19 травня 2025 року № 320/53758/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Діски А. Б., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Києві матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Некомерційної професійної організації "Асоціація приватних виконавців України" в особі Ради приватних виконавців України про визнання протиправним та скасування рішення в частині, визнати протиправним та нечинним порядку,
Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Некомерційної професійної організації "Асоціація приватних виконавців України" в особі Ради приватних виконавців України , в якому просить:
1. Визнати протиправним та скасувати пункт 4 рішення Ради приватних виконавців України № 71 від 28.06.2024 в частині затвердження «Порядку проведення перевірки діяльності приватного виконавця».
2. Визнати протиправним та нечинним Порядок проведення перевірки діяльності приватного виконавця, затвердженого рішенням Ради приватних виконавців України № 71 від 28.06.2024.
Ухвалою суду вказаний позов було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 13.02.2025 було задоволено клопотання позивача та звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору, відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено сторонам строк для подання відзиву, відповіді на відзиви та заперечення.
Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.
15.05.2025 від позивача до суду надійшла заява про відвід судді Дісці А. Б., яка мотивована тим, що головуючим суддею порушено строки розгляду даної справи, які визначені Кодексом адміністративного судочинства України. У позивача виникли сумніви в об'єктивності та неупередженості суду, що є підставою для відводу судді.
У період з 12.05.2025 по 16.05.2025 суддя перебувала у відпустці.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості заявленого позивачем відводу, суд зазначає наступне.
Підстави для відводу (самовідводу) судді передбачені статтею 36 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, в силу положень частин першої та другої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Крім того, до складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя (частина третя статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України).
Проаналізувавши викладені в заяві позивача про відвід судді доводи, суд дійшов висновку про відсутність визначених Кодексом адміністративного судочинства підстав для відводу судді у даній справі.
Згідно з частиною 1 статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.
Статтею 10 Загальної декларації з прав людини та частиною 1 статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права гарантовано право кожної особи на розгляд її справи компетентним незалежним та неупередженим судом у встановленому законом порядку. Незалежне суддівство є відповідальним за належну реалізацію цього права. Незалежність суддів передбачає, що судді повинні приймати безсторонні рішення згідно з власною оцінкою фактів і знанням права, без будь-якого втручання, прямого або непрямого, з будь-якого боку і з будь-яких причин.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює право на справедливий судовий розгляд. Кожна людина при визначенні її громадських прав та обов'язків або при висуненні проти неї будь-якого обвинувачення, має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного, про що зазначено у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Веттштайн проти Швейцарії".
Згідно частини 3 статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Частиною 4 статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-3, 5 частини першої статті 36, статті 37 цього Кодексу, звільняє заявника від обов'язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 у справі "Білуха проти України" зазначено, що "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного". Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими".
Відтак, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності такого судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 10.05.2018 в адміністративній справі № 800/592/17, 01.10.2018 в адміністративній справі № 9901/673/18 та 04.10.2018 (провадження № 11-429сап18).
Натомість, заявляючи відвід судді, позивач не надав доказів на підтвердження обставин, які б об'єктивно викликали обґрунтовані сумніви в неупередженості судді. Наведені позивачем обставини не свідчать про наявність підстав для відводу, передбачених у пункті 4 частини 1 статті 36 КАС України.
При цьому, посилання позивачки на справи № 320/27637/24 та № 320/9326/25 є необґрунтованим, оскільки у вказаних справах суддя Діска А. Б. не є головуючим суддею.
Також суд зазначає, що розгляд справи № 320/53758/24 ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження та відповідно до ч. 3 ст. 262 КАС України, підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться.
Суд наголошує, що головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Суддя вважає, що зазначення лише обставини тривалого розгляду адміністративної справи не дає підстав стверджувати про його упередженість щодо позивача, чи надання переваги відповідачу. Тривалий розгляд справ суддею зумовлений об'єктивними обставинами - значним навантаженням внаслідок ліквідації Окружного адміністративного суду міста Києва, що не може свідчити про упередженість чи зацікавленість судді під час розгляду справи.
Доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість судді в результаті розгляду даної справи або наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості суду при розгляді даної справи, з матеріалів справи та доводів заяви про відвід не вбачається.
З огляду на наведені норми процесуального права та викладені в заяві доводи, суд дійшов висновку про відсутність визначених процесуальним законом підстав для відводу судді Діски А. Б. у цій справі.
Відтак, з урахуванням приписів частини 4 статті 40 КАС України розгляд заяви про відвід слід здійснити суддею, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, який визначається у порядку, встановленому частиною 1 статті 31 КАС України.
Керуючись ст. ст. 36, 39, 40, 248, 256 КАС України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 від 15.05.2025 про відвід судді Дісці А. Б у справі № 320/53758/24 - визнати необґрунтованою.
Передати заяву ОСОБА_1 від 15.05.2025 про відвід судді у справі № 320/53758/24 на автоматизований розподіл для визначення судді, який вирішуватиме питання про заявлений відвід, в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, для розгляду заяви.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної скарги на рішення чи ухвалу суду, прийняту за наслідками розгляду справи.
Суддя Діска А.Б.