19 травня 2025 року справа №320/15759/23
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕТРОЛАЙТ» до Енергетичної митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕТРОЛАЙТ» із позовом до Енергетичної митниці, в якому просить суд:
-визнати протиправним та скасувати рішення Енергетичної митниці про визначення коду товару № KT-UA903000-0002-2023 від 05 січня 2023 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з метою митного оформлення в режимі імпорту товару (бензин моторний автомобільний, неетильований) декларант позивача подав до Енергетичної митниці митну декларацію (далі - МД) №22UA903050049433U6 від 10.12.2022. Однак, під час здійснення митного контролю та оформлення товару, автоматизованою системою управління ризиками було сформовано митну формальність « 905-3» - «взяття проб (зразків) товарів для проведення досліджень (аналізу, експертизи) з метою встановлення характеристик, визначальних для класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД», у зв'язку з чим державним інспектором митного поста було відібрано проби та зразки заявленого товару. Висновком від 30.12.2022 №142000-3101-0375 про результати проведення досліджень проби товару, який був заявлений до митного оформлення за МД №22UA903050049433U6 від 10.12.2022 встановлено, що визначений показник «Бензин моторний автомобільний, неетильований, стандарт LST EN 228:2012+ а 1:2017 не узгоджується з інформацією, зазначеною у гр.31 МД №22UA903050049433U6 від 10.12.2022 в частині детонаційної стійкості (октанове число) проби за дослідницьким методом, заявлений показник становить 95, 2, а фактично встановлено 92,2». За результатами проведеного дослідження товару Управлінням митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання ЗЕД Енергетичної митниці, прийнято рішення щодо класифікації товару від 05.01.2023 №КТ-UA903000-0002-2023, згідно з яким код товару змінено з 2710124512 на 2710124194. Позивач вважає дане рішення про визначення коду товару протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити (а.с.79-83). В обґрунтування даної позиції вказав, що під час здійснення митного контролю та оформлення товару, перевірки усіх відомостей та документів системою в автоматизованому режимі сформовані митні формальності, які є обов'язковими для виконання посадовими особами митного органу, зокрема, за кодом 905-3 (взяття проб (зразків) товарів для проведення досліджень (аналізу, експертизи) з метою встановлення характеристик, визначальних для класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД) з наступним обґрунтуванням: Товар № 1 - можливо, неправильна класифікація товару; можливе заявлення недостовірних даних про хімічний склад та фізичні властивості продукту; можливість класифікації за кодом 2710124912 УКТ ЗЕД з більшою ставкою мита - 5%; можливе заявлення недостовірних даних про хімічний склад та фізичні властивості продукту. Перевірити відповідність заявленого опису товару та наведеної вище інформації про можливі товари «прикриття»/«ризику». Якщо опис товару співпадає з вищенаведеним, то при випуску товарів у вільний обіг провести перевірку правильності класифікації.
Враховуючи вищевказане, відповідач вважає, що митницею дотримано вимоги МК України щодо порядку відбирання проб (зразків ) товару та порядку визначення коду товару, а спірне рішення про визначення коду товару прийняте у відповідності з чинним законодавством України, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. З наведених підстав відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
10.12.2022 через пункт пропуску "Ягодин - Дорогуск" митного поста "Ягодин" Волинської митниці з Литви до України на адресу ТОВ "Петролайт" був ввезений товар «Бензин моторний автомобільний, неетильований, стандарт LST EN 228:2012+А1:2017"» загальною вагою 23494 кг та обсягом 31,608 тис. л у літрах, приведених до температури 15 град. С., вартістю 19 969,90 Євро.
Товар через митний кордон України був переміщений на підставі наступних документів: зовнішньоекономічного контракту від 01.06.2022 № V-2206-01, автотранспортної накладної CMR від 06.12.2022 №LV-VENK-061222/01, рахунку-фактури (інвойса) від 06.12.2022 №VG-K.202001 -1064В, сертифікату якості від 04.11.2022 № 160855_4783502.
Продавцем та відправником товару виступає компанія Venkon Group OU (Vana-Veski 19, Jarvekula, 75304 Estonia). Місце відвантаження (видачі) згідно CMR (гр.4) "SIA PARS Terminals, Tvaika street 7A, Riga, Latvia", покупцем товару є ТОВ "Петролайт" (01015, м. Київ, вул. Старонаводницька 8Б, літера "А", Україна).
В подальшому 10.12.2022 до відділу митного оформлення «Львів» митного поста «Західний» Енергетичної митниці за МД типу «ІМ 40 ДЕ» №22UA903050049433U6 агентом з митного оформлення ОСОБА_1 (діє на підставі Договору на надання послуг митного брокера (декларанта) від 20.05.2022 №22-05-МБ-1 між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ "Петролайт") вказаний товар заявлено до митного оформлення у вільний обіг на митній території України. Митна вартість товару складає 893 100,27 грн. (19 969,90 євро по курсу НБУ, що склав 38,4629 грн за євро на день надання митної декларації 10.12.2022 р. плюс вартість перевезення 125 000,00 грн).
Відповідно до заявлених у графі 31 митної декларації (надалі МД) відомостей та товаросупровідних документів, товар «Бензин моторний автомобільний, неетильований, стандарт LST EN 228:2012+ АГ.2017 - 23,494тонн/31,608тис.л при 15 град.С. Густина при 15 град.С - 743,3кг/м3, вміст сірки - 3,6мг/кг (0,00036 мас.%), вміст свинцю менше 2,5 мг/л, із вмістом менше як 5 мас.% біоетанолу або трет-бутилового ефіру або їх суміші (об'ємна доля біоетанолу (етанолу) - 0%; етил-трет-бутилового ефіру-0,13%), октанове число за дослідницьким методом -95,2; за моторним методом -85,2, переганяється при температурі 100 град.С 68,9%, при температурі 150 град.С 94,4%, кінцева точка кипіння 172град.С » класифіковано за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2710124512 (графа 33 МД).
Під час здійснення митного контролю та оформлення товару, автоматизованою системою управління ризиками було сформовано митну формальність « 905-3; взяття проб (зразків) товарів для проведення досліджень (аналізу, експертизи) з метою встановлення характеристик, визначальних для класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД» (наказ Міністерства фінансів України від 31.07.2015 № 684 «Про затвердження Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю»).
На виконання вказаної форми митного контролю посадовою особою митного поста «Західний» Енергетичної митниці було відібрано проби та зразки заявленого товару, які направлено до Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень.
За результатами проведеної експертизи 30.12.2022 складено висновок №142000-3101-0375, яким встановлено, що визначена детонаційна стійкість (октанове число) проби за дослідним методом становить 92,2, що не узгоджується з інформацією, зазначеною у графі 31 МД від 10.12.2022 №22UA903050049433U6 у частині «октанове число за дослідницьким методом» (заявлено 95,2, фактично 92,3).
05.01.2023 Енергетичною митницею прийнято рішення про визначення коду товару №КТ-UA903000-0002-2023, яким товар класифіковано за кодом « 2710124194», а не як було задекларовано декларантом «2710124512».
Позивач не погоджується з діями відповідача щодо взяття проб товару та прийнятим рішенням про визначення коду задекларованого товару, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку діям відповідача та оскаржуваному рішенню, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пунктів 23, 24 частини першої статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
За змістом частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).
Частиною першою статті 257 МК України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до частини першої статті 320 МК України форми та обсяги митного контролю обираються: 1) посадовими особами митних органів на підставі результатів застосування системи управління ризиками; та/або 2) автоматизованою системою управління ризиками. Не допускається визначення форм та обсягів митного контролю іншими органами державної влади, а також участь їх посадових осіб у здійсненні митного контролю.
Згідно з пунктами 1 та 2 частини першої статті 336 МК України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом: перевірки документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу надаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України; митного огляду (огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, огляду та переогляду ручної поклажі та багажу, особистого огляду громадян).
Перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом (частина перша статті 337 МК України).
Статтею 361 МК України визначено, що управління ризиками - це робота митних органів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Під ризиком розуміється ймовірність недотримання вимог законодавства України з питань митної справи. Митні органи застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю. Цілями застосування системи управління ризиками є: 1) запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань митної справи; 2) забезпечення більш ефективного використання наявних у митних органів ресурсів та зосередження їх уваги на окремих згрупованих об'єктах аналізу ризику, щодо яких є потреба у застосуванні окремих форм митного контролю або їх сукупності, а також у підвищенні ефективності митного контролю (областях ризику); 3) забезпечення в межах повноважень митних органів заходів із захисту національної безпеки, життя і здоров'я людей, тварин, рослин, довкілля, інтересів споживачів; 4) прискорення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.
Аналіз ризику - це систематичне використання митними органами наявної у них інформації для визначення обставин та умов виникнення ризиків, їх ідентифікації і оцінки ймовірних наслідків недотримання вимог законодавства України з питань митної справи. До об'єктів аналізу ризику належать: 1) характеристики товарів, транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України; 2) характер зовнішньоекономічної операції; 3) характеристика суб'єктів, що беруть участь у зовнішньоекономічній операції (стаття 362 МК України).
Отже, необхідність перевірки документів та відомостей, які подані декларантом під час митного оформлення товарів, а також право на проведення огляду (переогляду) товарів виникає у тому числі за результатами застосування митним органом системи управління ризиками.
Згідно з статтею 67 МК України Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України. В УКТ ЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів. Для докладнішої товарної класифікації використовується сьомий, восьмий, дев'ятий та десятий знаки цифрового коду. Структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в УКТ ЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків).
Відповідно до частин першої - п'ятої статті 69 МК України товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД. Митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД. На вимогу посадової особи митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них. У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари. Для цілей класифікації товарів під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо. Для цілей класифікації товарів під товарами з ідентичними характеристиками розуміються товари, які мають однакові характерні для них ознаки (фізичні характеристики, хімічний склад, призначення та порядок застосування тощо) і відмінності між цими товарами не впливають на характеристики, визначальні для класифікації таких товарів за одним класифікаційним кодом згідно з УКТ ЗЕД.
Згідно з частиною сьомою статті 69 МК України рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням митного органу щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення відповідно до глави 4 цього Кодексу.
Висновки інших органів, установ та організацій щодо визначення кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД при митному оформленні мають інформаційний або довідковий характер (частина восьма статті 69 МК України).
Порядок роботи відділу митних платежів підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №650, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.07.2012 за № 1085/21397 (далі - Порядок №650, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 2 розділу 1 Порядку №650 визначено, що контроль правильності класифікації товарів - перевірка правильності опису товару та відповідного йому коду в митній декларації вимогам Основних правил інтерпретації УКТЗЕД під час проведення процедур його митного контролю та митного оформлення.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку №650 посадові особи Підрозділу, ПМО здійснюють контроль правильності класифікації товарів під час виконання митних формальностей. Обсяг митного контролю, достатнього для забезпечення додержання правил класифікації товарів, визначається на підставі результатів застосування системи управління ризиками.
Пунктом 2 розділу II цього Порядку передбачено, що контроль правильності класифікації товарів здійснюється шляхом перевірки відповідності:
опису товару в митній декларації процедурі декларування відповідно до вимог Кодексу;
відомостей про товар та код товару згідно з УКТ ЗЕД, заявлених у митній декларації, відомостям про товар (найменування, опис, визначальні характеристики для класифікації товарів тощо), зазначеним у наданих для митного контролю документах, шляхом перевірки дотримання вимог Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, із врахуванням Пояснень до УКТ ЗЕД, рекомендацій, розроблених центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, відповідно до вимог Кодексу.
У разі якщо посадова особа ПМО не може однозначно перевірити правильність класифікації товарів на підставі задекларованих відомостей, така посадова особа у паперовій або електронній формі надсилає повідомлення декларанту або уповноваженій ним особі про необхідність надання додаткових документів та/або відомостей, які підтверджують задекларований код товару згідно з УКТ ЗЕД. Строк надання додаткових документів та/або відомостей не має перевищувати 10 календарних днів з дня отримання такого повідомлення. У разі відмови у наданні або ненаданні додаткових документів та/або відомостей, які підтверджують задекларований код товару згідно з УКТ ЗЕД, у строк, встановлений пунктом 3 цього розділу, перевірка правильності класифікації товарів здійснюється за наявними документами та/або відомостями з використанням довідкової інформації (пункти 3, 4 розділу ІІ Порядку №650).
Пунктами 5, 6 розділу ІІ Порядку №650 визначено, що у разі надання додаткових документів та/або відомостей, які підтверджують задекларований код товару згідно з УКТ ЗЕД, у строк, встановлений пунктом 3 цього розділу, такі документи та/або відомості обов'язково враховуються під час перевірки правильності класифікації товарів, за результатами якої посадова особа ПМО: підтверджує задекларований код товару згідно з УКТ ЗЕД; або передає виконання митної формальності щодо перевірки правильності класифікації товарів за митною декларацією до Підрозділу.
Крім випадку, передбаченого абзацом третім пункту 5 цього розділу, передання виконання митної формальності щодо перевірки правильності класифікації товарів за митною декларацією здійснює ПМО: у складних випадках класифікації товарів; на вимогу Підрозділу або підрозділу митних компетенцій, у тому числі за результатами самостійного виявлення порушення правил класифікації товарів під час здійснення контролю правильності класифікації товарів, моніторингу митних декларацій, щодо яких посадові особи ПМО виконують митну формальність щодо перевірки правильності класифікації товарів; в інших випадках, передбачених законодавством України з питань митної справи.
Передання виконання митної формальності щодо перевірки правильності класифікації товарів за митною декларацією здійснює посадова особа ПМО за допомогою автоматизованої системи митного оформлення (далі - АСМО) шляхом оформлення запиту за формою, наведеною в додатку 3 до Порядку виконання митних формальностей (далі - Запит) (пункт 7 розділу ІІ Порядку).
Посадова особа Підрозділу або підрозділу митних компетенцій у строк не більше 10 календарних днів з дня отримання Запиту здійснює класифікацію товарів, за результатами якої: підтверджує задекларований код товару згідно з УКТЗЕД; або приймає Рішення (пункт 9 розділу ІІ Порядку №650).
Крім того, пунктом 10 розділу ІІ Порядку №650 передбачено, що якщо для вирішення питання класифікації товару виникає потреба у спеціальних знаннях з різних галузей науки, техніки, мистецтвознавства тощо або у використанні спеціального обладнання і техніки, митний орган може звернутися до спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, чи до його відокремленого підрозділу або іншої експертної установи (організації).
Залучення спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, або іншої експертної установи (організації) здійснюється у разі виникнення:
необхідності ідентифікації або лабораторної перевірки характеристик товарів, визначальних для їх класифікації;
складних випадків класифікації товарів, вирішення яких потребує проведення досліджень.
У такому разі Підрозділ або підрозділ митних компетенцій готує та надсилає запит про проведення дослідження (аналізу, експертизи) проб (зразків) товарів до спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, або іншої експертної установи (організації) із зазначенням переліку завдань та питань, що мають бути з'ясовані для встановлення характеристик, визначальних для класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД.
Аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що класифікацію товарів за УКТ ЗЕД здійснює особа, яка подає митну декларацію. У свою чергу, митний орган здійснює контроль за такою класифікацією і може самостійно визначити код задекларованого товару лише в тому разі, коли виявить порушення правил класифікації з боку декларанта. Повноваження митного органу щодо самостійного визначення коду товару не є дискреційними та обумовлені виключно наявністю порушення правил класифікації з боку декларанта.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі №814/1256/17 та від 20.06.2019 №826/7208/16.
Як було встановлено судом, підставою для прийняття оскаржуваного рішення стала невідповідність інформації зазначеної у графі 31 МД від 10.12.2022 №22UA903050049433U6 у частині «октанове число за дослідницьким методом», оскільки заявлено 95,2, а фактично встановлено 92,2.
Так, у графі 31 МД від 10.12.2022 №22UA903050049433U6 в частині «октанове число за дослідницьким методом» дійсно зазначено 95,2.
У той же час, матеріалами справи підтверджено, що заявлені декларантом дані товару повністю збігаються з даними зазначеними у сертифікаті якості товару №160855_4783502 від 04.11.2022, в тому числі і в частині визначення «октанового числа за дослідницьким методом», який подавався декларантом позивача разом з митною декларацією. Підстави недовіряти даним, які указані у сертифікаті якості відсутні, а тому декларантом позивача вносилися відомості до графи 31 МД на підставі відомостей, наявних у товаросупровідних документах.
Отже, подана декларантом митна декларація у графі 31 містила деталізований опис товару, відповідно до поданих до митної декларації документів, що у своїй сукупності свідчили про правильність класифікації товару у товарній позиції 2710124512.
Надаючи оцінку твердженням позивача в частині відсутності вмотивованого рішення керівника митного органу або його заступника щодо взяття проб та контраргументам відповідача щодо відсутності визначеної форми рішення керівника митного органу та достатності в даному випадку резолюції керівника на відповідному листі, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 356 МК України взяття проб (зразків) товарів здійснюється посадовими особами митного органу в рамках процедур митного контролю та митного оформлення з метою встановлення характеристик, визначальних для: 1) класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД; 2) перевірки задекларованої митної вартості товарів; 3) встановлення країни походження товарів; 4) встановлення належності товарів до наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, прекурсорів, сильнодіючих чи отруйних речовин; 5) встановлення належності товарів до предметів, що мають художню, історичну чи археологічну цінність; 6) встановлення належності товарів до таких, що виготовлені з використанням об'єктів права інтелектуальної власності, що охороняються відповідно до закону.
Правила частини другої статті 356 МК України передбачають, що взяття проб (зразків) товарів проводиться уповноваженими посадовими особами митного органу на підставі вмотивованого письмового рішення керівника цього митного органу або його заступника.
Тобто, наведеними нормами МК України чітко регламентовано, що взяття зразків (проб) товарів, які знаходяться під митним оформленням, відбувається виключно на підставі відповідного вмотивованого письмового рішення.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутнє вмотивоване рішення керівника митного органу або його заступника про взяття проб.
Обґрунтовуючи правомірність взяття проб товару в рамках процедур митного контролю та митного оформлення за відсутності вмотивованого письмового рішення керівника митного органу або його заступника з посиланням на законодавство щодо системи управління ризиками, відповідач вважає, що положення частини другої статті 356 МК України з приводу підстав взяття проб (зразків) товарів не застосовуються у випадку спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Суд звертає увагу, що застосування митними органами системи управління ризиками врегульовано Главою 52 (статті 361-363) МК України та Порядком здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення та реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 21.08.2015 №684.
При цьому, вказані положення МК України та Порядку №684 не містять виключень щодо обов'язковості застосування положень частини другої статті 356 МК України, якою визначено, що взяття проб (зразків) товарів проводиться уповноваженими посадовими особами митного органу на підставі вмотивованого письмового рішення керівника цього митного органу або його заступника.
Таким чином, спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками не скасовує необхідність прийняття керівником митного органу або особи, яка виконує його обов'язки, вмотивованого письмового рішення про взяття проб товарів в рамках процедур митного контролю та митного оформлення.
Відтак, митним органом не дотримано встановлених частиною другою статті 356 МК України вимог, оскільки не прийнято вмотивованого письмового рішення керівника митного органу або його заступника про взяття проб (зразків) товарів.
Як наслідок, митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним класифікації товару згідно з УКТ ЗЕД -2710 12 45 12 та класифікував такий товар за кодом УКТ ЗЕД 2710 12 41 95.
Таким чином, суд приходить висновку, що рішення №KT-UA903000-0002-2023 від 05.01.2023, прийняте суб'єктом владних повноважень за результатом дослідження таких проб товару, відібраних з порушенням вимог чинного законодавства України, є протиправним, а відповідно підлягає скасуванню.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють спірні правовідносини крізь призму встановлених обставин даної адміністративної справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2684,00 грн.
Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Енергетичної митниці про визначення коду товару №KT-UA903000-0002-2023 від 05.01.2023.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Енергетичної митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕТРОЛАЙТ» судовий збір у розмірі 2684,00 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лиска І.Г.