ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"19" травня 2025 р. справа № 300/1808/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Могили А.Б., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Матсервіс Трейд", в інтересах якого діє адвокат Чобанюк Максим Михайлович, до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "Матсервіс Трейд", в інтересах якого діє адвокат Чобанюк Максим Михайлович, звернулося в суд із позовною заявою до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 19.12.2024 №UA206000/2024/000163/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206080/2024/000155.
Позовні вимоги мотивовано тим, що для здійснення митного оформлення придбаного позивачем на аукціоні транспортного засобу марки Hyundai, модель IX35, календарний рік виготовлення 2010, було подано митну декларацію, в якій митна вартість визначена за першим, основним методом, та у передбаченому законом порядку подано митниці необхідні документи. Однак митним органом 19.12.2024 прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA206000/2024/000163/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206080/2024/000155. Вказані рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки на підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару та обраного методу його визначення було подано усі необхідні документи, які посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.03.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав. Вказав, що під час митного оформлення автомобіля спрацювали ризики щодо можливого заниження митної вартості товарів. Окрім того, надані позивачем документи містили розбіжності, зокрема у поданому рахунку-фактурі №20244213 від 28.11.2024 вартість транспортного засобу вказана 59500 чеш.крон, а в експортній декларації країни відправлення №25CZ61000008R172B7 від 24.02.2025 вартість вказана 570000 чеш.крон. Крім того, у митного органу наявна інформація, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшою, ніж заявлена митна вартість декларантом. З урахуванням цього, митним органом здійснено донарахування митних платежів в розмірі 14832,27 грн. З огляду на викладене вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають. Щодо заявленого розміру витрат на правову допомогу, вказав що їх розмір є завищеним з урахуванням незначної складності спору, а також факту подання представником позивача аналогічних позовів (а.с.78-84).
Суд, дослідивши письмові докази, письмові пояснення викладені у заявах по суті справи, зазначає наступне.
Згідно з положеннями частини другої статті 1 Митного кодексу України відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Відповідно до пункту 24 частини першої статті 4 Митного кодексу України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Як встановлено частиною першою статті 318 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.
За приписами частини першої статті 51, частини першої статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Судом встановлено, що ТОВ "Матсервіс Трейд" за результатами аукціону, на підставі інвойсу від 28.11.2024 №20244213 придбав у VeaCom s.r.o. транспортний засіб Hyundai, модель IX 35, VIN - НОМЕР_1 , календарний рік випуску 2010, вартістю 59500 CZK(чеська крона) (а.с.33-40,42).
Оплата за вказаний автомобіль проведена згідно з платіжною інструкцією від 02.12.2024 №144(а.с.40).
З метою митного оформлення транспортного засобу, ввезеного в Україну на підставі вказаного вище рахунку-фактури, 18.12.2024 позивачем подано до митного органу електронну митну декларацію №24UA206080008157U3.
Декларантом визначена митна вартість товару за основним методом ціною контракту у розмірі 59500 CZK, як складову митної вартості декларантом вказано також транспортні витрати в розмірі 200 євро (а.с.30, 41).
На підтвердження обґрунтованості заявленої в МД №24UA206080008157U3 митної вартості товару та обраного методу її визначення, одночасно з митною декларацією декларантом було подано наступний перелік документів:
-рахунок-фактуру (інвойс) №20244213 від 28.11.2024;
-декларацію про походження товару №20244213 від 28.11.2024;
-свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 09.12.2024;
-банківський платіжний документ №144 від 02.12.2024;
-документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 18.12.2024;
-інший документ, що використовується у міжнародній практиці замість договору (контракту) від 28.11.2024;
-інші некласифікуючі документи з аукціону, в тому числі фото автомобіля від 18.12.2024 (а.с.33-65,91-110).
Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідачем розпочато митну консультацію з декларантом та запропоновано надати необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару (а.с.111).
На письмову вимогу митного органу надати додаткові документи, декларантом направлено копії позитивних судових рішень (по попередніх аналогічних оформленнях) на користь позивача ТОВ "Матсервіс Трейд" із повідомленням в якому декларант просив підтвердити митну вартість або винести рішення раніше 10-денного терміну (а.с.113).
Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митним органом, за результатами аналізу поданої декларантом позивача до митного оформлення митної декларації №24UA20608008157U3 та долучених документів, 19.12.2024 прийнято рішення №UA206000/2024/000163/2 про коригування митної вартості товарів, якою визначено митну вартість товару за резервним методом у розмірі 91019 CZK (замість 64513,05 CZK, що була заявлена декларантом) (а.с.31,114).
Як з'ясовано судом та вбачається з матеріалів справи, прийняття відповідачем оскаржуваного рішення мотивовано невідповідністю обраного декларантом методу визначення митної вартості. Так, у рішенні про коригування митної вартості №UA206000/2024/000163/2 митний орган вказав, що відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. При цьому митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант який заявляє митну вартість товару зобов'язаний подавати достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих декларантом документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. Декларантом не було надано: - бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару: -транспортні документи, що містять відомості про вартість транспортних витрат (калькуляція транспортних витрат); - якщо здійснювалося страхування,- страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (подаються на умовах поставки- FCA);- висновок про вартісні характеристики товарів, підготовлений спец. експертними організаціями та інші наявні документи, передбачені ст.53 МКУ. Надані декларантом документи на підтвердження заявленої митної вартості містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, а саме: Експортна декларація країни відправлення № 24C261000002BRA50 та цінова інформація в фактурі № 20244213, платіжному документі № 144 містять різні відомості щодо сплаченої ціни. Таким чином, митницею не встановлено та не підтверджено додатковими документами належних відомостей в документах, що підтверджують всі складові митної вартості. Відповідно до вимог ч. 6 ст. 54 МКУ, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД від 18.06.2024 № 24UA100380323720U3, за якою здійснено митне оформлення подібного (аналогічного) автомобіля «Автомобіль легковий що був використанні - 1шт:- марка HYUNDAI;- модель IX35; -ідентифікаційний номер:U5YZU81BCBL057019;- номер двигуна - не визначений;- двигун - бензин/газ;- клас екологічної норми - не нижчерівня EURO 2; - робочій об'єм циліндрів - 1998куб.см;- потужність - 120кВт;- кузов - універсал;- категорія М1;- календарний рік виготовлення - 2010;- модельний рік виготовлення - 2010;- кількість місць (включаючи водія) - 5;- маса в робочому стані - 1525кг; - фактична маса транспортного засобу - 2030кг; Торгівельна марка: HYUNDAІ» за митною вартістю-3800 дол. США. Визначена митна вартість - 91019 чеш. крон. Декларанту роз'яснено, що згідно з п. 3 ст.52 МКУ він має право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу Держмитслужби про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом Держмитслужби; у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу Держмитслужби про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х МКУ в розмірі, визначеному митним органом відповідно до ч.7 ст. 55 МКУ. Роз'яснено право на оскарження рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 МКУ або до суду.
Цього ж дня, відповідач прийняв картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів некомерційного призначення №UA206080/2024/000155 (а.с.32, 116).
Позивач вважаючи рішення Івано-Франківської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів та карту відмови протиправними, звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.
Спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості товару та надання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої його митної вартості.
Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
З наведеного вбачається, що митний орган, лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
При цьому, в розумінні наведених статей Митного кодексу України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у частині 2 статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як зазначено судом вище, відповідач, серед іншого, зазначив про ненадання декларантом платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару. З цього приводу суд зазначає наступне.
Пункт 4 частини 2 статті 53 Митного кодексу України зобов'язує декларанта надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено.
Тобто зазначаючи про відсутність платіжних документів та виставляючи вимогу надання таких, відповідач не взяв до уваги платіжну інструкцію від 02.12.2024 №144, де чітко вбачаються реквізити (дата та номер) відповідного рахунку- фактури №20244213 від 28.11.2024 (а.с.40, внизу, праворуч), що відповідно спростовує позицію відповідача щодо неможливості віднесення поданого платіжного документа до операції з придбання автомобіля марки "Hyundai", модель IX35.
До того ж, відповідачем не надано жодного доказу, який би спростував зміст такої платіжної інструкції та інших відомостей про отримання від компетентних органів Чехії інформації про не відчуження позивачу автомобіля продавцем чи несплати зазначеної суми коштів (59500 CZK) за вказаний автомобіль.
Суд зазначає, що митний орган повинен перевіряти і брати до уваги лише ті обставини, що стосуються предмета доказування. У процедурі контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються.
Обставини здійснення платежу можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) покупцем умов зовнішньоекономічного договору. Разом з цим, вони не повинні сприйматися як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноту документів, доданих до митної декларації.
Що стосується вимоги надати транспортні документи, що містять відомості про вартість транспортних витрат (калькуляція транспортних витрат).
Згідно з ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), зокрема: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
На підтвердження транспортних витрат було надано інформацію від 18.12.2024 в якій вказано, що вартість транспортного перевезення вантажу з Krnov до кордону України складає 200 євро (а.с.41).
На думку суду, дана інформація є належним документом для підтвердження витрат на транспортування, а неподання декларантом інших транспортних документів може бути підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише у тому разі, коли орган доходів і зборів доведе, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість товарів. Факт перетину кордону відсутній, то ж цього приводу посилання відповідача у відзиві також безпідставні.
Що стосується вимоги митного органу про надання доказів щодо страхування транспортного засобу, то судом з'ясовано, що декларантом було заявлено, що страхування автомобіля ним не проводилося, що підтверджується Інформацією транспортних витрат від 18.12.2024 (а.с. 41).
До того ж, з поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на страхування, а тому такі витрати не є складовими митної вартості та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.
За таких обставин, враховуючи положення ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, який також не встановлює обов'язку страхувати товар, підстави для висновку про ненадання позивачем всієї інформації щодо складових вартості товару, а в даному випадку страхових витрат, відсутні.
Щодо відсутності висновку про вартісні характеристики товарів, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, суд зазначає, що висновок з оцінки транспортного засобу є лише додатковим документом, який надається декларантом на письмову вимогу митного органу і не належить до переліку документів, передбачених ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.
Відповідач не вказав, яким чином висновок експерта про оцінку надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є рахунок-фактура (інвойс).
Що стосується посилання відповідача на розбіжності зазначеної в рахунку-фактурі та експортній декларації країни відправлення ціни ввезеного транспортного засобу.
Надана позивачем митна декларація країни експорту № 24CZ61000002BRA5А0 від 16.12.2024, підтверджує факт проходження товару митного оформлення в країні відправлення, факт перевезення імпортованого товару по території Чехії до України, але не може слугувати підтвердженням ціни у країні експорту. Вказана розбіжність не свідчить про удаваність правочину чи спростовує факт купівлі зазначеного транспортного засобу.
Так, у розумінні ст.53 Митного кодексу України, декларація країни відправлення є допоміжним, а не обов'язковим документом, що подається декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. При цьому, експортна декларація складається продавцем товару за правилами та нормами країни відправлення та перевіряється (реєструється) відповідними державними/уповноваженими органами країни відправлення; декларант не має повноважень щодо внесення будь-яких відомостей до вказаного документу. Разом з тим, всі необхідні відомості, такі як найменування відправника та отримувача, умови поставки та інші, зазначені у наданій декларації країни відправлення.
Стосовно застосованого у оскаржуваному рішенні №UA206000/2024/000163/2 від 19.12.2024 резервного методу для визначення митної вартості товару, слід зазначити наступне.
Згідно з Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Судом встановлено, що джерелом інформації для коригування митної вартості товару відповідачем слугувала МД від 18.06.2024 № 24UA100380323720U3, за якою здійснено митне оформлення подібного (аналогічного) автомобіля «Автомобіль легковий що був використанні - 1 шт: - марка HYUNDAI; - модель IX35; -індетифікаційний номер:U5YZU81BCBL057019;- номер двигуна - не визначений;- двигун - бензин/газ;- клас екологічної норми - не нижчерівня EURO 2; - робочій об'єм циліндрів - 1998куб.см;- потужність - 120кВт;- кузов - універсал;- категорія М1;- календарний рік виготовлення - 2010;- модельний рік виготовлення - 2010;- кількість місць (включаючи водія) - 5;- маса в робочому стані - 1525кг; - фактична маса транспортного засобу - 2030кг; Торгівельна марка: HYUNDAІ» за митною вартістю-3800 дол. США. Визначена митна вартість - 91019 чеш. крон.
Однак, суд зазначає, що відповідачем не доведено, що взятий за основу визначення митної вартості транспортний засіб був ідентичний, в тому числі по його комплектності та технічному стану тому, що ввозився позивачем.
В свою чергу, ціна транспортного засобу залежить від багатьох факторів, а оціночна вартість різних транспортних засобів навіть в межах однієї категорії та марки може суттєво відрізнятися в залежності від інших характеристик та їх технічного стану.
Судом зі змісту спірного рішення з'ясовано, що відповідач скоригував митну вартість із урахуванням вартості вищевказаного транспортного засобу, врахувавши аналогічність марки, моделі, року виробництва, комплектності. Однак, спірне рішення не містить порівняння індивідуальних ознак оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, зокрема: загальний технічний стан, ознаки вжитку, ступінь зносу, покази одоментра тощо. В цілому не відомо за яким методом в результаті здійснено митне оформлення цього транспортного засобу, чи мало місце коригування, які документи подавалися під час розмитнення, митним органом не враховано різницю технічного стану транспортних засобів.
Крім того суд звертає увагу, що можливість поставки товару іншим покупцям за меншою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв'язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. Наявність у відповідача інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визначенні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Дійсно, статтею VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю, на котру посилається відповідач, визначено, що оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару, і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Імпортований позивачем транспортний засіб, як і будь-який інший має свої особливості в частині комплектації, пробігу, амортизації в ході експлуатації, поломок та пошкоджень. Разом з тим, хоч митний орган і зазначає, що ним визначена вартість залежно від комплектації та технічного стану, водночас спірні рішення не містять порівняльних характеристик технічного стану транспортних засобів. Відповідачем не враховано індивідуальні особливості придбаного позивачем транспортного засобу, що мають суттєвий вплив на його ринкову вартість.
До того ж рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС, оскільки в цій системі відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Суд вважає, що коригування митної вартості є способом мінімізації шкоди державі від невірного декларування товарів, що ввозяться на територію України, однак таке корегування, як і будь-яке інше рішення суб'єкта владних повноважень, має відповідати критеріям законності, які наведені у частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, чого відповідачем при прийнятті оскаржуваних рішень не дотримано.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) і єдиною підставою його незастосування є, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Обсяг та зміст документів, наданих декларантом свідчить про нічим необмежену можливість митного органу ідентифікувати платіж з товаром, пред'явленим до митного оформлення. Отже сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), подана декларантом, була підтверджена.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, разом з тим використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин придбання транспортного засобу, або що видані позивачу документи є фіктивними чи недійсними.
За таких обставин, суд приходить до висновку щодо наявності правових підстав для визнання протиправним та скасування спірного рішення Івано-Франківської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів.
Зважаючи на протиправність прийнятного рішення про коригування митної вартості товарів, наявні підстави для скасування і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, як рішення похідного характеру.
Отже, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Матсервіс Трейд" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Матсервіс Трейд" підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в сумі 6056 грн.
З приводу стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 5000 грн. суд зазначає, що частиною 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з пунктом 1 частини 3 зазначеної статті Кодексу для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134 Кодексу).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу).
Згідно з ч.9 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При визначенні суми відшкодування слід враховувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У відзиві на позовну заяву відповідач вказав на не співмірність заявлених витрат на правничу допомогу.
На підтвердження надання правової допомоги та понесення позивачем витрат у розмірі 5 000 грн. надано копії: ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АТ №1095594 від 12.03.2025, договору про надання правової (правничої) допомоги №18 від 03.03.2025, у якому зазначено, що розмір гонорару за надання правничої допомоги встановлюється в розмірі 5000 грн., акту виконаних робіт №1 до договору про надання правничої допомоги №18 від 03.03.2025, платіжна інструкція №955 від 05.03.2025 (а.с.11, 66-69).
Однак, визначаючи співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, беручи до уваги заперечення відповідача, суд враховує, що дана справа є справою, яка не потребує значного часу на опрацювання нормативно-правових актів; справа містить незначний обсяг обставин, які відносяться до предмета доказування; розгляд справи відбувався у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд також бере до уваги наявність судової практики по цій категорії справ, а також враховує розмір витрат на правничу допомогу по інших аналогічних справах.
Враховуючи зміст виконаних робіт (наданих послуг), предмет даного позову, принцип співмірності наданих послуг та складність справи, суд вважає, що заявлені витрати на надання професійної правничої допомоги в розмірі 5000 грн. є завищеними і розмір таких витрат слід визначити в сумі 2000 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення Івано-Франківської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA206000/2024/000163/2 від 19.12.2024 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206080/2024/000155 від 19.12.2024.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43971364, вул.Чорновола,159, м.Івано-Франківськ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Матсервіс Трейд" (код ЄДРПОУ 43140876, вул.Залізнична, буд.3, с.Матеївці, Коломийський район, Івано-Франківська область) сплачений судовий збір в розмірі 6056 (шість тисяч п'ятдесят шість)грн. та понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі)грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя /підпис/ Могила А.Б.