Березівський районний суд Одеської області
15.05.2025
Справа № 494/2248/24
Провадження № 2/494/58/25
15.05.2025 року м. Березівка
Березівський районний суд Одеської області у складі:
судді - Римаря І.А.,
за участю: секретаря судового засідання -Антонишиної І.С.,
представник позивача - Єпіфанцева О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Березівка Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №494/2248/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
12.12.2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до про стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання та додаткові витрати на оплату навчання.
Згідно протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 12.12.2024 року визначено суддю Березівського районного суду Одеської області Римар І.А.
Ухвалою суду від 24.12.2024 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено до судового розгляду на 23.01.2025 року.
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що рішенням суду з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання дитини ОСОБА_4 у розмірі частки від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 досяг повноліття, однак продовжує навчатися в Одеському національному морському університеті на денній формі навчання за контрактом. ОСОБА_2 протягом тривалого часу участі в додаткових витратах на сина не приймає, не спілкується, є військовослужбовцем, та має змогу надавати допомогу. ОСОБА_1 вважає, що на неї покладено більше відповідальності щодо забезпечення дитини, незважаючи на низькооплачувану роботу. На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утриманні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, до закінчення ним навчання, також позивач просить стягнути з відповідача додаткові витрати на дитину, а саме кошти на оплату за навчання в розмірі 47150.00 грн. (половину суми згідно договору).
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який продовжено до 07.08.2025 року.
В судовому засіданні 15.05.2025 року представник позивача позовні вимоги підтримала та просила задовольнити, з підстав зазначених у позові. Крім цього, вказала, що не заперечує проти заочного розгляду справи, також просила не розглядати вимогу щодо стягнення судових витрат на правову допомогу у розмірі 8100.00 грн.
Відповідач відзив або заперечення на позов до суду не надав та у судові засідання 23.01.2025 року, 20.03.2025 року, 14.04.2025 року та 15.05.2025 року не з'явився, без поважних причин, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань не заявляв, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом надсилання на його адресу ухвали про відкриття провадження по справі з зазначенням дати судового засідання та судові повістки про виклик до суду, однак поштові конверти повернулись з відповідними відмітками (а.с.31,42,48), також виклик до суду здійснювався через оголошення на офіційному веб-сайті (а.с.39), а тому на підставі ст.128-130 Цивільно-процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), особа вважається такою, що належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.
Суд вважає зазначити, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Як відзначив суд у рішенні у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» (1989), сторона зобов'язана «демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань».
Згідно частини першої ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв'язку з неявкою відповідача та не повідомленням ним про поважні причини такої неявки в судове засідання, суд зі згоди позивача вважає за можливе розглядати справу в заочному порядку та ухвалити заочне рішення, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Заслухавши представника позивача у судовому засіданні, вивчивши матеріали справи, врахувавши ігнорування відповідачем викликів до суду, оцінивши і проаналізувавши докази, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Так, засадами сімейного законодавства України передбачений обов'язок батьків у матеріальних витратах дитини, незалежно від того, з ким із них дитина проживає.
Пленум Верховного Суду України надав роз'яснення щодо підстав виникнення обов'язку батьків по утриманню своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання. Так, в пункті 20 постанови від 15 травня 2003 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Згідно ст. 199 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено наступне: якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Відповідно до положень ст.ст.1-3 Конвенції ООН «Про права дитини» в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.
У зазначеній нормі права законодавець пов'язує обов'язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, коли батьки можуть надавати таку матеріальну допомогу.
Згідно з частиною першою статті 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
Як встановлено судом, рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 17.03.2008 року з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі частки від усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття (а.с.12-13).
З дослідженої судом довідки Одеського національного морського університету від 09.09.2024 року №060 вбачається, що син сторін по справі є студентом першого курсу вказаного навчального закладу та навчається на денній формі навчання за контрактом. Згідно вказаної довідки термін закінчення навчання 30.06.2028 рік (а.с.14).
Отже, враховуючи вищевикладене, а також приймаючи до уваги той факт, що батьки зобов'язані утримувати свою повнолітню дитину до досягнення нею віку 23 років за умови, що вона буде навчатися, а тому суд має підстави визначити аліменти у розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, до закінчення навчання, тобто 30.06.2028 року, за умови його навчання.
Відповідно ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а оскільки позивач звернувся до суду з позовом 04.12.2024 року, тому суд має підстави для стягнення аліментів саме з 04.12.2024 року.
Щодо стягнення з відповідача додаткових витрат на оплату навчання, а саме 47150.00 грн. як 1/2 частини від загальної вартості платної освітньої послуги за весь строк навчання з першого по четвертий курс, суд зазначає наступне.
Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3 роз'яснено, що до передбаченої ст. 185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі. При одночасному розгляді вимог про стягнення аліментів і додаткових витрат їх має бути визначено у рішенні окремо.
Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 749/106/17 (провадження № 6-1489цс17) та постанові Верховного Суду від 17 травня 2018 року у справі № 643/11742/16-ц (провадження № 61-26879св18), в постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року в справі № 201/15248/16-ц, від 25 березня 2020 року в справі № 165/2594/17 (провадження № 61-44526св18).
Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 10 травня 2018 року у справі № 61-15690св18.
Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки МСЕК, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров'я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат (на лікування, на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо). Тобто, розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами.
Перелік витрат на дитину, що відносяться до додаткових, визначений ст.185 СК України, не є вичерпним. Суд вважає, що витрати на оплату освітньої послуги з навчання дитини у державному вищому навчальному закладі є необхідними додатковими витратами на дитину, яка вирішила здобути вищу освіту.
Згідно наданої позивачем копії договору №624-1-22-24/3 від 23.08.2024 року про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців укладеного між Одеським національним морським університетом державної форми навчання та позивачем, загальна вартість платної освітньої послуги за весь строк навчання дитини ОСОБА_4 , а саме з першого по четвертий курс, становить 94300.00 грн., з яких: 1 курс - 20000.00 грн., 2 курс - 22200.00 грн., 3 курс - 24700.00 грн., 4 курс - 27400.00 грн. (а.с.15-16).
Як зазначив представник позивача у судовому засіданні, дитина закінчує перший рік навчання у даному університеті.
З огляду на встановлені судом обставини, враховуючи зазначені вище норми Сімейного Кодексу України, при вирішенні позовних вимог про стягнення з доходить до висновку про необхідність часткового стягнення з відповідача додаткових витрат на оплату навчання сина.
Так, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 1/2 частини коштів за перший курс навчання дитини ОСОБА_4 , що становить 10000 грн. 00 коп., оскільки у позовній заяві ОСОБА_6 фактично просить стягувати з відповідача додаткові витрати, пов'язані з навчанням повнолітнього сина на майбутнє, при цьому не враховуючи ту обставину, що дитина може з будь-якої причини і не завершити навчання до закінчення зазначеного строку у договорі, а тому вимога щодо стягнення додаткових витрат на навчання з другого по четвертий курс є передчасною.
Враховуючи, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору при подачі позову про стягнення аліментів, то судовий збір у сумі 1211.20 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь Держави.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 263-265, 273, 274, 279 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: с. Силовка Іванівського району Одеської області) на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який продовжує навчання в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня звернення з позовом до суду, а саме: з 04.12.2024 року та до закінчення ним навчання, а саме: до 30.06.2028 року, за умови його навчання.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: с. Силовка Іванівського району Одеської області) витрати на навчання в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір на користь Держави в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одиннадцять ) грн. 20 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: с. Силовка Іванівського району Одеської області).
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ).
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 19.05.2025 року.
Суддя І.А. Римар