09 травня 2025 рокуСправа № 495/5225/21
Номер провадження 6/495/49/2025
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Шевчук Ю.В.,
за участі
секретаря судового засідання Дущенко Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білгород-Дністровський заяву ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання виконавчого листа по цивільній справі №495/5225/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -
25.04.2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про поновлення попущеного строку пред'явлення виконавчого листа до виконання по цивільній справі №495/5225/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
В обґрунтування заявлених вимог вказував на те, що в провадженні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області перебувала цивільна справа №495/5225/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів. Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29.07.2021 року у справі №495/5225/21 позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики від 1 червня 2020 року в розмірі 150 000 (сто п'ятдесят тисяч) гривень.
На підставі рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29.07.2021 року по справі №495/5225/21 ОСОБА_1 видано виконавчий лист від 14.09.2021 року.
Водночас, Боржник - ОСОБА_2 ухиляється від добровільного -виконання покладеного на нього зобов'язання.
В установлений законом строк ОСОБА_1 не зміг подати виконавчий лист від 14.09.2021 року по цивільній справі №495/5225/21 до примусового виконання, оскільки на початку вторгнення російської федерації на територію України (війни), 16.04.2022 року ОСОБА_1 перетнув державний кордон України та не був на її території.
Заявник ОСОБА_1 повернувся до території України лише 02.04.2025 року, що підтверджується відміткою в паспорті громадянина України для виїзду за кордон. У зв'язку із чим, ОСОБА_1 пропущено законний строк для подачі виконавчого листа від 14.09.2021 року по справі №495/5225/21.
Сторони у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись, причини неявки суду не відомі.
Згідно ч. 3 ст. 433 ЦПК України заява про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк.
На підставі ч. 3 ст. 433 ЦПК України справу розглянуто за відсутності осіб, які беруть участь у справі.
В зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, вивчивши матеріали справи вважає, що заява про поновлення пропущеного строку пред'явлення виконавчого листа до виконання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 29 липня 2021 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області ухвалено рішення по справі № 495/5225/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, яким позовні вимоги ОСОБА_3 було задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики від 1 червня 2020 року в розмірі 150 000 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу понесених витрат в розмірі 1500 гривень.
Зазначене рішення набрало законної сили 31.08.2021. На підставі рішення суду видано виконавчі листи.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.
Суд, при вирішенні питання про поновлення строку для пред'явлення до виконання виконавчого документа повинен з'ясувати питання щодо причин пропуску цього строку та залежно від характеру цих причин зробити висновок про їх поважність чи навпаки, а відтак дійти висновку про наявність чи відсутність підстав для поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Причина пропуску строку є поважною, якщо відповідну процесуальну дію не вчинено у зв'язку із обставинами, що безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений строк. Така обставина має існувати об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк і виникнути протягом строку, який пропущено. Зазначене повинно підтверджуватися належними і допустимими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Підставою для поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа документу є факт пропуску стягувачем такого строку з поважних причин.
Поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для стягувача отримати та подати у встановлений законом строк виконавчий лист до примусового виконання.
Крім того, поважність причин пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання пов'язана не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об'єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знайти про посягання на права. Обов'язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на заявника.
Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція ) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Сферою регулювання ст. 6 Конвенції є також виконання судового рішення. Зокрема Європейський суд з прав людини зазначає, що п. 1 ст. 6 Конвенції ( Право на справедливий суд ) гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на доступ до суду, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак, це право було б ілюзорним, якби правова система договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 Конвенції детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.
Щодо поновлення процесуальних строків національними судами Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд одним із аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі Голдер проти Сполученого Королівства від 21.02.1975 п. 36) не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення у справі Герін проти Франції від 29.07.1998, п. 37).
З матеріалів справи вбачається, що заявник ОСОБА_1 в установлений законом строк не зміг подати виконавчий лист від 14.09.2021 року по цивільній справі №495/5225/21 до примусового виконання, оскільки на початку вторгнення рф на територію України, 16.04.2022 року ОСОБА_1 перетнув державний кордон України, та повернувся до України лише 02.04.2025, що підтверджується відміткою в паспорті громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_1 .
Отже, суд приходить до висновку, що строк попущення пред'явлення до виконання дубліката виконавчого листа №495/5225/21, виданого Білгород-Дністрвоським міськрайонним судом Одеської області від 14.09.2021 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики від 1 червня 2020 року в розмірі 150 000 гривень, було пропущено із поважних причин, які не залежали від заявника.
Враховучи вищевикладене, суд дійшов висновку про поновлення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання на підставі ст. 433 ЦПК України, оскільки заявником пропущено строк пред'явлення виконавчого листа до виконання з поважних причин.
Керуючись ст. 433, Цивільного процесуального кодексу України, Законом України «Про виконавче провадження», суд,-
Заяву ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання виконавчого листа по цивільній справі №495/5225/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити.
Поновити строк на пред'явлення до виконання виконавчого листа №495/5225/21 виданого Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області від 14.09.2021 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики від 1 червня 2020 року в розмірі 150 000 гривень.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя: Юлія ШЕВЧУК