19 травня 2025 р. Справа № 520/36972/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Калиновського В.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2024, (головуючий суддя І інстанції: Тітов О.М.) по справі № 520/36972/23
за позовом Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства
до Державної екологічної інспекції у Харківській області
про визнання протиправними та скасування наказу, припису,
Ізюмське комунальне виробниче водопровідно-каналізаційне підприємство (далі - позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати наказ Державної екологічної інспекції у Харківській області № 1094/12-01 від 19.11.2021 «Про здійснення позапланового заходу (перевірки) ІКВ ВКП»;
- визнати протиправними дії Державної екологічної інспекції у Харківській області по проведенню позапланової перевірки Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства в період 24-26 листопада 2021 року;
- визнати протиправним та скасувати припис Державної екологічної інспекції у Харківській області № 76/04-04 від 02.12.2021;
- визнати протиправними дії Державної екологічної інспекції у Харківській області в частині нарахування збитків завданих державі на підставі результатів перевірки Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства в період 24-26 листопада 2021 року.
В обґрунтування позову зазначило, що відповідач не мав правових підстав для прийняття рішення про проведення позапланового заходу підприємства, захід проведений з порушенням строків передбачених дорученням Прем'єр-міністра України від 07.09.2021, направлення на перевірку складені з порушенням Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Зазначені порушення на думку позивача є суттєвими та такими, що нівелюють її результати.
З урахуванням наведеного вважало наказ «Про здійснення позапланового заходу (перевірки) ІКВ ВКП» від 19.11.2021, дії Державної екологічної інспекції у Харківській області по проведенню позапланової перевірки та припис, складений за її результатами, а також дії відповідача з нарахування збитків завданих державі на підставі результатів перевірки протиправними.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2024 у задоволенні позову відмовлено.
Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, що призвело до неправомірного висновку, просило його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції прийнято рішення без належного дослідження матеріалів та обставин справи, без врахування доводів та аргументів позивача.
Єдиною підставою, яка слугувала підставою для висновків суду першої інстанції щодо дотримання відповідачем процедури проведення позапланового заходу державного контролю було те, що Ізюмське комунальне виробниче водопровідно-каналізаційне підприємство входило до списку підприємств які підлягали перевірці на підставі доручення Прем'єр-міністра України від 07.09.2021 та листа Міндовкілля від 17.08.2021.
Водночас, іншим процедурним порушенням, вказаним позивачем, суд першої інстанції не надав жодної оцінки.
Вказує, що як доручення Прем'єр-міністра України від 07.09.2021, так і лист Міндовкілля від 17.08.2021 не містять жодних посилань на виявлення системних порушень з боку Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства та/або настання події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров'я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави, як наслідок, такий документ не може слугувати підставою для призначення позапланового заходу державного контролю.
Враховуючи, що конкретних фактичних підстав для здійснення позапланового заходу згідно абз. 8 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) в сфері господарської діяльності» наказ Державної екологічної інспекції у Харківській області № 1094/12-01 від 19.11.2021 не містить, вважає, що відповідач незаконно призначив такий захід у відношенні Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства.
Зазначає, що доручення Прем'єр-міністра України датоване 07.09.2021, тобто граничний термін його виконання 07.10.2021, натомість наказ прийнятий 19.11.2021, а перевірка проведена в період 24-26 листопада 2021 року, тобто з порушенням строків передбачених на виконання доручення Прем'єр-міністра України.
Крім того, направлення на перевірку не містить посилання на дату та номер наказу на здійснення перевірки в порушення ч. 3 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) в сфері господарської діяльності».
Вважає, що зазначені обставини свідчать про грубе порушення відповідачем процедури проведення позапланового заходу державного контролю та є такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такого заходу.
Також вказує, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а саме розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, тоді як така підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, враховуючи предмет спору: дії відповідача по нарахуванню позивачу збитків в розмірі 2 199 654,23 грн; долучення до матеріалів справи відзиву до позову із доказами, наданих відповідачем поза межами строку, встановленого судом на їх подання та безпідставне врахування таких документів під час розгляду справи.
Державна екологічна інспекція у Харківській області (далі - відповідач) подала відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Від позивача надійшли заперечення щодо прийняття відзиву на апеляційну скаргу, в який останній просив відмовити в його прийнятті та не долучати до матеріалів справи з огляду на пропуск відповідачем десятиденного строку, встановленого судом на його подання.
Розглянувши заперечення, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 304 КАС України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.
Згідно з ч. 6 ст. 304 КАС України до відзиву на апеляційну скаргу застосовуються правила, встановлені ч.2 ст. 175 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 07.01.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 520/36972/23 та надано відповідачу 10-денний строк для подання відзиву на апеляційну скаргу з дня отримання копії цієї ухвали.
Копія ухвали суду та апеляційна скарга отримана відповідачем в електронному кабінеті системи «Електронний Суд» 02.01.2025, що підтверджується довідками про доставку електронного листа до електронного кабінету системи «Електронний Суд».
Разом з тим, відзив на апеляційну скаргу поданий Держекоінспекцією 12.03.2025, тобто поза межами десятиденного строку, встановленого ухвалою суду від 07.01.2025.
Враховуючи, що відзив на апеляційну скаргу поданий поза межами строку, встановленого судом на його подання без поважних причин, колегія суддів відмовляє у його прийнятті до розгляду.
Водночас, колегія суддів вважає за необхідне долучити до матеріалів справи доданий до відзиву припис № 76/04-04 від 02.12.2021, який є предметом розгляду у цій справі, проте не надавався ні позивачем, ні відповідачем суду першої інстанції та відсутній в матеріалах справи.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначений склад колегії: головуючий суддя Русанова В.Б., судді Бегунц А.О., Мельнікова Л.В.
У зв'язку зі смертю судді Мельнікової Л.В., на підставі повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначений новий склад колегії: головуючий суддя Русанова В.Б., судді Бегунц А.О., Присяжнюк О.В.
У зв'язку із перебуванням у відрядженні судді Бегунца А.О., на підставі повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначений новий склад колегії: головуючий суддя Русанова В.Б., судді Калиновський В.А., Присяжнюк О.В.
Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що Ізюмське комунальне виробниче водопровідно-каналізаційне підприємство зареєстроване в якості юридичної особи, основним видом діяльності якого є забір, очищення та постачання води, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 9-17).
Дорученням Прем'єр-міністра України від 07.09.2021 № 39200/1/1-21 визначено здійснити позапланові заходи державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства підприємствами-забруднювачами водних об'єктів (а.с. 40).
19.11.2021 Державною екологічною інспекцією у Харківській області прийнято наказ № 1094/12-01 «Про здійснення позапланового заходу (перевірки) ІКВ ВКП», яким наказано направити для здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог Закону України «про оцінку впливу на довкілля» та законодавства в частині охорони і раціонального використання вод та відтворення водних ресурсів при здійсненні господарської діяльності Ізюмським комунальним виробничим водопровідно-каналізаційним підприємством посадових осіб Держекоінспекції; перевірку провести в термін 24, 26 листопада 2021 р. (а.с. 47-48).
На підставі наказу від 19.11.2021, направлення від 19.11.2021, Доручення Прем'єр-Міністра України від 07.09.2021, посадовими особами Державної екологічної інспекції у Харківській області здійснено позапланову перевірку позивача щодо дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення водних ресурсів, за результатами якої складено акт від 26.11.2021 № 1094/12-01/04-04 (а.с. 24-39).
Актом встановлено порушення позивачем:
- ст. 44 Водного кодексу України: на перевірку наданий звіт про водокористування 2-тп (водгосп) за 2020 р., відповідно до якого ІКВ ВКП протягом 2020 р. здійснено скид до поверхневої водойми (р. С. Донець) стічних вод категорії «недостатньо очищені» в обсязі 787,2 тис. куб. м. Також на перевірку представлені результати аналізів очищених стічних вод очисних споруд ККП «Водоканал» за 2020 р. та минулий період 2021 р., виконаних лабораторією ІКВ КВП, відповідно до яких мали місце перевищення ГДС забруднюючих речовин в складі стічних вод, встановлених в дозволі на спеціальне водокористування від 28.08.2018 № 442/ХР/49д-18 та у дозволі на спеціальне водокористування від 07.09.2021 № 78/ХР/49д-21. Таким чином, очисні споруди біологічної очистки ІКВ ВКП не забезпечують нормативну очистку стічних вод на скиді їх до р. С. Донець. Вищезазначене є порушенням умов дозволу на спеціальне водокористування від 28.08.2018 № 442/ХР/49д-18 та умов дозволу на спеціальне водокористування № 78/ХР/49-д-21 від 07.09.2021. Відсутні огорожі зон суворого санітарного режиму і поясу на свердловинах, що є також невиконанням умов дозволу на спеціальне водокористування від 07.09.2021 № 78/ХР/49д-21, виданого Державним агентством водних ресурсів України строком до 07.09.2024;
- статей 16, 19, 21 Кодексу України про надра: на балансі та ІКВ ВКП перебувають 28 артезіанських свердловини, розташовані у Ізюмському районі Харківської області, 9 із яких в експлуатації. Спеціальний дозвіл на користування надрами (підземні води) ІКВ ВКП не отримано. Таким чином, ІКВ КВП здійснює самовільне користування надрами (підземні води), а саме забір води з підземних джерел без спеціального дозволу на користування надрами (підземні води). Згідно даних звітів про використання води за формою № 2-ТП (водгосп) за 2020 р. обсяг самовільного використання підземних вод з артсвердловин склав 1681,5 тис. куб. м. Журнали первинного обліку забраної води з підземних джерел надані не по всім свердловинам. Інформація щодо обсягів підземної води, забраної КП «Салтівводоканал» з підземних джерел (артсвердловин) в період з 01.01.2021 по 26.11.2021 при перевірці не надана.
02.12.2021 Державною екологічною інспекцією у Харківській області винесено припис № 76/04-04, відповідно до якого, позивачу приписується:
- з дня отримання припису забезпечити нормативну очистку стічних вод на скиді стоків до р. С. Донець, тим самим забезпечивши дотримання умов дозволу на спеціальне водокористування від 07.09.2021 № 78/ХР/49д-21, виданого Державним агентством водних ресурсів України строком до 07.09.2024;
- до 02.06.2022 отримати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземними водами);
- до 02.02.2022 встановити огорожі зон суворого санітарного режиму 1 поясу на свердловинах, тим самим забезпечивши виконання умов дозволу на спеціальне водокористування від 07.09.2021 № 78/ХР/49д-21, виданого Державним агентством водних ресурсів України строком до 07.09.2024.
Крім того, відповідачем розраховано шкоду заподіяну позивачем внаслідок самовільного користування надрами (підземні води) та 09.11.2023 пред'явлено претензію № 82, в якій запропоновано відшкодувати збиток, нанесений державі в сумі 2 199 654,23 грн (а.с. 18-20).
Незгода з проведеною перевіркою, прийнятим приписом та діями по нарахуванню збитків стала підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позаплановий захід державного контролю проведений відповідачем з дотриманням процедури, за наслідками якого встановлено порушення позивачем вимог законодавства в частині охорони і раціонального використання вод та відтворення водних ресурсів. Як наслідок, спірний припис, складений за наслідками заходу державного контролю та дії відповідача по нарахуванню збитків з огляду на не усунення позивачем порушень за висновками суду першої інстанції є правомірними.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон № 877-V) державний нагляд (контроль) діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
За приписами ч. 1 ст. 6 Закону № 877-V однією з підстав для здійснення позапланових заходів є доручення Прем'єр-міністра України про перевірку суб'єктів господарювання у відповідній сфері у зв'язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров'я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави.
Судом встановлено, що підставою для проведення позапланової перевірки позивача визначено доручення Прем'єр-міністра України від 07.09.2021 №39200/1/1-21.
На думку апелянта, вказане доручення не є достатньою підставою для перевірки позивача, оскільки останнє не містить жодних посилань на виявлення системних порушень з боку Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства та/або настання події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров'я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави.
З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з доручення Прем'єр-міністра України, воно видано до листа Міндовкілля від 17.08.2021 № 25/1- 21/17626-21, в якому зазначено, що з метою виконання Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 23 березня 2021 року «Про виклики і загрози національній безпеці України в екологічній сфері та першочергові заходи щодо їх нейтралізації», введеного в дію Указом Президента України від 23 березня 2021 року № 111, підпункту 2 пункту 3 протоколу наради з питань безпеки водних ресурсів держави, водозабезпечення секторів економіки, а також забезпечення населення якісною питною водою в населених пунктах України від 14 червня 2021 року, яка відбулась у Раді національної безпеки і оборони України, витягу з протоколу № 25 засідання Ради національної безпеки і оборони України від 30 липня 2021 року до пункту 3 «Про стан водних ресурсів України» Держекоінспекція звернулася до Міндовкілля стосовно необхідності здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) 507 підприємств-забруднювачів, які скидали забруднені зворотні (стічні) води у поверхневі водні об'єкти у 2020 році і мають негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров'я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави.
В свою чергу, Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, звертаючись до Прем'єр-міністра України із проханням надати доручення на здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) повідомило, що за інформацією Держекоінспекції, наданою листом від 12 серпня 2021 року № 8910/2.3/4-21, цей перелік із 507 первинних водокористувачів (у розрізі адміністративних територій), якими скинуто у 2020 році 518,382 млн м3 забруднених зворотних (стічних) вод у поверхневі об'єкти, з них без очистки - 99,936 млн м3 (19 %) і недостатньо-очищених - 418,447 млн м3 (81 % від загального обсягу забруднених стічних вод), надано листом Держводагентства від 14 квітня 2021 року № 2106/3/5/11-21 (у рамках виконання Меморандуму про співпрацю, підписаного 29 жовтня 2020 року, між Державним агентством водних ресурсів України та Державною екологічною інспекцією України) та підготовлено за результатами узагальнення державного обліку водокористування за формою 2ТП - водгосп (річна) за 2020 рік (а.с. 173-176).
У цьому узагальненні, серед 507 підприємств-забруднювачів міститься Ізюмське комунальне виробниче водопровідно-каналізаційне підприємство (п. 9 розділу «Харківська область»).
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач мав підстави для проведення позапланового заходу контролю на підставі доручення Прем'єр-міністра України від 07.09.2021 № 39200/1/1-21 з урахуванням вищенаведеної інформації.
Подібні висновки щодо правомірності призначення Держекоінспекцією позапланового заходу контролю на підставі доручення Прем'єр-міністра України від 07.09.2021 № 39200/1/1-21 висловлені Верховним Судом у постанові від 20.03.2024 у справі № 200/1507/22.
Доводи скаржника про те, що наказ Державної екологічної інспекції у Харківській області № 1094/12-01 від 19.11.2021 не містить конкретних фактичних підстав для здійснення позапланового заходу згідно абз. 8 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) в сфері господарської діяльності» колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.
Відповідно до абз. 8 ч. 1 ст. 6 Закону № 877-V підставами для здійснення позапланових заходів є: доручення Прем'єр-міністра України про перевірку суб'єктів господарювання у відповідній сфері у зв'язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров'я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави.
Колегія суддів зазначає, що наказ № 1094/12-01 від 19.11.2021 містить посилання, зокрема, на доручення Прем'єр-міністра України від 07.09.2021 № 39200/1/1-21, як на підставу для призначення позапланового заходу (перевірки) діяльності Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства, що свідчить про його відповідність вимогам Закону № 877-V.
На спростування доводів апелянта щодо невиконання відповідачем у місячний строк доручення Прем'єр-міністра України від 07.09.2021 № 39200/1/1-21 колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 1 Параграфу 78 Розділу 8 Регламенту Кабінету Міністрів України визначено, що завдання, щодо яких визначено строк виконання, виконуються в установлений строк. Якщо строк виконання не зазначено, завдання виконується не пізніше ніж у місячний строк.
Так, дорученням Прем'єр-міністра України від 07.09.2021 № 39200/1/1-21 визначено про необхідність здійснити позапланові заходи державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства підприємствами-забруднювачами водних об'єктів.
На виконання вказаного доручення Прем'єр-міністра України, 14.09.2021 Державна екологічна інспекція України прийняла доручення № 534-01-25, яким доручила керівникам територіальних та міжрегіональних територіальних органів Державної екологічної інспекції України забезпечити, зокрема, у строк до 31.12.2021 організацію та здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства підприємствами-забруднювачами водних ресурсів (згідно Переліку) (а.с. 45-46).
Тобто, доручення Прем'єр-міністра України від 07.09.2021 № 39200/1/1-21 виконано Державною екологічною інспекцією України 14.09.2021, тобто у місячний термін, визначений п.1 Параграфу 78 Розділу 8 Регламенту Кабінету Міністрів України.
В свою чергу, Державною екологічною інспекцією у Харківській області позаплановий захід державного контролю проведений з урахуванням строку, визначеному у дорученні Державної екологічної інспекції України № 534-01-25 від 14.09.2021.
Щодо доводів скаржника про невідповідність направлення на перевірку вимогам ч. 3 ст. 7 Закону № 877-V, а саме відсутність у ньому посилання на дату та номер наказу на здійснення перевірки.
Згідно з частинами 1-3 ст. 7 Закону № 877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.
На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові і засвідчується печаткою.
У посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються:
найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід;
найменування суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід;
місцезнаходження суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід;
номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід;
перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім'я та по батькові;
дата початку та дата закінчення заходу;
тип заходу (плановий або позаплановий);
форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо);
підстави для здійснення заходу;
предмет здійснення заходу;
інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).
Дослідивши направлення на проведення позапланової перевірки від 19.11.2021, колегія суддів зазначає, що останнє дійсно не містить посилань на дату та повний номер наказу, на підставі якого воно видане (номер наказу згідно направлення ____/12-01) (а.с. 49).
Водночас, у направленні зазначено, що підставою для здійснення заходу є: доручення Прем'єр-міністра України, від 07.09.2021 № 39200/1/1-21 до листа Міндовкілля від 17.08.2021 № 25/1- 21/17626-21, доручення Державної екологічної інспекції України № 534-01-25 від 14.09.2021.
В свою чергу, колегія суддів вважає зазначені скаржником недоліки направлення формальними.
На думку колегії суддів, порушення органом державного нагляду (контролю) вимог Закону № 877-V щодо оформлення та надання суб'єкту господарювання повідомлення (направлення) про перевірку та посвідчення на здійснення перевірки, є підставою для недопущення останнім посадових осіб органу до здійснення заходів державного нагляду (контролю).
Водночас, у разі невикористання суб'єктом господарювання цього права не можна визнати такі порушення безумовною підставою для скасування рішення органу державного нагляду (контролю), прийнятого за наслідками проведених заходів.
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується та не заперечується позивачем, що позаплановий захід державного контролю проведений відповідачем у присутності директора Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства.
Отже, допустивши до перевірки посадових осіб органу до здійснення заходів державного нагляду (контролю), позивач втратив право визнати незаконними наслідки такої перевірки з формальних підстав, зокрема, не зазначення номеру та дати наказу, за яким призначено позаплановий захід.
Подібні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 18.01.2019 у справі № 815/3007/16.
Посилання скаржника на постанови Другого апеляційного адміністративного суду колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Щодо суті порушень.
Судом встановлено, що за наслідками проведеного позапланового заходу державного контролю відповідачем встановлено ряд порушень, допущених Ізюмським комунальним виробничим водопровідно-каналізаційним підприємством, зокрема, самовільне користування надрами (підземні джерела) без спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) чим заподіяно державі матеріального збитку на 2 199 654,23 грн.
Статтею 14 Кодексу України про надра встановлено, що надра надаються у користування для: геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення; видобування корисних копалин; будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод; створення геологічних територій та об'єктів, що мають важливе наукове, культурне, санітарно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам'ятки природи, лікувальні, оздоровчі заклади та ін.); виконання робіт (здійснення діяльності), передбачених угодою про розподіл продукції; геологічного вивчення бурштиноносних надр, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ з подальшим видобуванням бурштину (промисловою розробкою родовищ); задоволення інших потреб.
Пунктом 3 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року № 615 (далі - Порядок № 615) передбачено, що на кожний вид користування надрами в межах конкретної ділянки надається окремий дозвіл. Одному заявникові може надаватися дозвіл на видобування одного виду корисних копалин з кількох близько розташованих родовищ, якщо доцільність їх спільної розробки підтверджується відповідним рішенням Державної комісії України по запасах корисних копалин (далі - ДКЗ).
Сторонами у справі визнається, що 07.09.2021 Державним агентством водних ресурсів України видано позивачу дозвіл на спеціальне водокористування № 78/ХР/49д-21, строком до 07.09.2024.
Статтею 46 Водного кодексу України визначено, що водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.
Частиною 1 ст. 47 Водного кодексу України внормовано, що загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об'єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об'єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів.
Водночас, згідно із частинами 1, 2 ст. 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.
Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.
Частиною 1 ст. 49 Водного кодексу України передбачено, що спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування.
При цьому водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу (ч. 9 ст. 44 Водного кодексу України).
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про надра» землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.
З розрахунку збитку, заподіяного державі внаслідок самовільного водокористування (підземні води) вбачається, що відповідно до форми 2 ТП-водгосп (річна) за 2020 р. забрано з підземних джерел (артсвердловин) 1 681,5 тис. м.куб. води.
Відтак, обсяги видобутку води позивачем підпадають під категорію спеціального водокористування та вимагають наявності відповідного дозволу на користування надрами.
У постанові Верховного Суду у складі суддів Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року у справі №160/10310/20 зроблено такі висновки:
«Спеціальне водокористування включає такі правомочності: а) забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв; б) використання води; в) скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Тобто водокористування охоплює правомочності, які хоча й пов'язані між собою загальним об'єктом - водою, однак можуть реалізовуватися окремо одна від однієї, залежно від мети й виду діяльності підприємства.
Для прикладу, деякі підприємства здійснюють питне водопостачання, у тому числі нецентралізоване, яке пов'язане із забором води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв використання води, однак не мають необхідності у скиданні забруднюючих речовин у водні об'єкти.
У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин. Форма дозволу на спеціальне водокористування та заяви для його отримання, а також форма нормативного розрахунку водокористування і водовідведення затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища (наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 23.06.2017 №234). Водночас водним законодавством не передбачено видачу окремих дозволів спеціального водокористування чи іншого виду дозвільних документів для забору води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв; використання води; скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.
Твердження про те, що суб'єкт господарювання, який не здійснює самостійного забору води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, а тому може здійснювати скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів, без отримання спеціального дозволу на водокористування, суперечить меті охорони та дбайливого ставлення до національного багатства; не відповідає принципу користування або оренди природних ресурсів на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності.
Припущення про те, що спеціальне водокористування є таким виключно у випадках вчинення водокористувачем сукупно всіх правомочностей, зазначених у ч. 1 ст. 48 Водного кодексу України, спростовується й іншими нормами вказаного Кодексу, зокрема ст. 42, якою передбачено, що вторинні водокористувачі (абоненти), які не мають власних водозабірних споруд та отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів, можуть здійснювати скидання стічних вод у водні об'єкти на підставі дозволів на спеціальне водокористування. Тобто навіть вторинним водокористувачам, які самостійно здійснюють скидання стічних вод у водні об'єкти, необхідно мати спеціальний дозвіл, а тому ДП "Кривбасшахтозакриття", яке здійснює скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти та маючи на меті продовжувати здійснювати таку діяльність, повинно отримати дозвіл на спеціальне водокористування з відповідними лімітами на скидання забруднюючих речовин».
Застосовуючи наведений правовий висновок до обставин цієї справи, слід врахувати, що позивач мав спеціальний дозвіл на спеціальне водокористування № 78/ХР/49д-21, проте перевищив ліміти використання води, визначені ст. 23 Закону України «Про надра».
Позивачем не спростовано факту перевищення вказаних лімітів за 2020 рік, не зазначено ні суду першої, ні апеляційної інстанції про наявність дозвільних документів на користування надрами (підземні джерела) та не надано відповідних доказів в підтвердження зазначених обставин.
Щодо порушення ст. 44 Водного кодексу України.
Відповідно до ст. 44 Водного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) водокористувачі зобов'язані:
1) економно використовувати водні ресурси, дбати про їх відтворення і поліпшення якості вод;
2) використовувати воду (водні об'єкти) відповідно до цілей та умов їх надання;
3) дотримувати встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території;
4) використовувати ефективні сучасні технічні засоби і технології для утримання своєї території в належному стані, а також здійснювати заходи щодо запобігання забрудненню водних об'єктів стічними (дощовими, сніговими) водами, що відводяться з неї;
5) не допускати порушення прав, наданих іншим водокористувачам, а також заподіяння шкоди господарським об'єктам та об'єктам навколишнього природного середовища;
6) утримувати в належному стані зони санітарної охорони джерел питного та господарсько-побутового водопостачання, прибережні захисні смуги, смуги відведення, берегові смуги водних шляхів, очисні та інші водогосподарські споруди та технічні пристрої;
7) здійснювати засобами вимірювальної техніки, у тому числі автоматизованими, облік забору та використання вод, контроль за якістю і кількістю скинутих у водні об'єкти зворотних вод і забруднюючих речовин та за якістю води водних об'єктів у контрольних створах, а також подавати відповідним органам звіти в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законодавчими актами;
8) здійснювати погоджені у встановленому порядку технологічні, лісомеліоративні, агротехнічні, гідротехнічні, санітарні та інші заходи щодо охорони вод від вичерпання, поліпшення їх стану, а також припинення скидання забруднених стічних вод;
9) здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу;
10) безперешкодно допускати на свої об'єкти державних інспекторів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, а також громадських інспекторів з охорони довкілля, які здійснюють перевірку додержання вимог водного законодавства, і надавати їм безоплатно необхідну інформацію;
11) своєчасно сплачувати збори за спеціальне водокористування та інші збори відповідно до законодавства;
12) своєчасно інформувати центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування про виникнення аварійних забруднень;
13) здійснювати невідкладні роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварій, які можуть спричинити погіршення якості води, та надавати необхідні технічні засоби для ліквідації аварій на об'єктах інших водокористувачів у порядку, встановленому законодавством;
14) виконувати інші обов'язки щодо використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів згідно з законодавством.
Так, під час перевірки відповідачем досліджено звіт про водокористування 2-тп (водгосп) за 2020 р., відповідно до якого ІКВ ВКП протягом 2020 р. здійснено скид до поверхневої водойми (р. С. Донець) стічних вод категорії «недостатньо очищені» в обсязі 787,2 тис. куб. м.
Також на перевірку представлені результати аналізів очищених стічних вод очисних споруд ККП «Водоканал» за 2020 р. та минулий період 2021 р., виконаних лабораторією ІКВ КВП, відповідно до яких мали місце перевищення ГДС забруднюючих речовин в складі стічних вод, встановлених в дозволі на спеціальне водокористування від 28.08.2018 № 442/ХР/49д-18 та у дозволі на спеціальне водокористування від 07.09.2021 № 78/ХР/49д-21.
Таким чином, за висновками відповідача очисні споруди біологічної очистки ІКВ ВКП не забезпечують нормативну очистку стічних вод на скиді їх до р. С. Донець, що є порушенням умов дозволу на спеціальне водокористування від 28.08.2018 № 442/ХР/49д-18 та умов дозволу на спеціальне водокористування № 78/ХР/49-д-21 від 07.09.2021.
Крім того, за висновками відповідача відсутні огорожі зон суворого санітарного режиму і поясу на свердловинах, що є невиконанням умов дозволу на спеціальне водокористування від 07.09.2021 № 78/ХР/49д-21, виданого Державним агентством водних ресурсів України строком до 07.09.2024
Жодних доказів на спростування встановлених під час проведення перевірки порушень, позивач не надав та судом не встановлено.
Крім того, доводи, викладені як в позові так і в апеляційній скарзі зводяться до незгоди позивача із процедурою проведення позапланового заходу державного контролю, тоді як тверджень про відсутність у діяльності підприємства встановлених порушень ним не наведено.
Отже, припис про усунення порушень є правомірним.
З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для відмови в задоволенні позову в частині визнання протиправними дій Державної екологічної інспекції у Харківській області по проведенню позапланової перевірки Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства, скасування наказу № 1094/12-01 від 19.11.2021 та припису № 76/04-04 від 02.12.2021.
Стосовно позовних вимог про визнання протиправними дій Державної екологічної інспекції у Харківській області в частині нарахування збитків завданих державі на підставі результатів перевірки Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства в період 24-26 листопада 2021 року.
У постанові від 23.07.2019 у справі №816/2185/16 Верховний Суд при вирішенні подібних правовідносин висловив таку правову позицію.
«Згідно з частиною 1 статті 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема: г) пред'являти претензії про відшкодування збитків і втрат, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; л) здійснення інших повноважень, визначених законами України та покладених на нього Президентом України.
Відповідно до підпункту 12 пункту 6 Положення про Державну екологічну інспекцію України від 13.04.2011 №454/2011, Держекоінспекція для виконання покладених на неї завдань має право розраховувати розмір збитків, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, та пред'являти претензії.
Зі змісту вказаних вище норм вбачається, що законодавець наділив відповідача повноваженнями здійснювати розрахунок збитків, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, та пред'являти відповідні претензії підконтрольному суб'єкту у зв'язку із виявленими правопорушеннями.
Частиною 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Тобто, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке порушує безпосередньо права чи обов'язки позивача.».
В контексті обставин справи, що розглядається, колегія суддів зазначає, що оспорюваними діями Держекоінспекції у Харківській області нараховано позивачеві суму збитків в розмірі 2 199 654,23 грн, завданих державі внаслідок самовільного користування надрами (підземні води), виставлено претензію № 82 від 09.11.2023 на суму 2 199 654,23 грн та запропоновано відшкодувати державі завдані збитки; у протилежному випадку буде заявлено позов до Господарського суду Харківської області про стягнення цих коштів.
Тобто, такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Отже, претензія і розрахунок розміру збитків є заходами досудового врегулювання спору, носять добровільний характер виконання, до числа виконавчих документів не віднесені і самостійному примусовому виконанню не підлягають. В разі несплати в добровільному порядку таких збитків Інспекція вправі звернутись до суду з позовом про відшкодування цих збитків в порядку ГК України. Саме під час розгляду справи про відшкодування збитків, особа, що незгода з позовом має право висловити свої зауваження та заперечення, оцінку яким буде надано судом.
Таким чином, позовні вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача про нарахування збитків завданих державі на підставі результатів перевірки Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства в період 24-26 листопада 2021 року не можуть розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
Поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Подібну правову позицію висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 800/559/17, від 12.12.2018 у справі №501/463/15, від 12.12.2018 у справі № 802/2474/17-а.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.
Враховуючи викладене, суть спірних правовідносин, правовий статус учасників справи, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування збитків завданих державі на підставі результатів перевірки Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства в період 24-26 листопада 2021 року не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню, а провадження в цій частині закриттю, оскільки правовідносини у цій справі не підлягають розгляду судами.
При вирішенні справи суд враховує правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12.10.2020 у справі № 813/3096/14, від 03.12.2021 у справі № 820/7180/16.
Щодо доводів скаржника про порушення судом вимог процесуального закону, а саме розгляд справи за правилами спрощеного, а не загального позовного провадження, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ч. 1, ч.2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності, а також може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
За ч. 3 ст. 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Водночас, згідно з ч. 4 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 4 ст. 12 КАС України встановлено, що виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";
6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо: 6) оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує: для юридичних осіб - ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 10) інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження; .
З цими положеннями співвідносяться (частково) норми ч. 1 ст. 263 КАС України, яка визначає особливості розгляду окремих категорій справ незначної складності ( щодо: 1) оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію; 2) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; 3) припинення за зверненням суб'єкта владних повноважень юридичних осіб чи підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців у випадках, визначених законом, чи відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців; 4) стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження та сума яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо в'їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію).
Згідно з ч. 5 ст. 12 КАС України умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.
Верховний Суд у постанові від 19.05.2022 у справі № 640/23359/20, аналізуючи наведені положення процесуального закону дійшов наступних висновків:
- у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності (частина шоста статті 12 КАС України), а також інші адміністративні справи, щодо яких процесуальний закон не містить імперативних норм про їхній розгляд за правилами загального позовного провадження (частина четверта статті 12 КАС України) або ж про заборону розглядати їх за правилами спрощеного позовного провадження (частина четверта статті 257 КАС України);
- якщо справа не належить до справ незначної складності у розумінні частини шостої статті 12 КАС України, це не забороняє її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, як і не вимагає, щоб такий розгляд відбувався за виключно за правилами загального позовного провадження (крім випадків, передбачених у частині четвертій статті 257 КАС України);
- за відсутності імперативних вимог до порядку розгляду справи (спрощеного або загального) презюмується, що суд розглядає (усі) адміністративні справи за правилами спрощеного позовного провадження; водночас, з урахуванням вимог, встановлених у частині третій статті 257 КАС, суд може прийняти рішення про розгляд певної справи (яку дозволено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження) за правилами загального позовного провадження;
- скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд з підстави, встановленої пунктом 2 частини другої статті 353 КАС, стосується тих випадків, коли суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, щодо якої процесуальний закон містить імперативні вимоги про розгляд за правилами загального позовного провадження.
Дослідивши предмет спору, колегія суддів зазначає, що Ізюмським комунальним виробничим водопровідно-каналізаційним підприємством не оскаржується рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Крім того, спір у справі не підпадає й під інші пункти ч. 4 ст. 12 КАС України, за яких справа розглядається виключно в порядку загального позовного провадження.
В свою чергу, дії відповідача по нарахуванню позивачу збитків в розмірі 2 199 654,23 грн взагалі не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів зауважує, що ця справа не належить до справ незначної складності у значенні ч. 6 ст. 12 КАС України. Проте, віднесення її до цієї "категорії" не дає достатніх підстав вважати, що її розгляд мав відбуватися виключно за правилами загального позовного провадження.
Водночас тільки те, що ця справа не є справою незначної складності ще не визначає процедури її розгляду (тобто за правилами загального позовного провадження). Зважаючи на положення ч. 4 ст. 12, ч. 4 ст. 257 КАС України, прямої заборони розглядати цю справу у порядку спрощеного провадження, як уважає апелянт, немає. Скоріш навпаки, адже за відсутності у процесуальному законі вказівки (прямої чи опосередкованої) на необхідність розгляду справи (з огляду на її категорію) тільки за правилами загального позовного провадження, суду дозволено розглядати цю справу за правилами спрощеного позовного провадження (відповідно до ч. 2 ст. 257 КАС України).
відзиву до позову із доказами, наданих відповідачем поза межами строку, встановленого судом на їх подання та безпідставне врахування таких документів під час розгляду справи.
Щодо доводів апеляційної скарги про прийняття до розгляду відзиву на позов, поданого поза межами строку, встановленого судом колегія суддів зазначає, що такі порушення не призвели до неправильного вирішення справи та не є обов'язковими підставами для скасування судового рішення згідно ч. 3 ст. 317 КАС України.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених статтею 238 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.
Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування збитків завданих державі на підставі результатів перевірки Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства в період 24-26 листопада 2021 року прийняте з порушенням норм процесуального права, отже підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про закриття провадження у справі.
В іншій частині, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, як наслідок підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 329, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства - задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2024 по справі № 520/36972/23 - скасувати в частині визнання протиправними дій Державної екологічної інспекції у Харківській області в частині нарахування збитків завданих державі на підставі результатів перевірки Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства в період 24-26 листопада 2021 року.
Ухвалити нову постанову, якою провадження в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Державної екологічної інспекції у Харківській області в частині нарахування збитків завданих державі на підставі результатів перевірки Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства в період 24-26 листопада 2021 року - закрити.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2024 у справі № 520/36972/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді О.В. Присяжнюк В.А. Калиновський