19 травня 2025 року Справа № 280/11737/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Запорізькій області
про визнання протиправними дій та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -
18 грудня 2024 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі по тексту відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Запорізькій області по нарахуванню ОСОБА_1 заборгованості з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму 37 788,74 грн;
- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2020 № Ф-11313-13 у на суму 35 588,74 грн;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Запорізькій області здійснити коригування відомостей в інтегрованій картці ОСОБА_1 шляхом виключення відомостей про наявність заборгованості з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших пов'язаних з цим нарахувань (пеня, штраф) за їх наявності;
- стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог зазначено наступне.
Позивач був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа-підприємець, проте підприємницької діяльності не вів. З 2016 року безперервно працює найманим працівником на підприємстві. В 2024 році позивач дізнався про наявність заборгованості з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та наявність щодо нього вимоги відповідача про сплату боргу (недоїмки). Вимогу відповідача не отримував, з її змістом не погоджується. Вважає вказану заборгованість безпідставно нарахованою та відповідно вимогу про сплату боргу (недоїмки) виданою відповідачем протиправно, так як єдиний внесок за нього у повному обсязі у цей період сплачував роботодавець. Інших доходів, зокрема від підприємницької діяльності не отримував. Крім того, звертає увагу на відсутність щодо нього у ЄДР записів про реєстрацію у якості фізичної особи-підприємця за період, за який йому нараховувалась заборгованість.
Тому звертається до суду за захистом своїх прав та просить визнати протиправними дії відповідача по нарахуванню заборгованості з єдиного внеску, вимогу скасувати, внести відповідні корегування відомостей в інтегрованій картці позивача шляхом виключення відомостей про наявність заборгованості з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших пов'язаних з цим нарахувань (пеня, штраф).
Ухвалою від 23.12.2024 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі № 280/11737/24 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Ухвалою від 13.01.2025 про виправлення описки було виправлено допущену описку в ухвалі суду від 23.12.2024 по справі № 280/11737/24, а саме було вірно зазначено відповідача.
20.01.2025 від представника відповідача через канцелярію суду (вх. № 2948) надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов не визнає. Зазначає, що позивач вважається платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відсутність проведення реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, зареєстрованого до 01.07.2004 означає наявність такого статусу до дати реєстрації припинення такої діяльності позивача у 2024 році та обов'язок позивача здійснювати сплату єдиного внеску до моменту припинення. Робота за трудовим договором не виключає можливості позивача здійснювати підприємницьку діяльність, а позивач не відноситься до осіб, які згідно законодавства звільняються від сплати єдиного внеску. Зазначає про безальтернативний обов'язок ФОП регулярно подавати звітність та сплачувати ЄСВ незалежно від отримання доходу (прибутку) у розмірі не меншому мінімального страхового внеску. Вважає суму недоїмки нарахованою правомірно. Вимога про сплату боргу (недоїмки) сформована правомірно, її направлення здійснювалось за наявною адресою реєстрації позивача, вважається належно надісланою, незважаючи на її фактичне неотримання позивачем. Вважає шестимісячний строк звернення до суду недотриманим. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження, фіксація судового засідання за допомогою технічного засобу, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України не здійснювалось.
Суд, розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.
Судом встановлено, що 28.03.1997 позивач був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа-підприємець.
Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (станом на 17.12.2024) до реєстру 11.11.2024 було внесено запис № 2011270170000019935 про внесення даних про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця (надалі - ФОП) ОСОБА_1 з датою державної реєстрації ФОП 28.03.1997.
12.11.2024 до реєстру було внесено запис № 2011270060001019935 про припинення підприємницької діяльності ФОП за власним рішенням.
З 23.05.2016 позивач працював як найманий працівник на ПАТ «Запорізький завод феросплавів» (код ЄДРПОУ 00186542) начальником дільниці в плавильному цеху № 3, що підтверджується записом № 24 у трудовій книжці позивача НОМЕР_1 від 25.08.1986 та довідкою АТ «Запорізький завод феросплавів» від 29.10.2024 за вих. № 378.
За період з травня 2016 року по вересень 2024 року (включно) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за позивача сплачено роботодавцем, що підтверджується довідкою Пенсійного фонду України з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування форми ОК-5 станом на 19.11.2024.
Згідно даних ІКС «Податковий блок» ФОП ОСОБА_1 з 17.05.1997 по 12.11.2024 перебував на обліку в Головному управлінні ДПС у Запорізькій області Вознесенівська державна податкова інспекція (Хортицький р-н м. Запоріжжя), як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування, стан платника 11 - припинено, але не знято з обліку (кор не пусті).
Станом на 31.10.2020 згідно інтегрованої картки платника ІКС «Податковий блок» у позивача по коду класифікації доходів бюджету 71040000 обліковувався борг в сумі 35 588,74 грн - заборгованість з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (ЄСВ), яка складається з наступного:
за 2017 - 8 448,0 грн, автоматичні нарахування на центральному рівні по терміну 09.02.2018 (мінімальна заробітна плата 3200,00 х 22% х 12 міс.);
за 2018 - 9828,72 грн, автоматичні нарахування на центральному рівні відповідно по термінам 19.04.2018, 19.07.2018, 19.10.2018, 21.01.2019 в сумі 2457,18 грн за кожний квартал (мінімальна заробітна плата з січня 2018 року 3723,00 х 22 відсотки = 819,06 грн/міс.);
за 2019 - 11016,72 грн, автоматичні нарахування на центральному рівні відповідно по термінам 19.04.2019, 19.07.2019, 21.10.2019, 20.01.2020 в сумі 2754,18 грн за кожний квартал (мінімальна заробітна плата з січня 2019 року 4173,00 х 22 відсотки = 918,06 грн/міс.);
за 2020 автоматичні нарахування на центральному рівні у сумі 6295,30 грн, у тому числі по терміну:
- 21.04.2020 у сумі 2078,12 грн (січень, лютий мінімальна заробітна плата з січня 2020 4723 х 22 відсотки =1039,06 грн/міс. х 2),
- 20.07.2020 у сумі 1039,06 грн (червень місяць),
- 19.10.2020 у сумі 3178,12 грн (липень, серпень =1039,06 х 2-2078,12 грн, з вересня мінімальна заробітна плата 5000,00 х 22 відсотки = 1100,0 грн).
Також 19.01.2021 проведені нарахування в автоматичному режимі у сумі 2200,00 грн (жовтень, листопад 2020 1100,00 x 2 = 2200,00 грн).
Головним управлінням ДПС у Запорізькій області була сформована та направлена за адресою реєстрації позивача вимога про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2020 № Ф-11313-13 за період з 01.01.2017 по 31.10.2020 на суму 35 588,74 грн недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Вимога повернута з відміткою відділення поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання».
Після повернення відповідачем була сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2020 № Ф-11313-13 з індексом «У» на суму 35 588,74 грн недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка направлена до Хортицького відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) для примусового виконання.
29.10.2024 в межах виконавчого провадження стягнуто з позивача та зараховано одним платежем 35 588,74 грн суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до відомостей в інтегрованій картці позивача після стягнення заборгованості на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) за позивачем продовжує обліковуватись борг з єдиного внеску 2200,00 грн, що нарахований 19.01.2021.
Листом Головного управління ДПС у Запорізькій області від 27.11.2024 за вих. № 51170/6/08-01-13-05 на адвокатський запит представника позивача адвоката Писаренка С.Ю. були надані роз'яснення щодо наявності заборгованості позивача та підстав її виникнення.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі по тексту - Закон № 2464).
Відповідно до пп. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Таким чином, визначення наявності у особи статусу фізичної-особи підприємця має першочергове значення для вирішення питання щодо наявності обов'язку сплати єдиного внеску.
З метою встановлення наявності такого статусу у відповідних осіб, необхідно звернути увагу на наступне правове регулювання.
1 липня 2004 року набув чинності Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (у подальшому змінено назву на Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»).
Відповідно до частини першої статті 4 вказаного Закону державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.
Згідно з частиною першою статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.
1 липня 2010 року прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» № 2390-VI, (надалі також - Закон № 2390-VI), який набув чинності 3 березня 2011 року.
Відповідно до підпунктів 2, 3 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення цього Закону процес включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Усі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, зобов'язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру та для заміни свідоцтв про їх державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання таких свідоцтв.
Пункт 3 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення № 2390-VI у зв'язку із набранням чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення процедур припинення юридичних осіб та підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців за їх рішенням» від 19 травня 2011 року № 3384-VI (надалі також - Закон № 3384-VI) викладено в наступній редакції:
Усі юридичні особи та фізичні особи-підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, зобов'язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру. Державний реєстратор при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки зобов'язаний, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, провести включення відомостей про діючі юридичні особи та фізичних осіб - підприємців і видати їм виписку з Єдиного державного реєстру.
Відповідно до пунктів 7, 8 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2390-VI спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації протягом місяця з дати завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, передає відомості про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, включених до Єдиного державного реєстру, органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, які в межах своїх повноважень ведуть облік юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та/або проводять реєстрацію юридичних осіб будь-яких організаційно-правових форм та фізичних осіб-підприємців. Після закінчення передбаченого для включення відомостей до Єдиного державного реєстру строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк проводять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та відповідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до Єдиного державного реєстру.
Пунктом 4 та абзацом 2 пункту 8 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2390-VI передбачено, що свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними; за результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, включаються до Єдиного державного реєстру з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, вважаються недійсними.
Відповідну правову позицію в частині необхідності точного встановлення факту наявності записів про державну реєстрацію фізичної особи-підприємція у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань для вирішення питання щодо наявності обов'язку сплати єдиного внеску також висловив Верховний суд у Постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 440/2149/19:
"Таким чином, визначення наявності у особи статусу фізичної-особи підприємця має першочергове значення для вирішення питання щодо наявності обов'язку сплати єдиного внеску".
Пунктом 4 та абзацом 2 пункту 8 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2390-VI передбачено, що свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними; за результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, включаються до Єдиного державного реєстру з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, вважаються недійсними.
Водночас судами попередніх інстанцій з урахуванням вище наведених норм не перевірено чи за вказані відповідачем періоди було дійсним свідоцтво про державну реєстрацію ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця…».
Тобто у період, за який нарахована недоїмка з єдиного внеску первинно видане свідоцтво позивача про державну реєстрацію ФОП було недійсне у зв'язку з дією норм Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» № 2390-VI, який набув чинності 01.07.2004, а також були відсутні записи про державну реєстрацію ФОП в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, відтак за відсутності доказів отримання доходів позивачем від ведення підприємницької діяльності у період часу з 01.01.2017 по 19.01.2021, підстави для нарахування та сплати єдиного внеску були відсутні.
Також у відповідача були відсутні підстави для нарахування єдиного внеску у зв'язку зі сплатою єдиного внеску за позивача його роботодавцем ПАТ «Запорізький завод феросплавів» (код ЄДРПОУ 00186542), так як позивач у період нарахування заборгованості з 01.01.2017 по 19.01.2021 був найманим працівником, тобто застрахованою особою.
Також до спірних правовідносин підлягає застосуванню правова позиція Верховного суду, висловлена у постанові від 04.12.2019 у справі № 440/2149/19, де Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду сформулював правовий висновок, відповідно до якого: «особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.»
Аналогічну правову позицію Верховний Суд висловив і у постановах від 23.01.2020 № 480/4656/18, від 19.05.2020 у справі № 560/1959/19.
Відповідно до положень ч. 1 - 4 ст. 25 Закону № 2464 рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Таким чином, дії відповідача по нарахуванню заборгованості на загальну суму 37 788,34 грн (за період з 01.01.2017 по 19.01.2021) є неправомірними, а відповідна вимога про сплату боргу (недоїмки), винесена ГУ ДПС у Запорізькій області 09.11.2020 № Ф-11313-13 у на суму 35 588,74 грн (за період з 01.01.2017 по 31.10.2020) є незаконною та підлягає скасуванню.
Відповідно до п.1 Розділу І Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 № 5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2021 за № 321/35943, інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску (далі - платежі), що ведеться за кожним видом платежу.
П.1 Розділу ІІ, з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.
Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов'язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу щодо вірного та об'єктивного відображення в інтегрованій картці фактичного стану розрахунків з бюджетом. Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату податкового боргу, контролюючий орган зобов'язаний вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов'язань перед бюджетом.
Вказана правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року в адміністративній справі № 826/9288/18.
Оскільки вимога про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2020 № Ф-11313-13 у є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, зобов'язання відповідача здійснити коригування даних в інтегрованій картці позивача виключивши з неї суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є належним способом захисту порушеного права позивача.
Щодо посилання позивача відповідача на пропуск строку звернення до суду з адміністративним позовом, суд відхиляє ці доводи, враховуючи відсутність доказів фактичного отримання позивачем оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) та відсутність доказів інформування позивача про наявність та підстави виникнення заборгованості з єдиного внеску до дати примусового стягнення боргу підрозділами державної виконавчої служби 29.10.2024 та подальшого звернення до відповідача за роз'ясненнями з питань нарахування вказаної заборгованості через адвокатський запит представника позивача.
Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 211 грн 20 коп, згідно квитанції № 4712-2792-3033-6228 від 17.12.2024.
За таких обставин, враховуючи задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1 211,20 грн підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Запорізькій області.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 44118663) - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Запорізькій області по нарахуванню ОСОБА_1 заборгованості з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму 37 788,74 грн (тридцять сім тисяч сімсот вісімдесят вісім гривень 74 копійки).
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2020 № Ф-11313-13 у на суму 35 588,74 грн (тридцять п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят вісім гривень 74 копійки).
Зобов'язати Головне управління ДПС у Запорізькій області здійснити коригування відомостей в інтегрованій картці ОСОБА_1 шляхом виключення відомостей про наявність заборгованості з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших пов'язаних з цим нарахувань (пеня, штраф) за їх наявності.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 19 травня 2025 року.
Суддя Сацький Р.В.