19 травня 2025 року ЛуцькСправа № 640/21876/20
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
судді Стецика Н.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) у вересні 2020 року звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України (далі також - відповідач) у якому просив:
1) визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо непризначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності ІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
2) визнати протиправними дії Міністерства оборони України у частині невіднесення військової служби ОСОБА_1 закордоном у колишній Демократичній Республіці Афганістан, де велись бойові дії, у період з 24.02.1980 по 24.06.1980 до військової служби за призовом на особливий період;
3) скасувати рішення Міністерства оборони України від 25.07.2020 у формі затвердженого Міністерством оборони 25.07.2020 протоколу Комісії Міністерства оборони від 23.07.2020 №102 у частині відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності ІІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ОСОБА_1 обов'язків військової служби;
4) зобов'язати Міністерство оборони України призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у разі настання інвалідності ІІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби за призовом на особливий період відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.
В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що відповідачем протиправно відмовлено йому у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності II групи, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
Позивач стверджує, що має право на отримання допомоги незалежно від часу настання інвалідності.
Вказує, що ним документально підтверджено пов'язаність інвалідності із захворюваннями, отриманими внаслідок виконання обов'язків військової служби. Інвалідність встановлена на момент дії Закону України «Про соціальній та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у зв'язку з чим відповідачем безпідставно відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено, що справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (а.с.29).
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити в задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи свою позицію тим, що позивач не має права на одержання одноразової грошової допомоги, оскільки така допомога призначається особам, звільненим зі строкової служби, якщо інвалідність настала не пізніше ніж через три місяця після звільнення зі служби. Натомість позивачу інвалідність встановлена понад 3-місячний термін (а.с.33-41).
Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 №2825-IX ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2825-IX (в редакції Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» від 16.07.2024 №3863-IX , який набрав чинності 26.09.2024) установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. До початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цього пункту. Не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративні справи, які були передані до Київського окружного адміністративного суду та розподілені між суддями до набрання чинності Законом №3863-ІХ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом №3863-ІХ, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 КАС України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду Стецика Н.В. від 27.02.2025 адміністративну справу №640/21876/20 прийнято до провадження. Визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), запропоновано учасникам справи у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали надати суду додаткові пояснення у справі щодо позовних вимог та заперечень на них (а.с.52-53).
12.03.2025 до суду надійшли додаткові пояснення представника відповідача (а.с.57-61) у яких останній підтримав заперечення проти позову, що були викладені у відзиві на позовну заяву.
Інших заяв по суті спору від сторін не надходило.
Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, суд встановив наступні обставини.
Позивач ОСОБА_1 проходив військову службу в лавах Збройних Сил СРСР з 13.10.1978 по 16.10.1980, у тому числі брав учать у бойових ліях в Демократичній Республіці Афганістан з 24.02.1980 по 24.06.1980 у складі в/ч НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 №03/1541/791 від 10.03.2025 (а.с.66).
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 01.10.1985 ОСОБА_1 проходив військову строкову службу у військовій частині польова пошта НОМЕР_2 . В період з 24.02.1980 по 24.06.1980 надавав інтернаціональну допомогу ДРА (а.с.67).
Згідно із даних довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 15.06.2020 серія АВ №0084401 позивачу з 15.06.2020 встановлено II групу інвалідності внаслідок захворювання, що пов'язане з виконанням обов'язків військової служби в країнах, де велись бойові дії (а.с.21).
Рішенням Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №102 від 23.07.2020, яке оформлене протоколом, позивачу відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги. Підставою для відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги зазначено те, що одноразова грошова допомога призначається особам, звільненим зі служби, якщо інвалідність настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби. Заявнику інвалідність встановлено понад 3-місячний термін (а.с.22).
Позивач вважаючи відмову відповідача щодо призначення і виплати йому одноразової грошової допомоги протиправною, звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII).
Відповідно до статті 41 Закону №2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом №2011-XII.
Статтею 16 Законом №2011-XII (у редакції, чинній на час встановлення позивачу II групи інвалідності - 15.06.2020) передбачалося, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві (пункт 6 частини другої статті 16 Закону №2011-ХІІ).
Згідно із частиною четвертою статті 2 Закону N 2232-XII існують такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Отже, строкова служба є окремим видом військової служби, що вказує на особливий порядок правового регулювання вказаного виду служби.
Верховний Суд у постанові від 26.06.2018 у справі №750/5074/17 зауважив, що частина шоста статті 16 Закону №2232-XII від 25.03.1992 №2232-XII є спеціальною правовою нормою, що містить особливі критерії для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги особам, які проходять строкову військову службу, зокрема:
особливі суб'єкти отримання допомоги - військовослужбовці строкової військової служби;
визначений час настання інвалідності - період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби;
відсутність умови про настання інвалідності після закінчення тримісячного строку після звільнення зі служби.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 14.07.2021 у справі №640/23667/19, від 13.01.2022 у справі №813/2430/18 та від 22.06.2023 у справі №П/320/1189/20.
Отже, для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби.
Пунктом 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (в редакції, яка була чинна на момент встановлення позивачу інвалідності), встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
За таких обставин, право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов'язане з датою встановлення інвалідності та, відповідно, визначається положенням законодавства, яке було чинним саме на той момент, та встановлювало, зокрема, порядок отримання та розмір такої допомоги.
Відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №03/1541/791 від 10.03.2025 (а.с.66) ОСОБА_1 проходив військову службу в лавах Збройних Сил СРСР з 13.10.1978 по 16.10.1980, у тому числі брав учать у бойових ліях в Демократичній Республіці Афганістан з 24.02.1980 по 24.06.1980 у складі в/ч НОМЕР_1 .
Довідки військової частини НОМЕР_1 від 01.10.1985 підтверджено, що ОСОБА_1 проходив військову строкову службу у військовій частині польова пошта НОМЕР_2 . В період з 24.02.1980 по 24.06.1980 надавав інтернаціональну допомогу ДРА (а.с. 67)
Інвалідність у зв'язку з захворюванням, пов'язаним із виконанням обов'язків військової служби, встановлено позивачу 15.06.2020, що підтверджується копією довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 15.06.2020 серія АВ №0084401 (а.с.21).
Таким чином, оскільки встановлення позивачу інвалідності у зв'язку з захворюванням, пов'язаним із виконанням обов'язків військової служби, відбулось після спливу тримісячного строку з дня його звільнення з військової служби, у позивача не виникло право на отримання одноразової грошової допомоги.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 07.02.2019 у справі №127/12061/17, від 12.02.2019 у справі №816/1458/18, від 15.04.2019 у справі №2540/2558/18, від 20.05.2019 у справі №0640/3998/18 та від 25.04.2019 у справі №806/2508/18.
Як зазначив Верховний суд у поставі від 23.01.2025 у справі №380/14731/23, до моменту набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774-VIII від 06.12.2016 право на одноразову грошову допомогу мали всі військовослужбовці, незалежно від виду проходження військової служби.
Проте з 01.01.2017, після набрання чинності Закону №1774-VIII, пунктом 6 частини другої статті 16 Закону №2011-XII для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який у разі настання інвалідності виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби
У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції статті 16 Закону №2011-XII після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд вважає, що відповідач у спірних відносинах, приймаючи рішення про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядком №975, відтак відсутні підстави для визнання протиправним рішення відповідача щодо відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, оформленого протоколом Комісії №102 від 23.07.2020, а тому у задоволенні вимоги про визнання дій відповідача щодо непризначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності II групи, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» протиправною та скасування вказаного рішення слід відмовити.
В свою чергу, позовна вимога про зобов'язання відповідача призначити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням інвалідності II групи, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення II групи інвалідності є похідною від позовної вимоги про визнання дій відповідача щодо непризначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності II групи, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а тому задоволенню не підлягає.
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправними дій Міністерства оборони України про невіднесення військової служби позивача за кордоном у Афганістані (колишній Демократичній Республіки Афганістан), де велись бойові дії у період з 24.02.1980 по 24.06.1980, до військової служби за призовом на особливий період, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно до ст. 7 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» строкову військову службу громадяни України проходять відповідно до законів України у Збройних Силах України та інших військових формуваннях з метою здобуття військово-облікової спеціальності, набуття практичних навичок і умінь для збройного захисту Вітчизни.
Пунктом 2 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації» від 27.03.2014 №1169-VІІ у ст.2 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ частину 4 доповнено абзацом: «військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період».
Таким чином, лише у 2014 році Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» доповнений поняттям «військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період».
Відтак суд погоджується з твердженнями відповідача, що проходити військову службу за призовом на особливий період, позивач у період з 24.02.1980 по 24.06.1980 не міг.
З огляду на вищезазначене, позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
Судом не береться до уваги практика Верховного Суду (2018 року) на яку позивач посилається в позовній заяві, оскільки суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.
За необґрунтованості заявлених позивачем вимог відсутні підстави і для розгляду клопотань про встановлення судового контролю та визначення відповідачу строку для виконання рішення суду.
Оскільки позивачу у задоволенні позову відмовлено та враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати зі сплати судового збору відшкодуванню не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його підписання.
Повний текст рішення суду складено та підписано судом 19 травня 2025 року.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач: Міністерство оборони України (03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6; код ЄДРПОУ 0034022).
Суддя Н. В. Стецик