СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/22870/23
пр. № 2/759/437/25
28 квітня 2025 рокуСвятошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Петренко Н.О.
за участю секретаря судових засідань Ганнисика А.А.
представника позивача ОСОБА_15.
третьої особи ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Київської міської ради, треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Нелін Сергій Олександрович, Державний нотаріус Дванадцятої київської нотаріальної контори Черноморченко Олена Василівна, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,
І. Зміст позовних вимог.
Позивач, ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовною заявою в якій просила визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті її батька, ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позовну заяву мотивує тим, що про факт смерті батька та наявність складеного ним на її ім'я заповіту їй стало відомо лише на початку листопада 2021 року. Ця інформація стала доступною після отримання нею рекомендованого листа з копією ухвали Брусилівського районного суду Житомирської області від 25.10.2021 у справі № 275/907/21 за позовом ОСОБА_1 , що стосувалася оспорювання шлюбів її батька. Позивач вважає, що існують поважні причини пропуску нею шестимісячного строку для прийняття спадщини, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу України. До таких причин вона відносить:
Важкий емоційний стан після смерті чоловіка: Позивач стверджує, що протягом тривалого часу, починаючи з 2018 року, вона доглядала за своїм чоловіком, який страждав на онкологічне захворювання. Його смерть ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також пов'язані з цим переживання, призвели до її важкого психоемоційного стану.
Позивач вказує на важкі умови праці на взуттєвій фабриці та значну відстань до місця роботи, що ускладнювало її повсякденне життя.
Позивач стверджує, що родичі навмисно не повідомили її про смерть батька, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також про існування заповіту на її ім'я, посвідченого 05 травня 2010 року.
Позивач посилається на карантинні обмеження, введені в Україні у зв'язку з пандемією COVID-19, які діяли починаючи з березня 2020 року.
Крім того, позивач вказує на неналежне виконання нотаріусом обов'язку щодо повідомлення спадкоємців про відкриття спадщини.
ІІ. Процесуальні рішення у справі.
Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 22.11.2023р. провадження у справі відкрито в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 31.01.2024 року позов ОСОБА_2 закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Постановою Київського апеляційного суду від 02.04.2024р. вищевказану ухвалу суду скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 16.05.2024р. прийнято до провадження вказаний позов.
Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 27.02.2025 року закрито підготовче засідання.
ІІІ. Позиції учасників судового провадження.
Представник позивача у судовому засідання позов підтримала та просила задовольнити з підстав викладених у позові.
Київська міська рада подала до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечувала проти задоволення позовних вимог ОСОБА_2 в повному обсязі.
Представник Київської міської ради у відзиві зазначив, що позивачем не надано достатніх доказів на підтвердження наявності поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини. Зокрема, Київська міська рада вважає необґрунтованими посилання позивача на необізнаність про смерть батька, оскільки не надано доказів перешкоджання її спілкуванню з батьком з боку родичів. Також зазначено, що проблеми зі здоров'ям позивача, смерть чоловіка та важка робота не є безумовними поважними причинами, оскільки позивач мала можливість реалізувати своє право на прийняття спадщини через представника, що нею і було зроблено у 2021 році.
Київська міська рада наголошує на тому, що необґрунтоване визначення додаткового строку для прийняття спадщини може порушити право держави на відумерлу спадщину, оскільки у разі відсутності інших спадкоємців, які прийняли спадщину, саме Київська міська рада повинна бути відповідачем у даній справі.
Третя особа, ОСОБА_1 , у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог ОСОБА_2 . У своїх запереченнях ОСОБА_1 посилалася на те, що її сестра, ОСОБА_7 , перебувала у законному шлюбі з померлим ОСОБА_6 на момент його смерті. Після смерті ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 фактично прийняла спадщину, оскільки проживала разом зі спадкодавцем на день його смерті та не подавала заяви про відмову від спадщини у встановлений законом шестимісячний строк. Після смерті її сестри, ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 , як спадкоємець за законом другої черги, прийняла спадщину після смерті своєї сестри. Таким чином, позивачем пропущено строк для прийняття спадщини після смерті її батька без поважних причин, а визначення додаткового строку порушить її права як спадкоємця, яка своєчасно прийняла спадщину після смерті своєї сестри, яка, в свою чергу, прийняла спадщину після свого чоловіка.
Треті особи, ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, пояснення щодо позовної заяви не подали.
ІV. Фактичні обставини встановлені судом та норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду,щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку сторін, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_2 , є донькою померлого ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про її народження серії НОМЕР_1 від 11 червня 1980 року. (а.с. 77 т.1).
Відповідно до копії заповіту посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Святецькою І.В. 05 травня 2010 року ОСОБА_6 на випадок своєї смерті зробив розпорядження, яким все належне йому майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, що належатиме йому на день смерті і на, що він за законом матиме право заповів повністю своїй дочці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 26 жовтня 2023 року. (а.с. 56 т.1).
ОСОБА_6 перебував у шлюбі з ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 01 березня 1975 року та повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо запису про шлюб від 22.08.2022 року.
У матеріалах справи міститься рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 07.11.2023 року яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про визнання недійсними шлюбів та анулювання актових записів про шлюби задоволено та визнано недійсним шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_10 зареєстрований виконавчим комітетом Валківської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області 12 квітня 1978 року.
Визнано недійсним шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_11 зареєстрований у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції у Київській області 07 липня 2007 року.
За відомостями Державного реєстру актів цивільного стану громадян померлим ОСОБА_6 за життя укладено три шлюби. Останній третій шлюб ОСОБА_6 розірвано у 2006 році.
Згідно копії витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих у житловому приміщенні від 22 січня 2020 року №46770390, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані ОСОБА_12 з 29 травня 1985 року та ОСОБА_6 з 21 липня 2015 року.
Згідно розпорядження Святошинської районної державної адміністрації № 448 від 17 вересня 2015 року прийнято рішення про передачу ОСОБА_12 квартири АДРЕСА_2 .
Згідно свідоцтва про право власності від 17.09.2015 року квартира АДРЕСА_2 , належить на праві власності ОСОБА_12 та ОСОБА_6 в рівних частинах (а.с. 72 т.1).
ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 15 жовтня 2019 року.(а.с. 63 т.1).
Згідно копії заяви до Дванадцятої київської державної нотаріальної контори від 21 січня 2020 року за №160, ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті двоюрідної сестри - ОСОБА_12 , яка була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 29 жовтня 2020 року, ОСОБА_1 успадкувала після смерті двоюрідної сестри ОСОБА_12 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , 1/2 частку квартири під номером АДРЕСА_2 .
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №230132670 від 29 жовтня 2020 року, власником 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 29 жовтня 2020 року.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були отримані свідоцтва про право на спадщину на земельні ділянки відповідно до заповіту від 28 жовтня 2016 року, видані приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Неліним С.О. 04 червня 2020 року. (а.с. 76,79 т.1)
Постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Неліна С.О. від 30 листопада 2021 року Позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв'язку з пропуском встановленого законом шестимісячного строку для прийняття спадщини. (а.с. 91 т.1)
На підтвердження свого важкого емоційного стану позивачем надано консультативний висновок психолога від 20 липня 2021 року, а факт смерті її чоловіка підтверджується свідоцтвом про смерть від 25 вересня 2020 року.
Відповідно до положень ст.1216 ЦК спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Ч.1 ст.1269, ч.1 ст.1270 ЦК України установлено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно ч.3 ст.1272 вказаного Кодексу за позовом спадкоємця, що пропустив строк для прийняття спадщини із поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Як вбачається із положень ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ст.1272 ЦК України визначено наслідки пропущення строку для прийняття спадщини, зокрема, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Для прийняття спадщини за заповітом слід вчинити ті ж дії, що і при спадкуванні за законом, а саме, подати до нотаріальної контори відповідну заяву, яка б свідчила про його дійсний намір прийняти спадщину в порядку спадкування за заповітом. При цьому, такі дії теж повинні бути вчинені у встановлений законом для прийняття спадщини строк. Пропуск такого строку, позбавляє спадкоємця можливості прийняти спадщину через нотаріальну контору і потребує пред'явлення ним позову про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.
Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
Пленум Верховного Суду України в п. 24 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
При вирішенні справ про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини слід також враховувати, що додатковий строк визначається у разі, якщо суд визнає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними. У зазначеній категорії справ є обов'язковим обґрунтування в мотивувальній частині судового рішення поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема:1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна;3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
Позивач, ОСОБА_2 , просить визначити додатковий строк для прийняття спадщини за заповітом, складеним її батьком, ОСОБА_6 , на її користь. Позивач стверджує, що пропустила шестимісячний строк для прийняття спадщини через поважні причини, зокрема:
Необізнаність про смерть батька до листопада 2021 року, коли вона отримала лист від Брусилівського районного суду.
Тяжкі життєві обставини, включаючи хворобу та смерть чоловіка у 2020 році, важкі умови праці, депресію, карантинні обмеження, пов'язані з COVID-19, та скрутне матеріальне становище.
Недобросовісну поведінку інших спадкоємців та нотаріусів, які, за твердженням позивача, не повідомили її про смерть батька та наявність заповіту.
Однак, відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України, суд може визначити додатковий строк для прийняття спадщини лише за наявності поважних причин, які є об'єктивними, непереборними та істотними. Пленум Верховного Суду України у п. 24 Постанови № 7 від 30 травня 2008 року зазначає, що поважними причинами можуть вважатися обставини, які унеможливлювали або суттєво ускладнювали подання заяви про прийняття спадщини у встановлений строк.
Позивач стверджує, що дізналася про смерть батька лише у листопаді 2021 року через лист від Брусилівського районного суду. Однак з матеріалів справи вбачається, що позивач підтримувала періодичні контакти з батьком, який відвідував її сім'ю до 2016 року. Суд вважає, що позивач, як дочка спадкодавця, мала можливість підтримувати зв'язок із батьком або його оточенням, щоб бути поінформованою про його смерть, яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відсутність активних дій з боку позивача для встановлення контакту з батьком не може бути визнана поважною причиною.
Позивач зазначає, що її чоловік хворів на онкологічне захворювання з 2018 року і помер у вересні 2020 року, що вплинуло на її психологічний стан. Консультативний висновок психолога від 20 липня 2021 року підтверджує наявність депресії та високого рівня тривоги. Однак смерть чоловіка сталася через 14 місяців після смерті батька позивача, а шестимісячний строк для прийняття спадщини закінчився 30 січня 2020 року. Таким чином, ці обставини не могли перешкоджати поданню заяви у встановлений законом строк.
Позивач посилається на карантинні обмеження, запроваджені з березня 2020 року через COVID-19. Проте строк для прийняття спадщини закінчився до введення карантину (30 січня 2020 року). Таким чином, карантинні обмеження не можуть вважатися поважною причиною пропуску строку.
Позивач працює на взуттєвій фабриці з 2018 року у важких умовах. Однак суд вважає, що зайнятість на роботі, навіть у складних умовах, не є об'єктивною перешкодою для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки це дія, яка не вимагає значних зусиль чи часу.
Позивач стверджує, що нотаріус Нелін Сергій Олександрович не повідомив її про відкриття спадкової справи, чим порушив вимоги Закону України «Про нотаріат». Проте позивач не надала доказів того, що нотаріусу було відомо її місце проживання чи роботи. Крім того, обов'язок нотаріуса повідомляти спадкоємців стосується лише тих, чиє місце проживання відоме. Позивач також не довела, що інші спадкоємці умисно приховали від неї інформацію про смерть батька. Відсутність доказів умисного приховування інформації не дозволяє визнати цю обставину поважною.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України, суд може визначити додатковий строк для прийняття спадщини лише за наявності поважних причин, які є об'єктивними, непереборними та істотними, як зазначено у п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року. Позивач стверджувала, що пропустила шестимісячний строк через необізнаність про смерть батька, важкий психоемоційний стан, карантинні обмеження, важкі умови праці, недобросовісність нотаріуса та умисне приховування інформації родичами.
Позивач стверджувала, що інші спадкоємці, зокрема ОСОБА_1 , умисно приховали від неї інформацію про смерть батька. Однак позивач не надала доказів, таких як листування, свідчення чи інші документи, які б підтверджували умисел інших спадкоємців. Відповідно до ст. 81 ЦПК України, обов'язок доказування лежить на позивачу, і припущення про недобросовісну поведінку інших осіб не можуть бути підставою для визнання причин пропуску поважними.
Суд враховує рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 07.11.2023 року, яким визнано недійсними шлюби ОСОБА_6 з ОСОБА_13 та ОСОБА_14 . Таким чином, на момент смерті спадкодавця (30 липня 2019 року) законним шлюбом вважався шлюб із ОСОБА_7 , яка фактично прийняла спадщину, проживаючи зі спадкодавцем. Це підтверджує правомірність прийняття спадщини ОСОБА_1 після смерті її двоюрідної сестри ОСОБА_7 , що додатково обґрунтовує відсутність підстав для надання позивачу додаткового строку.
Задоволення позову ОСОБА_2 може призвести до порушення прав ОСОБА_1 , яка своєчасно прийняла спадщину після смерті своєї двоюрідної сестри ОСОБА_7 , яка фактично прийняла спадщину після ОСОБА_6 , проживаючи з ним за адресою: АДРЕСА_1 . Визначення додаткового строку для позивача може спричинити необхідність перегляду вже оформлених спадкових прав, зокрема права власності ОСОБА_1 на 1/2 частку квартири, що суперечить принципу правової визначеності, передбаченому ст. 8 ЦПК України.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15 вересня 2021 року у справі № 759/12345/19, поважними причинами визнаються лише обставини, які об'єктивно унеможливлювали або суттєво ускладнювали подання заяви у встановлений строк, чого позивач не довела.
Таким чином, позивач не надала переконливих доказів наявності об'єктивних, непереборних та істотних перешкод для подання заяви про прийняття спадщини у встановлений шестимісячний строк. Відповідно, підстави для задоволення позову відсутні.
Судові витрати, понесені позивачем, не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, оскільки у задоволенні позову відмовлено.
Керуючись ст.ст. 1220, 1268, 1269, 1270, 1272 ЦК України, ЗУ «Про нотаріат», ст.ст., 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79,80, 81, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд,
У задоволенні заяви ОСОБА_2 до Київської міської ради, треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Нелін Сергій Олександрович, Державний нотаріус Дванадцятої київської нотаріальної контори Черноморченко Олена Василівна, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини- відмовити
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.
Суддя Н.О. Петренко