15 травня 2025 року
м. Черкаси
Справа № 705/5009/20
Провадження № 22-ц/821/726/25
категорія: 311000000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Новікова О.М.
суддів: Карпенко О.В., Сіренка Ю.В.
секретаря судового засідання Кофанової А.О.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: Комунальне підприємство «Уманьводоканал» Уманської міської ради
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу керівника Комунального підприємства «Уманьводоканал» Уманської міської ради - Терещука Сергія Валерійовича на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Уманьводоканал» Уманської міської ради про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства «Уманьводоканал» Уманської міської ради про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та просив постановити судове рішення, яким поновити його на посаді головного інженера КП «Уманьводоканал»; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21 листопада 2020 року по день винесення судового рішення та судовий збір у розмірі 1681 грн 60 коп.
У позові вказав, що наказом № 00000000035 - 0000000196 від 20 листопада 2020 року його було звільнено із займаної посади на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на працівника трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Вважає, що його звільнення є неправомірним, винесеним з порушенням вимог чинного трудового законодавства, за відсутності в його діях події і складу трудових правопорушень у 2020 році. Тому він підлягає поновленню на посаді інженера КП «Уманьводоканал».
Вказав, що на початку літа 2020 року у нього виникла конфліктна ситуація із родичем керівника відповідача КП «Уманьводоканал», внаслідок чого в середині літа 2020 року у нього склалися стійкі неприязні стосунки із безпосереднім керівником підприємства.
Як наслідок, наказом від 31.08.2020 № 274 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності головного інженера ОСОБА_1 » на позивача накладене дисциплінарне стягнення у вигляді догани. Як зазначається в тексті оспорюваного наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності від 31.08.2020 № 274, на думку адміністрації відповідача КП «Уманьводоканал», йому оголошена догана за «…порушення трудової дисципліни у зв'язку з неналежним виконанням посадових обов'язків в частині нездійснення контролю щодо вчасної ліквідації аварії 28.08.2020 на водоводі Біла Церква-Умань».
Наказ про притягнення його до дисциплінарної відповідальності від 31.08.2020 № 274 не відповідає дійсним обставинам справи, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню по низці причин та підстав, викладених ним у раніше поданій позовній заяві на адресу Уманського міськрайонного суду Черкаської області.
Вважає, що в діях відповідача КП «Уманьводоканал» Уманської міської ради встановлено ряд істотних порушень чинного трудового законодавства при звільненні його із займаної посади, у зв'язку із чим його право на працю, закріплене в ст. 43 Конституції України, порушено відповідачем та підлягає захисту і поновленню.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14 лютого 2025 року позов задоволено.
Поновлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на посаді головного інженера Комунального підприємства «Уманьводоканал» Уманської міської ради.
Рішення в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.
Стягнуто з Комунального підприємства «Уманьводоканал» Уманської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21 листопада 2020 року по день ухвалення судового рішення 14 лютого 2025 року у сумі 950 785 (дев'ятсот п'ятдесят тисяч сімсот вісімдесят п'ять) гривень 50 копійок, з утриманням із цієї суми передбачених законом податків і зборів.
Допущено негайне виконання рішення суду щодо виплати ОСОБА_1 середнього заробітку в межах суми платежу за один місяць.
Стягнуто з Комунального підприємства «Уманьводоканал» Уманської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп.
Стягнуто з Комунального підприємства «Уманьводоканал» Уманської міської ради на користь держави судовий збір у розмірі 9507 грн. 85 коп.
Рішення суду мотивоване тим, що враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено законність звільнення позивача із займаної посади на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків. Відтак ОСОБА_1 необхідно поновити на посаді головного інженера Комунального підприємства «Уманьводоканал» Уманської міської ради.
Заява про поновлення на роботі ОСОБА_1 розглядається більше одного року, при цьому матеріали справи свідчать, що тривалий розгляд справи не зумовлений виною позивача, отже, наявні підстави для ухвалення рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
При визначенні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд виходить з розміру середньоденної заробітної плати позивача у сумі 876,30 грн.
Час його вимушеного прогулу становить з 21 листопада 2020 року по 14 лютого 2025 року - 1085 днів.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
У березні 2025 року КП «Уманьводоканал» Уманської міської ради подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства України, просить скасувати рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга КП «Уманьводоканал» Уманської міської ради мотивована тим, що під час розгляду справи не встановлено підстав, які б давали сумнів щодо незаконного притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Вказує, що позивача звільнено з роботи за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку, які в межах даної справи не визнано судом незаконними, що свідчить про наявність такої ознаки як систематичність. На день звільнення позивач вищевказані догани за порушення трудової дисципліни згідно з наказами не оскаржував, тобто накази № 356 та № 357 від 20.11.2020 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності головного інженера ОСОБА_1 » були чинними, та не скасованими судом і роботодавцем. В судовому рішенні суд звертає увагу лише до формулювань, які викладені в наказах, однак, жодних досліджень складу дисциплінарного проступку не здійснювалось, і надані докази у вигляді письмових пояснень судом не були взяті до уваги.
Зазначає, що в судовому рішенні наголошено, що накази № 356 та № 357 від 20.11.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності не містять посилання на конкретні посадові обов'язки, неналежне виконання яких мало місце, що зумовило накладення дисциплінарних стягнень. Вважає, що такий аргумент не заслуговує на увагу, так як в тексті вищевказаних наказів чітко сформульовано які саме роботи не виконані, про відмову надати письмові пояснення, посилання на пункти посадової інструкції та підстави, які є доказами у справі.
У вищевказаних наказах відсутній підпис ОСОБА_1 про ознайомлення, тому що він відмовився їх підписувати і відповідно до вимог законодавства, така відмова зафіксована Актом про відмову ознайомлення з наказом від 20.11.2020 року, який завірений підписами секретаря, інспектора відділу кадрів, заступника головного інженера, головного інженера та енергетика. Вказаний акт міститься на ст. 56 матеріалів справи. Стверджує, що невиконання власником або уповноваженим ним органом обов'язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.
Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу
У квітні 2025 року ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін.
Вказує, що твердження апелянта, викладені на сторінці 2-4 апеляційної скарги стосовно наявності трудового правопорушення в його діях 28 серпня 2020 року та правомірності притягнення його до відповідальності 31 серпня 2020 року суперечать судовому рішенню, що вступило в законну силу (постанова Черкаського апеляційного суду від 16 жовтня 2024 року у справі №705/4716/20, провадження №22-ц/821/1117/24).
Зазначає, що є неправдивими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи намагання відповідача на сторінках 4-6 апеляційної скарги виправдати свої незаконні дії від 20 листопада 2020 року, якими адміністрація КП «Уманьводоканал» фактично позбавила його можливості надати пояснення по суті незаконних обвинувачень, та подальше його звільнення з роботи. Стверджує, що не відповідає дійсності твердження апелянта, викладені на сторінках 11-17 апеляційної скарги про допущені судом першої інстанції значні порушення процесуального права, у тому числі що було значно перевищено строки розгляду справи та не враховано складність і ціну позову. Так, не зважаючи на його заперечення проти задоволення заяви відповідача, ухвалою від 02.03.2021 клопотання відповідача про зупинення провадження у справі було задоволено, провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішення у справі №705/4716/20 за його позовом про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності. В подальшому, затягування розгляду справи №705/4716/20 відбувалось виключно з вини самого відповідача по справі, який ігнорував судові засідання, не заявлявся на судові виклики та не реагував на судові повідомлення.
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
12 березня 2025 року до Черкаського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга керівника Комунального підприємства «Уманьводоканал» Уманської міської ради - Терещука Сергія Валерійовича на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Уманьводоканал» Уманської міської ради про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 березня 2025 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Новіков О.М., судді Карпенко О.В., Сіренко Ю.В.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 17 березня 2025 року відкрито апеляційне провадження.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 24 березня 2025 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи про її розгляд.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Судом першої інстанції встановлено, що позивача ОСОБА_1 з 01 вересня 2004 року прийнято на роботу до КП «Уманьводоканал» на посаду інженера по охороні праці та технагляду, що підтверджується записами у трудовій книжці НОМЕР_1 , розпочатій 07.08.1986.
Згідно із записами у вказаній трудовій книжці 19.09.2019 ОСОБА_1 переведено на посаду головного інженера (наказ № 391 від 19.09.2019).
Відповідно до запису № 26 у наведеній трудовій книжці 20.11.2020 звільнено ОСОБА_1 за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на працівника трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (наказ № 508 від 20.11.2020).
Згідно з наказом № 274 від 31 серпня 2020 року, підписаним директором КП «Уманьводоканал» Ю.М.Токаревим, ОСОБА_1 , головному інженеру КП «Уманьводоканал», оголошено догану за порушення трудової дисципліни у зв'язку з неналежним виконанням посадових обов'язків в частині нездійснення контролю щодо вчасної ліквідації аварії 28.08.2020 на водоводі Біла Церква - Умань.
З указаним наказом ОСОБА_1 ознайомлений 31.08.2020, що підтверджується його підписом у наказі, копію наказу він отримав 01.09.2020. Крім того, ОСОБА_1 у наказі зробив запис про те, що наказ вважає безпідставним, неаргументованим, у зв'язку з чим буде звертатися до комісії по трудових спорах та суду.
Згідно з наказом № 354 від 20 листопада 2020 року, підписаним директором КП «Уманьводоканал» Ю.М.Токаревим, наказано ОСОБА_1 , головному інженеру КП «Уманьводоканал», надати письмові пояснення щодо виконання планово-попереджувальних робіт на підприємстві за 1 півріччя 2020 року до 10.00 год. в день ознайомлення з наказом.
У вказаному наказі відсутній підпис ОСОБА_1 про ознайомлення.
Згідно з наказом № 355 від 20 листопада 2020 року, підписаним директором КП «Уманьводоканал» Ю.М.Токаревим, наказано ОСОБА_1 , головному інженеру КП «Уманьводоканал», надати письмові пояснення щодо порушень, зазначених в акті перевірки дотримання вимог санітарного законодавства у сфері питної води та питного водопостачання населення до 10.00 год. в день ознайомлення з наказом.
У вказаному наказі відсутній підпис ОСОБА_1 про ознайомлення.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 16.10.2024 рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 30.04.2024 у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Уманьводоканал» про скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності скасоване та ухвалене нове. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним та скасовано Наказ директора Комунального підприємства «Уманьводоканал» Уманської міської ради Токарева Ю.М. від 31.08.2020 № 274 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності головного інженера ОСОБА_1 ».
Відповідно до наказу від 20.11.2020 № 356 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності головного інженера ОСОБА_1 » внаслідок неналежного виконання головним інженером ОСОБА_1 своїх (трудових) посадових обов'язків на підприємстві не виконано планово-попереджувальні роботи за 1 півріччя 2020 року. Своїми діями головний інженер ОСОБА_1 порушив п.п. 10, 12, 16 розділу II посадової інструкції «Завдання та обов'язки» головного інженера. Оголошено догану за порушення трудової дисципліни.
Згідно з наказом від 20.11.2020 № 357 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності головного інженера ОСОБА_1 » внаслідок неналежного виконання головним інженером ОСОБА_1 своїх (трудових) посадових обов'язків на підприємстві порушено вимоги санітарного законодавства у сфері питної води та питного водопостачання населення (результати проведення планової перевірки Уманським міськрайонним управлінням ГУ ДПСС в Черкаській області на підприємстві з 19.10.2020 року по 23.10.2020 року: акт перевірки дотримання вимог санітарного законодавства у сфері питної води та питного водопостачання. Припис від 23.10.2020 р. № 28.3/2271). Своїми діями головний інженер ОСОБА_1 порушив п.п. 1, 2, 4, 10, 12, 13, 16, 17 розділу II посадової інструкції «Завдання та обов'язки» головного інженера. Оголошено догану за порушення трудової дисципліни.
Наказом № 00000000035 - 0000000196 508 від 20 листопада 2020 року КП «Уманьводоканал» ОСОБА_1 звільнено з посади головного інженера на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на працівника трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Мотивувальна частина
Позиція Апеляційного суду
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, Черкаський апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга керівника Комунального підприємства «Уманьводоканал» Уманської міської ради - Терещука Сергія Валерійовича не підлягає до задоволення.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Згідно зі ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного та громадського стягнення.
Аналіз зазначеної норми права свідчить про те, що при звільненні працівника за систематичне порушення трудової дисципліни, необхідною його умовою, є вчинення працівником конкретного дисциплінарного проступку, тобто допущення невиконання або неналежного виконання трудових обов'язків, що носило систематичний характер, і за попереднє порушення трудової дисципліни до такої особи застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення, які не втратили юридичної сили за давністю та не зняті. До юридичних фактів, які підлягають встановленню при вирішенні спору про законність звільнення з вказаних підстав, відноситься зокрема, чи мав місце дисциплінарний проступок під час раніше застосованих заходів дисциплінарного чи громадського стягнення.
Таким чином, за пунктом 3 статті 40 КЗпП України працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Відповідно до положень статті 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов'язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов'язків.
Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність складу дисциплінарного проступку в діях або бездіяльності працівника.
Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.
Частинами першою та другою статті 148 КЗпП України передбачено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.
Відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (зі змінами та доповненнями), за передбаченими пунктом 3 статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (стаття 151 КЗпП України).
У пункті 22 вищевказаної постанови роз'яснено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясовувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, пункту 1 статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
З огляду на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 761/20961/19, для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов'язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов'язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.
Систематичним невиконанням обов'язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов'язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.
Вирішуючи спір про поновлення на роботі працівника, звільненого за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов'язків, суд повинен перевірити законність всіх попередніх стягнень, які за висновком роботодавця, передували звільненню, незалежно від того, чи оспорює позивач відповідні накази, які й не потрібно оспорювати заявленням окремої позовної вимоги (постанова Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 212/5018/20 (провадження № 61-2744св23).
Згідно з ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Домашній працівник має право звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
За змістом пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року «Про порядок обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок), середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
У пункті 3 Порядку зазначено, що при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку. Суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт.
Згідно з пунктом 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п'ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації.
У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим або другим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Розглядаючи спір, суд першої інстанції, встановлюючи обставини по справі, взяв до уваги вищезазначені факти та, в сукупності з наданими сторонами доказами, оцінив їх під час постановлення своїх висновків.
Так, суд першої інстанції вірно вказав, що при звільненні працівника відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України підприємство повинно навести у наказі конкретні факти допущеного працівником невиконання обов'язків, зазначити, коли саме вони мали місце, які проступки вчинив працівник після застосування до нього стягнення та коли.
Проте, наказ № 00000000035 - 0000000196 508 від 20 листопада 2020 року про звільнення ОСОБА_1 таких відомостей не містить.
Відповідно до Постанови Верховного Суду складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 липня 2019 року у справі № 456/2368/16 суд дійшов висновку про правильність висновку про задоволення позовних вимог про поновлення позивача на роботі, оскільки відповідач в наказі про звільнення не зазначив, у чому проявилось порушення працівником трудових обов'язків, яке стало підставою для звільнення позивача.
Крім того, накази № 356 та № 357 від 20.11.2020 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності не містять посилання на конкретні посадові обов'язки, неналежне виконання яких мало місце, що зумовило накладення дисциплінарних стягнень. А наказ від 31.08.2020 № 274 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності головного інженера ОСОБА_1 » скасований постановою Черкаського апеляційного суду від 16.10.2024.
Отже суд першої інстанції вірно дійшов висновків, що відповідачем не доведено законність звільнення позивача із займаної посади на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, відтак ОСОБА_1 необхідно поновити на посаді головного інженера Комунального підприємства «Уманьводоканал» Уманської міської ради.
Також, як вірно врахував суд першої інстанції, заява про поновлення на роботі ОСОБА_1 розглядається більше одного року, при цьому матеріали справи свідчать, що тривалий розгляд справи не зумовлений виною позивача, отже, наявні підстави для ухвалення рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. В обґрунтування розміру позовних вимог, з урахуванням довідок Пенсійного фонду України, ОСОБА_1 посилається на розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу за робочі місяці: липень 2020 року (14971,30 (27644,38-12673,08) + 9565,00 (серпень 2020) = 24536,30:28 = 876,30 грн. Зазначений розрахунок відповідачем не оспорюється.
Таким чином, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що при визначенні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд виходить з розміру середньоденної заробітної плати позивача у сумі 876,30 грн. Час його вимушеного прогулу становить з 21 листопада 2020 року по 14 лютого 2025 року - 1085 днів. Середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 950 785,50 грн. (876,30 грн. х 1085 днів = 950 785,50 грн.) та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Середній заробіток за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 , визначено у сумі без віднімання податків та зборів.
Такі висновки суду першої інстанції ґрунтуються на матеріалах справи і відповідають вимогам закону.
Доводи апеляційної скарги про те, що посилання суду першої інстанції на те, що накази № 356 та № 357 від 20.11.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності не містять посилання на конкретні посадові обов'язки, неналежне виконання яких мало місце, що зумовило накладення дисциплінарних стягнень, не заслуговують на увагу, так як в тексті вищевказаних наказів чітко сформульовано які саме роботи не виконані, про відмову надати письмові пояснення, посилання на пункти посадової інструкції та підстави, які є доказами у справі, є помилковими.
Як вірно вказав суд першої інстанції, наказом № 00000000035 - 0000000196 508 від 20 листопада 2020 року КП «Уманьводоканал» ОСОБА_1 звільнено з посади головного інженера на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на працівника трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. Так, при звільненні працівника відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України підприємство повинно навести у наказі конкретні факти допущеного працівником невиконання обов'язків, зазначити, коли саме вони мали місце, які проступки вчинив працівник після застосування до нього стягнення та коли. Проте наказ № 00000000035 - 0000000196 508 від 20 листопада 2020 року про звільнення ОСОБА_1 таких відомостей не містить.
Відповідно до Постанови Верховного Суду складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 липня 2019 року у справі № 456/2368/16 суд дійшов висновку про правильність висновку про задоволення позовних вимог про поновлення позивача на роботі, оскільки відповідач в наказі про звільнення не зазначив, у чому проявилось порушення працівником трудових обов'язків, яке стало підставою для звільнення позивача.
Крім того, накази № 356 та № 357 від 20.11.2020 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності не містять посилання на конкретні посадові обов'язки, неналежне виконання яких мало місце, що зумовило накладення дисциплінарних стягнень. А наказ від 31.08.2020 № 274 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності головного інженера ОСОБА_1 » скасований постановою Черкаського апеляційного суду від 16.10.2024.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що накази підприємства про надання пояснень до 10-ї години 20.11.2020 року та самі накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності № 356 та № 357 від 20.11.2020 року а також наказ перо звільнення, винесені в один день, що ускладнює, або взагалі виключає, можливість проведення будь-якого розслідування з приводу порушення трудової дисципліни позивача.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Крім того, наведені у апеляційній скарзі доводи зводяться лише до незгоди з висновком суду першої інстанції щодо їх оцінки.
Суд першої інстанції правильно визначився з правовідносинами, що виникли в даному випадку та застосував закон, що їх регулює. За наслідком апеляційного перегляду порушень матеріального чи процесуального закону судом першої інстанції не встановлено.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі судове рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 35, 258, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу керівника Комунального підприємства «Уманьводоканал» Уманської міської ради - Терещука Сергія Валерійовичазалишити без задоволення.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Повний текст постанови виготовлено 19 травня 2025 року.
Головуючий: О.М. Новіков
Судді : О.В. Карпенко
Ю.В. Сіренко