19 травня 2025 року справа №200/7847/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Компанієць І.Д., суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2025 року у справі № 200/7847/24 (головуючий суддя у І інстанції Чекменьов Г.А.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дії протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправними дії відповідача щодо припинення виплати пенсії з 01.03.2022 та відмови виплачувати пенсію на визначений банківський рахунок, скасувати рішення про відмову від 03.09.2024 П/С № 914110147695;
- зобов'язати відповідача поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 , на банківський рахунок, а саме: поточний рахунок НОМЕР_1 в АТ «А-БАНК» з 01.03.2022.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що є отримувачем пенсії за віком на пільгових умовах та до березня 2022 року отримувала пенсію через АТ КБ «ПриватБанк». З березня 2022 року позивач пенсію не отримувала. Після відновлення електронного підпису позивач сформувала заяву до органу пенсійного фонду про отримання коштів через відкритий у відділенні АТ «А-БАНК» банківський рахунок, де позивач пройшла ідентифікацію.
За результатом розгляду заяви про виплату пенсії відповідачем прийнято рішення від 03.09.2024 П/С № 914110147695 про відмову у переведенні виплати пенсії на ПАТ «А- БАНК».
Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують її конституційне право на отримання пенсії, у зв'язку з чим просила суд задовольнити позовні вимоги.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2022.
Скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 03.09.2024 П/С № 914110147695 про відмову у переведенні виплати пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 на банківський рахунок в АТ «А-БАНК» з 01.03.2022.
Вирішено питання судових витрат у справі.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Обґрунтування апеляційної скарги.
З 01.10.2022 виплату пенсії позивачу зупинено у зв'язку з невиконанням ПрАТ «ММК імені Ілліча» зобов'язань перед Пенсійним фондом України щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пенсії. Нараховані кошти з липня 2021 року по вересень 2022 року повернено АТ КБ «ПриватБанк» на вимогу Пенсійного фонду України.
Порядком призначення пенсій за рахунок коштів підприємств та організацій окремим категоріям працівників за результатами атестації робочих місць за умовами праці, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 № 937, передбачено, що виплата пільгових пенсії здійснюється після надходження у повному обсязі коштів від підприємства, організації до органу, що призначає пенсію, у строки, передбачені Законом № 1058. Отже прийняте рішення про відмову є обґрунтованим та не підлягає скасуванню.
Після 26 червня 2026 року ОСОБА_1 набуде право на пенсійні виплати за рахунок Пенсійного фонду України.
Зобов'язуючи поновити виплату пенсії позивачу, суд першої інстанції втрутився в дискреційні повноваження пенсійного органу.
Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров'я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи.
Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, суд першої інстанції листом повідомив про відсутність справи в паперовому вигляді та що всі документи у цій справі сформовано в електронному вигляді та експортовано в КП “Діловодство спеціалізованого суду».
Верховний Суд листом від 19.08.2022 № 2097/0/2-22 на лист вх. № 1730/0/1-22 щодо надання Науково-консультативною радою при Верховному Суді висновку з питань, пов'язаних з електронним адміністративним судочинством повідомив, що підстав для звернення до НКР щодо надання вченими-членами НКР наукових висновків немає. Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України). Також, щодо інституту відновлення втраченого судового провадження в адміністративній справі у зв'язку з запровадженням ЄСІТС зазначено, що втрата судового провадження стосується справ, які були сформовані в паперовій формі.
Відповідно до листів Державної судової адміністрації України від 01.08.2018 № 15-14040/18, від 13.09.2018 № 15-17388/18 судами забезпечено сканування та експортування в підсистему “Електронний суд» матеріалів всіх судових справ, як перебували в провадженні суддів станом на 01.08.2018. Тобто вказана підсистема містить усі матеріали судової справи.
Отже, враховуючи зазначений лист Верховного Суду, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі “Електронний суд».
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд розглядає справу у порядку письмового провадження.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.
Фактичні обставини справи.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є отримувачем пенсії за віком на пільгових умовах, призначеної на підставі пункту 22 розділу XV Прикінцеві положення Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з протоколом про перерахунок пенсії від 10.10.2024 позивачу призначено пенсію за рішенням суду з 29.07.2021 довічно.
Позивач не отримує пенсію з березня 2022 року, що не є спірною обставиною та не заперечується сторонами.
31.07.2024 позивач звернулась через ВЕБ портал ПФУ за № 10649 до відповідача із заявою про зміну виплатних реквізитів з АТ КБ «ПриватБанк» на ПАТ «А-БАНК».
За результатом розгляду заяви від 31.07.2024 № 10649 про виплату пенсії або грошової допомоги та поданих документів прийнято рішення від 03.09.2024 П/С № 914110147695 про відмову у переведенні виплати пенсії на ПАТ «А- БАНК».
В рішенні зазначено, що з 01.10.2022 виплата пенсії ОСОБА_1 призупинена у зв'язку з невиконанням зобов'язань ПРАТ «ММК імені Ілліча» перед Пенсійним фондом України щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пенсії ОСОБА_1 . Нараховані кошти з липня 2021 року по вересень 2022 року повернено АТ КБ «ПриватБанк» на вимогу Пенсійного фонду України. Підстави для поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 на ПАТ «А-БАНК» відсутні до дня досягнення пенсіонеркою пенсійного віку.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що припинення позивачу нарахування та виплати раніше призначеної пенсії за віком було здійснено за відсутності підстав, передбачених Законом № 1058-IV, або будь-яким іншим законом про пенсійне забезпечення, отже, є протиправним.
Оцінка суду.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058) визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до підпункту 2-2 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058 окремим категоріям працівників залежно від умов праці за результатами атестації робочих місць можуть призначатися пенсії за рахунок коштів підприємств та організацій, але не раніше ніж за 10 років до досягнення віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У такому разі розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Механізм призначення пенсій окремим категоріям працівників, які за результатами атестації робочих місць працюють (працювали) в умовах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах визначено Порядком призначення пенсій за рахунок коштів підприємств та організацій окремим категоріям працівників за результатами атестації робочих місць за умовами праці, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 № 937.
Пунктом 6 Порядку призначення пенсій за рахунок коштів підприємств та організацій окремим категоріям працівників за результатами атестації робочих місць за умовами праці визначено, що рішення про призначення пільгової пенсії приймається управлінням Пенсійного фонду України у районі, місті і районі у місті за місцем розташування підприємства, організації на підставі документів, що подаються у порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Мінпраці, та гарантійного листа підприємства або організації про перерахування коштів на рахунок зазначеного управління для покриття витрат, пов'язаних з виплатою пенсій.
Згідно із пунктом 7 Порядку призначення пенсій за рахунок коштів підприємств та організацій окремим категоріям працівників за результатами атестації робочих місць за умовами праці виплата пільгової пенсії здійснюється після надходження у повному обсязі коштів від підприємства, організації до органу, що призначає пенсію, у строки, передбачені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ст. 47 Закону № 1058 пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 49 Закону № 1058-ІV встановлено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.
Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
Як наголошує відповідач, нарахування та виплата пенсії ОСОБА_1 призупинена з 01.10.2022 у зв'язку з невиконанням зобов'язань ПРАТ «ММК імені Ілліча» перед Пенсійним фондом України щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пенсії ОСОБА_1 .
Слід зазначити, що можливість припинення виплати пенсії без вирішення цього питання шляхом прийняття відповідного рішення діючим законодавством України не передбачена. Докази прийняття відповідачем рішення про припинення виплати пенсії у матеріалах справи відсутні.
Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 243/6391/17.
Суд зазначає, що ані статтею 49 Закону № 1058-IV, ані іншими законами не передбачено можливості припинення виплати пенсії особі у разі припинення перерахування коштів підприємством. Посилання відповідача на пункт 7 Порядку призначення пенсій за рахунок коштів підприємств та організацій окремим категоріям працівників за результатами атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 937 від 18.07.2007 є необґрунтованими, оскільки постанова КМУ є підзаконним нормативним актом, а тому не може бути підставою для припинення виплати пільгової пенсії у випадку, якщо така причина не передбачена статтею 49 Закону № 1058-IV.
Отже, нездійснення відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій роботодавцем позивача до органу пенсійного фонду не може бути підставою припинення виплати зазначеного виду пенсії, оскільки право соціального захисту, у тому числі пенсійне забезпечення, гарантовано кожному громадянину, у відповідності до статті 46 Конституції України.
За таких обставин, місцевий суд дійшов правильного висновку, що відповідачем протиправно припинено виплату пенсії позивачу а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо доводів відповідача про втручання в дискреційні повноваження пенсійного органу суд зазначає наступне.
Згідно зі змісту Рекомендації № R(80) 2 Комітету Міністрів державам - членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснити з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень, те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб'єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність вищестоящих в ієрархії нормативно - правовим актам. Суб'єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб'єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб'єкта влади виходить за межи завдань адміністративного судочинства.
Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Право на судовий захист гарантовано статтею 55 Конституції України.
Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Тобто, для того, щоб особа могла реалізувати своє право на судовий захист, необхідно встановити, що оскаржуваними рішенням чи діянням суб'єкта владних повноважень порушено права, свободи чи інтереси саме цієї особи або особи в інтересах якої вона звертається.
При цьому, як зазначив Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Так, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.
Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".
Натомість, у даній справі, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема, припиняти виплату особі пенсії за відсутності підстав, визначених ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV.
Отже, правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, залежно від фактичних обставин.
Таким чином, з огляду на протиправну поведінку відповідача, який протиправно припинив виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2022 всупереч вимог законодавства, без прийняття відповідного рішення та за відсутності законних підстав - суд вважає правильним обраний судом першої інстанції спосіб захисту порушеного права позивача - зобов'язання пенсійного органу поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 на банківський рахунок в АТ «А-БАНК» з 01.03.2022.
Пунктом 3 частини 2 статті 2 КАС України вказано, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доказів, які б доводили необґрунтованість заявленого позову, відповідач суду не надав. Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Як визначено п. 3, п. 8, ч. 6 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, а також типові справи.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Оскільки зазначена справа відноситься до справ незначної складності, тому судове рішення за наслідками апеляційного розгляду в цій справі касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2025 року у справі № 200/7847/24 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2025 року у справі № 200/7847/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 19 травня 2025 року є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 19 травня 2025 року.
Головуючий суддя І.Д. Компанієць
Судді А.В. Гайдар
Е.Г. Казначеєв