15 травня 2025 року
м. Черкаси
Справа № 703/6244/23
Провадження № 22-ц/821/764/25; 22-ц/821/762/25; 22-ц/821/763/25
категорія: 304090000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Новікова О.М.
суддів: Карпенко О.В., Сіренка Ю.В.
секретаря: Кофанової А.О.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
представник позивача: адвокат Прядка Віталій Михайлович
відповідач: ОСОБА_2
третя особа: Смілянська міська рада
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_2 та представника ОСОБА_1 - адвоката Прядки Віталія Михайловича на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 21 лютого 2025 року, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на додаткове рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 13 березня 2025 року та ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 13 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Смілянська міська рада, про поділ в натурі нежитлового приміщення з господарськими будівлями і спорудами, припинення частки у спільній власності та встановлення порядку користування земельною ділянкою.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернувся до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_2 , у якому, з урахуванням уточнень, просив поділити в натурі між ним та відповідачем нежитлове приміщення лазні з підвалом, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , припинити право спільної часткової власності на це майно та визначити порядок користування земельною ділянкою, на якій розміщене вказане нерухоме майно.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторонам на праві спільної часткової власності належить приміщення лазні по АДРЕСА_1 , а саме: позивачу ОСОБА_1 - 37/100 часток загальною площею 249,4 кв.м до складу якої входять будівлі під літерою «А-1» приміщення: №19 коридор, площею 15,1 м2; №20 коридор, площею 3,8 м2; №22 кабінет, площею 17,7 м2; №23 кабінет, площею 10,2 м2; №15 мийна, площею 58,3 м2; №18 комора, площею 49,6 м2; а в підвальному приміщенні: п/д №4 підвал, площею 3,1 м2; п/д №5 підвал, площею 85,6 м2; п/д №7 підвал, площею 6,0 м2.
Відповідачу ОСОБА_2 належить 63/100 часток загальною площею 419,6 м2, до складу якої входять наступні приміщення в будівлях. В будівлі під літерою «А-1» приміщення: №2 коридор, площею 44,7 м2; №3 кабінет, площею 7,4 м2; №4 кабінет, площею 8,5 м2; №5 коридор, площею 7,2 м2; №6 - туалет, площею 2,7 м2; - №7 кабінет, площею 8,2 м2; №8 кабінет, площею 8,5 м2; №9 коридор, площею 4,4 м2; №10 передбанник, площею 52,1 м2; №12 мийна, площею 57,6 м2; №13 кімната відпочинку, площею 21,2 м2; №14 кімната відпочинку, площею 22,1 м2; №21 кабінет, площею 6,4 м2. В будівлі під літерою «а-7» приміщення №11 парна, площею 18,6 м2. В будівлі під літерою «а-5» приміщення: №16 приміщення для зберігання води, площею 19,4 м2; №17 комора, площею 8,9 м2. В будівлі під літерою «а-6» приміщення №1 передпокій, площею 22,1 м2. В підвальному приміщенні: п/д №1 сходова клітка, площею 5,4 м2; п/д №2 підвал, площею 50,3 м2; п/д №3 підвал, площею 18,3 м2; п/д №6 підвал, площею 25,6 м2. З надвірних споруд ОСОБА_2 виділено сарай (тимчасовий) під літ. «З», навіс під літ. «I» та огорожа №1.
Позивач зазначив, що вказане майно не перебуває у повному ізольованому користуванні кожного із співвласників, виділ частки позивача технічно можливий і не потребує проведення будь-яких змін у його технічній конструкції.
У зв'язку з цим ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 з листом у якому просив вирішити питання щодо поділу вказаного нежитлового приміщення. Однак відповідач зазначила про відсутність правових підстав для проведення такого поділу, оскільки ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області про затвердження мирової угоди спірне майно уже поділено в натурі.
Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з позовом в якому просив поділити в натурі між ним та відповідачем нежитлове приміщення лазні з підвалом, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та припинити право спільної часткової власності на це майно.
20 вересня 2024 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Прядка В.М. надав до суду заяву про збільшення позовних вимог.
Заява мотивована тим, що нежитлове приміщення лазня з підвалом та належними до нього будівлями та спорудами, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ), належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 - 37/100 часток з відповідними приміщеннями, які розташовані на земельній ділянці площею 0,0580 га, яка на плані розподілу земельної ділянки позначена під №2, кадастровий номер 7110500000:01:004:0281. ОСОБА_2 відповідно належить 63/100 часток з відповідними приміщеннями, які розташовані на земельних ділянках площею 0,0822 га та 0,0033 га, які на плані розподілу земельної ділянки позначені під АДРЕСА_2 та № НОМЕР_1 з кадастровим номером 7110500000:01:004:0281. Земельна ділянка загальною площею 0,1435 га кадастровий номер 7110500000:01:004:0281, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (назва вулиці до перейменування «Тимірязєва») та на якій розташоване нежитлове приміщення лазня з підвалом та належними до нього будівлями та спорудами за договором оренди землі від 08 грудня 2014 року передано в оренду Смілянською міською радою ФОП ОСОБА_2 .
Додатковою угодою від 16 червня 2021 року про внесення змін до договору оренди землі від 08 грудня 2014 року внесено зміни до договору, зокрема, щодо кола орендарів земельної ділянки. Так, орендарями вказаної земельної ділянки є ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Таким чином, земельна ділянка перебуває у користуванні двох власників нерухомого майна, які набули право власності на нерухоме майно у відповідних частках. Зважаючи на той факт, що кожен із співвласників користується окремою часткою домоволодіння, які відповідно перебувають на відповідних частках вищевказаної земельної ділянки, позивачем надано план розподілу земельної ділянки. Відповідно до плану частка домоволодіння, яка перебуває у користуванні ОСОБА_1 знаходиться на земельній ділянці загальною площею 0,0580 га, яка на плані розподілу позначена під № 2, частка домоволодіння, яка перебуває у користуванні ОСОБА_2 знаходиться на земельних ділянках загальною площею 0,0822 га та 0,0033 га, які на плані розподілу позначені під № 1 та № 3 відповідно.
Враховуючи викладене, позивач просив при вирішенні спору про поділ в натурі нежитлового приміщення з господарськими будівлями і спорудами, припинення частки у спільній власності, вирішити питання про встановлення порядку користування земельною ділянкою загальною площею 0,1435 га, кадастровий номер 7110500000:01:004:0281, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ), а саме: виділити ОСОБА_1 в користування земельну ділянку загальною площею 0,0580 га, яка на плані розподілу позначена під № 2, а ОСОБА_2 виділити в користування земельні ділянки площею 0,0822 га та 0,0033 га, які на плані розподілу позначені під № 1 та № 3 відповідно.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 21 лютого 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Смілянська міська рада, про поділ в натурі нежитлового приміщення з господарськими будівлями і спорудами, припинення частки у спільній власності та встановлення порядку користування земельною ділянкою задоволено частково.
Виділено в натурі ОСОБА_1 та визнано за ним право власності на нежитлове приміщення лазні із підвалом до складу якої входять будівлі під літерою «А-1» приміщення: №19 коридор, загальною площею 15,1 м2; №20 коридор, загальною площею 3,8 м2; №22 кабінет, загальною площею 17,7 м2; №23 кабінет, загальною площею 10,2 м2; №15 мийна, загальною площею 58,3 м2; №18 комора, загальною площею 49,6 м2; а в підвальному приміщенні: п/д №4 підвал, загальною площею 3,1 м2; п/д №5 підвал, загальною площею 85,6 м2; п/д №7 підвал, площею 6,0 м2, що становить в загальній площі 249,4 м2, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (колишня назва АДРЕСА_1 на земельній ділянці під кадастровим номером 7110500000:01:004:0281.
Виділено в натурі ОСОБА_2 та визнати за нею право власності на нежитлове приміщення лазні із підвалом до складу якої входять в будівлі під літерою «А-1» приміщення: №2 коридор, загальною площею 44,7 м2; №3 кабінет, загальною площею 7,4 м2; №4 кабінет, загальною площею 8,5 м2; №5 коридор, загальною площею 7,2 м2; №6 - туалет, загальною площею 2,7 м2; №7 кабінет, площею 8,2 м2; №8 кабінет, площею 8,5 м2; №9 коридор, площею 4,4 м2; №10 передбанник, загальною площею 52,1 м2; №12 мийна, загальною площею 57,6 м2; №13 кімната відпочинку, загальною площею 21,2 м2; №14 кімната відпочинку, загальною площею 22,1 м2; №21 кабінет, загальною площею 6,4 м2. В будівлі під літерою «а-7» приміщення: №11 парна, загальною площею 18,6 м2. В будівлі під літерою «а-5»: приміщення: №16 приміщення для зберігання води, загальною площею 19,4 м2; №17 комора, загальною площею 8,9 м2. В будівлі під літерою «а-6»: приміщення №1 - передпокій, загальною площею 22,1 м2. В підвальному приміщенні: п/д №1 сходова клітка, загальною площею 5,4 м2; п/д №2 підвал, загальною площею 50,3 м2; п/д №3 підвал, загальною площею 18,3 м2; п/д №6 підвал, загальною площею 25,6 м2, що становить в загальній площі 419,6 м2 та на надвірні споруди сарай (тимчасовий) під літ. «З», навіс під літ. «I» та огорожа №1, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (колишня назва АДРЕСА_1 на земельній ділянці під кадастровим номером 7110500000:01:004:0281.
Припинено право спільної часткової власності між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на нежитлове приміщення лазні з підвалом, які розташовані за адресою АДРЕСА_1 .
У решті позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 16351 грн. 20 коп. витрат на сплату судового збору.
Рішення суду мотивоване тим, що установивши, що спірне нежитлове приміщення перебуває у спільній частковій власності сторін по справі, які фактично володіють відокремленими одна від одної частинами, з урахуванням технічної можливості виділу 37/100 часток нежитлового приміщення, які належать ОСОБА_1 , у разі виділу в натурі позивачу належної йому на праві власності частки, права відповідача не будуть порушені, а також зважаючи на право позивача на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову про поділ в натурі нерухомого майна, що є у спільній частковій власності.
Щодо встановлення порядку користування земельною ділянкою загальною площею 0,1435 га, кадастровий номер 7110500000:01:004:0281, суд зауважив, що для вирішення питання про поділ земельної ділянки та/або визначення порядку користування нею необхідні спеціальні знання в галузі іншій, ніж право. Позивач не подав до суду обґрунтованого клопотання про призначення у даній справі земельно-технічної експертизи.
За вказаних обставин суд позбавлений можливості встановити порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.
Таким чином, вказаними вище правовими нормами встановлено виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад вирішувати питання у галузі земельних відносин, зокрема, приймати рішення щодо безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами та надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування.
Оскільки, в даному випадку, вирішення питання щодо встановлення порядку користування земельною ділянкою, яка є комунальною власністю належить виключної до компетенції Смілянської міської ради, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Додатковим рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 13 березня 2025 року заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Прядки В.М. про ухвалення додаткового рішення по справі №703/6244/23 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 15 000,00 грн. понесених ним витрат на правничу допомогу.
Додаткове рішення суду мотивовано тим, що розмір витрат адвоката в сумі 38 000,00 грн., заявлений позивачем не відповідає наданому адвокатом обсягу та складності справи, а надані згідно акту приймання-передачі послуги хоч і є детально прописаними, однак не відповідають критерію розумності їхнього розміру. Крім того, суд врахував доводи заперечення сторони відповідача щодо не співмірності заявлених витрат.
Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 13 березня 2025 року заяву відповідача ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення по справі №703/6244/23 залишено без розгляду.
В мотивування винесеного судового рішення суд вказав, що відповідачка пропустила строк для подання доказів на підтвердження розміру понесених судових витрат на правничу допомогу встановлених ст. 141 ЦПК України. Клопотання про поновлення цього строку не заявляла.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
У березні 2025 року ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на рішення суду. додаткове рішення суду та ухвалу про залишення заяви без розгляду, в якій, посилаючись на незаконність судових рішень, просить скасувати рішення суду першої інстанції по суті спору в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове, яким відмовити повністю у задоволенні означених позовних вимог. Також просить скасувати додаткове рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу4 скасувати ухвалу про залишення її заяви без розгляду та направити справу у цій частині до суду першої інстанції.
У березні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Прядка В.М. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що судом першої інстанції допущено односторонність в оцінці наданих доказів сторонами у справі. Подані докази як відповідачем, так і представником третьої особи в частині заперечень щодо необґрунтованості позовних вимог ОСОБА_1 про необхідність проведення поділу уже поділеного приміщення, судом не лише не прийняті до уваги, а і не спростовані як це вимагає ст. 89 ЦПК України за умови, що суд прийшов до висновку про обґрунтованість та доведеність ОСОБА_1 позовних вимог у частині прохання про поділ приміщення. Вказує, що, в супереч вимогам ст. 89 ЦПК України, судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні не наведено жодних спростувань обґрунтованих відповідачем заперечень проти заявлених позовних вимог позивача, які викладено у відзиві та у запереченні на відповідь на відзив представника позивача від 15.02.2024, де наведено детальний аналіз посилань як на норми матеріального права ЦК України, зокрема ст. 358, 364, 367, так і на правові позиції, викладені у конкретних постановах Верховного Суду.
В частині оскарження додаткового судового рішення наводить доводи того, що докази подані адвокатом позивача з порушенням норм процесуального права, а також вважає, що оскільки судове рішення по суті спору є незаконним, тому і додаткове рішення не може бути залишене в силі.
Незаконність ухвали суду від 13 березня 2025 року полягає у тому, що судове рішення у справі отримано стороною відповідача 24.02.2025 року, а тому строк на подання доказів понесених витрат мав розраховуватися саме із зазначеної дати.
Апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Прядки В.М. мотивована тим, що при вирішенні спору про поділ в натурі нежитлового приміщення з господарськими будівлями і спорудами, припинення частки у спільній власності, доцільним і необхідним є вирішення питання про встановлення порядку користування земельними ділянками. Зазначає, що заперечення представника відповідача щодо задоволення вимоги про визначення порядку користування земельною ділянкою, посилаючись на ту обставину, що договір оренди вказаної земельної ділянки закінчився, не відповідає дійсності, оскільки, між відповідачем та Смілянською міською радою 13.11.202 року було укладено договір оренди землі площею 0,1435га, кадастровий номер 7110500000:01:004:0281, розташовану у АДРЕСА_3 .
Вказує, що, зважаючи на той факт, що кожен із співвласників користується окремою частиною домоволодіння, які відповідно перебувають на відповідних частинах вищевказаної земельної ділянки до позовної заяви в якості додатку було додано план розподілу земельної ділянки, який проведений сертифікованим інженером землевпорядником. Зазначений план розподілу земельної ділянки виконаний інженером- землевпорядником ОСОБА_3 , який має кваліфікаційний сертифікат інженера землевпорядника №014115 від 12.02.2019 року. Отже, вказаний план розподілу земельної ділянки сформовано особою, яка володіє спеціальними знаннями, необхідними для з'ясування відповідних обставин справи.
Зазначає, що твердження суду щодо не виключення можливості, що при розроблені вказаного плану інженером-землевпорядником було враховано площу 37/100 часток нежитлового приміщення лазні з підвалом, що належить ОСОБА_1 саме за площею 294,4 м2 не знаходить свого підтвердження, оскільки розподіл земельної ділянки сформовано враховуючи пропорційність до часток осіб у праві власності об'єкту нерухомості, а не площі об'єкту нерухомості.
Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу
У березні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Прядка В.М. подав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в якому вказує, що апелянт помилково вказує, що ухвалою від 29.10.2020 року об'єкт нерухомості проведено фактичний поділ цього майна поміж сторонами, проте не зазначає, що спільна часткова власність між сторонами так і не припинена. Як вірно встановлено судом першої інстанції, право спільної часткової власності на вказане майно згідно ухвали Смілянського міжрайонного суду Черкаської області від 29 жовтня 2020 року не припинено. Проте, вказана ухвала суду не є підставою припинення між сторонами права спільної часткової власності. Вказує, що станом на сьогодні, як це вбачається з реєстру нерухомого майна, ОСОБА_2 як і ОСОБА_1 не володіють 1(одиницею) у праві власності. Частка відповідача складає 63/100 від одиниці, а тому юридично сторони є співвласниками єдиного об'єкту майна, а майно перебуває у спільній часткові власності. Зазначає, що правові підстави поділу об'єкту нерухомого майна передбачені чинним законодавством. В конкретній ситуації існують поряд з правовими підставами і фактичні умови для поділу. На самостійні об'єкти можуть бути поділені об'єкти нерухомого майна, які підлягають технічній інвентаризації, зокрема нежитлові приміщення (групи нежитлових приміщень).
У квітні 2025 року ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Прядки В.М., в якому просить апеляційну скаргу відхилити, як таку, що не спростовує висновків суду першої інстанції, які викладені в рішенні в частині обґрунтування відмови у задоволенні додаткових вимог позивача щодо визначення порядку користування земельною ділянкою. Вказує, що до апеляційної скарги адвокатом прядкою В.М. додано копію рішення сесії Смілянської міської ради від 30.10.2024 року та копію договору про оренду землі від 13.11.2024 року, які не були предметом вивчення у суді першої інстанції по причині ненадання їх позивачем і не зважаючи на це апелянт посилається на них як належні докази у справі.
У відзиві на апеляційну подану на додаткове судове рішення представник ОСОБА_1 - адвокат Прядка В.М. вказує, що представником позивача дотримані всі норми законодавства, зокрема, однією з вимог позову вказано стягнення судових витрат на користь позивача; до закінчення судових дебатів у справі зроблено заяву про те, що такі докази будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду; докази подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу, представник ОСОБА_1 - адвокат Прядка В.М. зазначає, що останнім днем подачі заяви про ухвалення додаткового рішення було 26.02.2025 року. Проте, відповідач своїм правом в межах строку, визначеного законодавством не скористалась, клопотання про поновлення строку для надання заяви не заявила.
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
19 березня 2025 року до Черкаського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_2 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 21 лютого 2025 року, додаткове рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 13 березня 2025 року та на ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 13 березня 2025 року у даній справі.
24 березня 2025 року до Черкаського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Прядки Віталія Михайловича на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 21 лютого 2025 року уданій справі.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 березня 2025 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Новіков О.М., судді Карпенко О.В., Сіренко Ю.В.
Ухвалами Черкаського апеляційного суду від 20 березня 2025 року відкриті апеляційні провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 .
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 24 березня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Прядки В.М.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 24 березня 2025 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи про її розгляд.
Цього ж дня ухвалами Черкаського апеляційного суду від 24 березня 2025 року призначено до розгляду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на додаткове рішення суду та ухвалу суду про залишення її заяви без розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Судом першої інстанції встановлено, що ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 29 жовтня 2020 року затверджено мирову угоду між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визначення часток майна у спільному майні та визнання права власності, за умовами якої: визначено, що частка, ОСОБА_1 в праві спільної сумісної власності на нежитлове приміщення лазні із підвалом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , становить 37/100, а частка ОСОБА_2 становить 63/100 частки цього нежитлового приміщення, що в цілому складається із наступних господарських будівель та споруд: А-1 - лазня, площею 405,7 м2; п/д - підвал, площею 194,3 м2; а-5 - прибудова, площею 28,3 м2; а-6 - прибудова, площею 22,1 м2; а-7 - прибудова, площею 18,6 м2; З - сарай (тимчасовий); I - навіс; №1 - огорожа, разом площа становить 669, 0 м2.
За ОСОБА_1 , визнано право власності на 37/100 часток нежитлового приміщення лазні із підвалом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що становить в загальній площі 294,4 м2, до складу якої входять в будівлі під літерою «А-1» приміщення: №19 коридор, площею 15,1 м2; №20 коридор, площею 3,8 м2; №22 кабінет, площею 17,7 м2; №23 кабінет, площею 10,2 м2; №15 мийна, площею 58,3 м2; №18 комора, площею 49,6 м2; а в підвальному приміщенні: п/д №4 підвал, площею 3,1 м2; п/д №5 підвал, площею 85,6 м2; п/д №7 підвал, площею 6,0 м2.
Частка в розмірі 63/100 нежитлового приміщення лазні із підвалом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , залишається у власності та виділено ОСОБА_2 становить 419,6 м2, до складу якої входять наступні приміщення в будівлях. В будівлі під літерою «А-1» приміщення: №2 коридор, площею 44,7 м2; №3 кабінет, площею 7,4 м2; №4 кабінет, площею 8,5 м2; №5 коридор, площею 7,2 м2; №6 - туалет, площею 2,7 м2; №7 кабінет, площею 8,2 м2; №8 кабінет, площею 8,5 м2; №9 коридор, площею 4,4 м2; №10 передбанник, площею 52,1 м2; №12 мийна, площею 57,6 м2; №13 кімната відпочинку, площею 21,2 м2; №14 кімната відпочинку, площею 22,1 м2; №21 кабінет, площею 6,4 м2. В будівлі під літерою «а-7» приміщення №11 парна, площею 18,6 м2. В будівлі під літерою «а-5» приміщення: №16 приміщення для зберігання води, площею 19,4 м2; №17 комора, площею 8,9 м2. В будівлі під літерою «а-6» приміщення №1 - передпокій, площею 22,1 м2. В підвальному приміщенні: п/д №1 сходова клітка, площею 5,4 м2; п/д №2 підвал, площею 50,3 м2; п/д №3 підвал, площею 18,3 м2; п/д №6 підвал, площею 25,6 м2. З надвірних споруд ОСОБА_2 виділяється сарай (тимчасовий) під літ. «З», навіс під літ. «I» та огорожа №1.
Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 31 липня 2024 року внесено виправлення в ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 29 жовтня 2020 року, а саме вірно зазначено площу 37/100 часток нежитлового приміщення лазні із підвалом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та на яку за ОСОБА_1 визнано право власності, а саме «249,4 м2» замість 294,4 м2».
Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 10 жовтня 2023 року, право власності на 37/100 часток нежитлового приміщення лазні із підвалом за адресою: АДРЕСА_1 , що становить в загальній площі 294,4 м2, до складу якої входять в будівлі під літерою «А-1» приміщення: №19 коридор, площею 15,1 м2; №20 коридор, площею 3,8 м2; №22 кабінет, площею 17,7 м2; №23 кабінет, площею 10,2 м2; №15 мийна, площею 58,3 м2; №18 комора, площею 49,6 м2; а в підвальному приміщенні: п/д №4 підвал, площею 3,1 м2; п/д №5 підвал, площею 85,6 м2; п/д №7 підвал, площею 6,0 м2 зареєстровано за ОСОБА_1 .
Право власності на 63/100 часток нежитлового приміщення лазні із підвалом за адресою: АДРЕСА_1 , становить 419,6 м2, до складу якої входять наступні приміщення в будівлях. В будівлі під літерою «А-1» приміщення: №2 коридор, площею 44,7 м2; №3 кабінет, площею 7,4 м2; №4 кабінет, площею 8,5 м2; №5 коридор, площею 7,2 м2; №6 - туалет, площею 2,7 м2; №7 кабінет, площею 8,2 м2; №8 кабінет, площею 8,5 м2; №9 коридор, площею 4,4 м2; №10 передбанник, площею 52,1 м2; №12 мийна, площею 57,6 м2; №13 кімната відпочинку, площею 21,2 м2; №14 кімната відпочинку, площею 22,1 м2; №21 кабінет, площею 6,4 м2. В будівлі під літерою «а-7» приміщення №11 парна, площею 18,6 м2. В будівлі під літерою «а-5» приміщення: №16 приміщення для зберігання води, площею 19,4 м2; №17 комора, площею 8,9 м2. В будівлі під літерою «а-6» приміщення №1 - передпокій, площею 22,1 м2. В підвальному приміщенні: п/д №1 сходова клітка, площею 5,4 м2; п/д №2 підвал, площею 50,3 м2; п/д №3 підвал, площею 18,3 м2; п/д №6 підвал, площею 25,6 м2. З надвірних споруд ОСОБА_5 виділяється сарай (тимчасовий) під літ. «З», навіс під літ. «I» та огорожа №1 зареєстровано за ОСОБА_2 .
12 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 із листом пропозицією щодо припинення часток у спільній власності на нежитлове приміщення лазні із підвалом, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та поділ нерухомого майна.
27 жовтня 2023 року ОСОБА_4 надала лист в якому зазначила, що порядок поділу спільного майна з припинення спільної часткової власності є недоречним, оскільки зазначене майно розділено в натурі ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 15 листопада 2020 року про затвердження мирової угоди.
Мотивувальна частина
Позиція Апеляційного суду
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, Черкаський апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги ОСОБА_2 та представника ОСОБА_1 - адвоката Прядки Віталія Михайловичане підлягають до задоволення.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).
Усі суб'єкти права власності є рівними перед законом (частина друга статті 318 ЦК України). Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).
Згідно з положеннями ч. 1-5 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Частиною першою статті 355 ЦК України визначено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина перша статті 356 ЦК України).
Верховний Суд України у постанові від 19 лютого 2014 року у справі № 6-4цс14 вказав, що у силу положень статей 21, 24, 41 Конституції України, статей 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, в тому числі щодо захисту права спільної часткової власності. Виходячи із цих положень, правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток, співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації (частини перша, третя статті 364 ЦК України).
Оскільки цивільним законодавством передбачено, що кожний з учасників спільної власності має певні правомочності щодо належної йому на праві власності частки у нерухомому майні, проте, позивачі позбавлені реалізувати свої правомочності щодо належних їм часток, то у зв'язку з цим позивачі, керуючись ст. 364 ЦК України, можуть вимагати виділу своєї частки зі спільного майна.
Відповідно до ч. 5 ст. 364 ЦК України у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
Аналіз статей 358, 364 ЦК України дозволяє зробити висновок, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності.
Частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному з співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле. Тобто право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не стосується частки майна.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 29 жовтня 2020 року затверджено мирову угоду між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визначення часток майна у спільному майні та визнання права власності, за умовами якої: визначено, що частка, ОСОБА_1 в праві спільної сумісної власності на нежитлове приміщення лазні із підвалом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , становить 37/100, а частка ОСОБА_2 становить 63/100 частки цього нежитлового приміщення, що в цілому складається із наступних господарських будівель та споруд: А-1 - лазня, площею 405,7 м2; п/д - підвал, площею 194,3 м2; а-5 - прибудова, площею 28,3 м2; а-6 - прибудова, площею 22,1 м2; а-7 - прибудова, площею 18,6 м2; З - сарай (тимчасовий); I - навіс; №1 - огорожа, разом площа становить 669, 0 м2.
За ОСОБА_1 , визнано право власності на 37/100 часток нежитлового приміщення лазні із підвалом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що становить в загальній площі 294,4 м2, до складу якої входять в будівлі під літерою «А-1» приміщення: №19 коридор, площею 15,1 м2; №20 коридор, площею 3,8 м2; №22 кабінет, площею 17,7 м2; №23 кабінет, площею 10,2 м2; №15 мийна, площею 58,3 м2; №18 комора, площею 49,6 м2; а в підвальному приміщенні: п/д №4 підвал, площею 3,1 м2; п/д №5 підвал, площею 85,6 м2; п/д №7 підвал, площею 6,0 м2.
Частка в розмірі 63/100 нежитлового приміщення лазні із підвалом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , залишається у власності та виділено ОСОБА_2 становить 419,6 м2, до складу якої входять наступні приміщення в будівлях. В будівлі під літерою «А-1» приміщення: №2 коридор, площею 44,7 м2; №3 кабінет, площею 7,4 м2; №4 кабінет, площею 8,5 м2; №5 коридор, площею 7,2 м2; №6 - туалет, площею 2,7 м2; №7 кабінет, площею 8,2 м2; №8 кабінет, площею 8,5 м2; №9 коридор, площею 4,4 м2; №10 передбанник, площею 52,1 м2; №12 мийна, площею 57,6 м2; №13 кімната відпочинку, площею 21,2 м2; №14 кімната відпочинку, площею 22,1 м2; №21 кабінет, площею 6,4 м2. В будівлі під літерою «а-7» приміщення №11 парна, площею 18,6 м2. В будівлі під літерою «а-5» приміщення: №16 приміщення для зберігання води, площею 19,4 м2; №17 комора, площею 8,9 м2. В будівлі під літерою «а-6» приміщення №1 - передпокій, площею 22,1 м2. В підвальному приміщенні: п/д №1 сходова клітка, площею 5,4 м2; п/д №2 підвал, площею 50,3 м2; п/д №3 підвал, площею 18,3 м2; п/д №6 підвал, площею 25,6 м2. З надвірних споруд ОСОБА_2 виділяється сарай (тимчасовий) під літ. «З», навіс під літ. «I» та огорожа №1.
Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 31 липня 2024 року внесено виправлення в ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 29 жовтня 2020 року, а саме вірно зазначено площу 37/100 часток нежитлового приміщення лазні із підвалом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та на яку за ОСОБА_1 визнано право власності, а саме «249,4 м2» замість 294,4 м2».
12 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 із листом пропозицією щодо припинення часток у спільній власності на нежитлове приміщення лазні із підвалом, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та поділ нерухомого майна.
27 жовтня 2023 року ОСОБА_2 надала лист в якому зазначила, що порядок поділу спільного майна з припинення спільної часткової власності є недоречним, оскільки зазначене майно розділено в натурі ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 15 листопада 2020 року про затвердження мирової угоди.
Розглядаючи спір, суд першої інстанції, встановлюючи обставини по справі, взяв до уваги вищезазначені факти та, в сукупності з наданими сторонами доказами, оцінив їх під час постановлення своїх висновків.
Відповідно до висновку від 04 квітня 2023 року №8 щодо технічної можливості виділу об'єкта нерухомого майна, а саме 37/100 часток нежитлової будівлі лазні з підвалом, яка складається з літ. «А-1, п/д» - нежитлова будівля - лазня з підвалом- прим.: 15 пл.58.3 кв.м., 18 пл.49.6 кв.м., 19 пл. 15.1 кв.м., 20 пл. 3.8 кв.м., 22пл. 17.7 кв.м., 23 пл. 10.2 кв.м., підвал прим. 4 пл.3.1 кв.м., 5 пл. 85.6 кв.м., 7 пл. 6 кв.м., загальною площею 294,4 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , складеного експертом з приватизації нерухомого майна Комунального проектно-виробничого підприємства «Архітектурно-планувальне бюро». Так, відповідно до вказаного висновку за технічними показниками 37/100 часток об'єкта який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , є відокремлені, має окремий вихід і може бути виділена в натурі.
У постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 501/2148/17 (провадження № 61-22087св19) зроблено висновок, що поняття «поділ» та «виділ» не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки із майна, що є у спільній частковій власності, правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді має місце не виділ, а поділ спільного майна. Тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється.
Як вбачається з ухвали суду Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 29 жовтня 2020 року, якою затверджено мирову угоду, поділ нежитлового приміщення лазні з підвалом, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , між сторонами було проведено з визначенням конкретних нежитлових приміщень, однак спільна часткова власність припинена не була.
Отже, хоча при затвердженні мирової угоди фактично здійснено поділ майна, що повинно було припинити спільну часткову власність, однак фактично такого припинення не відбулося.
З огляду на наведене, а також враховуючи ту обставину, що порядок користування належними ОСОБА_1 та ОСОБА_2 частками у нежитловій будівлі визначений та спорів щодо їх невідповідності між сторонами немає, колегія суддів вважає, що припинення спільної часткової власності не призведе до порушень прав відповідача, оскільки фактично у її власності залишаються приміщення виділені та зареєстровані за нею на підставі затвердженої мирової угоди.
Установивши, що спірне нежитлове приміщення перебуває у спільній частковій власності сторін по справі, які фактично володіють відокремленими одна від одної частинами, з урахуванням технічної можливості виділу 37/100 часток нежитлового приміщення, які належать ОСОБА_1 , у разі виділу в натурі позивачу належної йому на праві власності частки, права відповідача не будуть порушені. Зважаючи на право позивача на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову про поділ та припинення права спільної часткової власності нерухомого майна.
Щодо встановлення порядку користування земельною ділянкою загальною площею 0,1435 га, кадастровий номер 7110500000:01:004:0281, яка розташована за адресою: по АДРЕСА_1 .
У частинах першій-другій статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.
Враховуючи вказані норми права для безперешкодного та повноцінного використання об'єкту нерухомого майна позивач має право отримати від власника земельної ділянки відповідне речове право на земельну ділянку у розмірі, необхідному для експлуатації та обслуговування належному йому об'єкту нерухомого майна.
Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Частиною п'ятою статті 116 ЗК України передбачено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. Перелік правових підстав припинення права користування визначено статтею 141 ЗК України.
Відповідно до ст. 122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або в користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Зокрема, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або в користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Частиною 2 ст. 123 ЗК України передбачено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
Колегія суддів звертає увагу, що з долученої до апеляційної скарги копії договору оренди землі від 13.11.2024 року укладеного між Смілянською міською радою, як орендодавцем та ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , як орендарями, в п. 33 передбачено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. Будь-які зміни та доповнення до договору оформлюються у вигляді додаткових угод, які стають невід'ємною частиною цього договору.
Отже, умовами укладеного сторонами у справі та Смілянською міською радою договору передбачено можливість внесення змін до договору оренди. При цьому, колегія суддів вважає, що такі зміни можуть бути внесені, крім іншого, у зв'язку з припиненням права спільної часткової власності сторін на нерухоме майно - нежитлової будівлі-лазні та необхідністю виділення земельної ділянки в окреме користування.
Таким чином, судом першої інстанції вірно зазначено про те, що в даному випадку, вирішення питання щодо встановлення порядку користування земельною ділянкою, яка є комунальною власністю належить до компетенції Смілянської міської ради.
Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 в частині того, що право користування земельною ділянкою визначається відповідно до часток кожного з власників нерухомого майна, яке знаходиться на цій земельній ділянці, то колегія суддів погоджується з такими твердженнями та вважає, що помилка в площі будівлі не могла вплинути на розподіл земельної ділянки, оскільки такий поділ проводився за частками у майні.
Однак, вказане не впливає на правильність вирішення судом даної вимоги позивача по суті спору.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційних скарг суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Щодо додаткового рішення суду
Судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина третя статті 141 ЦПК України).
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частинами першою та другою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частин четвертої-шостої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
У позовній заяві представник ОСОБА_1 - адвокат Прядка В.М. зазначав, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи.
21 лютого 2025 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області прийняв рішення, яким позов задовольнив частково.
26 лютого 2025 року, тобто у визначений ЦПК України строк, представник позивача звернувся до суду першої інстанції із заявою про ухвалення додаткового судового рішення, у якій просив стягнути на його користь 38 000 грн. на відшкодування витрат, понесених на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.
На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу в матеріалах справи наявні договір про надання правничої (правової) допомоги від 17 липня 2023 року, укладений ОСОБА_1 з адвокатом Прядкою В.М.; акт приймання-передачі наданих послуг з надання професійної (правничої) допомоги від 24 лютого 2025 року; детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання професійної правничої допомоги від 24 лютого 2025 року; угоду про вартість послуг за надання правничої (правової) допомоги №79/23 від 17.07.2023; квитанцію від 13 лютого 2025 року про оплату згідно договору про надання правничої допомоги.
Суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо розподілу зазначених витрат врахував ту обставину, що заявлений розмір у сумі 38 000,00 грн. не відповідає критерію розумності та є неспівмірних зі складністю справи та обсягом наданих послуг, а також врахував заперечення сторони відповідача щодо їх стягнення, та дійшов, на переконання колегії суддів, до правильного висновку про їх стягнення у розмірі 15 000,00 грн.
При цьому, колегія суддів зауважує, що у поданій апеляційній скарзі не міститься аргументів щодо безпідставного завищення розміру даних витрат, а міститься посилання на те, що оскільки судове рішення по суті спору є незаконним, тому і ухвалене додаткове рішення, що є його невід'ємною частиною підлягає скасуванню.
З огляду на те, що при перегляді рішення по суті спору, колегія суддів дійшла до висновку про його відповідність вимогам законності та обґрунтованості, тому підстав для скасування додаткового рішення з підстав перерозподілу судових витрат не вбачається.
Щодо ухвали суду про залишення без розгляду заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення
27 лютого 2025 року відповідач надала суду заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача понесених витрат на правничу допомогу.
Суд при залишенні без розгляду заяви відповідача керувався тим, що заяву про ухвалення додаткового рішення відповідач подала до суду 27 лютого 2025 року. При цьому представник відповідача зазначив, що відповідач не пропустила строк на подання такої заяви, оскільки повний текст рішення сторона відповідача отримала 25 лютого 2025 року.
Суд зауважив, що визначений ч. 8 ст. 141 ЦПК України п'ятиденний процесуальний строк для подання стороною доказів понесення судових витрат не пов'язаний із часом виготовлення судом повного тексту судового рішення, оскільки право сторони на відшкодування таких витрат залежить не від змісту чи мотивів судового рішення, а лише від розміру задоволених судом вимог.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Згідно із частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні (пункт 53 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
За змістом частини восьмої статті 141 ЦПК України сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2021 року у справі № 465/3424/10-ц (провадження № 61-3038св21).
Колегія суддів враховує, що заяву про ухвалення додаткового судового рішення ОСОБА_2 подано з порушенням строків встановлених частиною 8 статті 141 ЦПК України, оскільки строк подання слід обраховувати з моменту ухвалення судового рішення, а не отримання його тексту.
Зазначені в апеляційній скарзі обставини щодо отримання судового рішення 24 лютого 2025 року є підставою для поновлення строку для подання заяви, але такого клопотання відповідач не заявляла.
Крім того, при перевірці дотримання порядку та строків поданої заяви, колегія суддів також зауважує, що заява про ухвалення додаткового рішення є заявою з процесуальних питань. Тому подання учасником справи заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу потрібно здійснювати із дотриманням вимог ЦПК України, встановлених для подання клопотань (заяв) з процесуальних питань.
Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлено, - він встановлюється судом (частина третя статті 182 ЦПК України).
Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення з процесуальних питань визначені у статті 183 ЦПК України.
Будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви (клопотання, заперечення) (пункт 6 частини першої статті 183 ЦПК України).
За правилами частини другої статті 183 ЦПК України до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).
Згідно з частиною четвертою статті 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Верховний Суд у постанові від 21 вересня 2022 року у справі № 725/1301/21 (провадження № 61-20691св21) зазначив, що, встановивши порушення позивачем установленого процесуальним законом порядку пред'явлення до відшкодування витрат на правничу допомогу, а саме ненаправлення позивачем на адреси інших учасників справи (відповідачів) документів, які підтверджують понесені витрати на правничу допомогу, що позбавило відповідачів можливості подати до суду клопотання про неспівмірність розміру таких витрат відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України, суд апеляційної інстанції обґрунтовано повернув без розгляду клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Аналогічна практика вирішення заяв про ухвалення додаткового рішення, до яких заявники не додали докази надіслання (ненадання) іншим учасникам такої заяви з доданими до неї додатками, сформована Верховним Судом і в ухвалах від 25 лютого 2021 року у справі № 906/977/19, від 01 вересня 2022 року у справі № 759/13013/14-ц (провадження № 61-14029св21), від 16 січня 2023 року у справі № 640/23065/14 (провадження № 61-1456ск21), від 02 лютого 2023 року у справі № 466/1403/20 (провадження № 61-10035св22), від 27 березня 2023 року у справі № 756/820/20 (провадження № 61-8952св22) на стадії касаційного розгляду справи».
Під час розгляду заяви встановлено, що 27 лютого 2025 року на адресу суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення. Проте до заяви не додано доказів направлення (надання) іншим учасникам справи копій заяви про ухвалення додаткового рішення із додатками.
Отже, ОСОБА_2 не дотримано вимоги частини четвертої статті 183 ЦПК України.
Обставини установлені у справі у їх сукупності дають підстави для висновку про законність ухвали суду про залишення без розгляду заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення.
Дослідивши обставини справи, доводи сторін, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно визначився з правовідносинами, що виникли в даному випадку та застосував закон, що їх регулює. За наслідком апеляційного перегляду порушень матеріального чи процесуального закону судом першої інстанції не встановлено.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі судове рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 35, 258, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_2 та представника ОСОБА_1 - адвоката Прядки Віталія Михайловича на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 21 лютого 2025 рокузалишити без задоволення.
Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 21 лютого 2025 року - залишити без змін.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на додаткове рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 13 березня 2025 року та ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 13 березня 2025 року - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 13 березня 2025 року - залишити без змін.
Ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 13 березня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Повний текст постанови виготовлено 19 травня 2025 року.
Головуючий: О.М. Новіков
Судді: О.В. Карпенко
Ю.В. Сіренко