Подільський районний суд міста Києва
Справа № 757/14364/25-к
19 травня 2025 року Подільський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
представника потерпілого ОСОБА_8
розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження №12024100060000951, відомості про яке внесено до ЄРДР 03.05.2024 року стосовно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, українця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця республіки Узбекистан, громадянина України, українця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, -
05 травня 2025 року до Подільського районного суду міста Києва з Київського апеляційного суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.
07 травня 2025 року судом прийнято рішення про призначення підготовчого судового засідання.
Відносно обвинувачених запобіжний захід не обрано.
Прокурор висловив позицію про призначення судового розгляду.
Захисник ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_6 заперечили щодо призначення справи до судового розгляду та надали клопотання про зміну територіальної юрисдикції справи.
В обґрунтування клопотання про зміну територіальної юрисдикції справи захисник зазначив, що Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 квітня 2025 року у справі №757/14364/25-к розглянуто питання про визначення підсудності кримінального провадження №12024100060000951 за обвинуваченням ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, задоволено Подання в.о. голови Печерського районного суду м. Києва внаслідок чого кримінальне провадження №12024100060000951 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, - направлено до Подільського районного суду м. Києва.
Подання мотивоване тим, що в Печерському районному суді міста Києва відсутня можливість сформувати склад суду для здійснення розгляду даного кримінального провадження. Так, згідно звіту про неможливість автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.03.2025, всі судді кримінальної колегії приймали участь у розгляді кримінального провадження.
Зазначив, що Київським апеляційний судом не досліджувалось питання у межах якої територіальної юрисдикції здійснено кримінальне правопорушення.
Відповідно до обвинувального акту від 17 березня 2025 року у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР за №12024100060000951 від 03 травня 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України до Печерської окружної прокуратури міста Києва надійшли матеріали Головного управління контррозвідувального забезпечення об'єктів критичної інфраструктури та протидії фінансування тероризму ДЗНД СБУ щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.
За результатами досудового розслідування ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України. Згідно матеріалів досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_9 , відповідно до наказу АТ «Укрзалізниця» від 24.09.2020 №1957/ос призначений на посаду заступника директора Філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця» з 25.09.2020, на цій посаді перебував до 05.01.2021, через неналежне виконання своїх зазначених в обвинувальному акті службових обов'язків, через несумлінне ставлення до них, не передбачаючи можливості настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, у період часу з 07.10.2020 по 17.11.2020, виступаючи Замовником договору поставки №ЦЗВ-14-10720-01 не забезпечив належне виконання вказаного договору та постачання до Філії «ЦЗВ» препарату-модифікатору еМПи-1 (як передбачено договором, рознарядкою), а допустив постачання препарату-модифікатору КДА-4 (як передбачено специфікацією та актами прийому-передачі), який не дозволено до застосування з призначенням в буксових вузлах вантажних вагонів вагонного господарства АТ «Укрзалізниця». Внаслідок чого встановлено та документально підтверджено завдання матеріальної шкоди (збитків) АТ «Укрзалізниця» в розмірі 12 238 092, 00 грн, що станом на 17.11.2020 більш ніж у 250 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, що заподіяло настання тяжких наслідків державним інтересам на вказану суму.
При цьому, відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань Філія «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця» (ЄДРПОУ 40081347) знаходиться за адресою: 03049, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 11/15, зареєстрована в реєстрі платників податків ТУ ДПС у м. Києві, ДПІ у Солом'янському районі (Солом'янський район м. Києва).
Ст. 32 КПК України, передбачає, що кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. Враховуючи місцезнаходження Філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця», щодо службових осіб якої розпочато кримінальне провадження №12024100060000951 від 03.05.2024 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, фактично місце вчинення кримінального правопорушення - Солом'янський район міста Києва, тобто кримінальне провадження №12024100060000951 відноситься до територіальної юрисдикції Солом 'янського районного суду міста Києва.
В зв'язку з чим, захисник вважає, що у справі №757/14364/25-к, кримінальне провадження №12024100060000951 наявні підстави для зміни територіальної підсудності та справа має бути передана на розгляд Солом'янського районного суду міста Києва.
Захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні доводи клопотання підтримав, пояснення надав аналогічні тексту письмового клопотання. Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав клопотання захисника.
Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні доводи клопотання ОСОБА_4 підтримала, обвинувачений ОСОБА_7 підтримав клопотання ОСОБА_4 , повідомив, що його службова діяльність завжди відбувається на території юридичної адреси філії, за виключенням поїздок на наради.
Прокурор ОСОБА_3 заперечував проти задоволення клопотання сторони захисту.
Представник потерпілого ОСОБА_8 заперечувала проти задоволення клопотання сторони захисту.
У судовому засіданні судом на обговорення сторін кримінального провадження поставлено питання про повернення обвинувального акта прокурору, оскільки він не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, а саме в обвинувальному акті не заначено місце вчинення кримінального правопорушення, що в свою чергу унеможливлює перевірити підсудність даного кримінального провадження.
Захисники ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , обвинувачені ОСОБА_6 і ОСОБА_7 у судовому засіданні просили повернути обвинувальний акт прокурору, оскільки він не відповідає вимогам ст. 291 КПК України.
Прокурор ОСОБА_3 заперечував проти повернення йому обвинувального акту.
Представник потерпілого ОСОБА_8 залишила розгляд указаного питання на розсуд суду.
Згідно з п.3 ч.3 ст.314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України.
Положення ч.4 ст.110 КПК України визначають, що обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.
Пунктом 5 частини 2 статті 291 КПК України передбачено, що обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), тобто «місце», визначено, як одну із основних обставин вчинення злочину.
Згідно із ч.1 ст. 92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, зокрема, події кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, покладається на слідчого, прокурора.
Аналіз змісту вказаних вимог закону у сукупності свідчить про те, що формулювання в обвинувальному акті обвинувачення, яке за визначенням у п.13 ч.1 ст.3 КПК України, є твердженням про вчинення особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, з достатньою повнотою повинно містити конкретні обставини, що були встановлені органом досудового розслідування, та які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні згідно зі ст.91 КПК України, логічно узгоджуватись та відповідати наведеній правовій кваліфікації кримінального правопорушення, яке ставиться у вину особі, з тією метою, щоб вона мала змогу зрозуміти суть пред'явленого їй обвинувачення та, виходячи з його змісту, обирати власну правову позицію захисту.
З огляду на вищенаведене та враховуючи специфіку судового розгляду, який відповідно ч. 1 ст. 337 КПК України проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, на основі засади змагальності сторін, у підготовчому судовому засіданні суд наділений повноваженнями перевірити повноту і правильність викладених в обвинувальному акті відомостей, які вимагаються ст. 291 КПК України, з правової точки зору, але не вдаючись до їх оцінки, а звідси дійти висновку про можливість чи неможливість здійснення судового розгляду на підставі такого обвинувального акта.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 42 КПК України встановлено, що обвинувачений має право знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, обвинувачують.
Це право також гарантовано ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, тобто право бути негайно і детально проінформованим зрозумілою для обвинуваченого мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.
Відповідно до обвинувального акту, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.367 КК України - службова недбалість.
Проте, як вбачається з обвинувального акта, в ньому не вказано встановлене місце вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, а у разі його невстановлення, відсутнє посилання на те, що це кримінальне правопорушення вчинено у невстановленому досудовим розслідуванням місці, тобто обвинувальний акт не містить інформації про місце вчинення кримінального правопорушення або твердження про неможливість встановити місце вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ст. 32 КПК України, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.
Суд, не оцінюючи доведеність обвинувачення, а лише перевіряючи його з приводу виконання вимог ст. 32 КПК України, з метою встановлення підсудності даного кримінального провадження Подільському районному суду м. Києва констатує, що в тексті обвинувального акту не вказано місця вчинення кримінального правопорушення.
Частиною 1 статті 367 КК України передбачено відповідальність за службову недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб.
Об'єктивна сторона службової недбалості включає в себе наявність таких ознак: 1) діяння у формі невиконання чи неналежного виконання службовою особою своїх службових обов'язків через недбале чи несумлінне ставлення до них (дія чи бездіяльність); 2) суспільно небезпечні наслідки у вигляді істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб (ч.1 ст.367 КК України) або тяжких наслідків (ч.2 ст.367 КК України); 3)причинний зв'язок між діянням (бездіяльністю) та наслідками.
Службова недбалість належить до злочинів з матеріальним складом, який визнається закінченим з моменту заподіяння шкоди.
Як вбачається зі змісту обвинувального акту, внаслідок неналежного виконання ОСОБА_6 своїх службових обов'язків, встановлено та документально підтверджено завдання матеріальної шкоди (збитків) АТ «Укрзалізниця». В той же час, ОСОБА_6 у момент заподіяння шкоди виконував службові обов'язки на відповідній посаді в Філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця», так само, як і ОСОБА_7 .
Не надаючи оцінку викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правовій кваліфікації кримінального правопорушення та формулюванню обвинувачення, суд дійшов до висновку про те, що органом досудового розслідування при складенні обвинувального акта вказані вимоги КПК України не дотримано, а саме обвинувальний акт не містить інформацію про місце вчинення кримінального правопорушення, яке згідно з п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК України належить до обставин, що підлягають доказуванню у кожному конкретному провадженні.
В свою чергу, відповідно до п. 3 ч. 1 ст.409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Частиною 1 статті 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 412 КПК України судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо, зокрема, порушено правила підсудності.
Таким чином ухвалення судового рішення із порушенням правил підсудності є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та безумовною підставою для його скасування в суді апеляційної інстанції.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, зокрема, судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо порушено правила підсудності.
Вказане позбавляє суд належним чином впевнитися у територіальній підсудності даного кримінального провадження, в тому числі й щодо тверджень сторони захисту про можливе вчинення дій на території, що перебуває під юрисдикцією Солом'янського районного суду міста Києва.
За таких обставин, обвинувальний акт стосовно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, у відповідності до вимог п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України підлягає поверненню прокурору для усунення виявлених недоліків.
Враховуючи викладене та керуючись п. 3 ч. 3 ст. 314, ст. 32, 91, 110, 291, 369-372, 376 КПК України, суд,
Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні №12024100060000951, відомості про яке внесено до ЄРДР 03.05.2024 року стосовно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, повернути прокурору.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд міста Києва протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала суду першої інстанції, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
СуддяОСОБА_1