19 травня 2025 р. Справа № 520/30599/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Калиновського В.А.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Русанової В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2025, головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О., м. Харків, по справі № 520/30599/24
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суд з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за періоди з 03.05.2023 року по 27.07.2023 року; з 11.09.2023 року по 09.10.2023 року; з 07.12.2023 року по 17.12.2023 року; з 03.01.2024 року по 22.01.2024 року; 09.02.2024 року по 01.03.2024 року, а також за періоди лікування з 29.07.2023 по 11.08.2023 року, з 10.10.2023 року по 06.11.2023 року із розрахунку до 100000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату йому додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за періоди з 03.05.2023 року по 27.07.2023 року; з 11.09.2023 року по 09.10.2023 року; з 07.12.2023 року по 17.12.2023 року; з 03.01.2024 року по 22.01.2024 року; 09.02.2024 року по 01.03.2024 року, а також за періоди лікування з 29.07.2023 по 11.08.2023 року, з 10.10.2023 року по 06.11.2023 року із розрахунку до 100000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, з урахуванням проведених виплат за цей період.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2025 відмовлено в задоволенні позову.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Доводи апелянта обґрунтовані тим, що відповідачем не надано жодних заперечень саме з посиланням на відповідні докази щодо факту не взяття позивачем як безпосередньої участі у бойових діях, так й не забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації протягом спірного періоду.
Таким чином позивач дійшов висновку, що суд першої інстанції не надав оцінку всім обставинам справи, а рішення постановлено на підставі позиції відповідача та враховано тільки ті обставини, на які посилався відповідач, що привело до неправильного вирішення справи.
Відзив на апеляційну скаргу подано не було. Відповідно до ч. 4 цієї статті, його відсутність не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що з 25.03.2023 року позивач - старший солдат ОСОБА_1 , проходив службу в Збройних Силах України у військовій частині НОМЕР_1 , до 29.03.2024 року та обіймав посаду гранатометника штурмового відділення штурмової роти штурмового батальйону.
В позовній заяві позивачем зазначено, що у зв'язку з неодноразовою безпосередньою участю у відсічі збройної агресії РФ на території України та перебуванням на стаціонарному лікуванні, з метою встановлення правильності нарахування грошового забезпечення, позивач неодноразово звертався до відповідача, проте так і не отримав довідку про розмір грошового забезпечення із зазначенням видів грошового забезпечення та їх розміру. Останнє звернення на електронну адресу відповідача адвокатом Ус В.В. було здійснено у формі адвокатського запиту 19.09.2024 року, однак відповіді на вказаний адвокатський запит також відповідачем надано не було, що в свою чергу стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.
Також судом встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 №3216 від 05.06.2023 за безпосередню участь у бойових діях в період з 03.05.2023 до 25.05.2023 та з 28.05.2023 до 31.05.2023 ОСОБА_1 виплачена додаткова винагорода, збільшена до 100 000 грн., а за період підготовки до бойових дій з 26.05.2023 до 27.05.2023 виплачена додаткова винагорода, збільшена до 30 000 грн., загалом в сумі 87696,77 грн.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №3649 від 05.07.2023 за безпосередню участь у бойових діях в період з 01.06.2023 до 13.06.2023 ОСОБА_1 виплачена додаткова винагорода, збільшена до 100 000 грн., а за період підготовки до бойових дій з 14.06.2023 до 30.06.2023 виплачена додаткова винагорода, збільшена до 30 000 грн., загалом в сумі 59428,33 грн.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №4039 від 05.08.2023 за період підготовки до бойових дій з 01.07.2023 до 25.07.2023 ОСОБА_1 виплачена додаткова винагорода, збільшена до 30 000 грн., а за період безпосередньої участі у бойових діях з 26.07.2023 до 27.07.2023 виплачена додаткова винагорода, збільшена до 100 000 грн., загалом в сумі 30185,48 грн.
28.07.2023 ОСОБА_1 наказом командира військової частини НОМЕР_1 №213 відправлений на лікування поранення до військової частини НОМЕР_2 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №227 від 11.08.2023 ОСОБА_1 прибув з лікування.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №192 від 05.09.2023 ОСОБА_1 здійснено доплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 грн. пропорційно на місяць за період лікування поранення в сумі 12709,68 грн. за період з 28.07.2023 до 31.07.2023 та в сумі 34951,61 грн. за період з 01.08.2023 до 11.08.2023.
Згідно довідки ВЛК №2526 від 10.08.2023 поранення ОСОБА_1 кваліфіковане відповідно до вимог наказу МОЗ України № 370 від 04.07.2007 як «легке» та встановлено потребу у відпустці за станом здоров'я.
Таким чином, за період відпустки з 11.08.2023 до 11.09.2023 згідно висновку ВЛК №2526 від 10.08.2023 ОСОБА_1 не набув права на отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168 від 28.02.2022 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №260 від 11.09.2023 ОСОБА_1 прибув з відпустки.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №516 від 05.10.2023 ОСОБА_1 , який безпосередньої участі у бойових діях не приймав, за період з 11.09.2023 до 30.09.2023 виплачена додаткова винагорода, збільшена до 30 000 грн., в сумі 19700 грн.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №990 від 05.11.2023 ОСОБА_1 , який безпосередньої участі у бойових діях не приймав, за період з 01.10.2023 до 09.10.2023 виплачена додаткова винагорода, збільшена до 30 000 грн., в сумі 8579,03 грн.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №289 від 10.10.2023 ОСОБА_1 направлений на лікування.
Згідно довідки ВЛК №264 від 03.11.2023 захворювання що лікував ОСОБА_1 не пов'язано з проходженням військової служби (аденома правої привушної слинної залози) та встановлено потребу у відпустці за станом здоров'я на 30 календарних діб.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №349 від 07.12.2023 ОСОБА_1 прибув з відпустки.
Таким чином, за період лікування, не пов'язаного з проходженням військової служби та відпустки з 10.10.2023 до 07.12.2023 згідно висновку ВЛК №264 від 03.11.2023 ОСОБА_1 не набув права на отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168 від 28.02.2022 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №57 від 05.01.2024 ОСОБА_1 , який безпосередньої участі у бойових діях не приймав, за період з 07.12.2023 до 17.12.2023 виплачена додаткова винагорода, збільшена до 30 000 грн., в сумі 10485,48 грн.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №360 від 18.12.2023 ОСОБА_1 направлений на лікування до військової частини НОМЕР_2 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №3 від 03.01.2024 ОСОБА_1 прибув з лікування - видалення аденома правої привушної слинної залози, що підтверджується випискою №270594 від 02.01.2024.
Таким чином, за період лікування, не пов'язаного навіть з проходженням військової служби з 18.12.2023 до 02.01.2024 ОСОБА_1 не набув права на отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168 від 28.02.2022 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №422 від 05.02.2024 ОСОБА_1 , який безпосередньої участі у бойових діях не приймав, за період з 04.01.2024 до 22.01.2024 виплачена додаткова винагорода, збільшена до 30 000 грн., в сумі 18111,29 грн.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №23 від 23.01.2024 ОСОБА_1 направлений на ВЛК для визначення ступеню придатності до служби.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №41 від 09.02.2024 ОСОБА_1 прибув з ВЛК.
Відповідно до довідки ВЛК №1129 від 07.02.2024 ОСОБА_1 визнаний обмежено придатним до військової служби, поранення кваліфіковане як «легке».
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №798 від 05.03.2024 ОСОБА_1 , який безпосередньої участі у бойових діях не приймав, за період з 10.02.2024 до 29.02.2024 виплачена додаткова винагорода, збільшена до 30 000 грн., в сумі 20379,32 грн.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує на протиправну бездіяльність відповідача щодо неприйняття наказів про нарахування та виплату йому додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 в сумі 100 000,00 грн. за періоди з 03.05.2023 по 27.07.2023; з 11.09.2023 по 09.10.2023; з 07.12.2023 по 17.12.2023; з 03.01.2024 по 22.01.2024; 09.02.2024 по 01.03.2024, а також за періоди лікування з 29.07.2023 по 11.08.2023, з 10.10.2023 по 06.11.2023 .
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.
Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст.9 ЗУ Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991р. №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
За приписами ч.2 ст.9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно абзацу 1 ч.4 ст.9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
За абзацом 2 ч.4 ст.9 Закону №2011-XII порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, який затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан.
Крім того, Президент України Указом від 24 лютого 2022 року №69/2022 Про загальну мобілізацію, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України та відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 ч.1 ст.106 Конституції України, постановив оголосити та провести загальну мобілізацію.
Відповідно до пункту 4 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні Кабінет Міністрів України [зобов'язаний] невідкладно: 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
Згідно з пунктом 6 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні Кабінету Міністрів України [доручено] забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.
Кабінет Міністрів України на виконання цих указів Президента України ухвалив Постанову №168, якою, серед іншого, передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди.
Відповідно до пункту 1 Постанови №168 (у первинній редакції) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Згодом цей пункт Постанови №168 був змінений згідно з Постановами КМУ від 7.03.2022р. №217, від 22.03.2022р. №350, від 1.04.2022р. №400, від 1.07.2022р. №754, від 7.07.2022р. №793.
У подальшому, Постановою КМУ від 20.01.2023р. №43 Про внесення змін до Постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 до пункту 1 внесено зміни, зокрема: слова військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора,, співробітникам Служби судової охорони, виключено та після слів перебуваючи безпосередньо в районах доповнено словами їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора,.
Крім того, наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023р. №44, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.01.2023р. за №177/39233 (який застосовується з 01 лютого 2023 року) внесено зміни до Порядку №260, зокрема доповнено цей Порядок новим розділом: XXXIV. Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану.
За пунктом 2 розділу ХХХІV Порядку №260 на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з Постановою КМУ від 28.02.2022р. №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану виплачується в таких розмірах:
100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), та виконують бойові (спеціальні) завдання (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):
під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;
у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;
із здійснення польотів у районах ведення воєнних (бойових) дій, ведення повітряного бою;
у районах ведення воєнних (бойових) дій з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії;
на території противника (в тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);
з вогневого ураження повітряних (морських) цілей противника;
з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;
кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);
у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів;
з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;
50 000 гривень - тим, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах).
Перелік цих органів військового управління (управлінь (штабів) угруповань військ (сил)) затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України;
30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):
у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупованнями військ (сил) (далі - завдання у складі угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління);
з протиповітряного прикриття та наземної оборони об'єктів критичної інфраструктури згідно з бойовими розпорядженнями;
із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями.
Військовослужбовцям, які в установленому законодавством порядку відряджені до складу військових адміністрацій у районах ведення воєнних (бойових) дій для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, виплата додаткової винагороди здійснюється у розмірі 30 000 гривень.
Згідно з пунктом 3 розділу ХХХІV Порядку №260 райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України.
Відповідно до пункту 4 розділу ХХХІV Порядку №260 підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи) у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:
- бойовий наказ (бойове розпорядження);
- журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
- рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що за приписами ст.1 ЗУ Про оборону України від 6.12.1991р. №1932-XII (далі - Закон №1932-XII) бойові дії - це форма застосування з'єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння); район воєнних (бойових) дій - це визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.
Постановка бойових завдань підрозділам (елементам бойового порядку) здійснюється бойовим наказом, під час ведення бою (дій) або в інших умовах бойової обстановки - бойовим розпорядженням. Зазвичай вони доводяться до командирів підрозділів в усній формі.
У бойовому наказі вказується: висновки з оцінювання противника; завдання, які виконуються силами і засобами старшого командира на напрямку дій військової частини (підрозділу), а також завдання сусідів і розмежувальні лінії з ними; бойове завдання військової частини (підрозділу) та замисел бою (дій); бойові завдання штатним і доданим підрозділам (елементам бойового порядку); норма витрат ракет і боєприпасів на виконання бойового завдання; місце і час розгортання ОКП (ксП) та напрямок його переміщення, порядок передачі управління; час готовності до виконання завдання та порядок доповіді замислу старшому командиру.
У бойовому розпорядженні зазвичай командир вказує: стислі відомості про положення та характер дій противника; завдання, що виконуються силами і засобами старшого командира на напрямку дій підрозділів; бойове завдання підпорядкованим підрозділам; час готовності до бою (дій). За необхідності у ньому можуть бути зазначені завдання військової частини (підрозділу), сусідів та інші дані.
Бойові (попередні бойові) розпорядження і вказівки, які віддає командир усно, записуються в журнал відданих і отриманих розпоряджень, у якому відображається: дата, час і зміст розпоряджень, спосіб їх передачі або отримання, кому вони передані або повинні бути передані, від кого отримані.
Як вбачається із матеріалів справи, що ОСОБА_1 відстоює право на отримання винагороди, передбаченої Постановою №168, у збільшеному до 100 000 грн розмірі за період з 03.05.2023 по 27.07.2023; з 11.09.2023 по 09.10.2023; з 07.12.2023 по 17.12.2023; з 03.01.2024 по 22.01.2024; 09.02.2024 по 01.03.2024, а також за періоди лікування з 29.07.2023 по 11.08.2023 року, з 10.10.2023 року по 06.11.2023 року, як військовослужбовець Збройних Сил України, який проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 .
Надаючи оцінку спірним обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.
Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що військовослужбовцям Збройних Сил України на період дії воєнного стану щомісячно виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата додаткової винагороди до 100 000 гривень на місяць здійснюється за місцем перебування військовослужбовця на грошовому забезпеченні (за місцем штатної служби військовослужбовця) за умови документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця в зазначених бойових діях або заходах.
Документальним підтвердженням такої участі слугують наступні документи: бойовий наказ (бойове розпорядження), журнал бойових дій або журнал ведення оперативної обстановки (підсумкове, термінове, позатермінове) або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад), рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (спеціальних) завдань.
З наведеного слідує, що перебування військовослужбовця в районі ведення бойових дій само по собі не є достатньою підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000грн. на місяць, передбаченої Постановою №168. Ключовою умовою для здійснення виплати такої додаткової винагороди є виконання військовослужбовцем спеціальних бойових завдань та заходів, які у розумінні Постанови №168 означають безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів та підтвердження цих обставин указаними документами.
Позивач пов'язує право на виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн. з тим, що ОСОБА_1 , у спірному періоді брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в районі н.п. Стельмахівка Луганської області, н.п. Кліщіївка, н.п. Андріївка, н.п. Іванівське Донецької області, що підтверджується довідкою № 3/8/483 від березня 2024 року (а.с. 15).
На думку позивача, зазначені доводи є підставою для виплати додаткової винагороди на підставі Постанови №168 у збільшеному до 100 000 грн розмірі, однак колегія суддів визнає вказані доводи помилковими, з огляду на наступне.
Так, згідно з абз. 2 п. 2 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №413 (зі змінами) (далі - Порядок №413), статус учасника бойових дій надається, зокрема, військовослужбовцям (резервістам, військовозобов'язаним, добровольцям Сил територіальної оборони) Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям МВС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, ДСНС, Державної кримінально-виконавчої служби, співробітникам Служби судової охорони, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України.
У відповідності до абзацу 5 пункту 6 Порядку №413, для надання статусу учасника бойових дій особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, які брали участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій протягом 30 календарних днів з дня участі осіб у виконанні бойових (службових) завдань, у проведенні розвідувальних заходів, отримання травм (поранень, контузій, каліцтв) зобов'язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу особи, довідки за формою згідно з додатком 6.
Отже, долучена до позовної заяви довідка від березня 2024 №3/8/483 в/ч НОМЕР_1 за формою додатку 6 до Порядку № 413 за своїм змістом та формою призначена лише для підтвердження факту участі військовослужбовця у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, для отримання статусу учасника бойових дій, про що зазначено у самій довідці, а саме: "Ця довідка є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій (особи з інвалідністю внаслідок війни)".
Продовжуючи розгляд справи, апеляційним судом встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 №3216 від 05.06.2023 за безпосередню участь у бойових діях в період з 03.05.2023 до 25.05.2023 та з 28.05.2023 до 31.05.2023 ОСОБА_1 виплачена додаткова винагорода, збільшена до 100 000 грн., а за період підготовки до бойових дій з 26.05.2023 до 27.05.2023 виплачена додаткова винагорода, збільшена до 30 000 грн., загалом в сумі 87696,77 грн.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №3649 від 05.07.2023 за безпосередню участь у бойових діях в період з 01.06.2023 до 13.06.2023 ОСОБА_1 виплачена додаткова винагорода, збільшена до 100 000 грн., а за період підготовки до бойових дій з 14.06.2023 до 30.06.2023 виплачена додаткова винагорода, збільшена до 30 000 грн., загалом в сумі 59428,33 грн.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №4039 від 05.08.2023 за період підготовки до бойових дій з 01.07.2023 до 25.07.2023 ОСОБА_1 виплачена додаткова винагорода, збільшена до 30 000 грн., а за період безпосередньої участі у бойових діях з 26.07.2023 до 27.07.2023 виплачена додаткова винагорода, збільшена до 100 000 грн., загалом в сумі 30185,48 грн.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №516 від 05.10.2023 ОСОБА_1 , який безпосередньої участі у бойових діях не приймав, за період з 11.09.2023 до 30.09.2023 виплачена додаткова винагорода, збільшена до 30 000 грн., в сумі 19700 грн.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №990 від 05.11.2023 ОСОБА_1 , який безпосередньої участі у бойових діях не приймав, за період з 01.10.2023 до 09.10.2023 виплачена додаткова винагорода, збільшена до 30 000 грн., в сумі 8579,03 грн.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №57 від 05.01.2024 ОСОБА_1 , який безпосередньої участі у бойових діях не приймав, за період з 07.12.2023 до 17.12.2023 виплачена додаткова винагорода, збільшена до 30 000 грн., в сумі 10485,48 грн.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №422 від 05.02.2024 ОСОБА_1 , який безпосередньої участі у бойових діях не приймав, за період з 04.01.2024 до 22.01.2024 виплачена додаткова винагорода, збільшена до 30 000 грн., в сумі 18111,29 грн.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №798 від 05.03.2024 ОСОБА_1 , який безпосередньої участі у бойових діях не приймав, за період з 10.02.2024 до 29.02.2024 виплачена додаткова винагорода, збільшена до 30 000 грн., в сумі 20379,32 грн.
При цьому суд зазначає, що матеріали справи не містять будь - яких доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у інших періодах, окрім зазначених вже вище та за які позивачу було нараховано та виплачено додаткову винагороду відповідно до Постанови № 168 в збільшеному розмірі до 100 000 гривень.
Щодо періоду з 29.07.2023 по 11.08.2023, колегія суддів зазначає наступне.
28.07.2023 ОСОБА_1 наказом командира військової частини НОМЕР_1 №213 відправлений на лікування поранення до військової частини НОМЕР_2 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №227 від 11.08.2023 ОСОБА_1 прибув з лікування.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №192 від 05.09.2023 ОСОБА_1 здійснено доплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 грн. пропорційно на місяць за період лікування поранення в сумі 12 709,68 грн. за період з 28.07.2023 до 31.07.2023 та в сумі 34 951,61 грн. за період з 01.08.2023 до 11.08.2023.
Щодо періоду з 10.10.2023 по 06.11.2023, апеляційній суд зазначає наступне.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №289 від 10.10.2023 ОСОБА_1 направлений на лікування.
Згідно довідки ВЛК №264 від 03.11.2023 захворювання що лікував ОСОБА_1 не пов'язано з проходженням військової служби (аденома правої привушної слинної залози) та встановлено потребу у відпустці за станом здоров'я на 30 календарних діб.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №349 від 07.12.2023 ОСОБА_1 прибув з відпустки.
Таким чином, за період лікування, не пов'язаного з проходженням військової служби та відпустки з 10.10.2023 до 07.12.2023 згідно висновку ВЛК №264 від 03.11.2023 ОСОБА_1 не набув права на отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168 від 28.02.2022 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що завдання, які виконував позивач не можуть бути розцінені як безпосередня участь у бойових діях, та відповідно не можуть бути підставою для виплати збільшеної до 100 000 грн додаткової винагороди.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо правомірності дій ВЧ НОМЕР_1 та відсутності підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позов слід залишити без задоволення.
Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2025 по справі № 520/30599/24 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2025 по справі № 520/30599/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.А. Калиновський
Судді О.А. Спаскін В.Б. Русанова