про відмову у забезпеченні позову
19 травня 2025 року Київ № 320/24764/25
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в межах адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 12.05.2025 звернувся через підсистему «Електронний суд» до суду з указаним позовом (зареєстрований 16.05.2025), у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлене протоколом № 59 від 21.03.2025, про відмову у надані відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» за результатами розгляду заяви від 11.03.2025;
- зобов'язати комісію для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період згідно із заявою від 11.03.2025 на строк дії відповідних законних підстав, що надають право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та повідомити про надання відстрочки письмово за поштовою адресою, зазначеною у заяві, у строк, визначений пунктом 60 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період».
Ухвалою суду від 19.05.2025 позовну заяву залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам процесуального закону.
Разом із позовною заявою подано заяву про забезпечення позову, яка зареєстрована 19.05.2025.
Відповідно до цієї заяви заявник просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом:
- заборони ІНФОРМАЦІЯ_2 , його відокремленим підрозділам, органам і установам, що знаходяться в його підпорядкуванні, його посадовим особам та будь-яким іншим територіальним центрам комплектації і соціальної підтримки/органам військового управління України вчиняти щодо ОСОБА_1 , будь-які дії до моменту набрання законної сили рішенням у справі за поданою позовною заявою про визнання протиправним та скасування рішення комісії з питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформленого протоколом № 59 від 21.03.2025, про відмову у наданні ОСОБА_1 , відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період за заявою від 11.03.2025 та зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_3 надати ОСОБА_1 , відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
За правилами частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
В обґрунтування заяви заявник зазначає, що має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки його батько - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є особою з інвалідністю 2 групи (довічно), а заявник є єдиною особою, зобов'язаною відповідно до закону його утримувати.
Звернувшись 11.03.2025 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», із відповідними підтверджуючими документами, отримав відмову, оформлену протоколом від 21.03.2025 № 59 у наданні спірної відстрочки, яке вважає необґрунтованим та неправомірним, оскільки не зазначено, які саме вимоги пункту 58 Порядку ним не дотримано.
У зв'язку з незгодою з прийнятими рішенням, 12.05.2025 оскаржив його до суду.
Про необхідність вжиття заходів забезпечення позову зазначив, що вчинення ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо нього будь-яких дій, пов'язаних із призовом на військову службу під час мобілізації, відповідно до рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 , оформленого протоколом № 59 від 21.03.2025, до моменту набрання законної сили рішенням у справі за поданою позовною заявою може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, зокрема призвести до зміни його статусу військовозобов'язаного на статус військовослужбовця, що унеможливить реалізацію права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Саме ж рішення комісії для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оформлене протоколом № 59 від 21.03.2025, уважаю таким, що має очевидні ознаки протиправності та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд звертає увагу на таке.
За положеннями статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
При цьому, частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Для задоволення судом поданої заявником заяви про забезпечення адміністративного позову останній має довести, що невжиття обраних заходів призведе хоча б до одного з наслідків, передбачених частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Виходячи із системного аналізу зазначених положень, убачається, що застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. При цьому небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника має бути очевидною.
Отже метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій з боку суб'єкта владних повноважень, щоб забезпечити заявнику реального та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Перевіривши зазначені в заяві про забезпечення позову доводи на предмет їх відповідності викладеним нормам та обставинам, суд доходить висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення позову та про відсутність підстав для її задоволення, оскільки вжиття таких заходів вимагатиме фактично розглянути спір по суті, із установленням усіх фактичних обставин справи.
Важливим для врахування є те, що у межах розгляду цієї заяви, судом не може даватись оцінка правомірності/протиправності оскаржуваному рішенню, оскільки встановлення очевидності ознак його протиправності без розгляду справи по суті, є неприпустимим, адже саме під час розгляду спору по суті, учасниками справи надаються відповідні докази на підтвердження своєї правової позиції, забезпечується принципи змагальності та рівності учасників справи.
Слід відмітити, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
Крім того, до заяви не надано жодних доказів, що по відношенню до позивача з боку відповідача або інших осіб почали вчинятися дії, пов'язані з призовом на військову службу під час мобілізації, на особливий період, у т.ч. відправленням на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби, навчальних (тренувальних) центрів тощо.
За вказаних обставин суд доходить висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Ураховуючи наведене та керуючись статтями 150-154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовити.
Копію ухвали надіслати (видати) особі, яка подала заяву.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвалу про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Скрипка І.М.