ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"19" травня 2025 р. справа № 300/1591/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Могили А.Б. розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід судді Івано-Франківського окружного адміністративного суду Кафарського В.В., в адміністративній справі № 300/1591/25 за позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги, ОСОБА_2 про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання до вчинення певних дій,-
У провадженні Івано-Франківського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа №300/1591/25 за позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги, ОСОБА_2 про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання до вчинення певних дій.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження. Згідно з ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.03.2025 розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження.
ОСОБА_1 15.05.2025 подав заяву про відвід судді Кафарського В.В., мотивуючи її тим, що втратив до нього довіру, а також упередженістю судді. Так, зазначив, що суддя 1) порушив право позивача на ознайомлення з матеріалами справи; 2) не забезпечив можливість прослухати аудіо- та відеозапис судових засідань по справі та диск, наявний у матеріалах справи; 3) не застосував до відповідача заходи реагування відповідно до статті 382 КАС України (про що прохав позивач) за невиконання ухвали суду від 14.03.2025 про витребування доказів; 4) відмовився накладати штраф на відповідачів за порушення ними процесуальних обов'язків, встановлених статтею 44 КАС України; 5) не розглянув клопотання позивача про витребування доказів у порядку ст. 80 КАС України; 6) погрожував застосуванням санкцій.
Відповідно до ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.05.2025 суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу, у зв'язку з чим адміністративну справу № 300/1591/25 передано для вирішення питання про відвід, судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу і визначається в порядку, встановленому частиною 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.05.2025, для розгляду заяви про відвід визначено суддю Могилу А.Б.
Разом з тим, 16.05.2025, після передачі справи для вирішення питання про відвід, ОСОБА_1 подав заяву про відкликання заяви про відвід судді від 15.05.2025 (а.с.221).
Відповідно до частини 8 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження.
За змістом частин 11, 12 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Вирішуючи питання про обґрунтованість заяви про відвід, суд виходить з такого.
Підстави для відводу (самовідводу) судді передбачені статтею 36 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частин першої-четвертої якої суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Згідно з частиною третьою статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
У цьому випадку, є цілком очевидним, що для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, існує необхідність довести стороною наявність відповідних суб'єктивних та об'єктивних критеріїв.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЕСПЛ) існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, урахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом установлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
Особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного.
При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими, іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (рішення ЄСПЛ від 10 грудня 2009 року в справі «Мироненко і Мартенко проти України», заява №4785/02 та рішення ЄСПЛ від 09 січня 2013 року в справі «Олександр Волков проти України», заява №21722/11).
При об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду.
Разом з цим, суб'єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Проаналізувавши аргументи, якими заявник обґрунтовує заявлений відвід судді Кафарському В.В., вважаю, що доводи позивача про його необ'єктивність та/або упередженість є безпідставними, адже в заяві не наведено, а судом не встановлено фактів прояву вказаним суддею прямої чи опосередкованої заінтересованості в результаті розгляду цієї справи. Не встановлено й інших підстав, передбачених статтями 36, 37 Кодексу адміністративного судочинства України, які б унеможливлювали участь у розгляді цієї справи судді Кафарського В.В. та викликали б необхідність у його відводі.
Суд наголошує, що не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами.
При цьому, слід зазначити, що частиною 4 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
З урахуванням зазначеного, враховуючи також заяву ОСОБА_1 про відкликання заяви про відвід судді, заява про відвід судді Кафарського В.В. задоволенню не підлягає.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 36, 39, 40, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 від 15.05.2025 про відвід судді Кафарського В.В. у справі № 300/1591/25 за позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги, ОСОБА_2 про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання до вчинення певних дій - відмовити.
Ухвала, окремо від рішення суду, не оскаржується та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення чи ухвалу суду, прийняту за наслідками розгляду справи.
Суддя /підпис/ Могила А.Б.