15 травня 2025 року
м. Черкаси
Справа № 711/5717/24
Провадження № 22-ц/821/837/25
Категорія: 307020000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Карпенко О.В.
суддів: Новікова О.М., Фетісової Т.Л.
за участю секретаря: Кофанової А.О.
учасники справи:
заявник: ОСОБА_1 ,
заінтересована особа: Перша Черкаська державна нотаріальна контора
представник Черкаської міської ради - Кирман Владислав Олександрович
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргу Черкаської міської ради на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 15 жовтня 2024 року (ухваленого під головуванням судді Морозова В.В. в приміщенні Черкаського районного суду Черкаської області) у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Перша Черкаська державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім'єю,-
Короткий зміст вимог
18 липня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю, заінтересована особа: Перша Черкаська державна нотаріальна контора.
В обґрунтування заяви зазначив, що в період з лютого 2013 року по серпень 2021 року він проживав однією сім'єю з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресами: АДРЕСА_1 , та АДРЕСА_2 , вели спільне господарство, мали спільний бюджет, допомагали один одному.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 .
Заявник вказує, що з дозволу Черкаської окружної прокуратури на видачу тіла ОСОБА_2 , він займався організацією поховання та оплатою всіх ритуальних послуг.
Зазначає, що за життя ОСОБА_2 мав намір укласти договір довічного утримання, однак не встиг його укласти у зв'язку із раптовою смертю.
ОСОБА_2 не був одружений та не мав своїх дітей.
Заявник вважає, що він є спадкоємцем четвертої черги, оскільки вони з ОСОБА_2 проживали разом однією сім'єю більше п'яти років.
06 вересня 2021 року заявник звернувся до Першої Черкаської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , нотаріальною конторою заведено спадкову справу, однак отримати свідоцтво про право на спадщину за законом він не зміг у зв'язку з відсутністю документів, які підтверджують його родинні стосунки зі спадкодавцем.
Встановлення факту проживання однією сім'єю необхідне заявнику для можливості реалізувати свої спадкові права.
На підставі наведеного, ОСОБА_1 просив суд постановити рішення, яким встановити факт його проживання однією сім'єю із ОСОБА_2 в період з лютого 2013 року по серпень 2021 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 15 жовтня 2024 року заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Перша Черкаська державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім'єю - задоволено.
Встановлено факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з лютого 2013 року до дня смерті останнього - ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що системний аналіз наявних у справі доказів, в тому числі, пояснень заявника, показів свідків дозволив суду дійти висновку, що заявник, на виконання вимог статей 12, 81 ЦПК України, надав суду належні і допустимі докази на підтвердження факту його проживання однією сім'єю разом із ОСОБА_2 у період з лютого 2013 року до дня смерті останнього, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . За висновками суду, заявник довів наявність спільного побуту, спільного бюджету, спільних знайомих, тобто відносин, що за своєю суттю відповідають ознакам сімейних.
Під час розгляду даної заяви про встановлення факту проживання однією сім'єю спору про право виявлено не було.
Враховуючи вищенаведене, інтереси заявника, відсутність спору та інших шляхів захисту прав ОСОБА_1 , суд вважав необхідним задовольнити вимоги заявника у повному обсязі.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі, поданій 31 березня 2025 року, Черкаська міська рада, вважаючи, що оскаржуване рішення не відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи, винесене при наявності спору про право, впливає на права і обов'язки Черкаської міської ради, просила суд апеляційної інстанції скасувати рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 15 жовтня 2024 року, а заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю - залишити без розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що метою звернення ОСОБА_1 із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю із спадкодавцем у даній справі, було встановлення у судовому порядку обставин, необхідних для прийняття ним спадщини після смерті ОСОБА_2 , з яким заявник проживав однією сім'єю з лютого 2013, що надало б йому можливість вирішити питання про право власності на спадкове майно, яке залишилося після смерті останнього.
З рішення суду вбачається, що померлий ОСОБА_2 одруженим не був та не мав своїх дітей, згідно відомостей Першої Черкаської державної нотаріальної контори, після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , заведено спадкову справу №295/2021, із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори 06.09.2021 звернувся тільки ОСОБА_1 . Свідоцтво про право на спадщину не видавалось. Також відсутні заяви інших спадкоємців про прийняття спадщини, а також дані про заповіти, посвідчені від імені ОСОБА_2 .
Посилаючись на ч. 1-3 ст. 1277 ЦК України, скаржник вважає, що в даному випадку вбачаються ознаки відумерлої спадщини.
Вказує, що у справах позовного провадження, факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, як і низка інших юридичних фактів, належить до предмета доказування і підлягає встановленню під час ухвалення судового рішення, якщо відповідні факти пов'язані з будь-якими іншими позовними вимогами.
Належним відповідачем за вимогою про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем мають бути спадкоємці, які прийняли спадщину, а при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття - територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини ( постанова Верховного Суду від 26.05.2021 у справі № 175/891/19).
Апелянт вказує, що оскільки ОСОБА_1 був єдиним, хто звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , враховуючи відсутність інших спадкоємців, а також приймаючи до уваги, що подана ОСОБА_1 заява стосувалася спадкування майна, яке знаходиться в межах територіальної громади м. Черкаси та мала ознаки відумерлої спадщини, тому належною заінтересованою особою у справі №711/5717/24 мала бути саме Черкаська міська рада, а не Перша Черкаська державна нотаріальна контора.
Крім того, вважає, що заяву ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини суду першої інстанції слід було залишити без розгляду, у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, оскільки у цих правовідносинах існує спір про право.
Суд першої інстанції, в порушення вимог процесуального законодавства, розглянув справу в порядку окремого провадження за наявності спору про право, не залучив до участі належну заінтересовану особу - Черкаську міську раду, а розглянув справу за участі не належної заінтересованої особи, що є підставою для скасування рішення суду.
Крім того, є рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 січня 2023 року (справа № 712/7361/22) про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Перша Черкаська державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю.
Черкаським районним судом Черкаської області при прийнятті оскаржуваного рішення у даній справі рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19.01.2023 враховано не було, не надано йому відповідної правової оцінки, сам заявник про вказане рішення суд не повідомив, а оскільки сторони і суть заяви в даних рішеннях збігаються, то за наслідками розгляду заяви суд мав винести ухвалу про закриття провадження у даній справі.
Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив
Фактичні обставини справи
Судом встановлено та вбачається із матеріалів справи, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Черкаси Черкаської області помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 28 серпня 2021 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 2770.
Із копії дозволу на видачу тіла № 54-146-16-96вих21 від 28 серпня 2021 року вбачається, що до Черкаської окружної прокуратури звернувся ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та надав лікарське свідоцтво про смерть № 872 від 20 серпня 2021 року, у якому зазначено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до вимог частини 4 статті 238 КПК України ОСОБА_1 надано дозвіл на видачу тіла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою поховання.
З копії короткої технічної характеристики квартири за даними технічної інвентаризації станом на 22 листопада 1999 року № 40623 о від 09 лютого 2023 року вбачається, що станом на 01 січня 2013 року право власності на квартиру АДРЕСА_3 , зареєстровано у комунальному підприємстві «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» за: ОСОБА_2 . Документи, що підтверджують право власності: свідоцтво про право власності б/н, видане органом приватизації Придніпровського районного виконавчого комітету 12 січня 2000 року.
Із копії приватизаційного майнового сертифікату серії ЕР № 1445889 встановлено, що ОСОБА_2 належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з відомостями, які надійшли на запит суду від Першої Черкаської державної нотаріальної контори, після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , заведено спадкову справу № 295/2021. Із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори 06 вересня 2021 року звернувся ОСОБА_1 . Свідоцтво про право на спадщину не видавалось. У матеріалах спадкової справи відсутні заяви інших спадкоємців про прийняття спадщини, а також дані про заповіти, посвідчені від імені ОСОБА_2 .
Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 кожен окремо, дали суду покази, у яких зазначили, що знайомі із заявником ОСОБА_1 та покійним ОСОБА_2 , а також засвідчили факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживали разом з 2013 року у місті Черкаси, Черкаської області та у с. Чорнявка Черкаського району Черкаської області, до дня смерті ОСОБА_2 , тобто по серпень 2021 року. Вказали, що вони разом обробляли город та вели спільне господарство.
Позиція Черкаського апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає не в повній мірі.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Відповідно до статті 10 ЦПК України при розгляді справи суд керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (далі - ЄСПЛ). Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Юридичні факти - це життєві обставини чи факти, з якими норми права пов'язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
За частиною другою статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Частиною першою статті 316 ЦПК України визначено, що заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
Аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Такий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23).
Таким чином, встановлення певних фактів має на меті підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи, або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
У постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі №640/10329/16-ц зазначено, що визначальним при розгляді заяви про встановлення певних фактів, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки, має значення наявність чи відсутність спору між спадкоємцями.
Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю ОСОБА_1 , посилався на те, що у період з лютого 2013 по серпень 2021 року він проживав із ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім'єю за двома різними адресами, вели спільне господарство, мали спільний бюджет. Вказував, що за життя ОСОБА_2 мав намір укласти договір довічного утримання, однак не встиг укласти, оскільки раптово помер. ОСОБА_2 не був одружений та не мав своїх дітей, а встановлення факту йому необхідне для реалізації свого права на отримання спадщини, як спадкоємця четвертої черги.
Із спадкової справи вбачається, що після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , заведено спадкову справу №295/2021, із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори 06.09.2021 звернувся ОСОБА_1 .
У матеріалах спадкової справи відсутні заяви інших спадкоємців про прийняття спадщини, а також дані про заповіти, посвідчені від імені ОСОБА_2 .
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно з статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року у справі № 5-рп/99 членами сім'ї є, зокрема, особи, які постійно мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов'язковими умовами для визнання їх членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки.
Згідно з роз'ясненнями, наданими судам у пункті 21 постанови Пленумом Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.
Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів, а саме: 1) проживання однією сім'єю із спадкодавцем; 2) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п'ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім'єю.
Про спільне проживання можуть свідчити наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постановах від 21 березня 2019 року у справі № 461/4689/15-ц (провадження № 61-43735св18), від 10 жовтня 2019 року у справі № 520/8495/17 (провадження № 61-7058св19), від 17 жовтня 2019 року у справі № 712/1294/17 (провадження № 61-34351св18), від 31 березня 2022 року у справі № 461/4532/20 (провадження № 61-19344св21), від 12 січня 2023 року у справі № 754/6012/21 (провадження № 61-9440св22), від 20 лютого 2023 року у справі № 520/11160/18 (провадження № 61-3593св22), від 08 серпня 2023 року у справі № 752/13615/20-ц (провадження № 61-6638св23), від 26 жовтня 2023 року у справі № 522/10701/20 (провадження № 61-9778св23), від 25 червня 2024 року у справі № 125/1873/22 (провадження № 61-15872св23) та інших.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
На підтвердження факту спільного проживання однією сім'єю із спадкодавцем у даній справі заявником було надано копію свідоцтва про смерть, дозвіл на видачу тіла та витяг про реєстрацію в спадковому реєстрі.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи , встановила, що заявник не надав суду належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження факту проживання зі спадкодавцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім'єю, наявності між ними взаємних прав і обов'язків, ведення вказаними особами спільного господарства, наявності в них спільного бюджету, спільних витрат та інше.
Посилання ОСОБА_1 в заяві про встановлення факту на те, що він займався організацією поховання та оплатою всіх ритуальних послуг після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , не є достатньою підставою для встановлення факту спільного проживання вказаних осіб на протязі не менше п'яти років до часу відкриття спадщини.
Покази свідків, які були допитані в судовому засіданні, також беззаперечно не свідчать про проживання однією сім'єю заявника ОСОБА_1 та померлого ОСОБА_2 , ведення ними спільного господарства, наявності спільного бюджету, сплати комунальних послуг, купівлі майна для спільного користування, витрат на утримання житла, його ремонту, починаючи з лютого 2013 року по день смерті останнього за обома адресами.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно розглянув заяву в порядку окремого провадження, проте не звернув належної уваги на вказані докази та конкретні обставини даної справи, у зв'язку із чим дійшов помилкового висновку щодо доведеності факту проживання однією сім'єю ОСОБА_1 із ОСОБА_2 , у період з лютого 2013 року до дня смерті останнього - ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В апеляційній скарзі Черкаська міська рада посилається на те, що, в порушення вимог процесуального законодавства, суд розглянув справу в порядку окремого провадження за наявності спору про право, не залучив до участі належну заінтересовану особу - Черкаську міську раду, розглянувши справу за участі неналежної заінтересованої особи, що є підставою для скасування рішення суду.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів виходить із наступного.
У справах про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем у разі наявності спору, належними відповідачами є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.
У справах про встановлення факту, зокрема, проживання однією сім'єю, суди мають встановити коло спадкоємців, а також між ким існує спір, адже існування спору про право повинно бути реальним, а не гіпотетичним. Без відкриття провадження у справі неможливо встановити фактичні обставини щодо наявності спору про право.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 07.02.2024 року у справі № 545/844/23 (провадження № 61-15775св23)
Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що заявник просив встановити факт проживання однією сім'єю зі спадкодавцем і встановлення даного факту пов'язано з необхідністю оформленням заявником спадщини, при цьому, матеріали справи містять лише заяву ОСОБА_1 про прийняття спадщини після спадкодавця, а отже лише він претендує на це майно.
Встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи відсутність інших спадкоємців на майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Черкаська міська рада може реалізувати свої права на спадкове майно шляхом подачі в порядку окремого провадження заяви про визнання спадщини відумерлою при наявності для цього відповідних правових передумов.
Отже, суд першої інстанції в даній справі вірно вбачав, що спір про право відсутній, тому дана заява підлягає розгляду в порядку окремого провадження, тому відсутні підстави для залишення заяви про встановлення факту без розгляду.
Водночас колегія суддів зауважує, що спір про право - це формально визнана суперечність між суб'єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб'єктивних прав однієї сторони цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.
Поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Таким чином, спір про право пов'язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також не доведенням суб'єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права.
Відповідно до п. 2 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно п.п.1,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За наведених обставин, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а оскаржуване рішення суду до скасування з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви про встановлення факту проживання однією сім'єю .
Оскільки апеляційну скаргу задоволено частково, оскаржуване рішення скасовано, то судові витрати Черкаської міської ради, пов'язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції підлягають відшкодуванню у розмірі 1 135,50 грн.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Черкаської міської ради - задовольнити частково.
Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 15 жовтня 2024 року - скасувати.
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Перша Черкаська державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім'єю - залишити без задоволення.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Черкаської міської ради судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1 135,50 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді О.М. Новіков
Т.Л. Фетісова
/повний текст постанови суду виготовлений 19 травня 2025 року/