19 травня 2025 року м. Київ справа №320/3889/21
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доПенсійного фонду України; Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
провизнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (позивач) звернулася до суду з позовом до Пенсійного фонду України (відповідач-1), в якому просила:
- визнати протиправним рішення Пенсійного Фонду України про відмову у переказі пенсії громадянки України ОСОБА_1 з України до Республіки Кіпр з огляду на відсутність між Україною та Республікою Кіпр Угоди про співробітництво в галузі соціального (пенсійного) забезпечення, викладене у листі Департаменту пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України від 23.10.2020;
- зобов'язати Пенсійний Фонд України поновити виплату пенсії, призначеної громадянці України ОСОБА_1 , починаючи з дня припинення її виплати в Україні шляхом здійснення пенсійних виплат на розрахунковий рахунок громадянки України ОСОБА_1 , відкритий у валюті євро за відповідними реквізитами.
Позов обґрунтовано тим, що з 01.04.2020 у зв'язку з виїздом за кордон на постійне місце проживання її було знято з обліку у Головному управлінні (Оболонський район) Пенсійного фонду України в м. Києві. 16.10.2020 позивачка звернулася до Департаменту пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України із заявою, в якій просила здійснювати подальший переказ призначеної їй пенсії з України до Республіки Кіпр, за результатом розгляду якої відповідачем протиправно відмовлено в зазначеному. Вважає, що відмова порушує її конституційне право на пенсійне забезпечення.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.04.2022 позов задоволено.
Визнано протиправними дії Пенсійного Фонду України щодо відмови в поновленні та перерахунку раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії.
Зобов'язано Пенсійний Фонд України поновити виплату пенсії, призначеної громадянці України ОСОБА_1 , починаючи з дня припинення її виплати в Україні.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 12.01.2023 залишив без змін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.04.2022.
Постановою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 28.10.2024 у справі №320/3889/21 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.04.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.01.2023 скасовано, справу № 320/3889/21 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Згідно з мотивувальної частини постанови Верховного Суду від 28.10.2024 у справі №320/3889/21, з метою належного та ефективного захисту порушеного права позивача, при новому розгляді справи суду першої інстанції слід встановити належного відповідача. Крім того судом першої інстанції не вирішено позовні вимоги в частині переказу пенсійних виплат на розрахунковий рахунок громадянки України ОСОБА_1 , відкритий у валюті євро у місцевому банку.
Верховний Суд зазначив, що висновок щодо виплати пенсії громадянам України, які проживають за кордоном, сформований та неодноразово підтримувався Верховним Судом у справах 20.02.2018 у справі № 757/12134/14-а, від 04.12.2019 у справі № 804/3217/18, від 20.05.2020 у справі № 815/1226/18, від 20.04.2021 у справі № 489/9660/14-а. Водночас у вказаній справі судами попередніх інстанцій не вирішено питання реалізації механізму та процедури переказу пенсійних виплат, а відтак відсутні підстави для формування правового висновку в справі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.11.2024 справа розподілена судді Жуковій Є.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 прийнято справу №320/3889/21 до провадження судді Жукової Є.О., залучено до участі у справі в якості відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (відповідач-2), запропоновано сторонам надати пояснення щодо суті позовних вимог з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 28.10.2024, встановлено сторонам строк для надання додаткових пояснень - протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії даної ухвали.
15 січня 2025 року від представника позивача надійшли пояснення, за змістом яких, виходячи з висновків Верховного суду, викладених у Постанові від 28.10.2024 у справі №320/3889/21, позивач підтверджує свої позовні вимоги у повному обсязі та просить зобов'язати відповідача поновити виплату пенсії, призначеної громадянці України ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) починаючи з дня припинення її виплати в Україні шляхом здійснення пенсійних виплат на розрахунковий рахунок громадянки України ОСОБА_1 відкритий у валюті євро за відповідними реквізитами.
07 лютого 2025 року від представника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві надійшли копії матеріалів пенсійної справи позивача.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 є пенсіонером за віком. До 2019 року позивачка проживала за адресою: АДРЕСА_2 та перебувала на обліку в ГУПФУ в м. Києві.
У подальшому ОСОБА_1 оформила виїзд на постійне місце проживання до Республіки Кіпр, що підтверджується відмітками у паспорті громадянина України серії НОМЕР_2 .
З 01.04.2020 у зв'язку з виїздом позивачки за кордон на постійне місце проживання, її знято з обліку у Головному управлінні (Оболонський район) Пенсійного фонду України в м. Києві та припинено виплату пенсії.
16.10.2020 ОСОБА_1 звернулася до Департаменту пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України з заявою, в якій просила здійснювати переказ призначеної їй пенсії з України до Республіки Кіпр.
Листом від 23.10.2020 за № 2800-030103-8/36247 Департамент пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України повідомив позивачку про відсутність підстав для поновлення виплати їй пенсії з огляду на відсутність угоди між Україною та Республіки Кіпр про співробітництво в галузі пенсійного забезпечення, яка б регулювала питання пенсійного забезпечення громадян України, що виїхали на проживання до Кіпру.
Згідно з довідкою, виданою ГУ ПФУ в м. Києві № 2342 7291 5033 5317 від 19.07.2021 останнім місяцем виплати пенсії ОСОБА_1 є березень 2020.
Вважаючи відмову відповідача в поновленні пенсії протиправною, позивач звернулася із цим позовом до суду.
Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд приходить до наступних висновків.
Частина друга статті 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Поряд з цим, відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Порядок нарахування та виплати пенсії регламентовано Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 49 Закону №1058-ІV виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється на весь час проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно зі статтею 51 цього Закону у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Рішенням Конституційного суду України від 07.10.2009 року № 25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону №1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону № 1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Як зазначено в Рішенні №25-рп/2009 оспорюваними нормами Закону №1058-ІV держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії, як таке, стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).
Крім того, суд зазначає, що пенсії за віком відповідають ознакам такої категорії як власність, а тому не залежать від місця проживання особи пенсіонера, а її протиправне позбавлення буде порушенням гарантій, передбачених частиною четвертою статті 41 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Отже, безумовно позивач як громадянин України має право на виплату призначеної її пенсії.
Відповідно до статті 5 Закону України від 18.01.2001 № 2235-III "Про громадянство України" документами, що підтверджують громадянство України є: паспорт громадянина України, свідоцтво про належність до громадянства України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, тимчасове посвідчення громадянина України, проїзний документ дитини, дипломатичний паспорт, службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи на повернення в Україну.
Частиною другою статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" визначено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Отже, кожний громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання зі збереженням усіх конституційних прав.
Вказаний висновок сформовано та неодноразово підтримано Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі № 757/12134/14-а, від 04.12.2019 у справі №804/3217/18, від 20.05.2020 у справі № 815/1226/18, від 20.04.2021 у справі №489/9660/14-а.
Отже, виходячи із правової та соціальної природи пенсійного забезпечення, право громадянина на призначення йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні чи відсутність укладеного міжнародного договору з Республікою Кіпр.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 має право на поновлення виплати пенсії, яке не залежить від її постійного місця проживання в Республіці Кіпр.
Згідно із частиною другою статті 49 Закону № 1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
Постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до пункту 2.8 якого поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
Відповідно до пункту 1.2 та пункту 1.5 Порядку № 22-1 заява про поновлення виплати раніше призначеної пенсії подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.
Відповідно до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280 (далі - Положення), Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Отже, питання щодо поновлення виплати пенсії пенсіонеру є повноваженням територіального органу Пенсійного фонду України, в якому позивачка перебувала на обліку, у даному випадку - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Вирішуючи питання реалізації механізму та процедури переказу пенсійних виплат, суд враховує наступне.
Відповідно до п. 8 Порядку виплати і доставки пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання одержувачів у межах України організаціями, що здійснюють їх виплату і доставку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2020 року № 1279 (далі - Порядок № 1279), передбачено, що одержувач може вибрати інший спосіб виплати пенсії, грошової допомоги після її призначення у будь-який час шляхом подання відповідної заяви до уповноваженого органу.
У пункті 1.2 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), зазначено, що заява про виплату пенсії шляхом зарахування на поточний рахунок пенсіонера в банку подається заявником згідно з Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596.
Також у п. 1.1 розділу І Порядку № 22-1 вказано, що заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Згідно з п. 2.8 розділу ІІ Порядку № 22-1 поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
Приписами п. 2.9 і п. 2.23 розділу ІІ Порядку № 22-1 передбачено, що під час подання заяв, передбачених пунктом 1.1 розділу І, пунктом 3.1 розділу III та пунктом 5.1 розділу V цього Порядку, особою пред'являється паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України (для іноземців та осіб без громадянства - паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, посвідка на постійне проживання, посвідчення біженця або інший документ, що підтверджує законність перебування іноземця чи особи без громадянства на території України), свідоцтво про народження дитини (за відсутності у дитини паспорта громадянина України). Особи, які тимчасово проживають за кордоном, надсилають копії вищезазначених документів, засвідчені в порядку, визначеному пунктом 2.23 цього розділу, та документ про посвідчення факту, що фізична особа є живою.
До заяви, поданої в електронній формі через веб-портал або засобами Порталу Дія, додаються скановані копії оригіналів документів. На створені електронні копії заявник накладає електронний підпис, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
Пунктами 4 і 6 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596 (далі - Порядок № 1596) установлено, що виплата пенсій та грошової допомоги відповідно до цього Порядку здійснюється за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувачів в населених пунктах у межах України через вибрані одержувачами уповноважені банки, їх відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо) (далі - установи уповноважених банків).
Одержувачі самостійно вибирають уповноважений банк для відкриття поточного рахунка.
Згідно з п. п. 8-10 Порядку № 1596 поточні рахунки одержувачам відкриваються уповноваженими банками згідно з вимогами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку, що регулюють порядок відкриття рахунків у національній та іноземній валюті.
Між уповноваженим банком і одержувачем укладається договір банківського рахунка. Положеннями договору не можуть погіршуватися умови виплати пенсій та грошової допомоги, встановлені цим Порядком. Умови договору повинні передбачати можливість його розірвання за ініціативою однієї із сторін.
Заява про виплату пенсії або грошової допомоги (додаток 1) або заява про виплату пенсії або грошової допомоги з відкриттям рахунка (додаток 4) подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті в межах України.
Заява про виплату пенсії або грошової допомоги може прийматися органом Пенсійного фонду України або органом соціального захисту населення через установи уповноваженого банку, зокрема, в електронній формі з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, одержувача та уповноваженого працівника банку.
Заява приймається за умови пред'явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу та підтверджує її вік, і визначеного законодавством документа, необхідного для з'ясування місця її проживання, та реєструється в установленому порядку.
Згідно з п. 14 указаного Порядку на підставі складених документів Пенсійний фонд України та органи соціального захисту населення проводять протягом місяця за датами у межах виплатного періоду перерахування уповноваженим банкам коштів, необхідних для виплати пенсій та грошової допомоги, через поточні рахунки одержувачів.
Крім того, відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.06.2016 року у справі №К/800/6581/1613 визначено, що пенсія повинна бути виплачена на банківський рахунок, який було вказано пенсіонером, зокрема: "... виплата пенсії повинна проводитися незалежно від місця проживання пенсіонера".
Адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин; задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин. При зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який би міг відновити його становище та захистити порушене, на його думку право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних відносин (предмет та підстави позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб, зокрема встановити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само, встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправними дій Пенсійного Фонду України щодо відмови у переказі ОСОБА_1 пенсії з підстав, викладених в листі Департаменту пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України від 23.10.2020 №2800-030103-8/36247 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві поновити виплату пенсії, призначеної громадянці України ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), починаючи з дня припинення її виплати в Україні, шляхом здійснення пенсійних виплат на розрахунковий рахунок громадянки України ОСОБА_1 відкритий у валюті євро за відповідними реквізитами: Реквізити банку (зазначено англійською мовою, друкованими літерами):
Bank details (filled in English language, in printed letters):
Назва банку (Bank Name) BRANCH INTERNATIONAL BUSINESS UNIT LIMASSOL 2 (0387) S.W.I.F.T.- код (S.W.I.F.T.- Code) BCYPCY2N
Адреса банку (Bank Address) MARKOU DRAKOU 66-68, MESA GEITONIA 4003, CYPRUS Номер особистого рахунку в банку (Number of the personal bank account)
НОМЕР_3
Банк-кореспондент (Correspondent Bank (if applicable) BC NATIONAL BANK OF GREECE SA S.W.I.F.T.- код Банку-кореспондента (S.W.I.F.T.-code of the Correspondent Bank) ETHNGRAA XXX.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Згідно з частинами першою та третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
При цьому, суд наголошує на тому, що оскільки спірні правовідносини виникли внаслідок прийняття протиправної відмови Пенсійного фонду України у поновленні виплати пенсії позивачу, судові витрати з відшкодування позивачу сплати судового збору покладаються саме на Пенсійний фонд України.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Пенсійного Фонду України щодо відмови у переказі ОСОБА_1 пенсії з підстав, викладених в листі Департаменту пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України від 23.10.2020 №2800-030103-8/36247.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві поновити виплату пенсії, призначеної громадянці України ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), починаючи з дня припинення її виплати в Україні, шляхом здійснення пенсійних виплат на розрахунковий рахунок громадянки України ОСОБА_1 відкритий у валюті євро за відповідними реквізитами: Реквізити банку (зазначено англійською мовою, друкованими літерами):
Bank details (filled in English language, in printed letters):
Назва банку (Bank Name) BRANCH INTERNATIONAL BUSINESS UNIT LIMASSOL 2 (0387) S.W.I.F.T.- код (S.W.I.F.T.- Code) BCYPCY2N
Адреса банку (Bank Address) MARKOU DRAKOU 66-68, MESA GEITONIA 4003, CYPRUS Номер особистого рахунку в банку (Number of the personal bank account)
НОМЕР_3
Банк-кореспондент (Correspondent Bank (if applicable) BC NATIONAL BANK OF GREECE SA S.W.I.F.T.- код Банку-кореспондента (S.W.I.F.T.-code of the Correspondent Bank) ETHNGRAA XXX.
4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Пенсійного фонду України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жукова Є.О.