Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
19.05.2025 р. справа №520/5317/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом
ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник)
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом - відповідач, владний суб'єкт, орган публічної адміністрації)
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, код ЄДРПОУ: 14099344 щодо обмеження максимального розміру пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність з 01.03.2025; 2) зобов'язання Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області, код ЄДРПОУ: 14099344 здійснити перерахунок пенсії позивачу з 01.03.2025 без обмеження максимального розміру пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність; 3) зобов'язання Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області, код ЄДРПОУ: 14099344 виплачувати позивачу пенсію без обмеження максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, здійснивши виплату недоплаченої суми з 01.03.2025.
Аргументуючи ці вимоги зазначив, що унаслідок вчинення органом публічної адміністрації протиправного управлінського волевиявлення не одержує пенсію у належному розмірі.
Відповідач із поданим позовом не погодився.
Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що пенсія обчислена правильно та виплачується у повному розмірі.
Суд, дослідивши доводи усіх наявних у справі процесуальних документів, повно виконавши процесуальний обов'язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з'ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
За викладеними у позові твердженнями, заявник з 19.11.2021р. отримує від ГУ ПФУ в Харківській області пенсію у порядку Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у розмірі 68% грошового забезпечення, обліковується як пенсіонер по лінії Національної гвардії України.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2024 по справі №520/19748/24 було визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо припинення нарахування та виплати ОСОБА_1 з 01.12.2022 підвищення до пенсії відповідно до статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", як особі з інвалідністю внаслідок війни 3 групи у розмірі 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 01.12.2022 підвищення до пенсії відповідно до статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", як особі з інвалідністю внаслідок війни 3 групи у розмірі 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність до останнього числа шостого місяця після припинення або скасування періоду дії воєнного стану, якщо раніше не буде проведено повторний огляд.
За викладеними у позові твердженнями, на виконання вказаного рішення ГУ ПФУ в Харківській області до складу пенсійного забезпечення ОСОБА_1 було включено підвищення до пенсії відповідно до статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", як особі з інвалідністю внаслідок війни 3 групи у розмірі 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Крім того, при індексації пенсії позивача у 2022, 2023, 2024 роках було обмежено пенсійне забезпечення ОСОБА_1 максимальним розміром, а саме десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 по справі №520/8515/24 було визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у обмеженні максимальним розміром пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2022; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром з 01.03.2022, з урахуванням вже виплачених сум.
На виконання вказаного рішення ГУ ПФУ в Харківській області здійснило перерахунок пенсії без обмеження максимальним розміром.
З 01.03.2025р. пенсію заявника було проіндексовано на виконання постанови Кабінету Міністрів України №209 від 25.02.2025 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», унаслідок чого позивачу було обмежено пенсію максимальним розміром, а саме десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність.
Станом на 01.03.2025р. обчислений суб»єктом владних повноважень розмір пенсії заявника становив - 26.421,36 грн, а саме: 14.146,77 грн основного розміру як 68% грошового забезпечення у сумі 20.804,07 грн + 1.980,55 грн індексація пенсії у порядку постанови КМУ від 16.02.2022р. №118 + 1.500,00грн. індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 24.02.2023р. №168+ 1.403,13грн. індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 23.02.2024р. №185 + 1.500,00грн. індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 25.02.2025р. №209 + 5.132,61 грн збільшення пенсії 25% + 708,30 грн інвалід війни 3 групи + 50,00 грн інвалід війни 3 гр. при виконанні обов'язків.
При цьому, розмір пенсії заявника до виплати з 01.03.2025р. був обчислений суб"єктом владних повноважень у 23.610,00грн.
Стверджуючи про невідповідність закону управлінського волевиявлення органу публічної адміністрації з приводу виплати пенсії без обмеження граничним розміром, заявник ініціював даний спір.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Право громадян України на соціальний захист проголошено ст.46 Конституції України, конкретизовано п.6 ч.1 ст.92 Конституції України і з 01.01.2004р. деталізовано нормами, насамперед, Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який був прийнятий на зміну положенням Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення".
У силу дії бланкетної норми ст.4 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" умови, норми та порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських та членів їхніх сімей встановлюються Законом України від 09.04.1992р. №2662-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі за текстом - Закон України №2662-ХІІ).
Отже, приписи Закону України №2662-ХІІ є спеціальною нормою права стосовно відносин за участю заявника.
Положення інших актів права підлягають застосуванню до спірних правовідносинах у субсидіарному порядку за умови відсутності конкретного правила Законі України №2662-ХІІ, за умови об'єктивної нездатності призвести до виникнення колізій між нормами Закону України №2662-ХІІ та будь-якого іншого закону з питань пенсійного забезпечення та за умови відсутності загрози порушення засадничих гарантій за Законом України №2662-ХІІ.
Нормами Закону України №2662-ХІІ запроваджено дві окремі, самостійні і незалежні одна від одної процедури, за якими відбувається обчислення розміру пенсії громадянина, а саме: 1) за ст.43 Закону України №2662-ХІІ - у випадку призначення пенсії вперше та 2) за ст.63 Закону України №2662-ХІІ - у випадку збільшення розміру вже призначеної пенсії за подією збільшення розміру оплати праці діючого публічного службовця на аналогічній (прирівняній) посаді.
У процедурі за ст.43 Закону України №2662-ХІІ базовою розрахунковою величиною для обчислення пенсії є виплати (як винагорода за працю), одержані особисто особою-пенсіонером під час проходження служби (тобто складові елементи структури власного грошового забезпечення).
Натомість, у процедурі за ст.63 Закону України №2662-ХІІ базовою розрахунковою величиною для обчислення пенсії є виплати (як винагорода за працю), реально одержані (а не умовно розраховані) третьою сторонньою особою - діючим публічним службовцем після настання події підвищення розміру виду грошового забезпечення або введення нового виду грошового забезпечення.
Вирішуючи спір за епізодом виплати пенсії без обмеженням максимальним розміром суд зважає на те, що норми Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ не містять чітко сформульованого правила про виплату пенсій без обмеження максимальним розміром, а викладені у цьому законі стандарти соціального захисту військовослужбовців у відставці у сфері пенсійного забезпечення не зумовлюють виникнення відповідного застереження.
Тому, орган публічної адміністрації повинен керуватись нормами суміжних законів, а у силу абз.1 п.2 розділу ІІ Закону України від 08.07.2011р. №3668-VI запроваджене обмеження максимального розміру пенсії не поширюється виключно на випадки обчислення розміру при призначенні пенсії до набрання чинності названим актом законодавства.
При цьому, п.1 ст.2 розділу І Закону України від 08.07.2011р. №3668-VI було запроваджено обмеження максимального розміру пенсії, яка не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
До того ж, абз.2 п.2 розділу ІІ Закону України від 08.07.2011р. №3668-VI було запроваджено одночасно три нових взаємопов'язаних правила, а саме: 1) обмеження максимального розміру при призначенні нових пенсій показником у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; 2) непорушність (недоторканність) розміру раніше призначених пенсій; 3) мораторій на перерахунок раніше призначених пенсій, розмір яких перевищує показник у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Таким чином, існують два законодавчих обмеження максимального розміру пенсії, котрі можуть бути застосовані до заявника, а саме: 1) за ч.3 ст.27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції законів України від 08.07.2011р. №3668-VI, від 24.12.2015р. №911-VIII, від 06.12.2016р. №1774-VIII на рівні сталого показника у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; 2) за п.1 ст.2 розділу І і п.2 розділу ІІ Закону України від 08.07.2011р. №3668-VI у розмірі величини пенсії станом на 01.10.2011р. або на рівні сталого показника у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
У даному конкретному випадку заявник наполягає на виплаті пенсії без жодних обмежень за критерієм розміру, не вдаючись до оскарження управлінського волевиявлення суб'єкта владних повноважень з приводу обчислення розміру пенсії.
Суд зважає, що у минулому правило обмеження пенсії на рівні сталого показника у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, було запроваджено ч.7 ст.43 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ.
Дія ч.7 ст.43 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ була припинена унаслідок прийняття Конституційним Судом України рішення від 20.12.2016р. №7-рп/2016 у зв'язку із невідповідністю ст.17 Конституції України.
Рішенням Конституційного Суду України від 12.10.2022р. №7-р(ІІ)/2022 по справі №3-102/2021 (231/21, 415/21) визнано поширення приписів ст.2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011р. №3668-VI на норми Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992р. №2262-ХІІ, а відтак визнано запровадження обмеження розміру пенсії військовослужбовця у відставці максимальною сумою до виплати у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; але при цьому визнано і неконституційність в цій частині ст.2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011р. №3668-VI у зв'язку із невідповідністю ст.17 Конституції України.
Тому з огляду на приписи ч.3 ст.7 та ч.4 ст.7 КАС України суду у даному конкретному випадку належить застосувати положення ч.5 ст.17 Конституції України, поклавши на суб'єкта владних повноважень обов'язок до настання події набрання чинності іншою обов'язковою до застосування нормою права вищої юридичної сили здійснити виплату заявникові пенсії без обмежень, запроваджених ст.2 розділу І і п.2 розділу ІІ Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011р. №3668-VI.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому, суд зважає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження №К/9901/16112/18) обов'язковою умовою визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав та інтересів і поєднанні із невідповідністю закону реально вчиненого управлінського волевиявлення.
До того ж суд зважає, що за змістом правових позицій постанови Верховного Суду від 03.06.2020р. у справі №464/5990/16-а та постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2022р. у справі №9901/276/19 протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень є зовнішня форма поведінки (діяння) органу/посадової особи у вигляді неприйняття рішення (нездійснення юридично значимих дій) у межах компетенції за наявності фізичної змоги реалізувати управлінську функцію.
Виконання суб'єктом владних повноважень під час реалізації управлінської функції норми діючого акту права - Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011р. №3668-VI до настання події втрати Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011р. №3668-VI на підставі рішення Конституційного Суду України від 12.10.2022р. №7-р(ІІ)/2022 по справі №3-102/2021 (231/21, 415/21) - 12.04.2023р. не може бути кваліфіковано у якості протиправного діяння.
Разом із тим, вчинення суб"єктом владних повноважень управлінського волевиявлення з приводу обмеження розміру призначеної у порядку Закону України №2662-ХІІ пенсії максимальним розміром у 10 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, після 12.04.2023р. не ґрунтується на нормі чинного національного закону України.
Владне управлінське волевиявлення з приводу практичної реалізації норм Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011р. №3668-VI було вчинене органом публічної адміністрації виключно на стадії виплати заявникові призначеної/перерахованої, обчисленої і нарахованої пенсії.
Відтак, праву заявника на отримання пенсії за минулий період у належному розмірі належить надати судовий захист у спосіб, що сформульованій у резолютивній частині даного судового акту.
Окремо суд зазначає, що у силу правового висновку п.112 постанови Великої палати Верховного Суду від 13.03.2025р. у зразковій справі №400/6254/24 (де указано, що перерахунок пенсії військовослужбовця на підставі рішення суду з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом України про Державний бюджет на 1 січня 2021 року, 1 січня 2022 року, 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», є таким перерахунком пенсії з підвищенням, який відповідно до абзацу третього пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» та постанов Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», від 24 лютого 2023 року № 168 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» є правомірною підставою для невиплати доплати до пенсії в розмірі 2000,00 грн та індексації за 2022, 2023 роки) вимога заявника про виплату пенсії без обмежень не підлягає задоволенню в частині таких структурних елементів пенсії як щомісячна доплата у порядку постанови КМУ від 14.07.2021р. №713 та індексація пенсії.
При цьому позов в частині епізоду спонукання суб"єкта владних повноважень до виплати пенсії у майбутньому до задоволення не підлягає, позаяк ця вимога звернута на майбутнє у часі, стосується правовідносин, котрі наразі ще не склались, заявлена за відсутності порушеного публічного права як об"єкту судового захисту згідно з ч.1 ст.2 КАС України, не враховує ймовірності правомірної зміни змісту правового регламентування спірних правовідносин у майбутньому.
При розв'язанні спору, суд зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), вичерпно реалізував усі діючі механізми з'ясування об'єктивної істини; надав оцінку усім юридично значимим факторам та нормам закону, котрі здатні вплинути на правильне вирішення спору; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; повно та детально виклав власні висновки та міркування як з приводу тлумачення належних норм права, так і з приводу усіх слушних доводів поданих учасниками спору процесуальних документів.
Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.
Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв'язання спору по суті.
Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4-12, ст.ст.72-77, 90, 211, 241-243, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов - задовольнити частково.
Вийти за межі позову.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з приводу обчислення з 01.03.2025р. розміру пенсії ОСОБА_1 до виплати із застосуванням обмежень, запроваджених ст.2 розділу І і п.2 розділу ІІ Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011р. №3668-VI, сумою - 23.610,00грн.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2025р. в частині основного розміру пенсії без обмежень, запроваджених ст.2 розділу І і п.2 розділу ІІ Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011р. №3668-VI сумою - 23.610,00грн.
Позов в решті вимог - залишити без задоволення.
Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України.
Суддя А.В. Сліденко