19 травня 2025 року № 320/11194/25
Київський окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Перепелиця А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Будпостач» до Рівненської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось приватне підприємство «Будпостач» з позовом до Рівненської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці від 14.02.2025 №UA204150/2025/000014/1 про коригування митної вартості товарів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що порушуючи норми діючого митного законодавства України відповідачем прийнято протиправне рішення про коригування митної вартості товарів, внаслідок чого скориговано заявлену позивачем за ціною контракту митну вартість імпортованого ним товару, що призвело до порушення його прав та законних інтересів, оскільки подані позивачем митному органу документи, відповідають встановленим законодавчим вимогам та підтверджують заявлені відомості про митну вартість товару, у той час, як визначення відповідачем митної вартості товару та коригування її в сторону збільшення за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.03.2025 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого позов не визнано та зазначено, що в наявних у митниці документах, які надавались декларантом на підтвердження заявленої митної вартості за основним методом, відсутні всі відомості щодо фактично сплаченої ціни товарів, та що підтверджують числові значення всіх обов'язкових складових митної вартості товарів, повноту їх додавання до ціни товару, тим самим декларантом заявлено митниці неповні відомості про митну вартість товарів та обраний метод її визначення. Декларантом не усунуто наявні обставини, які унеможливлюють визначення митної вартості за основним методом. Відтак, відомості, що містяться в наданих декларантом документах є необ'єктивними, не підтвердженими належним чином документально, чим порушено вимоги частини другої статті 52, частини двадцять першої статті 58 та частини другої статті 52 Митного кодексу України. За висновками відповідача, декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товарів та обраний метод її визначення. Обраний декларантом метод за ціною договору не відповідає умовам, визначеним в статті 58 глави 9 Митного кодексу України, а також наявні обставини, визначені частиною 2 статті 58 Митного кодексу України, у зв'язку з чим застосування методу за ціною договору неможливо.
Разом з тим, відповідачем подано до суду клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Вказане клопотання обґрунтоване тим, що адміністративна справа №320/11194/25 не відноситься до категорій справ, що підлягають до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Надаючи оцінку наведеній позиції відповідача щодо порядку розгляду справи, суд зазначає таке.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до частини першої статті 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Згідно з частиною четвертою статті 260 КАС України якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача протягом двох днів із дня її надходження до суду постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
З контексту наведеної статті Кодексу вбачається, що суд повинен перевірити обґрунтованість заперечень відповідача щодо необхідності розгляду справи в судовому засіданні за участі сторін.
Пунктом 20 частини першої статті 4 КАС України встановлено, що адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Частиною другою статті 12 КАС України визначено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Проаналізувавши зміст мотивів представника відповідача, наведених у клопотанні, суд дійшов висновку про їх недостатню обґрунтованість, оскільки останній не навів переконливих доводів з приводу того, чому розглядуваний спір неможливо буде вирішити у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
При цьому, жодне право учасника справи на висловлення своєї позиції не порушується, оскільки положення КАС України передбачають можливість викласти учасниками справи свою думку та надати відповідні докази шляхом надання відповіді на відзив, заперечень, відзиву, додаткових пояснень, доказів тощо.
Розглянувши та проаналізувавши наявні матеріали справи, враховуючи характер спірних правовідносин, предмет та підстави позову, склад учасників справи, суд не вбачає обґрунтованих підстав розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Приватне підприємство «Будпостач» (код ЄДРПОУ 24267110) зареєстроване в якості юридичної особи 07.03.1996, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань зроблено запис №1 067 120 0000 000680 від 27.09.2004.
Між приватним підприємством «Будпостач» (далі - покупець) та виробником товарів компанією BRAVERY SPORTS PRODUCTS (JІANGSU) CO.,LTD (Китай) (далі - продавець) 23.11.2023 було укладено прямий контракт №1716, відповідно до якого продавець виробляє та продає, а покупець приймає і оплачує товари сервірувальні серветки, килимки, скатертини, текстильні вироби. Найменування (перелік), кількість, ціна, умови та строки поставки вказуються у проформах-інвойсах та інвойсах, що є невід'ємною частиною контракту.
Сторони домовилися, що товари поставляються згідно з правилами Інкотермс 2020, що зазначаються в інвойсі.
Для організації перевезення товарів до України 24.02.2020 позивач уклав з ТОВ «Мерск Україна Лтд» (далі експедитор) договір транспортного експедирування №UA00072711. 6.
Для перевезення товарів до України 14.02.2022 позивач уклав з компанією Maersk A/S (Данія) (далі перевізник) договір №UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів.
09.08.2024 продавець надав позивачу прайс-лист щодо ціни на велосипеди на умовах поставки FOB порт LIANYUNGANG Китай правил Інкотермс 2020, комерційну пропозицію щодо ціни на товари в розмірі 87 235,00 доларів США на умовах поставки FOB порт LIANYUNGANG Китай правил Інкотермс 2020, а також проформу інвойс №UK-04 для оплати товарів за ціною 87 235,00 доларів США, на умовах передоплати, на умовах поставки FOB порт LIANYUNGANG Китай правил Інкотермс 2020.
15.10.2024 позивач на підставі контракту від 23.11.2023 №1716 перерахував продавцю за велосипеди платіжною інструкцією в іноземній валюті №321 грошові кошти в розмірі 10 882,00 доларів США.
22.11.2024 позивач на підставі контракту від 23.11.2023 №1716 перерахував за велосипеди продавцю платіжною інструкцією в іноземній валюті №367 грошові кошти в розмірі 43 528,00 доларів США. Загальна сума перерахованих коштів становить 54 410,00 доларів США.
28.11.2024 продавець надав позивачу комерційний інвойс №UK-04 за ціною 54 410,00 доларів США на умовах попередньої оплати, на умовах поставки FOB порт LIANYUNGANG Китай правил Інкотермс 2020, а також пакувальний лист до комерційного інвойсу.
29.11.2024 для вивезення товарів із Китаю до України митними органами Китаю була оформлена митна декларація №230120240014675639 за ціною 54 410,00 доларів США, що відповідає ціні, зазначеній у комерційному інвойсі та сумі перерахованих коштів.
02.12.2024 на товари, що вказані в комерційному інвойсі, був виписаний сертифікат походження №24C32080412/50006, що підтверджує країну походження товарів Китай.
06.12.2024 продавець передав товари перевізнику для доставки у порт Гданськ у Польщі та одержав, як підтвердження передачі товарів, коносамент №APU097010.
28.01.2025 для оплати позивачем наданих транспортних та експедиційних послуг експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписав рахунок фактуру №5653450070, а перевізник компанія Maersk A/S (Данія) виписав інвойс №5653450071.
04.02.2025 для підтвердження витрат на транспортування товарів експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписав позивачу довідку про транспортні витрати №21, згідно з якою вартість послуг транспортування товарів за межами території України складає 259 956,91 грн., а також 2882,49 доларів США.
Відповідно до накладної УМВС від 10.02.2025 №00994 товари залізничним транспортом були доставлені із порту Гданськ у Польщі до Рівненської митниці.
14.02.2025 позивач подав відповідачу митну декларацію №25UA204150000355U4 для митного оформлення товарів, у якій митну вартість визначив за основним методом за ціною договору (контракту), а у графі 22 декларації зазначив загальну суму за рахунком 54 410,00 доларів США.
Для підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації №25UA204150000355U4 декларант додав передбачені статтею 53 МК України документи, які вказані у графі 44 митної декларації, а саме:
- контракт від 23.11.2023 №1716, укладений між позивачем та компанією BRAVERY SPORTS PRODUCTS (JIANGSU) CO.,LTD (Китай);
- прайс-лист продавця від 09.08.2024 щодо ціни товарів на умовах поставки FOB порт LIANYUNGANG Китай правил Інкотермс 2020;
- комерційну пропозицію продавця від 09.08.2024 щодо ціни товарів на умовах поставки FOB порт LIANYUNGANG Китай правил Інкотермс 2020;
- комерційний інвойс від 28.11.2024 №UK-04 для відвантаження товарів за ціною 54 410,00 доларів США, на умовах поставки FOB порт LIANYUNGANG Китай правил Інкотермс 2020;
- платіжну інструкцію в іноземній валюті від 15.10.2024 №321 про оплату продавцю товарів грошових коштів у розмірі 10 882,00 доларів США;
- платіжну інструкцію в іноземній валюті від 22.11.2024 №367 про оплату продавцю товарів грошових коштів у розмірі 43 528,00 доларів США;
- митну декларацію Китаю від 29.11.2024 №230120240014675639 для вивезення товарів в Україну за ціною 54 410,00 доларів США;
- сертифікат походження товару від 02.12.2024 №243208А0412/50006; ?
- договір транспортного експедирування від 24.02.2020 №UA00072711 між позивачем та ТОВ «Мерск Україна ЛТД»;
- договір від 14.02.2022 №UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів між позивачем і компанією Maersk A/S (Данія);
- коносамент від 06.12.2024 №APU097010 про перевезення товарів водним транспортом до порту Гданськ у Польщі;
- рахунок-фактура експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» від 28.01.2025 №5653450070 для оплати позивачем експедиторських послуг при транспортуванні товарів;
- інвойс компанії перевізника Maersk A/S (Данія) від 28.01.2025 №5653450071 для оплати позивачем послуг з транспортування товарів;
- довідку експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 04.02.2025 №21, згідно з якою вартість послуг транспортування товарів за межами території України складає 259 956,91 грн., а також 2882,49 доларів США;
- залізничну накладну УМВС від 10.02.2025 №00994, згідно з якою товари з порту Гданськ у Польщі були доставлені до Рівненської митниці; ??
- технічні характеристики товарів від 14.02.2025; ??
- відомості з мережі Інтернет про ціну ідентичних товарів на ринках Китаю; ??
- виписку бухгалтерської документації позивача (видаткові накладні) від 10.06.2025;
- декларацію митної вартості.
14.02.2025 відповідач направив до декларанта електронне повідомлення №17956, у якому в якому зобов'язав декларанта надати додатково документи:
1) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; ???
2) виписку з бухгалтерської документації продавця; ???
3) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
3) ?переклад копії митної декларації країни відправлення; ???
5) транспортні (перевізні) документи за маршрутом Гданськ (Польща) - Славков (Польща);
6) пакувальний лист;
7) додаткові письмові угоди (Додатки) до Договору транспортного експедирування від 24.02.2020 №UA00072711.
14.02.2025 у відповідь на електронне повідомлення позивач повідомив відповідача, що всі наявні документи, що підтверджують митну вартість товару, були додані до митної декларації.
14.02.2025 Рівненська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA204150/2025/000014/1, яким визначила митну вартість імпортованих позивачем товарів за резервним методом на рівні 5,02 доларів США/кг. (інформаційне джерело: митні декларації від 11.04.2024 №24UA902080801381U8 та від 03.12.2024 №24UA500580004143U4).
14.02.2025 Рівненська митниця виписала картку відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні товарів №UA204150/2025/000040.
14.02.2025 з урахуванням визначеної відповідачем митної вартості позивач заявив товари за митною декларацією №25UA204150000364UO, по якій були надмірно сплачені митні платежі: мито на 161 603,28 грн., ПДВ на 355 527,21 грн., разом на суму 517 130,49 грн.
Не погоджуючись з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно пункту 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході; торгівлі за умов повної конкуренції.
Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який; можна визначити.
Правовідносини, пов'язані зі справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України (далі - МК України), Податковим кодексом України (далі - ПК України) та іншими законами України з питань оподаткування.
Згідно пункту 34-1 частини першої статті 4 МК України органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, митниці та митні пости.
Відповідно до положень статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною першою статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;
2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (частина друга статті 52 МК України).
У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (частина четверта статті 52 МК України).
У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей. (частини восьма, дев'ята статті 52 МК України).
Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
- декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
- якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
- ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
- якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини третьої статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною четвертою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:
- виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
- довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
- розрахунок ціни (калькуляцію).
Частинами першою - третьою статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодекс.
Відповідно до частини дванадцятої статті 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.
Згідно частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною сьомою статті 55 МК України визначено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Згідно частини восьмої вказаної статті МК України, протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
Відповідно до частини дев'ятої статті 55 МК України, у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.
Положення статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Частиною другою статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частини п'ята - восьома статті 58 МК України).
Згідно приписів пункту 6 Розділу ІІ вказаних Методичних рекомендацій, при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п'ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.
При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (пункт 7 Розділу ІІ Методичних рекомендацій).
Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція щодо витребування митницями додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості товару викладена Верховним Судом у постанові від 04.04.2018 по справі № 826/27058/15.
Суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України, а саме статтею 53, заборонено.
Водночас, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05.03.2019 у справі № 815/5791/17.
Разом з тим, в силу частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Частиною третьою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Статтею 55 Митного кодексу встановлено порядок коригування митної вартості товарів.
Відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (далі - Правила), встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.10.2020 у справі №820/3231/16, яка врахована судом при ухваленні цього рішення, обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Суд зауважує, що в електронному повідомленні від 14.02.2025 та в оскаржуваному рішенні відповідачем не наведено жодних обґрунтованих підстав для витребування додаткових документів, не наведено жодних доказів того, що надані позивачем документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як вбачається з вказаного електронного повідомлення митниці, при проведенні у відповідності до положень статті 54 МК України контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів заявлених до митного оформлення за митною декларацією 24UA204150003891U1 встановлено наступне:
- у графі 70 банківської платіжної інструкції від 15.10.2024 №321 та від 22.11.2024 №367 зазначено лише реквізити Контракту, без зазначення проформи - інвойсу або інвойсу, що стосується оцінюваної партії товару;
- у графі 24 накладної УМВС від 10.02.2024 №00994 зазначено специфікації до інвойсу (3шт), що до митного оформлення не надано;
- до митного оформлення надано копію митної декларації країни відправлення (Китай) від 29.11.2024 №230120240014675639 без перекладу, що унеможливлює перевірку відомостей зазначених у ній;
- згідно коносаменту від 06.12.2024 №APU097010 порт призначення Гданськ (Польща), згідно накладної УМВС від 10.02.2024 №00994 місце відправлення оцінюваних товарів Шебжешин (Польща). Таким чином до митного оформлення не надано транспортних (перевізних) документів за маршрутом Гданськ (Польща) - Шебжешин (Польща);
- у інвойсах від 28.01.2025 №5653450071, 5653450070 та довідці про транспортні витрати від 04.02.2025 №21 перелік наданих транспортних послуг не співпадає з відомостями, що зазначені у декларації митної вартості, а саме наявні розбіжності щодо вартості навантаження, залізничного перевезення;
- пунктом 4.2 Договору транспортного експедирування від 24.02.2020 №UA00072711 передбачено додаткові письмові угоди (Додатки) до Договору, що до митного оформлення не надані;
- пунктом 1.3 Контракту передбачено замовлення, що до митного оформлення не надано;
- пунктом 3.4 Контракту передбачено пакувальний лист, що до митного оформлення не надано.
Щодо не зазначення у графі 70 банківських платіжних інструкцій від 15.10.2024 №321 та від 22.11.2024 №367 проформи - інвойсу або інвойсу, що стосується оцінюваної партії товару, суд зазначає, що чинним законодавством не встановлено обов'язку здійснювати посилання на інвойс чи проформу в банківському платіжному документі. Сама по спобі відсутність у банківських документах посилання на інвойс чи проформу, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №520/10386/2020.
Разом з тим, слід врахувати, що Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 у справі №1140/3242/18 зазначив, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв'язку з цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості.
Відтак, суд вважає безпідставними висновки відповідача щодо не зазначення позивачем у графі 70 банківських платіжних інструкцій від 15.10.2024 №321 та від 22.11.2024 №367 проформи - інвойсу або інвойсу, що стосується оцінюваної партії товару.
Разом з тим, відповідачем вказано, що:
- у графі 24 накладної УМВС від 10.02.2024 №00994 зазначено специфікації до інвойсу (3шт), що до митного оформлення не надано;
- до митного оформлення надано копію митної декларації країни відправлення (Китай) від 29.11.2024 №230120240014675639 без перекладу, що унеможливлює перевірку відомостей зазначених у ній;
- пунктом 1.3 Контракту передбачено замовлення, що до митного оформлення не надано;
- пунктом 3.4 Контракту передбачено пакувальний лист, що до митного оформлення не надано.
Cуд звертає увагу, що пакувальний лист та митна декларація країни відправлення (Китай) не входять до переліку документів, визначених частиною другою статті 53 МК України, що підтверджують митну вартість товарів, а сам факт ненадання пакувального листа та митної декларації країни відправлення (Китай) жодним чином не свідчить про наявність підстав, визначених у частині третій статті 53 МК України, для витребування додаткових документів, а саме, що надані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Окрім того, пакувальний лист, як документ, в якому відображається вид товару, що знаходиться в товарному місці (контейнер, ящик, коробка тощо) не містить відомостей щодо вартості товару, а отже не може підтверджувати числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості.
Таким чином, ненадання до митного оформлення пакувального листа, неможливо визначити як розбіжність у поданих документах, яка стосується числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.
Аналогічна правова позиція викладену у постанові Верховного Суду від 23.10.2023 у справі №810/690/17.
Разом з тим, згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 04.11.2020 у справі №815/648/17, декларація країни відправлення не є документом, що підлягає обов'язковому поданню при митному оформленні товарів.
Так, Верховний Суд у постанові від 15.02.2024 у справі №815/5838/17 зазначив, що перелік основних документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведений у статті 53 Митного кодексу України і в ньому відсутній такий документ, як «експортна декларація країни відправлення». Такий документ може бути поданий для митного оформлення, але лише в якості додаткового, у тому випадку, якщо виникає необхідність в уточненні показників основних документів.
Таким чином, суд погоджується з позицією позивача, що твердження відповідача щодо неможливості перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості товар у зв'язку з ненаданням перекладу митної декларації країни відправлення, є такими, що не ґрунтуються на законодавстві та спростовується наданими позивачем документами.
Стосовно ненадання специфікації до інвойсу та замовлення, то такі документи не вказані у статті 53 МК України, як документи, що підтверджують митну вартість.
До того ж, самі по собі обставини ненадання таких документів жодним чином не свідчать про наявність обставин, визначених у частині третій статті 53 МК України, для витребування додаткових документів.
В електронному повідомленні від 14.02.2025 відповідач, як підстави для витребування додаткових документів та коригування митної вартості, зазначив: «Згідно коносаменту від 06.12.2024 №APU097010 порт призначення Гданськ (Польща), згідно накладної УМВС від 10.02.2024 №00994 місце відправлення оцінюваних товарів Шебжешин (Польща). Таким чином до митного оформлення не надано транспортних (перевізних) документів за маршрутом Гданськ (Польща) - Шебжешин (Польща)».
Як встановлено судом, відповідачу разом з митною декларацією, окрім інших транспортних документів, була надана довідка експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 04.02.2025 №21.
У вказаній довідці експедитор вказав вартість залізничного перевезення саме від порту Гданськ у Польщі до пункту пропуску Грубешів-Ізов на кордоні Польщі з Україною у розмірі 2400,00 доларів США.
Згідно з довідкою вартість послуг транспортування товарів за межами території України складає 259 956,91 грн., а також 2882,49 доларів США.
Суд вважає, що довідка експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 04.02.2025 №21 є достатнім документом для підтвердження вартості послуг транспортування товарів.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Указана позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 15.10.2024 у справі №520/6058/24.
В електронному повідомленні від 14.02.2025 відповідачем зазначено, що у інвойсах від 28.01.2025 №5653450071, 5653450070 та довідці про транспортні витрати від 04.02.2025 №21 перелік наданих транспортних послуг не співпадає з відомостями, що зазначені у декларації митної вартості, а саме наявні розбіжності щодо вартості навантаження, залізничного перевезення.
Суд зазначає, що у довідці експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 04.02.2024 №21 вказано вартість перевезення товарів, зокрема, у доларах США: ??
- оформлення документації у Гданську, Польща - 58,32 доларів США; ??
- операційні послуги терміналу у Гданську, Польща - 424,17 доларів США;
- залізничне перевезення Гданськ, Польща - пункт пропуску Грубешів - Ізов на кордоні Польща/Україна, яка становить 2400,00 доларів США.
Разом у доларах США за територією України - 2882,49 доларів США.
У графі 21 ДМВ (декларації митної вартості) зазначено «Витрати на навантаження, вивантаження та обробку» у розмірі 120 486,9290 грн., що згідно з графою «Г» ДМВ по курсу НБУ становить 2882,49 доларів США.
Отже, жодних розбіжностей не існує.
Разом з тим, підставою для прийняття оскаржуваного рішення стало те, що: «пунктом 4.2 Договору транспортного експедирування від 24.02.2020 №UA00072711 передбачено додаткові письмові угоди (Додатки) до Договору, що до митного оформлення не надано».
Суд з такими доводами не погоджується та вважає за необхідне зазначити, що Митний кодекс України не визначає вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказано, що таким доказом може бути лише договір про перевезення), а подані позивачем документи про транспортні витрати є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Указана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.11.2019 у справі №804/9754/15.
Виходячи з наведеного випливає висновок, що доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості та електронному повідомленні не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності що впливають на митну вартість, або ознаки підробки. Не надано доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. У відповідача були в наявності всі документи, які підтверджували митну вартість товару за ціною договору.
Згідно з відомостями у графі 33 оскаржуваного рішення відповідач визначив митну вартість за резервним методом на рівні - 5,02 дол США/кг. (джерело інформації: митні декларації від 11.04.2024 №24UA902080801381U8 та від 03.12.2024 №24UA500580004143U4).
Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, що зареєстровані в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195, визначено, що в разі здійснення коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів чи за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу до того ж зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 19.06.2018 у справі №826/6346/16, провадження №К/9901/36092/18, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 31.01.2018 у справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 у справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).
Згідно з правовою позицією, наведеною Верховним Судом у постанові від 23.10.2020 у справі № 820/3231/16, провадження № К/9901/45484/18, у рішенні про коригування заявленої митної вартості митний орган повинен навести обґрунтований математичний розрахунок ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею в оскаржуваному рішенні.
Такої ж правової позиції дотримується Верховний суд у постанові від 21.02.2020 у справі №813/1229/16, адміністративне провадження №К/9901/10823/18, в якій зазначено, що митниця, приймаючи спірні рішення про коригування митної вартості імпортованих позивачем товарів за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, не вказала, яким чином митна вартість товарів визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваних товарів та характеристик товарів, ціна яких взята за основу для коригування митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятих рішень.
Відповідач в оскаржуваному рішенні не навів обґрунтування числового значення визначеної митної вартості товарів та фактів, які вплинули на таке коригування, чим не виконав вимоги ст. 55 МК України. Крім цього, не вказав у спірному рішенні пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних товарів, умов поставки, комерційних умов чим не виконав вимоги Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. Також, не навів порівняння характеристик товарів, не вказав обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), тощо.
Отже, зазначення у графі 33 оскаржуваного рішення лише дати та номера митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень частини другої статті 55 МК України.
На підставі викладеного, суд вважає що зауваження відповідача, зазначені в спірному рішенні, є необґрунтованими та такими, що жодним чином не впливають на неможливість підтвердження задекларованої позивачем митної вартості товару. У відповідача були відсутні достатні та обґрунтовані докази для коригування митної вартості за митним оформленням позивача.
Ураховуючи вищевикладене суд висновує, що відповідачем безпідставно завищено митну вартість задекларованого позивачем товару, оскільки надані позивачем документи на підтвердження заявленої ним митної вартості задекларованого товару за ціною контракту, є належними, стосуються контракту, дають можливість ідентифікувати задекларований товар, визначити його характеристики та властивості, і на підставі цих документів, які не містять неточностей та розбіжностей, можливо визначити митну вартість задекларованого товару за ціною контракту.
За визначенням частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Достатніми, у розумінні частини першої статті 76 КАС України, є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
За змістом частини другої вищезазначеної правової норми процесуального закону, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Разом з тим частина перша статті 77 КАС України покладає на кожну сторону обов'язок довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відтак, беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Позивач сплатив судовий збір в сумі 7756,96 грн, тому ці витрати, враховуючи задоволення позову, слід присудити на користь позивача.
На підставі вище викладеного, керуючись ст.2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 252, 255 КАС України, суд, -
Адміністративний позов приватного підприємства «Будпостач» до Рівненської митниці про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці від 14.02.2025 №UA204150/2025/000014/1 про коригування митної вартості товарів.
Стягнути на користь приватного підприємства «Будпостач» (адреса: 02099, місто Київ, вулиця Бориспільська, будинок 9-Е, кімната 314, код ЄДРПОУ 24267110) судовий збір в сумі 7756,96 грн (сім тисяч сімсот п'ятдесят шість гривень дев'яносто шість копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці (адреса: 33028, місто Рівне, вулиця Соборна, 104, код ЄДРПОУ 43958370).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Перепелиця А.М.