16 травня 2025 року Справа № 280/2744/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Запорізького відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Державна установа «Біленьківська виправна колонія (№99)»
про визнання протиправною та скасування постанови,
І. Зміст і підстави позовних вимог.
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Запорізького відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (далі - відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження №76255822 за п.11 частини 1 ст.39, ст.40 Закону України «Про виконавче провадження», винесену заступником начальника відділу Запорізького відділу ДВС у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Аліною Гнатуліною від 31.01.2025.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що постанова про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно й за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів щодо його виконання, у зв'язку з чим вважає, що відповідач дійшов передчасного висновку про наявність підстав для закінчення виконавчого провадження, тому така постанова підлягає скасуванню.
ІІ. Виклад позицій інших учасників справи та документів, що надійшли до суду.
15.05.2025 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначає, що відповідна категорія виконавчих документів, а саме зобов'язання боржника щодо здійснення нарахування та виплат грошових коштів унеможливлює здійснення заходів примусового виконання без участі боржника. Виконавцем вчинено всі заходи, передбачені ст.63 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому у позовній заяві не визначено, які саме заходи примусового виконання, визначені у ст.10 Закону, не вчинено виконавцем. Водночас задоволення позову щодо скасування оскаржуваної постанови не визначає у подальшому фактичне повне виконання виконавчого документу, адже зобов'язання вчинити дії щодо виплат грошових коштів нерозривно пов'язане з особою боржника, яке станом на 31.01.2025 боржником не виконано. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
III. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 14.04.2025 залишено позовну заяву без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів від дня одержання копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до суду доказів сплати судового збору в сумі 1211,20 грн або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до положень Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір».
Ухвалою від 28.04.2025 суд відкрив провадження у цій адміністративній справі та призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін з урахуванням особливостей провадження, визначених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11.12.2023 у справі №280/8307/23, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14.05.2024, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, а саме:
визнано протиправними дії Державної установи «Біленьківська виправна колонія (№99)» щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 30 000,00 грн. щомісячно, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період з 24.02.2022 по 31.05.2022;
зобов'язано Державну установу «Біленьківська виправна колонія (№99)» здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 30 000,00 грн. щомісячно, яка передбачена постановою Кабінетом Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період з 24.02.2022 по 31.05.2022, з урахуванням раніше виплачених сум.
02.10.2025 Запорізьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист у справі.
На виконанні Запорізького відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) перебуває виконавче провадження ВП №76255822 з виконання виконавчого листа №280/8307/23, виданого Запорізьким окружним адміністративним судом 02.10.2024 про зобов'язання Державної установи «Біленьківська виправна колонія (№99)» здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 30 000,00 грн. щомісячно, яка передбачена постановою Кабінетом Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період з 24.02.2022 по 31.05.2022, з урахуванням раніше виплачених сум.
Постановою заступника начальника Запорізького відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Гіматуліної Аліни Рафаелівни від 26.11.2024 ВП №76255822 за невиконання виконавчого документу накладено на боржника (Державну установу «Біленьківська виправна колонія (№99)») штраф на користь держави у розмірі 5100 грн.
Постановою заступника начальника Запорізького відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Гіматуліної Аліни Рафаелівни від 31.01.2025 ВП №76255822 на підставі статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» за невиконання рішення суду накладено на боржника (Державну установу «Біленьківська виправна колонія (№99)») штраф на користь держави у розмірі 10200 грн.
Постановою заступника начальника Запорізького відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Гіматуліної Аліни Рафаелівни від 31.01.2025 ВП №76255822 на підставі статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» за невиконання рішення суду накладено на боржника (Державну установу «Біленьківська виправна колонія (№99)») штраф на користь держави у розмірі 10200 грн.
Постановою заступника начальника Запорізького відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Гіматуліної Аліни Рафаелівни від 31.01.2025 ВП №76255822 на підставі пункту 11 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження закінчено.
Вважаючи постанову про закінчення виконавчого провадження протиправною, позивач звернувся з цим позовом до суду.
V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відтак суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно з частиною шостою статті 26 Закону №1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії визначений статтею 63 Закону №1404-VIII частиною першою якої передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону №1404-VIII).
Згідно з частиною третьою статті 63 Закону №1404-VIII, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Статтею 39 Закону №1404-VIII закріплено підстави закінчення виконавчого провадження, однією з яких є надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону (пункт 11 частини першої вказаної статті).
Аналіз наведених норм свідчить про те, що закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» можливе лише за умови виконання послідовності вказаних виконавчих дій, а саме:
- накладення на боржника штрафу і перевірка стану виконання рішення (у разі невиконання вимог державного виконавця без поважних причин);
- накладення штрафу в подвійному розмірі (у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин);
- звернення до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.
Якщо після вжиття державним виконавцем усіх заходів примусового виконання рішення боржник відмовляється виконувати рішення немайнового характеру, а виконати його без участі боржника неможливо, державний виконавець звертається до правоохоронних органів із повідомленням про злочин, після чого закінчує виконавче провадження.
Разом з тим, суд зазначає, що невиконання боржником рішення після направлення повідомлення до правоохоронних органів не може свідчити про вжиття заходів примусового виконання рішення й не свідчить про неможливість його виконання.
У справі №826/14580/16 Верховний Суд дійшов висновку щодо безпідставності висновків судів попередніх інстанцій про те, що самі по собі вчинені державним виконавцем виконавчі дії (перевірка виконання судового рішення, винесення постанов про накладення на боржника штрафу і надіслання подання про вчинення злочину) є належними і достатніми заходами виконання судового рішення. У свою чергу, постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно й за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.
Крім того, Верховний Суд звернув увагу, що за наслідками прийняття постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження рішення суду не лише залишилось невиконаним, а й не буде виконаним у майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.
Вказана позиція підтримана Верховним Судом у постановах від 07.08.2019 у справі №378/1033/17, від 04.09.2019 у справі №286/1810/17, від 07.10.2020 у справі №461/6978/19, від 25.11.2020 у справі №554/10283/18, від 13.12.2021 у справі №520/6495/2020, від 08.12.2022 у справі 457/359/21.
Отже, звернення з повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем ужито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.
Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника, не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов'язкового рішення суду.
Аналогічний висновок наведений Верховним Судом у постанові від 25.11.2020 у справі №554/10283/18, в якій судом зазначено про те, що розглядаючи адміністративний позов про законність дій державного виконавця органу виконавчої служби, суд має враховувати, що Законом України «Про виконавче провадження» на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов'язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень.
Самі по собі вчинені державним виконавцем виконавчі дії (перевірка виконання судового рішення, прийняття постанов про накладення на боржника штрафу та надіслання подання про вчинення кримінального правопорушення) є належними заходами виконання судового рішення, однак постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження прийнята передчасно й за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.
Суд звертає увагу на те, що у силу частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону (пункт 1); звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення (пункт 10); здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом (пункт 22).
Частиною першою статті 13 Закону №1404-VIII передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Аналогічна за змістом норма передбачена пунктом 6 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5. Більш того, пунктом 5 розділу ІІ вказаної Інструкції передбачено, що залучення виконавцем інших органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб, фізичних осіб при примусовому виконанні рішень здійснюється у разі, якщо їх присутність може сприяти своєчасному й повному виконанню рішень.
Судом встановлено, що в межах спірних правовідносин виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження не перевіривши факт його реального виконання і, відповідно, більше не вживав заходів примусового виконання.
Таким чином, суд вважає, що відповідач формально підійшов до виконання обов'язків та наданих йому законом повноважень в частині досягнення мети виконавчого провадження - виконання рішення суду та відновлення прав позивача, та зробив висновок про неможливість виконання судового рішення без участі боржника, що потягло за собою прийняття протиправної постанови про закінчення виконавчого провадження та порушення прав стягувача, який є позивачем у цій справі.
Європейський суд з прав людини у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
Отже, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.
За встановлених обставин та наведеного правового регулювання суд дійшов висновку про протиправність постанови про закінчення виконавчого провадження від 31.01.2025 №76255322 як такої, що винесена передчасно, за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.
Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду щодо застосування положень пункту 11 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII, викладеним при розгляді аналогічних справ у постановах від 27.03.2019 у справі №750/9782/16-а, від 07.08.2019 у справі №378/1033/17, від 04.09.2019 у справі №286/1810/17, від 07.10.2020 у справі № 461/6978/19, від 25.11.2020 у справі №554/10283/18, від 13.12.2021 у справі №520/6495/2020, від 08.12.2022 у справі №457/359/21, від 13.12.2022 у справі №340/5200/21, від 26.10.2023 у справі №420/1511/23, від 02.11.2023 у справі 580/4398/22.
Решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки жодного правового значення для правильного вирішення справи не мають.
VI. Висновки суду.
Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про передчасність прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження №76255822, тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
VII. Розподіл судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Квитанцією від 16.04.2025 № 1481084435 підтверджується сплата позивачем судового збору. За таких обставин, враховуючи вимоги статті 139 КАС України, судові витрати на оплату судового збору в розмірі 1211,20 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 271, 287, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 31.01.2025 ВП №76255822, винесену заступником начальника Запорізького відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Гінатуліною Аліною Рафаелівною.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Запорізького відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач - Запорізький відділ державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), місцезнаходження: вул. Героїв 93-ї бригади, буд.16-А, м. Запоріжжя, 69114; код ЄДРПОУ 35036905.
Третя особа - Державна установа «Біленьківська виправна колонія (№99)», місцезнаходження: вул.Запорізька, буд.32, с.Біленьке, Запорізький район, Запорізька область, 70441; код ЄДРПОУ 08563530.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 16.05.2025.
Суддя К.В.Мінаєва