Справа № 758/16019/23
Категорія 17
19 травня 2025 року
Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючої судді - Будзан Л.Д.,
за участі секретаря судового засідання - Губенко О.М.,
заявника - ОСОБА_1 ,
представника заявника - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю та встановлення факту перебування на утриманні, заінтересовані особи: Подільська районна в м. Києві державна адміністрація, Міністерство внутрішніх справ України, Головне управління Національної гвардії України, Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, -
В грудні 2023 року заявник ОСОБА_1 звернулася до Подільського районного суду м. Києва із заявою, в якій просила суд встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та її онука ОСОБА_3 , а також встановити факт перебування ОСОБА_1 на утриманні її онука ОСОБА_3 , на час визнання його безвісно зниклим.
В обґрунтування заяви зазначено, що заявниця є рідною бабусею ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та на даний час є особою пенсійного віку. ОСОБА_3 проживав із заявницею майже із трьох років, а його матір ОСОБА_4 вихованням сина не займалась, та свої батьківські обов'язки не виконувала. Так, рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 23.09.2019 у справі № 425/1055/19, було позбавлено ОСОБА_4 батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , та зі змісту зазначеного рішення вбачається, що батько ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Москва РФ, а його мати належним вихованням сина не займалась. Розпорядженням Подільської районної в м. Києві державної адміністрації від 28.01.2020 № 47, заявницю було призначено піклувальником над неповнолітнім онуком ОСОБА_3 . Заявник вказує, що у травні 2021 онука було знято з обліку дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у зв'язку із досягненням повноліття, однак, останній продовжував проживати разом із заявницею однією сім'єю. У березні 2022 року ОСОБА_3 прийняв присягу, пройшов фахову підготовку, та продовжував нести військову службу. Заявник зазначає, що онук постійно їй допомагав матеріально, та перераховував їй кошти зі свого грошового забезпечення. Зі сповіщення від 30.08.2023 заявниці стало відомо, що її онук загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 під час виконання бойового завдання із забезпечення відсічі збройної агресії РФ на території Серебрянського лісництва в районі населеного пункту Кремінна Кремінського району Луганської області. Однак, в жовтні 2023 року було отримане повторне сповіщення, відповідно до якого заявниці стало відомо, що її онук ОСОБА_3 зник безвісти за особливих обставин 28.08.2023 під час виконання бойового завдання із забезпечення відсічі збройної агресії РФ на території Серебрянського лісництва в районі населеного пункту Кремінна Кремінського району Луганської області. Звернувшись із заявою про отримання належного грошового забезпечення, заявниці було відмовлено у її виплаті з огляду на те, що вона не є особою, яка має право на отримання виплат. Посилаючись на викладене, а також з метою належної реалізації прав особою, яка проживала однією сім'єю із військовослужбовцем, та перебувала на його утриманні, заявниця вимушена звернутись до суду із даною заявою про встановлення фактів, які мають для неї юридичне значення.
Ухвалою судді Подільського районного суду м. Києва від 02.01.2024, було відмовлено у відкритті провадженні у справі.
Постановою Київського апеляційного суду від 19.06.2024, ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 02.01.2024 було скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В серпні 2024 року справа надійшла до канцелярії Подільського районного суду м. Києва.
Ухвалою судді Подільського районного суду м. Києва від 26.08.2024, заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 18.09.2024, до участі у справі було залучено в якості заінтересованої особи Міністерство оборони України.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 25.10.2024, було замінено заінтересовану особу Міністерство оборони України на належну заінтересовану особу Міністерство внутрішніх справ України.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 04.12.2024, було залучено до участі у справі в якості заінтересованої особи Головне управління Національної гвардії України.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 31.01.2025, було залучено до участі у справі в якості заінтересованої особи Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Заявник та її представник в судовому засіданні підтримали вимоги заяви та просили їх задовольнити з викладених в заяві підстав.
Заінтересовані особи Подільська районна в м. Києві державна адміністрація, Міністерство внутрішніх справ України, Головне управління Національної гвардії України явку своїх представників в судове засідання не забезпечили. Про розгляд справи повідомлялись належним чином.
Представник заінтересованої особи Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України в судове засідання не з'явилась. Суду подала заяву про розгляд справи без її участі, в якій одночасно вказала, що встановлення фактів не призведе до набуття заявницею права на отримання грошового забезпечення.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за наведеної явки сторін.
Суд, вислухавши пояснення заявника, та її представника, заслухавши пояснення свідків, дослідивши та оцінивши докази, які наявні в матеріалах справи, вважає, що заява підлягає задоволенню за наступних підстав.
Відповідно до частини другої статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.
У частині сьомій вказаної статті регламентовано, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні (пункт 2 частини першої статті 315 ЦПК України).
Суд вправі встановлювати лише такі факти, які за своїми ознаками є юридичними фактами, тобто такими, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності певних прав.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 20 червня 2019 року в справі № 632/580/17 зазначав, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов'язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов'язків.
Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, боротьба сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний.
Отже, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права, оспорюються таке право.
Тобто якщо виникнення права залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.
У постанові від 18 січня 2024 року в справі № 560/17953/21 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам право подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Подібні висновки зробив Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2024 року у справі № 694/2318/23, від 08 травня 2024 року у справі № 214/4921/23 та від 05 червня 2024 року у справі № 557/1535/23.
Судом встановлено, що заявниця ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Рубіжне Луганської області та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта.
Заявниця ОСОБА_1 є особою пенсійного віку та отримує пенсію за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення.
Відповідно до копії свідоцтва про народження, ОСОБА_5 народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Рубіжне Луганської області, та її батьками зазначено ОСОБА_6 та ОСОБА_1 .
31.12.2002 ОСОБА_7 та ОСОБА_5 уклали шлюб, після реєстрації якого прізвище дружині було присвоєно ОСОБА_8 , що підтверджується копією свідоцтв про укладення шлюбу.
Відповідно до копії свідоцтва про народження, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Москва Росія, та його батьками зазначено ОСОБА_7 та ОСОБА_4 .
Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи, ОСОБА_3 із 10.07.2014 року був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1
Наведені докази в своїй сукупності свідчить про те, що заявниця ОСОБА_1 є рідною бабусею ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та останні були зареєстровані за однією адресою.
Крім того, судом встановлено, що рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 23.09.2019 у справі № 425/1055/19, позбавлено ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зазначене рішення суду набрало законної сили та з його змісту вбачається, що батько ОСОБА_3 - ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Москва рф, а мати ОСОБА_3 - ОСОБА_4 вихованням сина не займалась, не виконувала свої батьківські обов'язки та матеріально його не утримувала.
Рішенням Виконавчого комітету Рубіжанської міської ради Луганської області від 17.12.2019 № 2485, надано ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , статус дитини, позбавленої батьківського піклування.
Розпорядженням Подільської районної в м. Києві державної адміністрації від 28.01.2020 № 47, встановлено піклування над неповнолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також ОСОБА_1 призначено піклувальником над неповнолітнім онуком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У травні 2021 онука ОСОБА_3 знято з обліку дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у зв'язку із досягненням повноліття.
Наявні у справі докази свідчать про те, що у лютому 2022 року ОСОБА_3 був призваний у Збройні Сили України по мобілізації, та 08.03.2022 ОСОБА_3 було прийнято присягу.
Заявник зазначає, що вони з онуком та її чоловіком проживали разом однією сім'єю в АДРЕСА_2 , вели спільний побут, в ОСОБА_3 інших родичів немає, також онук, будучи військовослужбовцем, постійно їй допомагав матеріально та перераховував їй кошти зі свого грошового забезпечення, що підтверджується також копією виписки АТ КБ «Приватбанк».
Крім того, із наданих в ході розгляду справи пояснень свідками ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які є аналогічними за своїм змістом, вбачається, що заявниця разом зі своїм онуком проживали однією сім'єю та онук після досягнення повноліття піклувався про заявницю, а також допомагав їй матеріально.
Відповідно до сповіщення ІНФОРМАЦІЯ_6 від 30.08.2023, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 під час виконання бойового завдання із забезпечення відсічі збройної агресії рф на території Серебрянського лісництва в районі населеного пункту Кремінна Кремінського району Луганської області.
Крім того, відповідно до сповіщення ІНФОРМАЦІЯ_6 від 26.10.20234, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зник безвісти за особливих обставин 28.08.2023 під час виконання бойового завдання із забезпечення відсічі збройної агресії рф на території Серебрянського лісництва в районі населеного пункту Кремінна Кремінського району Луганської області.
Відповідно до листа Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 24.10.2023 № 40/57/12-9455, ОСОБА_1 відмовлено у виплаті грошового забезпечення в зв'язку з тим, що надані документи свідчать про те, що заявниця не є особою, яка має право на отримання виплат.
З огляду на зазначену відмову, а також в зв'язку з необхідністю реалізувати свої права, як особи, яка проживала однією сім'єю із військовослужбовцем, який зник безвісти та перебувала на його утриманні, заявниця звернулася до суду із даною заявою, в якій просить встановити факт проживання однією сім'єю із онуком та факт перебування на його утриманні.
Згідно із ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
Згідно із ч. 4 ст. 3 СК України, сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім'ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки осіб, які об'єдналися для спільного проживання. Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 23 квітня 2020 року по справі № 686/8440/16-ц.
Згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї» членами сім'ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші).
Щодо перебування особи на утриманні Верховний Суд підкреслив, що повне утримання означає відсутність у члена сім'ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.
Також Верховний Суд зазначив, що постійний характер допомоги означає, що вона не була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий взяв на себе обов'язок щодо утримання цього члена сім'ї. Основне значення допомоги слід з'ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.
Таким чином, для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого необхідно дослідити зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
Частиною третьою статті 12, частинами першою, п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з статями 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
За статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
У постанові Верховного Суду від 02 червня 2022 року у справі № 522/26382/15 колегія суддів наголосила, що виконуючи завдання цивільного судочинства, окрім основних принципів: справедливості, добросовісності та розумності, суд керується аксіомою цивільного судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», яка означає: «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права».
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом принципу верховенства права.
Судом встановлено, що заявниця була опікуном свого рідного онука до досягнення, останнім повноліття, вони проживали однією сім'єю за однією адресою, мали взаємні права та обов'язки, та після досягнення онуком повноліття, останній, залишився проживати разом із заявницею.
Крім того, наявні у справі докази свідчать про те, що заявниця є особою пенсійного віку, та її онук, в тому числі будучи військовослужбовцем, допомагав заявниці матеріально.
Суд вважає, що наявні у справі докази беззаперечно підтверджують факт проживання заявниці однією сім'єю зі своїм онуком та перебування її на утриманні онука ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який був військовослужбовцем та 28.08.2023 зник безвісти під час виконання бойових завдань.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що встановлення факту проживання заявниці однією сім'єю та перебування її на утриманні онука, який був військовослужбовцем та вважається зниклим безвісти, має для заявниці юридичне значення і потрібне для реалізації прав, як особи, яка проживала однією сім'єю із особою, яка була військовослужбовцем, та перебувала на його утриманні, та обґрунтування заявлених вимог знайшли своє об'єктивне підтвердження в ході розгляду справи, а відтак наявні підстави для встановлення факту проживання однією сім'єю із онуком та факту перебування заявниці на утриманні онука, в зв'язку з чим заява підлягає задоволенню.
На підставі наведеного, та керуючись ст. 4, 10, 12, 76, 263-265, 315 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю та встановлення факту перебування на утриманні, заінтересовані особи: Подільська районна в м. Києві державна адміністрація, Міністерство внутрішніх справ України, Головне управління Національної гвардії України, Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, задовольнити.
Встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та її онука ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який був військовослужбовцем та 28.08.2023 року зник безвісти під час виконання бойових завдань, на час визнання його безвісти відсутнім.
Встановити факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , на утриманні її онука ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який був військовослужбовцем та 28.08.2023 року зник безвісти під час виконання бойових завдань, на час визнання його безвісти відсутнім.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Учасники справи, а також особи, які не брати участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повні ім'я та найменування сторін:
заявник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ;
заінтересована особа - Подільська районна в м. Києві державна адміністрація, ЄДРПОУ 37333608, адреса: м. Київ, Контрактова площа, 2;
заінтересована особа - Міністерство внутрішніх справ України, ЄДРПОУ 00032684, адреса: м. Київ, вул. Богомольця, 10;
заінтересована особа Головне управління Національної гвардії України, ЄДРПОУ 08803498, адреса: м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 9-А;
заінтересована особа - Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, ЄДРПОУ НОМЕР_3 ,
Рішення складено 19.05.2025.
Суддя Леся БУДЗАН