про продовження строку для усунення недоліків позовної заяви
19 травня 2025 року Київ № 320/896/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Скрипка І.М., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Мамаєва Д.Ю. 07.01.2025 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
У зв'язку з невідповідністю позовної заяви вимогам процесуального закону, керуючись статтею 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалою від 15.01.2025 позов залишив без руху з наданням позивачеві строку для усунення виявлених недоліків.
На виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху від позивача, зокрема серед іншого, надійшла уточнена позовна заява в новій редакції, та інші документи , зокрема: документ про сплату судового збору, копія паспорту, РНОКПП та пенсійного посвідчення позивача.
Відповідно до позовної заяви в новій редакції, позивач просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку та виплаті пенсії позивача;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок розміру пенсії за віком позивача та провести виплату такої пенсії згідно відомостей про заробітну плату з 02.10.1973 по 01.01.1983, з 01.01.1988 по 31.03.1997, починаючи з 21.06.2011 (дата призначення пенсії) з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати відповідача провести позивачу перерахунок та виплату доплати за понаднормовий стаж, розрахунок якого здійснити у відповідності до розміру 1 відсотку встановленої пенсії відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 21.06.2011 (дата виходу на пенсію), з урахуванням раніше виплачених сум.
Предметом спору є дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку та виплаті пенсії позивача.
У якості підстави позову позивач зазначив, що має право на перерахунок розміру пенсії за віком та проведення виплати такої пенсії згідно відомостей про заробітну плату з 02.10.1973 по 01.01.1983, з 01.01.1988 по 31.03.1997, починаючи з 21.06.2011 (дата призначення пенсії) з урахуванням раніше виплачених сум, а також на перерахунок та виплату доплати за понаднормовий стаж, розрахунок якого має бути здійснений у відповідності до розміру 1 відсотку встановленої пенсії відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 21.06.2011 (дата виходу на пенсію).
Установлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою (зареєстрована 19.11.2024) про здійснення перерахунку та виплати пенсії, про що листом від 03.12.2024 отримав відмову, з якої і вбачає порушення своїх прав та відлік шестимісячного строку звернення до суду.
Звертаючись 07.01.2025 до суду з позовом про визнання дій протиправними та зобов'язання відповідача вчинити певні дії, позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду, оскільки між датою, з якої слід здійснити спірний перерахунок (21.06.2011), зверненням до відповідача (19.11.2024) та в подальшому до суду (07.01.2025) пройшло тринадцять років і шість місяців.
У позовній заяві представник позивача посилається на те, що строк звернення до суду обраховується з дня отримання відмови відповідача від 03.12.2024 на заяву позивача про перерахунок пенсії, а також посилається на статтю 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Дослідивши позовну заяву на предмет дотримання строку звернення до суду, слід зазначити таке.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
У частині другій цієї статті зазначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).
Аналіз наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що законодавець передбачив, що в разі, якщо особа не знала про допущене порушення, але з певної дати повинна була про нього дізнатись, перебіг строку обчислюється саме з моменту, коли особа повинна була дізнатись про відповідне порушення її прав.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі й встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. При цьому позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Із матеріалів позову слідує, що позивач подав до відповідача заяву (зареєстрована відповідачем 19.11.2024), відповідь на яку отримав листом від 03.12.2024.
Із матеріалів позову вбачається, що про порушення своїх прав позивач дізнався з відповіді відповідача від 03.12.2024, у зв'язку із чим уважає, що строк звернення до суду про перерахунок пенсії, починаючи з 21.06.2011 ним не пропущений.
Із такими твердженнями суд не погоджується, з огляду на таке.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 № 340/1019/19).
У практиці Верховного Суду, а саме в постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19, сформовано такі висновки щодо застосування норм права у спірних правовідносинах, зокрема щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України у спорах цієї категорії.
Так, у згаданому рішенні зазначено таке. «…Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатись про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів…
Відтак, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що отримання позивачем листа відповідача від 08.11.2019 у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через 5 років після отримання пенсії за серпень 2014 року.».
Із урахуванням викладеного, судом не встановлено підстав для визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду з дня призначення пенсії - 21.06.2011, оскільки із цим позовом він звернувся до суду лише 07.01.2025.
Крім того, суд відхиляє повідомлені позивачем обставини, що адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком, оскільки у силу вимог статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
При цьому буквальний зміст цієї норми пенсійного законодавства імперативно визначає, що саме нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, а не строки звернення до суду.
Доказів того, що позивачеві була нарахована відповідачем сума пенсії, що охоплюється предметом спору, починаючи з 21.06.2011, та не виплачена з вини відповідача позивачу, матеріали справи не містять взагалі.
Згідно із частиною першою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Із позовної заяви судом не встановлено поважних причин пропуску строку звернення до суду.
Частиною другою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом, зокрема, з ініціативи суду.
Із урахуванням викладеного, суд, з метою забезпечення повного, об'єктивного та неупередженого підходу у вирішенні питання щодо можливості розгляду адміністративного позову судом, уважає за доцільне, згідно із частиною другою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, продовжити позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання через канцелярію суду:
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин його пропуску з наданням суду на їх підтвердження відповідних доказів, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цієї ухвали.
Керуючись статтями 121-123, 160, 161, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
продовжити ОСОБА_1 на десять днів строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії цієї ухвали.
Роз'яснити позивачу, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позов.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Скрипка І.М.