19 травня 2025 р. Справа № 480/9052/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Бегунца А.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 11.03.2025, головуючий суддя І інстанції: В.О. Павлічек, по справі № 480/9052/24
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач 1), Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач 2), в якій просив суд:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, компенсації за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення, з 22.10.2022 по 20.05.2024 включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 та Військову частину НОМЕР_2 , в межах їх компетенцій, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 22.10.2022 по 20.05.2024 включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, компенсацію за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду 11.03.2025 року зупинено провадження у справі №480/9052/24.
ОСОБА_1 , не погодившись з ухвалою суду першої інстанції про зупинення провадження у справі, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 11.03.2025.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що оскільки справа №460/21394/23 у касаційному порядку не переглядається саме палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, суд першої інстанції не повинен був зупиняти провадження у справі №480/1194/25 на підставі пункту 5 частини 2 статті 236 КАС України.
Відповідно до частини 2 статті 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини 1 статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що правовідносини у справі за позовом ОСОБА_1 та у справі № 460/21394/23 є подібними, а передача останньої на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду здійснена з метою формування єдиної правозастосовної практики.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно із ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Зупинення провадження у справі - це врегульована законом тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї з передбачених в законі обставин, які заважають здійснювати її розгляд.
Згідно п. 5 ч.2 ст. 236 КАС України суд має право зупинити провадження у справі в разі: перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.
Колегією суддів встановлено, що за даними Єдиного державного реєстру судових рішень на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано справу № 460/21394/23.
В ухвалі від 13.02.2025 у справі № 460/21394/23 Верховний Суд дійшов висновку про необхідність вирішення питання щодо застосування строку звернення до суду з позовними вимогами, які стосуються перерахунку грошового забезпечення військовослужбовця за період з 01.02.2020 по 30.03.2023. Верховний Суд з урахуванням наявності різних підходів до застосування приписів статті 233 КЗпП України, з метою забезпечення єдності практики вирішення спорів у подібних правовідносинах, вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду щодо застосування статті 233 КЗпП України у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 29.01.2025 у справі №500/6880/23, від 28.08.2024 у справі № 580/9690/23, від 23.01.2025 у справі № 400/4829/24, від 20.11.2023 у справі № 160/5468/23.
Підставою для передачі слугувала наявність різних підходів Верховного Суду до застосування приписів статті 233 КЗпП України, зокрема:
1) у постановах від 29.01.2025 у справі № 500/6880/23 та від 28.08.2024 у справі № 580/9690/23 Верховний Суд до правовідносин щодо перерахунку індексації грошового забезпечення військовослужбовця за 2016-2018 роки застосував статтю 233 КЗпП України у редакції, що набула чинності з 19.07.2022, оскільки саме вона була чинною на момент звернення позивачів до суду із позовом (жовтень 2023);
2) у постановах від 23.01.2025 у справі № 400/4829/24 (предмет спору - перерахунок грошового забезпечення військовослужбовця та його складових за період з 01.01.2022 по 19.05.2023; дата звернення до суду з позовом 22.05.2024) та від 20.11.2023 у справі № 160/5468/23 (предмет спору - нарахування та виплата індексації грошового забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2016 по грудень 2018; дата звернення до суду з позовом 21.03.2023) Верховний Суд констатував, що у випадках звільнення військовослужбовця з військової служби та у разі невиплати йому частини грошового забезпечення, на отримання якого він мав право під час проходження служби, перебіг строку звернення починається саме з дати його звільнення з цієї служби;
3) у постанові від 05.12.2024 у справі № 560/866/24 (предмет спору - нарахування та виплата індексації заробітної плати за період з 2013 по 2017; дата звернення до суду з позовом 18.01.2024) Верховний Суд дійшов висновку про те, що нові зміни в законодавстві, які обмежують строк звернення до суду з трудовими спорами до трьох місяців, не поширюються на події, які мали місце до 19.07.2022. Зокрема, для стягнення заробітної плати, яка належала працівнику до цієї дати, залишається можливість звернення без обмежень у часі, згідно з попередньою редакцією закону. Тобто, в указаній постанові Верховний Суд застосовує статтю 233 КЗпП України у редакції, яка була чинною у період, за який позивач просить нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення.
Тож з урахуванням наявності різних підходів до застосування приписів статті 233 КЗпП України в ухвалі від 13.02.2025 у справі № 460/21394/23 колегія суддів Касаційного адміністративного суду, з метою забезпечення єдності практики вирішення спорів у подібних правовідносинах, вказала про необхідність передати цю справу на розгляд палати.
Як вбачається з позовної заяви, позивач просить:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, компенсації за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення, з 22.10.2022 по 20.05.2024 включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 та Військову частину НОМЕР_2 , в межах їх компетенцій, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 22.10.2022 по 20.05.2024 включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, компенсацію за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум.
Колегія суддів зазначає, що спірним питанням у справі №480/9052/24 (ця справа) є нарахування та виплата ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 22.10.2022 по 20.05.2024, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, грошову допомогу для оздоровлення із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Проте, позов подано 16.10.2024, через систему «Електронний суд», тобто після змін, внесеним до статті 233 КЗпП України щодо строку звернення до суду.
Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що правовідносини у справі №480/9052/24 (ця справа) та у справі № 460/21394/23 є подібними, а передача останньої на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду здійснена з метою формування єдиної правозастосовної практики, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про зупинення провадження у справі №480/9052/24.
Доводи апеляційної скарги про те, що станом на день прийняття ухвали суду першої інстанції про зупинення провадження та на день подання апеляційної скарги Верховний Суд у складі палати суддів Касаційного адміністративного суду у справі №460/21394/23 не виносив жодне рішення про прийняття до свого провадження, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2025 року справу №460/21394/23 передано на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
Враховуючи вищевказане, доводи апелянтам про те, що справа № 460/21394/23 у касаційному порядку не переглядається саме палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, а отже суд першої інстанції не повинен був зупиняти провадження у справі №480/1194/25 на підставі пункту 5 частини 2 статті 236 КАС України колегія суддів вважає необґрунтованими, адже справа № 460/21394/23 переглядалась Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 11.03.2025 року без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 312, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 11.03.2025 по справі № 480/9052/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді О.В. Присяжнюк А.О. Бегунц