранспортну накладну (Road consignment note) № 3640 від 16.07.2024; сертифікат про походження товару (Certificate of origin) № C24MA1K3AAR50012 від 31.05.2024; банківський платіжний документ від 13.05.2024; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг № 2685 від 16.07.2024; довідку про транспортні та складські витрати № 1607-1 від 16.07.2024; прейскурант (прайс-лист) № б/н від 01.01.2024 та його переклад українською мовою; розрахунок ціни (калькуляцію) № SHB240126 від 23.05.2024 та його переклад українською мовою; договір № 010622-15 від 01.06.2022; специфікацію. № 37 від 26.01.2024 до контракту № ARSH-0917 від 11.09.2017; договір про надання митно-брокерських послуг № 77-24 від 20.01.2024; договір про надання послуг з перевезення вантажів № 0502/2 від 05.02.2024; договір про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів № 050918/1 від 05.09.2018; договір на комплексне логістичне обслуговування № 1107L-1 від 11.07.2022; договір про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів № 204018 118 від 04.01.2018; лист-відповідь SEACALL SP. Z.o.o. від 03.01.2023 та його переклад українською мовою; лист-відповідь SEACALL SP. Z.o.o. від 01.02.2024 та його переклад українською мовою; копію митної декларації країни відправлення № 310120240518114104 від 20.05.2024 та її переклад українською мовою (т. 1 а.с. 33-111).
19.07.2024 митний орган за результатами опрацювання документів, поданих разом із декларацією встановив, що останні містять розбіжності стосовно відомостей щодо включення числових значень складових митної вартості до ціни товару. Зокрема, не надано договір від 04.01.2018 № 204018-118, посилання на який міститься у рахунку на оплату транспортних витрат від 16.07.2024 № 2685. Згідно відомостей, зазначених в автотранспортній накладній CMR від 16.07.2024 № 3640 безпосереднім перевізником товару є ФОП ОСОБА_1 . Отже, відбулось залучення третіх осіб. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучались до виконання договору транспортного експедирування або органами влади. В CMR зазначений інший перевізник, ніж той хто видав довідку. Декларантом до митного оформлення не надано достатніх документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Отже надані транспортні документи не містять в повному обсязі інформацію щодо витрат понесених перевізником оцінюваного товару.
З урахуванням наведеного, відповідач запропонував декларанту надати додаткові документи, а саме: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; за наявності - інші платіжна та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; за бажанням декларанта - інші наявні додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів (т. 1 а.с. 117-118).
19.07.2024 декларант повідомив митний орган, що до митного оформлення вже були надані витребувані документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Щодо рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, зазначив, що договором купівлі-продажу не передбачено здійснення таких платежів. Щодо виписок з бухгалтерської документації вказав, що надання такої продукції можливе лише після поставки та реалізації товару. Щодо висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, зазначив, що законодавством України не передбачено отримання даних висновків для ввезення імпортованих товарів, а договір купівлі-продажу також не містить згадки такого документа.
Також декларант повідомив, що надати інші додаткові документи на даний момент та впродовж наступних 10 діб немає можливості (т. 1 .а.с 119).
19.07.2024 митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості № UA100330/2024/000025/2 та складено картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100330/2024/000477 (т. 1 а.с. 125-132).
Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірні рішення так картка відмови прийняті відповідачем необґрунтовано, а тому є протиправними.
Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Правовідносини, пов'язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі - МК України) та іншими законами України з питань оподаткування.
Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно із ч. 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
За змістом ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Положення ст. 53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).
Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Із положень частин 1 та 2 ст. 53 МК України вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
За приписами ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
За ч. 5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
За положеннями статей 57, 58 МК України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.
Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.
Водночас, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до ч. 8 ст. 57 МК України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов'язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з цим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Єдиними підставами, які надають митному органу право відійти від встановлених обмежень, які пов'язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
В той же час, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 по справі 809/1469/16, від 04.06.2020 у справі №1.380.2019.001823, від 01.04.2021 у справі № 260/695/19.
Водночас, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598).
Отже, з системного аналізу наведених норм права випливає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.05.2022 у справі № 2040/6019/18.
Судовим розглядом установлено, що митне оформлення товарів здійснювалось позивачем за основним методом (ціною контракту від 11.09.2017) з урахуванням комерційного інвойсу.
Позивачем до митного оформлення подано митну декларацію, а також документи на підтвердження вартості товарів, що поставляються в Україну.
Відповідачем за результатами розгляду митної декларації та документів прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів.
У графі 33 рішення в якості причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору, зазначено:
- згідно з п. 4.1 контракту від 11.09.2017 №ARSH-0917 товар постачається в Україну на умовах поставки FOB- Ningbo (Китай). Згідно положень Інкотермс, термін FOB (Free On Board (... named port of shipment) Франко борт (... назва порту відвантаження) означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміна FOB на покупця покладається обов'язок укласти та сплатити договір морського перевезення. Для підтвердження витрат на транспортування товару декларантом надано: коносамент; CMR; договір про надання послуг з перевезення вантажів, укладений між ТОВ «Фахда-Компані» та ФОП ОСОБА_1 від 05.02.2024 № 0502/2; договір про надання транспортного-експедиторських послуг від 05.09.2018 № 050918/1 укладений між ТОВ «АЙ СІ ЕС» та ТОВ «Хіллдом Логістик»; договір на комплексне логістичне обслуговування від 11.07.2022 № 1107L/1, укладений між ТОВ «Фахда-Компані» та ТОВ «Хіллдом Логістик»; договір від 04.01.2018 № 204018-118, укладений між ТОВ «Арті» та ТОВ «Хіллдом Логістик»; договір від 01.06.2022, № 204018-118, укладений між ТОВ «Хіллдом Логістик» та Seacall SP.Z o.o; рахунок ТОВ «Хіллдом Логістик» на оплату транспортних витрат від 16.07.2024 № 2685, в якому є посилання на договір від 04.01.2018 № 204018-118; довідку про транспортні та складські витрати ТОВ «Хіллдом Логістик» від 16.07.2024 № 1607-1. Вищезазначений договір не надавався. Отже ідентифікувати вищезазначені документи з поставкою товарів неможливо;
- згідно відомостей, зазначених в автотранспортній накладній CMR від 16.07.2024 № 3640 безпосереднім перевізником товару є ФОП ОСОБА_1 . Отже, відбулось залучення третіх осіб. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучались до виконання договору транспортного експедирування або органами влади. В CMR зазначений інший перевізник, ніж той хто видав довідку;
- декларантом до митного оформлення не надано документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
- неподання декларантом всіх запрошених документів.
Джерелом інформації по товарам слугувала цінова інформація, що наявна в АСМО Інспектор та ЄАІС про митні оформлення товарів митне оформлення яких вже здійснено у максимально наближений термін, а саме: товар № 1 - МД №UA209230/2024/049848 від 31.05.2024, де розрахунок митної вартості складає 2,41 дол. США/кг.
Коригування митної вартості здійснено за другорядним (резервним) методом у відповідності до статті 64 МК України.
Разом з тим, як вірно зазначено судом першої інстанції надані позивачем документи містили всі відомості, в підтвердження числових значень складових митної вартості товарів та ціни, що підлягає сплаті за ці товари.
Щодо доводів скаржника про не надання достатніх документів на підтвердження витрат на транспортування та розбіжності у наданих документах.
Судом встановлено, що на підтвердження транспортних витрат позивач надав митному органу: договір № 010622-15 від 01.06.2022; договір про надання послуг з перевезення вантажів № 0502/2 від 05.02.2024; договір про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно- імпортних та транзитних вантажів № 050918/1 від 05.09.2018; договір на комплексне логістичне обслуговування № 1107L-1 від 11.07.2022; договір про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно- імпортних та транзитних вантажів № 204018-118 від 04.01.2018; листи-відповіді SEACALL SP. Z.o.o. від 03.01.2023, від 01.02.2024 та їх переклад українською мовою; рахунок на оплату № 2685 від 16.07.2024; довідку про транспортні та складські витрати № 1607-1 від 16.07.2024; коносамент (Bill of lading) № UTRUST24051084 від 23.05.2024; автотранспортну накладну № 3640 від 16.07.2024; пакувальний лист № SHB240126 від 23.05.2024.
Разом з тим, відповідач зазначив про неможливість встановити вартість транспортних витрат через відсутність у поданих документах рахунків, актів виконаних робіт, банківських та платіжних документів із третіми особами, що залучались до перевезення товару за договором транспортного експедирування; розбіжності у перевізнику, зазначеному в автотранспортній накладній (CMR) та довідці про транспортні та складські витрати; не надання до митного оформлення договору від 04.01.2018 № 204018-118, посилання на який міститься у рахунку на оплату транспортних витрат від 16.07.2024 № 2685.
Так, 04.01.2018 між ТОВ «Арті» (замовник) та ТОВ «Хіллдом Логістікс» (виконавець) укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів № 204018-118, за умовами якого виконавець зобов'язується за відповідну плату та за рахунок замовника надати транспортно-експедиторські послуги з організації перевезення вантажів морським, автомобільним, залізничним, авіаційним транспортом, а також перевезення у великотоннажних контейнерах і додаткові послуги, необхідні для організації таких перевезень вантажу.
Згідно п. 2.1 Договору виконавець, зокрема: за дорученням замовника організовує перевезення вантажів замовника морським, залізничним, автомобільним, авіаційним транспортом, включаючи організацію перевалки та зберігання вантажів та контейнерів та інші операції, необхідні для виконання доручення замовника; укладає від свого імені договори з портами, перевізниками складами, судноплавними компаніями, їх агентами, експедиторськими та іншими організаціями на перевезення, перевалку, зберігання вантажів та необхідні додаткові роботи та послуги, в т.ч. переупакування, перемаркування, ремонт тари, завантаження та розвантаження контейнерів, відбір проб та зразків, зважування, фумігацію, дезактивацію, визначення кількості та якості, сертифікацію та страхування вантажів та контейнерів; за рахунок коштів замовника проводить розрахунки із ними, оплачує збори та інші обов'язкові платежі.
Відповідно до п. 3.1 Договору вартість послуг зазначається в рахунку виконавця.
Ціна договору складає сукупність платежів зі сплати належної сплати виконавцю та витрат, понесених виконавцем в інтересах замовника в цілях виконання цього Договору (п. 3.2 Договору).
Пунктом 3.5 Договору передбачено, що виконавець оплачує перевезення та послуги третіх осіб з коштів за рахунок і за дорученням замовника (вантажоодержувачів, вантажовідправників та інших осіб). Кошти, що надійшли на рахунок виконавця від замовника не переходять у його власність і не є виручкою, а вважаються транзитними для подальших оплат перевезення та інших послуг третіх осіб (портів, перевізників, брокерів тощо). У власності виконавця залишається плата за виконання експедиторських послуг, розмір якої розраховується відповідно до п. 3.2 Договору, яка підлягає оподаткуванню в порядку, визначеному законодавством.
В свою чергу, 11.07.2022 ТОВ «Хіллдом Логістікс» (клієнт) уклало договір на комплексне логістичне обслуговування № 1107L/1 з ТОВ «Фахда-Компані» (експедитор), за умовами якого експедитор зобов'язується за дорученням клієнта та за його рахунок організувати та надати комплекс логістичних послуг, а саме послуги, пов'язані з організацією перевезень вантажу автомобільним, морським, залізничним транспортом та інші логістичні послуги відповідно до умов цього Договору, а клієнт зобов'язується надати експедитору вантажі, які потребують надання логістичних послуг згідно із наданими заявками.
Відповідно до п. 3.1 Договору підтвердженням факту надання послуги перевезення товару є оригінал міжнародної товарно-транспортної накладної встановленого зразка (CMR) з відмітками вантажовідправника, перевізника, одержувача вантажу, митних органів, а також акт наданих послуг, який підписується двома сторонами договору. В акті наданих послуг повинно деталізуватись, які послуги були надані поза митною територією України, а які в її межах.
ТОВ «Фахда-Компані» з метою виконання доручення ТОВ «Хіллдом Логістікс» залучило до перевезення товару ФОП ОСОБА_1 на підставі договору про надання послуг з перевезення вантажів від 05.02.2024 (т. 1 а.с. 85-88).
Саме перевізником ФОП ОСОБА_1 здійснювалось перевезення товару автомобільним транспортом з Польщі до України, про що складено автотранспортну накладну (CMR) № 3640 від 16.07.2024 (т. 1 а.с. 44).
16.07.2024 ТОВ «Хіллдом Логістікс» виставило TOB «Арті» рахунок на оплату № 2685, за умовами якого сплаті підлягали: морський фрахт за межами митної території України: Нінгбо, Китай - Гданськ, Польща - 151 183,90 грн; навантажувально-розвантажувальні роботи за межами території України - 17 224,49 грн; оформлення транзитної ВМД за межами митної території України - 8 694,27 грн; автодоставка м. Гданськ - 10 252,68 грн; перевантаження за межами митної території України - 10 990,87 грн; міжнародні транспортні послуги за маршрутом м. Гданськ (Польща) - п/п Яготин (Україна) а/м НОМЕР_1 /AI4144XF - 40 000,00 грн; міжнародні транспортні послуги за маршрутом п/п Яготин (Україна) - м. Київ (Україна) а/м НОМЕР_1 /AI4144XF - 39 507,34 грн; відшкодування вартості транспортно-експедиційних послуг на території України - 1 000,00 грн; експедиторська винагорода - 4 748,27 грн (т. 1 а.с. 47).
Також ТОВ «Хіллдом Логістікс» 16.07.2024 видало TOB «Арті» довідку про транспортні та складські витрати, за якою:
- вартість морського фрахту за маршрутом Нінгбо, Китай - Гданськ, Польща у 1х20'DV контейнері EITU0353640 складає 151 183,90 грн без ПДВ;
- вартість міжнародного перевезення вантажу у а/м KI9732AB/AI4144XF становить:
за маршрутом м. Гданськ (Польща) - п/п Яготин (Україна) складає 40 000,00 грн без ПДВ;
за маршрутом п/п Яготин (Україна) - м. Київ (Україна) складає 39 507,34 грн без ПДВ;
- локальні витрати, а саме навантажувально-розвантажувальні роботи, оформлення транзитної декларації, доставка вантажу на перевантаження, перевантаження по 1х20'DV контейнері EITU0353640 за межами митної території України (Гданськ, Польща) складає 47 162,31 грн без ПДВ (т. 1 а.с. 48).
Вищевказані документи надавались митному органу під час митного оформлення ввезеного товару, що не заперечується відповідачем.
Доводи апелянта щодо не надання декларантом до митного оформлення рахунків, актів виконаних робіт, банківських та платіжних документів із третіми особами, що залучались до перевезення товару за договором транспортного експедирування колегія суддів відхиляє, оскільки зазначені обставини жодним чином не заважали відповідачу встановити вартість перевезення товару з урахуванням інших наданих документів.
Колегія суддів зауважує, що позивачем надано до митного оформлення відповідні договори між експедиторами та перевізниками (ТОВ «Фахда-Компані», ФОП ОСОБА_1 ).
Залучення експедитором третьої особи (перевізника) повністю відповідає змісту транспортно-експедиторської діяльності, договірним відносинам позивача з експедитором та положенням Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність».
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 13.09.2019 у справі № 826/66/14.
В свою чергу, довідка про транспортні та складські витрати містить належні та достатні відомості щодо витрат на транспортування товару.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 31.05.2019 по справі № 804/16553/14, довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про надання позивачем всіх необхідних документів на підтвердження транспортних витрат.
Щодо посилань митниці у спірному рішенні на розбіжності у перевізнику, зазначеному в автотранспортній накладній (CMR) та довідці про транспортні та складські витрати колегія суддів зазначає, що довідка про транспортні та складські витрати складена експедитором ТОВ «Хіллдом Логістікс», тоді як CMR складена безпосереднім перевізником ФОП ОСОБА_1 .
Таким чином, колегія суддів не вбачає розбіжностей у вищезазначених документах.
Доводи митного органу у рішенні про коригування митної вартості про ненадання до митного оформлення договору від 04.01.2018 № 204018-118, посилання на який міститься у рахунку на оплату транспортних витрат від 16.07.2024 № 2685 колегія суддів вважає безпідставними, оскільки договір про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів № 204018-118 від 04.01.2018 надавався декларантом разом із митною декларацією, про що свідчать відомості з графи 44 декларації № 24UA100330512998U5.
Разом з тим колегія суддів погоджується з доводами скаржника про помилкове надання судом першої інстанції оцінки включення позивачем до митної вартості товару витрат на пакування та на страхування товару, оскільки такі зауваження митним органом не висловлювались. Водночас, зазначені обставини не призвели до невірного вирішення судом першої інстанції справи.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів, оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару та додатково під час оскарження спірного рішення, вважає, що останні кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Колегія суддів також враховує, що цінова інформація викладена у Єдиній автоматизованій інформаційній системі Державної фіскальної служби України (ЄАІС) не може бути обґрунтованою підставою для коригування показників митної вартості товару, зазначених в митній декларації позивача, оскільки автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не містить усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, відтак такі дані не можуть мати першочергового значення у порівнянні з наданими декларантом первинними документами про товар.
Саме такий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 19.03.2021 по справі № 820/5525/16.
Крім того, колегія суддів зауважує, що спірне рішення про коригування митної вартості не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованих митним органом та фактів, які вплинули на таке коригування, зокрема, пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, відповідач обмежився лише посиланням на номер митної декларації, яка була взята за основу для коригування митної вартості оцінюваних товарів, не навівши при цьому жодних пояснень зроблених коригувань, зокрема, не зазначивши митна вартість якого товару (назва, характеристики, код за УКТ ЗЕД) бралася за основу, торгову марку, фактурну вартість, країну експорту цього товару в Україну, виробника, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки.
Водночас, Верховний Суд у постановах від 9 вересня 2020 року (справа №400/3133/18), від 8 лютого 2019 року (справа № 825/648/17) вказував, що Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, передбачають, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити, окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що Митниця не надала доказів на підтвердження обставин, що позивачем у митній декларації було зазначено не всі складові числового значення задекларованої митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.
Позивач надав необхідні та достатні документи для підтвердження задекларованої митної вартості, проте митний орган не навів переконливих аргументів, що надані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар, та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не довів наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням другорядного (резервного) методу визначення митної вартості.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що спірне рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів прийняте відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для їх прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Як наслідок, підлягає скасуванню і спірна картка відмови в митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, прийнята відповідачем на підставі рішення про коригування митної вартості.
Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність висновків суду . Відповідно до Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Київської митниці - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2024 по справі № 520/21233/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді В.А. Калиновський О.В. Присяжнюк