16 травня 2025 року Справа № 640/37608/21 ЗП/280/464/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення.
Позивач вважає податкове повідомлення-рішення від 15.04.2021 року №0290630707 на суму 40800,00 гривень протиправними та такими, що підлягає скасуванню, оскільки в діях позивача відсутні порушення законодавства України, яке є обов'язковими до виконання при здійсненні роздрібної торгівлі алкогольними напоями, а саме рішення прийнято із порушенням чинних процесуальних норм.
Відповідачем подано відзив на адміністративний позов в якому зазначає, що під час прийняття оскаржуваних рішень діяв у межах повноважень, у порядку та в спосіб встановлений Конституцією та законами України, а відтак відсутні підстави для скасування таких рішень та задоволення позовних вимог.
Ухвалою суду від 22.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлено строк для подання заяв по суті.
Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України Про внесення зміни до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду щодо забезпечення розгляду адміністративних справ, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена ч. 1 ст. 27, ч. 3 ст. 276, ст. ст. 289-1, 289-4 КАС України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.
10.03.2025 матеріали адміністративної справи надійшли до Запорізького окружного адміністративного суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2025 зазначену справу передано на розгляд головуючому судді Конишевій О.В.
Ухвалою суду від 17.03.2025 прийнято до провадження справу № 640/37608/21 (провадження ЗП/280/464/25) та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Частиною п'ятою статті 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін; з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується вимоги, дослідивши докази, суд встановив наступне.
Відповідно до пп.80.2.2 п.80.2 ст. 80 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ (зі змінами га доповненнями) (далі ПКУ), на підставі наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 15.03.2021 №2022-п «Про проведення фактичних перевірок» та направлень від 17.03.2021 №4804/26-15-07-07-01, №4713/26-15-07-07-01, від 17.03.2021 №4805/26-15-07-06-03 проведено фактичну перевірку павільйону ФОП ОСОБА_1 , якою встановлено порушення:
ст.11, ст. 15, ст. 15-3 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» зі змінами та доповненнями (далі - Закон №481), в частині реалізації алкогольних напоїв в заборонений час їх реалізації, реалізації алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка та реалізації алкогольних напоїв без наявності відповідної ліцензії на право роздрібної торгівлі;
п. 1, п.2, п.11 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" зі змінами і доповненнями (далі - Закон №265), а саме: не використання РРО при проведенні розрахунків та проведення розрахункових операції через РРО без використання режиму програмування по найменуванню товару;
ч. 1 ст. 21, ч. 1, ч. 3 ст. 24 КЗпП України із змінами та доповненнями, в частині допуску до роботи продавця ОСОБА_2 без оформлення трудових відносин відповідно діючого законодавства України.
За результатом проведеної перевірки складено акт фактичної перевірки від 26.03.2021 (бланк №000535) реєстраційний №0651/26/15/07/2964309617.
Не погоджуючись з висновками викладеними в акті фактичної перевірки від 26.03.2021 (бланк №000535) реєстраційний №0651/26/15/07/2964309617, позивачем подано заперечення на акт фактичної перевірки листом від 01.04.2021 №01.04/1 (вх. ГУ ДПС у м. Києві від 02.04.2021 №41142/6).
ГУ ДПС у м. Києві листом від 05.04.2021 №36635/6/26-15-07-07-01-13 повідомлено позивача що, з урахуванням Закону України від 17.03.2020 № 533-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникнення і поширення короновірусної хвороби (COVID-19)» розгляд заперечення на акт фактичної перевірки від 26.03.2021 (бланк №000535) реєстраційний №0651/26/15/07/2964309617 відбудеться в оnlinе-режимі (з використанням відео-зв'язку «Skype»: DPS_ Audit).
Розгляд заперечення на акт фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 відбувся о 11 год. 30 хв. 13.04.2021 року в приміщенні ГУ ДПС у м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Смілянська, буд. 6. ФОН ОСОБА_3 на зв'язок в оnlinе -режимі (з використанням відео-зв'язку «Skype»: DPS_ Audit) не виходив.
Рішенням ГУ ДПС у м. Києві від 14.04.2021 висновки Акта перевірки від 26.03.2021 (бланк №000535) реєстраційний №0651/26/15/07/2964309617 залишені без змін, а заперечення -без задоволення.
На підставі Акта перевірки ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення - рішення від 15.04.2021 №0290630707, яким до позивача на підставі п.54.3.3, п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України та згідно статті 17 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» застосована штрафна (фінансова) санкція у розмірі 40800,00 грн.
Вважаючи прийняте відповідачем податкове повідомлення - рішення протиправним позивач звернувся до суду із позовом про його скасування.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ч.1, 2 ст.17 ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» за №481/95-BP від 19.12.1995 (надалі - Закон №481/95-BP) встановлено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
До суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі ... виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; чи тютюнових виробів або з підробленими марками акцизного податку, - 200% вартості товару, але не менше 17 000 грн.
За правилами ч.4 ст.11 Закону №481/95-BP, алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.
У відповідності до пп.14.1.107 п.14.1 ст.14 ПК України, марка акцизного податку - це спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.
Виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів врегульовано положеннями ст.226 ПК України.
За змістом цієї статті, у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов'язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару. Наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів.
Маркуванню підлягають усі алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5% об'ємних одиниць. Маркування вироблених в Україні алкогольних напоїв із вмістом спирту етилового до 8,5% об'ємних одиниць не здійснюється.
Виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюються відповідно до положення, затвердженого КМУ.
Маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється марками акцизного податку, зразки яких затверджуються КМУ.
На виконання вимог ст.226 ПК України постановою КМУ за №1251 від 27.12.2010 затверджено Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів (надалі - Положення).
У відповідності до п.21-22 Положення №1251, для прикріплення марок використовується клей (дисперсійний, дескрин тощо), який не дає змоги зняти їх з виробів без пошкодження і змивається у разі потреби в митті пляшок для повторного їх використання.
Отже, усі алкогольні напої маркуються марками акцизного податку у такий спосіб, щоб під час відкупорювання (розкривання) марки акцизного податку розривались (пошкоджувались).
За правилами п.226.11 ст.226 ПК України, ввезення на митну територію України, зберігання, транспортування, прийняття на комісію з метою продажу та продаж на митній території України не маркованих в установленому порядку алкогольних напоїв та тютюнових виробів забороняються.
Згідно з п.228.9 ст.228 ПК України, відповідальність за недодержання порядку маркування, продажу алкогольних напоїв і тютюнових виробів, несплату чи несвоєчасну сплату податку несуть виробники (замовники), імпортери, продавці таких товарів та їх посадові особи відповідно до закону.
Аналізуючи вищевказане, суд зазначає, що зберігання та реалізація алкогольних напоїв за наявності марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці або на іншій тарі розповсюджується на невідкорковані пляшки/упаковки, а технологія маркування алкогольних напоїв марками акцизного податку передбачає розривання марки акцизного податку під час відкупорювання (розкривання) товару. Застереження щодо обов'язку у суб'єкта господарювання зберігати непошкодженими марки алкогольних виробів, що реалізується на розлив, чинне законодавство не містить.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач на час фактичної перевірки мав діючу Ліцензію № 26510312202000585 від 05.11.2020 року на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями (пивом) за місцем торгівлі: м. Київ, вул. Декабристів, буд. 2 А (павільйон №82).
Згідно до ст.1 Закону України №481/95-ВР, роздрібна торгівля діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.
Як вбачається із матеріалів справи, в ході перевірки встановлено, що в реалізації магазину знаходилось вино ординарне столове напівсолодке «Міробелія Гранд» ємкістю 10л., вартістю 640,90 грн без марки акцизного податку маркованого у відповідності до Постанови КМУ від 27.12.2010 №1251 «Про затвердження Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних і тютюнових виробів» (далі - Постанова № 1251).
Вино ординарне столове виноградне напівсолодке біле «Мірабелія Гранд» ТМ «TIZIAN0». ємністю 10 л. постачалось Позивачу ТОВ «Амбасадор Трейд», форма пакування виробника: упаковка типу «Bag in box» Юл.
Вино ординарне столове виноградне напівсолодке біле «Мірабелія Гранд» ТМ «TIZIANO» реалізовувалось позивачем на розлив, що не заперечується відповідачем та зазначено в самому Акті фактичної перевірки.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 226.1 статті 226 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов'язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.
Тобто, технологія маркування алкогольних напоїв марками акцизного податку має передбачати розривання марки під час відкупорювання (розкривання) товару, що обумовлює автоматичне псування . такої марки акцизного податку.
Марка акцизного податку на упаковці «Bag in box» вищезазначеного вина наклеєна виробником на крані. Відкрити кран неможливо без пошкодження (відривання) марки акцизного податку.
За правилами пункту 226.9 статті 226 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) вважаються такими, що немарковані: алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку; алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції; алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.
Таким чином, вимоги щодо зберігання та реалізації алкогольних напоїв лише за умови наявності марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці або на іншій тарі розповсюджуються на невідкорковані підакцизні товари. Натомість у разі реалізації в закладах алкогольних напоїв на розлив законодавець не вимагає наявності марки акцизного податку на такій пляшці або іншій тарі, а також не покладає на суб'єктів підприємницької діяльності обов'язку зберігати розірвані марки акцизного податку після відкупорювання (розкривання) товару.
Аналогічні положення містяться у п.20 Положення про виготовлення зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1251.
При цьому, Закон України №481/95-ВР та Положення №1251 не покладає на нього обов'язку зберігати пошкоджені марки акцизного податку після відкупорювання (розкривання) товару, адже очевидно, що у силу мети маркування і технології наклеювання марок акцизного податку, відкривання відповідної пляшки або іншої тари для реалізації алкогольних напоїв на розлив виключає збереження марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці або на іншій тарі.
Аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що підакцизні товари, які підлягають маркуванню, у випадку пошкодження наклеєних на них марок не можуть вважатися такими, що немарковані, оскільки п. 226.9 ПК України не передбачає таких випадків. Також не можна вважати таку продукцію як таку, на якій немає марок акцизного податку, оскільки пошкодження фактично означає, що продукція була маркованою. За приписами ч. 2 ст. 17 Закону № 481, відповідальність передбачена у випадку наявності підакцизних товарів «без марок акцизного податку».
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що реалізація вина виноградного столового «Мірабелія Гранд» ТМ «TIZIANO», ємністю 10 л, здійснювалась на розлив, у зв'язку з чим марка акцизного додатку була пошкоджена під час відкриття, а також беручи до уваги, що останній має відповідну ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, та приймаючи до уваги той факт, що пакувальником товару марка акцизного податку з метою її розірвання у випадку відкриття наклеюється виключно на кран пакету, а тому суд приходить до висновку, що нарахування відповідачем штрафної санкції за порушення ст.11 ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» за №481/95-BP у розмірі 17000,00 грн є протиправним.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховний Суду по справі №810/4088/16 від 29 липня 2020 року, №814/3690/15 від 27 лютого 2018 року.
Щодо порушення позивачем ст. 15 Закону №481, а саме: реалізація сидру «Фраголіно» без отримання відповідної ліцензії, за що передбачена фінансова санкція у розмірі 17000,00 грн, суд зазначає наступне.
Перевіркою встановлено порушення позивачем норм ст. 15 Закону № 481, а саме позивачем було отримано ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями (пивом). Проте, не зважаючи на дану обставину суб'єктом господарювання реалізуються алкогольні напої сидр без отримання відповідних ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, в тому числі сидру.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначає Закон України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі - Закон №481/95-ВР).
Відповідно до статті 16 Закону №481/95-ВР контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.
Згідно з підпунктом 19-1.1.13 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) серед функцій, які здійснюють контролюючі органи, встановлено здійснення ліцензування діяльності суб'єктів господарювання з виробництва спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах, оптової торгівлі спиртом, оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами і рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та контроль за таким виробництвом.
Положеннями статті 15 Закону №481/95-ВР регламентовано, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами або пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
Суб'єкти господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, мають право продавати сидр та перрі (без додання спирту) без отримання окремої ліцензії на право роздрібної торгівлі цими алкогольними напоями.
Згідно ст.1 Закону № 481/95-ВР, слабоалкогольні напої - алкогольні напої з вмістом етилового спирту від 0,5 до 8,5 відсотка об'ємних одиниць та екстрактивних речовин не більш як 14,0 г на 100 куб. см, виготовлені на основі водно-спиртової суміші з використанням інгредієнтів, напівфабрикатів та консервантів, насичені чи ненасичені діоксидом вуглецю; пиво - це насичений діоксидом вуглецю пінистий алкогольний напій із вмістом спирту етилового від 0,5 відсотка об'ємних одиниць, отриманий під час бродіння охмеленого сусла пивними дріжджами, що відноситься до товарної групи УКТ ЗЕД за кодом 2203.
Судом встановлено, що позивач має ліцензію на право роздрібної торгівлі пивом.
Доводи відповідача зводяться до того, що позивач реалізовував сидр.
За загальним визначенням сидр - це слабоалкогольний напій, отриманий при бродінні яблуневого соку насиченого киснем.
Згідно з Українського класифікатора товарів, сидр відноситься до категорії 2206 00 31 00 - інші зброджені напої (наприклад, сидр, перрі (грушевий напій), напій медовий); суміші із зброджених напоїв та суміші зброджених напоїв з безалкогольними напоями, в іншому місці не зазначені: інші: ігристі: сидр і перрі.
З матеріалів справи судом встановлено, що з офіційного сайту Державної податкової служби України «Електронний кабінет платника податків», за даними якого через РРО №3000852370 пройшов фіскальний чек №0004 від 26.03.2021 року о 16:24 з наступними позиціями: «Пляшка 1л« кришка. Ель зливний Фраголіно л.».
Крім того, в Акті фактичної перевірки №000535 від 26.03.2021 року на 3 сторінці у передостанньому абзаці посадові особи відповідача зазначили, що за фіскальним чеком №0004 від 26.03.2021 року о 16:24 було реалізовано «Ель розливний «Фраголіно» по ціні 29,90 гривень за 1 л., а вже в наступному (останньому) абзаці ця ж позиція товару зазначається, як «сидр».
Однак, контролюючим органом не здійснювалось дослідження питання щодо віднесення напою «ель» до товарної категорії 2206 00 31 00, до якої належить сидр.
У зв'язку з цим, суд доходить висновку, що висновки фактичної перевірки, зафіксовані в акті перевірки про порушення позивачем вимог ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» не підтверджені належним чином.
Крім того, перевіркою ГУ ДПС у м. Києві встановлено факт роздрібної торгівлі алкогольними напоями в час доби, реалізація яких обмежена шляхом заборони їх реалізації з 23:00 до 10:00 годин у відповідності до вимог п. 1 Рішення Київської міської ради VI сесії VIII скликання від 27.09.2018 № 1529/5593 «Про встановлення обмеження продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових в м. Києві», а саме: відповідно підсистеми «Податковий блок» інформаційних ресурсів ДПС України та фіскальних чеків від 06.01.2021 позивачем з 23:45 по 23:49 здійснювалась реалізація пива «Бланш» та пива «Дойч Холфен», фіскальних чеків від 07.01.2021 позивачем з 23:23 по 23:48 здійснювалась реалізація пива «Бланш» та пива «Дойч Холфен».
Приписами частини 9 статті 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" передбачено, що сільські, селищні та міські ради в межах території відповідної адміністративно-територіальної одиниці можуть встановлювати заборону продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових суб'єктами господарювання (крім закладів ресторанного господарства) у визначений рішенням таких органів час доби.
27.09.2018 Київською міською радою прийнято рішення № 1529/5593 «Про встановлення обмеження продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових в м. Києві», відповідно до п. 1 якого суб'єктам господарювання, які зареєстровані в установленому порядку, та суб'єктам господарювання, які мають ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, отриману згідно з вимогами законодавства України, обмежити торгівлю пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, винами столовими в м. Києві у стаціонарних об'єктах торгівлі, малих архітектурних формах та тимчасових спорудах торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, окрім закладів ресторанного господарства (кафе, бари, заклади громадського харчування, ресторани тощо) на території м. Києва шляхом заборони їх реалізації з 23:00 до 10:00 години.
Рішення № 1529/5593, яке містить обмеження щодо продажу алкогольних напоїв в певний час, офіційно оприлюднене в газеті Київської міської ради «Хрещатик» №115, тому є таким, що доведене до відома населення та набрало законної сили з 24.10.2018.
Тобто, у разі реалізації суб'єктом господарювання алкогольних напоїв, які вказані вище, у період з 23:00 до 10:00 години на території міста Києва останній підлягає до притягнення відповідності у розрізі положень частини другої статті 17 Закону № 481.
Частиною другою статті 17 Закону № 481 передбачено, що до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі порушення вимог статті 15-3 цього Закону - 6800 гривень.
Верховний Суд у постанові від 19 червня 2020 року у справі № 140/388/19 вказав на те, що акт податкової перевірки є службовим документом, в якому зафіксовані виявлені при проведенні тієї або іншої податкової перевірки порушення, він є носієм доказової інформації про виявлені порушення та його зміст може бути оспорено шляхом подання до контролюючого органу за основним місцем обліку заперечень. Акт перевірки - це документ, в якому зафіксовано факти та оціночні судження осіб, що її проводили, тому до акта можуть пред'являтися лише ті вимоги, що стосуються, доказів. Оцінка акта перевірки, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.
Суд звертає увагу, що фактична перевірка позивача проводилась в період з 18.03.2021 по 26.03.2021, проте в акті зафіксовані обставини подій, які відбулись 06.01.2021 та 07.01.2021.
Суд вважає, що у даному випадку такий акт не може розглядатись як доказ виявлених під час фактичної перевірки порушень і, відповідно, підставою для притягнення позивача до відповідальності на підставі статті 15 Закону України від 19 грудня 1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».
Окрім цього суд звертає увагу на те, що в акті фактичної перевірки контролюючий орган зазначає про те, що порушення підтверджується фіскальними чеками, які, у свою чергу відсутні в матеріалах справи.
Таким чином, відповідач в Акті фактичної перевірки не надав доказів в розумінні статей 72-77 КАС України фактів реалізації позивачем алкогольних напоїв в заборонений час доби.
З урахуванням викладеного суд вважає, що відповідачем в порядок, спосіб та в межах наданих йому повноважень не доведено наявність складу порушення позивачем Закону № 481/95-ВР, у той час коли, матеріали справи вказують на його відсутність як такого, що, у свою чергу зумовлює висновок про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Питання щодо додержання позивачем приписів Кодексу законів про працю України не є спірним у межах цієї справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що, відповідно до частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250,255 КАС України, суд
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ 44116011)- задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві про опис майна у податкову заставу від 15.04.2021 № 0290630707.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ 44116011).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення виготовлено в повному обсязі 16.05.2025.
Суддя О.В. Конишева