19 травня 2025 року Київ №320/38945/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач 1) та Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - відповідач 2).
Просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 06.06.2024 № 930040316279 щодо відмови позивачу в призначенні та виплаті пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 01.06.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити призначення та виплату ОСОБА_2 пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 10.04.2024.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач має право на призначення та виплату пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 01.06.2024, проте відповідачем 2 відмовлено в реалізації вказаного права шляхом прийняття рішення від 06.06.2024 № 930040316279.
Ухвалою суду від 21.08.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Від відповідачів до суду надійшли відзиви на позовну заяву, відповідно до яких просили суд у задоволенні позову відмовити за відсутності правових підстав для призначення та перерахунку пенсії позивача із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, оскільки пенсія за віком призначається не вперше.
Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України та наділена адміністративною процесуальною дієздатністю, що підтверджено паспортом серії НОМЕР_1 , перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та з 06.02.1999 їй призначена пенсія за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Після досягнення 60-річного віку позивач через веб-портал звернулася до відповідача 1 із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки.
Відповідачем 2 указана заява розглянута за принципом екстериторіальності, та відповідно до рішення від 06.06.2024 № 930040316279 відмовлено в проведенні перерахунку пенсії щодо переходу на інший вид пенсії, із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021, 2022, 2023 роки, за відсутності законодавчих підстав.
У цьому ж рішенні зазначено, що станом на дату звернення позивач отримує пенсію за віком відповідно до підпункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Цей вид пенсії є різновидом виду пенсії за віком - робота за Списком № 2 дає лише право на більш ранній вихід на пенсію.
При звернення за перерахунком заявник не зазначила, на який вид пенсії бажає перейти та не надала жодних документів, за якими можливо було б визначити вид пенсії, на який претендує (виписка з акта огляду МСЕК, тощо).
Уважаючи рішення відповідача 2 протиправним, позивач звернулася з позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив із такого.
Згідно з положеннями частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до Конституції України гарантування непрацездатним громадянам України права на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій передбачено Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII), Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV).
За нормами підпункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно; 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року; 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року; 51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року; 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року; 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року; 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року; 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року; 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року; 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року; 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.
За положеннями пункту 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зазначеним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Пунктом 16 розділу Закону № 1058-IV визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Згідно з положеннями статті Закону № 1058-IV, за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За положеннями Закону № 1788-ХІІ може бути призначена пенсія за вислугу років.
Отже, законодавством передбачено лише 4 види пенсій.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Статтею 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» установлено, що розмір пенсії за віком визначається залежно від середньомісячного заробітку та коефіцієнту страхового стажу, обчислених за нормами статей 24, 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно зі статтею 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 01.07.2000. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 01.01.2016, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01.07.2000 незалежно від перерв.
У відповідності до частини четвертої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія. Позивач користувався правом на перерахунок пенсії як працюючий пенсіонер.
Тобто, особи, які в питаннях пенсійного забезпечення мають пільгу, яка полягає у зниженні пенсійного віку, проте, вид пенсії, що їм призначається - це пенсія за віком, яка згідно наведених положень законодавства призначається, перераховується та виплачується у відповідності з положеннями Закону № 1058-IV.
Частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходиться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Аналіз зазначених норм законодавства свідчить, що переведенням з одного виду пенсії на інший є зміна виду пенсії, що визначені законодавством.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 336/372/16-а.
Таким чином, у випадку задоволення заяви позивача про переведення (призначення) пенсії за віком на загальних підставах, переведення з одного виду пенсії на інший не матиме місця, оскільки пенсія за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є різновидом пенсії за віком, що унеможливлює призначення позивачу пенсії за віком на загальних підставах повторно у зв'язку з досягненням пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Судом установлено та не заперечується учасниками справи, що пенсія позивачу призначена зі зниженням пенсійного віку відповідно до підпункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», шифр та вид пенсії 104 «Пенсія за віком», що підтверджено перерахунком пенсії згідно з розрахунком станом на 12.03.2024.
Отже, оскільки позивач вже отримує пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку, яка є різновидом пенсії за віком, та яка, як і пенсія за віком на загальних підставах, розраховується за нормами Закону № 1058-IV, підстави для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV та визначення її розміру з урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за останні три роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком, тобто за 2021-2023 роки, відсутні.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.03.2018 у справі № 336/368/16-а, від 03.04.2018 у справі № 753/8128/16-а, від 24.04.2018 у справі № 185/1391/17, від 14.05.2019 у справі № 337/851/17.
Частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що визначена частиною другою статті 40 цього Закону середня заробітна плата (дохід) для призначення пенсії, тобто за три календарні роки, що передують року звернення, застосовуються лише у випадку переведення з одного виду пенсії на інший або призначення пенсії вперше.
Як установлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачу призначено пенсію за віком відповідно підпункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З огляду на викладене, заява позивача стосувалася призначення того ж виду пенсії (пенсії за віком), що призначена їй у 1999 році, яка з 01.01.2004 розраховується відповідно до Закону № 1058-IV, а тому такий самий вид пенсії не може бути призначений повторно на підставі положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та, відповідно, не може бути застосований при обчисленні пенсії показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три останні роки.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.05.2020 у справі № 334/13/16-а.
Натомість, у спірних правовідносинах позивач звернулася із заявою про переведення з пенсії за віком (зі зниженням пенсійного віку) на пенсію за віком на загальних підставах.
Ураховуючи викладене, суд уважає, що оскільки позивач вже отримує пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка є різновидом пенсії за віком, підстави для призначення чи переведення позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, - відсутні.
Із урахуванням викладеного суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Скрипка І.М.