Справа № 758/14582/24
Категорія 29
(ЗАОЧНЕ)
14 квітня 2025 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Петрова Д.В.,
при секретарі судового засідання Сіренко Б.В.,
за участю
представника позивача Мамаєва Д.Ю,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника адвоката Мамаєва Дмитра Юрійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріверсайд Девелопмент ЛТД» про визнання майнових прав,
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 в особі представника адвоката Мамаєва Д.Ю. звернувся до суду із вищезазначеним позовом.
В обгрунтування заявлених вимог представник позивача зазначає, що 06 серпня 2019 року між позивачем та ТОВ «Ріверсайд Девелопмент ЛТД» укладено Договір купівлі продажу майнових прав №РБЛ/05-КД/004 від 06.08.2019.
На виконання умов Договору Позивач оплатив на рахунок Відповідача 100% вартості майнових прав на Приміщення для зберігання велосипедів за будівельним номером 4, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Електриків, 21-23, 23-Б, - 1 поверх, загальна площа 12,92 м2 в сумі 310 080,00 грн., що підтверджується доданою до Позовної заяви Довідкою Відповідача від 19.10.2023 року №1910-1. А тому покладений умовами Договору обов'язок сплатити повної вартість майнових прав Позивачем по справі є виконаним у повному обсязі.
Відповідно до вищевикладених обставин справи, можна стверджувати, що Позивач по справі з свого боку виконав всі умови Договору. Проте, Відповідач не виконує покладені на нього обов'язки, оскільки не завершив будівництво та не ввів в експлуатацію Об'єкт будівництва за Договором - Приміщення для зберігання велосипедів за будівельним номером 4, що знаходиться адресою: м. Київ, вул. Електриків, 21-23, 23-Б, - 1 поверх, загальна площа 12,92 м2 майнові права на яке було придбано та повністю оплачено Позивачем по справі станом на дату подання позовної заяви. Відповідач, не виконуючи умови Договору, позбавляє Позивача можливості реалізувати належне йому майнове право на оформлення та набуття права власності на Приміщення будівельним номером 4, загальною площею 12,92 м2.
Враховуючи те, що відповідач не виконує належним чином взятих на себе зобов'язань, а також, беручи до уваги те, що приміщення за адресою: АДРЕСА_1 не введено в експлуатацію, з урахуванням повної сплати внесків позивачем, позивач вважає, що його права порушені, оскільки відповідач свої зобов'язання щодо передачі об'єкту інвестування в експлуатацію для здійснення реєстрації прав власності за Позивачем на об'єкт інвестування, не виконує.
Тобто, відповідач в односторонньому порядку відмовився від виконання зазначених зобов'язань належним чином, що свідчить про порушення майнових прав позивача на вищевказаний об'єкт, який він очікував отримати до вересня 2019, а тому позивач фактично позбавлений права набути права власності на приміщення у визначений Договором строк.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 22.11.2024 вищезазначену цивільну справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
В судове засідання представник позивача не з'явився, подав до суду клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, клопотання про розгляд справи за відсутності позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, не заперечував проти винесення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило. Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористався.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Представник позивача не заперечував проти розгляду справи за відсутності відповідача. У зв'язку з наведеним, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача, а матеріали, що є у справі, достатніми для цього.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.
06 серпня 2019 року між позивачем та ТОВ «Ріверсайд Девелопмент ЛТД» укладено Договір купівлі продажу майнових прав №РБЛ/05-КД/004 від 06.08.2019.
Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Договору «За цим Договором Забудовник продає, а Покупець купує майнові права на Приміщення, визначене п. 3.1 даного Договору».
Згідно п. 1.1.5 ст.1 Договору: «Планове завершення будівельних робіт - завершення Забудовником виконання будівельних робіт, що підтверджується офіційним документом авторського нагляду про завершення будівельних робіт. Дата орієнтовного завершення будівельних робіт ІІІ квартал 2019 року.»
В силу вимог п. 3.1 ст. 3 Договору визначено характеристики приміщення «Тип приміщення - приміщення для зберігання велосипедів. Будівельний номер 4, -1 поверх, загальна площа 12.92 м2."
В розумінні п. 3.2. ст. 3 Договору «Схема (графічне зображення) плану Приміщення із зазначенням назви та площі містяться в Додатку №1.»
У відповідності до п. 5.2 ст. 5 Договору «Вартість майнових прав на загальну площу приміщення за цим Договором складає 310 080,00 грн. (триста десять тисяч вісімдесят гривень 00 копійок), в тому числі ПДВ 51680,00 грн. (п'ятдесят одна тисяча шістсот вісімдесят гривень 00 копійки), що еквівалентно 12048,94 (дванадцять тисяч сорок вісім доларів 94 центи) доларів США за курсом Національного Банку України на день укладення даного Договору».
В розумінні п. 5.3 ст. 5 Договору: «Покупець зобов'язується здійснити оплату загальної вартості майнових прав на Приміщення згідно наступного графіку:
З 06 серпня 2019 року по 09 серпня 2019 року 155 040,00 грн. (сто п'ятдесят п'ять тисяч гривень 00 копійок).
З 10 серпня 2019 року по 09 вересня 2019 року 51680,00 грн. (п'ятдесят одна тисяча шістсот вісімдесят гривень 00 копійок).
З 10 вересня 2019 року по 09 жовтня 2019 року 51680,00 грн. (п'ятдесят одна тисяча шістсот вісімдесят гривень 00 копійок).
З 10 жовтня 2019 року по 09 листопада 2019 року 51680,00 грн. (п'ятдесят одна тисяча шістсот вісімдесят гривень 00 копійок).
На виконання умов Договору Позивач оплатив на рахунок Відповідача 100% вартості майнових прав на Приміщення для зберігання велосипедів за будівельним номером 4, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Електриків, 21-23, 23-Б, - 1 поверх, загальна площа 12,92 м2 в сумі 310 080,00 грн., що підтверджується доданою до Позовної заяви Довідкою Відповідача від 19.10.2023 року №1910-1.
Покладений умовами Договору обов'язок сплатити повної вартість майнових прав Позивачем по справі є виконаним у повному обсязі.
У відповідності до п. 7.1. ст. 7 Договору « Цей Договір вступає в силу після його підписання Сторонами і діє до повного виконання зобов'язань, передбаченими умовами цього Договору, обома Сторонами.»
Відповідно до вищевикладених обставин справи, можна стверджувати, що Позивач по справі з свого боку виконав всі умови Договору. Проте, Відповідач не виконує покладені на нього обов'язки, оскільки не завершив будівництво та не ввів в експлуатацію Об'єкт будівництва за Договором - Приміщення для зберігання велосипедів за будівельним номером 4, що знаходиться адресою: м.Київ, вул. Електриків, 21-23, 23-Б, - 1 поверх, загальна площа 12,92 м2 майнові права на яке було придбано та повністю оплачено Позивачем по справі станом на дату подання позовної заяви. Відповідач, не виконуючи умови Договору, позбавляє Позивача можливості реалізувати належне йому майнове право на оформлення та набуття права власності на Приміщення будівельним номером 4, загальною площею 12,92 м2.
В силу вимог ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі- ЦК України) «Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку , відповідно до цієї норми між Позивачем та Відповідачем виникли зобов'язання згідно Договору, внаслідок чого на кожну з Сторін покладені права та обов'язки, які повинні виконуватись у передбаченому порядку та визначених термінах.
На виконання ст. 526 ЦК України «Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.»,- в розумінні наведеної норми законодавець передбачив, що будь-яке зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до визначених умов договору.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України «Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).»
В силу вимог п. 1 ст. 629 ЦК України «Договір є обов'язковим для виконання сторонами.»,- тобто після укладення Договору між Сторонами виникають обов'язки, які вони зобов'язані виконати.
Згідно з постановою Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 березня 2021 року в справі № 607/11746/17 (провадження № 61-18730св20) вказано, що «тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».,- важливо зазначити, що наведена правова позиція підкреслює обов'язковість виконання умов Договору, як Позивачем, так і Відповідачем. В силу того, що окрім існуючих суб'єктивних прав на кожну із Сторін покладено обов'язки, які повинні виконуватись, а не виконання покладених обов'язків не допускається, окрім випадків чітко передбачених договором чи законом.
Правовідносини між позивачем та відповідачем врегульовано ЗУ "Про інвестиційну діяльність", оскільки відповідно до преамбули "Цей Закон визначає загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України. Він спрямований на забезпечення рівного захисту прав, інтересів і майна суб'єктів інвестиційної діяльності незалежно від форм власності, а також на ефективне інвестування економіки України, розвитку міжнародного економічного співробітництва та інтеграції.
В силу вимог ч. 5 ст. 7 ЗУ "Про інвестиційну діяльність" "Інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України."
На виконання ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону своєю волею, незалежно від волі інших осіб."
В розумінні ч. 1 ст. 331 ЦК України "Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.",- в розумінні зазначеної норми, Позивач, як інвестор, після виконання умов інвестування у визначеному порядку набуває майнові права, що, по-суті, тотожні праву власності на приміщення. Тобто, після завершення будівництва об'єкта нерухомості набуває права власності на об'єкт інвестування саме як первісний власник.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в справі № 359/5719/17 від 13 січня 2021 року звернула увагу на те, що чинне законодавство, яким регулюється ринок первинної нерухомості, передбачає можливість залучення для спорудження об'єктів будівництва грошових коштів фізичних та юридичних осіб шляхом укладання з ними, зокрема, договорів - інвестиційних, пайової участі у будівництві, купівлі-продажу майнових прав.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів, тобто дій особи, спрямованих на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно викладення в ст. 392 ЦК України «Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.»,- тобто, передумовою для застосування ст.392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.
Згідно із ст. 190 ЦК України, майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки .
Майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.
Відповідно до ст. 177 ЦК України, об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
Статтею 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено, що майновими правами визнаються будь-які права пов'язані з майном, відмінні від права власності у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (право на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо).
У разі невиконання забудовником належним чином взятих на себе зобов'язань, а також відсутності факту введення будинку в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати пайових внесків учасником будівництва, ефективним способом захисту порушених прав останнього є визнання майнових прав на об'єкт інвестування.
Відповідні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 20 березня 2019р. у справі № 761/20612/15-ц, від 27 лютого 2019р. у справі № 761/32696/13-ц, Верховного Суду від 12 лютого 2020р. у справі № 638/12414/17.
13 травня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в межах справи № 760/17864/16-ц (провадження № 61-699св17) підтвердив раніше сформовану позицію, викладену в постановах від 20 березня 2019 року у справі № 761/20612/15-ц (провадження № 14-39цс19) та від 27 лютого 2019 року у справі № 761/32696/13-ц (провадження № 14-606цс18), яка полягає в тому, що в разі невиконання забудовником належним чином взятих на себе зобов'язань, а також відсутності факту введення будинку в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати внесків, ефективним способом захисту порушених прав є визнання майнових прав на об'єкт інвестування,- враховуючи зазначену правову позицію Верховного суду, можна стверджувати, що факт не виконання покладених обов'язків з боку Відповідача по справі є підставою для звернення Позивача до суду з метою захисту своїх прав шляхом визнання майнових прав.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та Європейської комісії з прав людини.
У справах «Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії» (Pine Valley Developments Ltdand Others v. Ireland, заява № 12742/87) від 29 листопада 1991 року та «Федоренко проти України» від 01 червня 2006 року (заява № 25921/02) ЄСПЛ констатував, що відповідно до прецедентного права органів, які діють на підставі Конвенції, право власності може бути «наявним майном», або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності. В справі «Н.К.М. проти Угорщини» (NKM v. Hungary) у рішенні від 14 травня 2013 року (скарга № 66529/11) ЄСПЛ зазначив, що «правомірні очікування» підлягають захисту як власне майно і майнові права.
Аналогічна правова позиція відображена у Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 359/5719/17 від 14 вересня 2021 року "Таким чином саме інвестор, як особа за кошти якої і на підставі договору з яким був споруджений об'єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об'єкт інвестування. Отже, інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об'єкт і після завершення будівництва об'єкта нерухомості набуває права власності на об'єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об'єкт за собою".
Враховуючи те, що відповідач не виконує належним чином взятих на себе зобов'язань, а також, беручи до уваги те, що приміщення за адресою: АДРЕСА_1 не введено в експлуатацію, з урахуванням повної сплати внесків позивачем, позивач вважає, що його права порушені, оскільки відповідач свої зобов'язання щодо передачі об'єкту інвестування в експлуатацію для здійснення реєстрації прав власності за Позивачем на об'єкт інвестування, не виконує.
Тобто, відповідач в односторонньому порядку відмовився від виконання зазначених зобов'язань належним чином, що свідчить про порушення майнових прав позивача на вищевказаний об'єкт, який він очікував отримати до вересня 2019, а тому позивач фактично позбавлений права набути права власності на приміщення у визначений Договором строк.
Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що позовна заява ОСОБА_1 в особі представника адвоката Мамаєва Дмитра Юрійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріверсайд Девелопмент ЛТД» про визнання майнових прав підлягає задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов до наступних висновків.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат і передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. У свою чергу, одним з видів витрат, пов'язаних з розглядом справи є витрати на професійну правничу допомогу, які несуть сторони судової справи (крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави).
Суд зазначає, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.
Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно із ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З урахуванням наведеного, оцінюючи об'єктивно як складність цієї справи, враховуючи предмет спору, а також з огляду на приписи п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд вбачає наявність підстав для часткового задоволення заяви представника відповідача про стягнення з позивача у даній справі витрат на правничу допомогу, а саме у розмірі 1 500 грн, що відповідає критерію реальності та розумності, та є співмірним, виходячи зі складності, категорії справи, виконаних адвокатом робіт та наданих адвокатських послуг.
На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 в особі представника адвоката Мамаєва Дмитра Юрійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріверсайд Девелопмент ЛТД» про визнання майнових прав - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 (паспорт Серії НОМЕР_1 , виданий ЦВМ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 24.03.1998 РНОКПП НОМЕР_2 ) майнові права на об'єкт незавершеного будівництва, а саме: приміщення (тип приміщення для зберігання велосипедів) будівельний номер АДРЕСА_2 , на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:85:319:0088.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріверсайд Девелопмент ЛТД» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 1 500 (одна тисяча п'ятсот) грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, або якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ;
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріверсайд Девелопмент ЛТД», місцезнаходження: м. Київ, вул. Електриків, буд. 23-Б, код ЄДРПОУ 40039630;
Суддя Дмитро ПЕТРОВ