Справа № 761/18933/25
Провадження № 1-кс/761/12921/2025
19 травня 2025 року м. Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника власника майна ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 22024000000001148 12.12.2024, -
Прокурор звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно.
В обґрунтування клопотання вказано, що ІНФОРМАЦІЯ_1 за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 22024000000001148 12.12.2024 від за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 384, ч. 3 ст. 365-2, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України.
29.04.2025 у зв'язку із невідкладним випадком, з метою врятування (збереження) майна, окремих речей, предметів та документів, у вказаному кримінальному провадженні слідчим ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі ч. 3 ст. 233 КПК України проведено обшук у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого вилучено майно, яке має значення для досудового розслідування, а саме: ноутбук DELL s/n: H2DDH33 із зарядним пристроєм, належні ОСОБА_5 .
Постановою слідчого від 29.04.2025 вказане майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 2202400000001148 від 12.12.2024, оскільки воно може містити на собі сліди вчинення протиправної діяльності та відомості, що можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
На виконання вимог ч. 3 ст. 233 КПК України 29.04.2025 до Шевченківського районного суду м. Києва скеровано клопотання про надання дозволу на проведення обшуку.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 06.05.2025 (справа № 761/17935/25) надано дозвіл на проведення обшуку у вказаному домоволодінні, з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання речей, предметів та документів, а саме: ноутбук DELL s/n: H2DDH33 із зарядним пристроєм.
Крім того, вказаний ноутбук, згідно постанови слідчого від 30.04.2025 про призначення комп'ютерно-технічної експертизи направлений для проведення вказаної експертизи, виконання якої доручено експертам Українського науково - дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБ України, з метою відновлення та встановлення відомостей та інформації, яка на них міститься та може мати значення для доказування.
Посилаючись на викладене, оскільки вказане вилучене майно постановою слідчого визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, оскільки воно відповідає критеріям, визначеними ст. 98 КПК України, прокурор просив поновити йому строк для звернення до суду з даним клопотання та накласти арешт на тимчасово вилучене в ході обшуку майно на підставі п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.
У судовому засідання прокурор вимоги клопотання підтримав та просив його задовольнити. Крім того, долучив копію протоколу огляду вилученого ноутбука від 02.05.2025.
Представник власника майна у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував, вказав, на відсутність правових підстав для проведення невідкладного обшуку, а також необґрунтованість та безпідставність необхідності застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження, подано відповідні письмові заперечення.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, заслухавши учасників, дійшов висновку про наступне.
Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 22024000000001148 12.12.2024 від за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 384, ч. 3 ст. 365-2, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України.
29.04.2025 на підставі ч. 3 ст. 233 КПК України проведено обшук у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого вилучено майно ноутбук DELL s/n: H2DDH33 із зарядним пристроєм, належні ОСОБА_5 .
Постановою слідчого від 29.04.2025 вказане майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 2202400000001148 від 12.12.2024.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 06.05.2025 у справі № 761/17935/25 надано дозвіл на проведення обшуку у вказаному домоволодінні, з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання речей, предметів та документів, а саме: ноутбук DELL s/n: H2DDH33 із зарядним пристроєм, належні ОСОБА_5 .
Частиною 2 ст. 168 КПК України передбачає, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
У відповідності до ч. 3 ст. 171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Однак, клопотання про арешт майна прокурором подане засобами поштового зв'язку лише 07.05.2025 із проханням визнати причини пропуску процесуального строку поважними та поновити процесуальний строк на подачу такого клопотання.
Так, згідно ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк має бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Враховуючи, що ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва, якою надано дозвіл на проведення обшуку постановлена 06.05.2025, слідчий суддя приходить до висновку, що причина пропуску строку звернення із клопотанням про арешт майна є поважною, а тому пропущений строк підлягає поновленню.
Згідно ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Положеннями п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів.
При цьому, ч. 3 ст. 170 КПК України передбачено, що у випадку накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Так, в силу ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Отже, майно, яке за обґрунтованої підозри органу досудового розслідування має одну або декілька ознак, наведених у ст. 98 КПК України, може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого, яке відповідно до вимог ч. 3 ст. 110 КПК України приймається у формі постанови.
З огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
З урахуванням викладеного, арешт майна з огляду на положення, передбачені п.1 ч. 2 та ч. 3 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Так, слідчим суддею з матеріалів клопотання встановлено, що вилучене майно може бути використано як доказ у кримінальному провадженні, відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а накладення арешту є необхідним з метою забезпечення збереження речових доказів.
Як постанова про визнання вказаного майна речовим доказом так і клопотання про арешт майна, з посиланням на встановлені у кримінальному провадженні фактичні обставини кримінального правопорушення, містять відповідні мотиви та підстави на обґрунтування висновку про відповідність такого майна ознакам речових доказів, визначеним ст. 98 КПК України, зокрема посилання на те, що вилучене майно може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, слідчим суддею не встановлено.
Крім того, суд зазначає, що посилання представника власника майна на незаконність обшуку не є предметом даного розгляду, натомість оцінка законності проведеної такої слідчої (процесуальної) дії, а також належності та допустимості отриманих унаслідок такої слідчої дії відомостей, може бути надана під час розгляду кримінального провадження по суті.
Керуючись ст. ст. 98, 100, 131, 132, 170-173, 175, 309, 395 КПК України, суд, -
Клопотання - задовольнити.
Поновити прокурору строк для звернення до суду з клопотання про арешт тимчасово вилученого майна.
Накласти арешт на майно, яке вилучено 29.04.2025 під час проведення обшуку у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві власності належить ОСОБА_5 , а саме: ноутбуку DELL s/n: H2DDH33 із зарядним пристроєм, належного ОСОБА_5 .
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1