печерський районний суд міста києва
Справа № 757/22140/25-к
14 травня 2025 року м. Київ
Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 62021000000000702 від 20 серпня 2021 року, про продовження строку тримання під вартою,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 426-1 КК України, -
Учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_5 ; захисники: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ; підозрюваний ОСОБА_4
До Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_3 погоджене з прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 у кримінальному провадженні № 62021000000000702 про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 .
У клопотанні слідчий зазначає, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 426-1 КК України.
Задля дієвості цього провадження у органу досудового розслідування виникла необхідність у продовженні строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 , посилаючись на мету і підстави продовження такого запобіжного заходу слідчий просить продовжити в межах строку досудового розслідування, строк тримання останнього під вартою з визначенням застави у розмірі 132 100,39 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 400 000 000 (чотириста мільйонів) гривень.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 клопотання підтримала, посилаючись на його обґрунтованість.
Захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , кожен окремо проти задоволення клопотання заперечували, подавши письмові заперечення, у яких вказали на те, що пред'явлена ОСОБА_4 підозра не ґрунтується на доказах, які в своїй сукупності можуть свідчити про вчинення ним інкримінованого кримінального правопорушення, а наведені у клопотанні слідчого ризики не підтверджуються жодними доказами. Також зазначили, що у клопотанні не обґрунтовано недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні. Крім того, захисники вказували на непомірність раніше визначеного розміру застави, застосованого без врахування даних про майновий та сімейний стан підозрюваного. За такого, враховуючи позитивні характеризуючі дані про особу підозрюваного просили у задоволенні клопотання відмовити та застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Підозрюваний ОСОБА_4 доводи захисників підтримав.
Вислухавши позиції учасників судового провадження, вивчивши клопотання, письмові заперечення, дослідивши документи, якими вони обґрунтовуються, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.
Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62021000000000702, у якому 19 березня 2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 426-1 КК України.
Згідно даних протоколу затримання від 19 березня 2025 року, цього ж дня о 05 год. 40 хв. ОСОБА_4 було затримано в порядку ст. 208, п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України.
20 березня 2025 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 132 100,39 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 400 000 000 (чотириста мільйонів) гривень, а також покладенням обов'язків в разі її внесення.
Постановою заступника Генерального прокурора від 06 травня 2025 року строк досудового розслідування продовжено до трьох місяців, тобто до 12 червня 2025 року.
Як вбачається з матеріалів клопотання запобіжний захід у вигляді тримання під вартою був застосований до підозрюваного ОСОБА_4 з урахуванням тяжкості інкримінованого йому злочину, з врахуванням даних про його особу при наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу відповідно до положень ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, зазначені у вказаній статті.
З вимог ст. 177 КПК вбачається, що підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу, та умови, за яких таке продовження можливе.
Так, розглядаючи питання обґрунтованості підозри як підставу для доцільності продовження строку тримання під вартою, слідчий суддя зважаючи, що на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у слідчого судді наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13 листопада 2007 року Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, слідчий суддя враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, належності та допустимості зібраних у справі доказів, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
З наведених підстав, доводи захисника щодо відсутності події інкримінованого злочину, неналежності та недопустимості зібраних у справі доказів, а також посилання на те, що ОСОБА_4 не є суб'єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 426-1 КК України, є передчасними та такими, що підлягають вирішенню під час розгляду кримінального провадження по суті.
За такого, сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для продовження щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу.
Слідчий суддя вважає, що ризики, які були підставою для застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, об'єктивно продовжують існувати та для їх запобігання необхідно продовжити останньому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Так, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного у сукупності, слідчий суддя дійшов висновку, що слідчим у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, експертів, інших учасників у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Зважаючи на викладене, а також, враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_4 у їх сукупності, слідчий суддя приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки останній має реальні можливості залишити межі України або переховуватись на території України.
Оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні, слідчий суддя вважає його досить реальним, оскільки такий ризик існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
При цьому, доводи захисника про те, що ОСОБА_4 завжди прибував до органу досудового розслідування та не ухилявся від явки до слідчого, самі по собі не забезпечують впевненості у належній процесуальній поведінці підозрюваного у подальшому, у випадку застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу.
Наведені в письмових запереченнях відомості про особу підозрюваного не спростовують висновків про продовження існування ризиків у кримінальному провадженні та не є достатніми підставами для застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
На підставі наданих сторонами матеріалів, слідчим суддею надано оцінку в сукупності всіх обставин, що враховуються при продовженні строку тримання під вартою, передбаченим ст.ст. 178, 199 КПК, та на переконання слідчого судді, такі відомості не спростовують висновків про існування ризиків у кримінальному провадженні.
Слідчий суддя враховуючи характеризуючі дані про особу підозрюваного ОСОБА_4 , також враховує, що було встановлено наявні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, та які на даний час не змінилися, є реальними та достатніми для продовження останньому аналогічного запобіжного заходу. Жоден з більш м'яких запобіжних заходів, на переконання слідчого судді, не здатен в повній мірі нівелювати раніше встановлені ризики, передбачені п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК.
Ураховуючи наведене, слідчий суддя також вважає, що запобіжний захід у виді особистої поруки не забезпечить виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків, а тому приходить до висновку про відмову у застосуванні такого запобіжного заходу.
Водночас, продовжуючи ОСОБА_4 строк тримання під вартою, слідчий суддя приймає до уваги те, що застава фактично є гарантією, що останній буде сумлінно виконувати визначені кримінально процесуальним законом обов'язки, а необхідно визначити таку суму застави, яка б дисциплінувала і мотивувала останнього на їх виконання.
При цьому слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20 листопада 2010 року, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Як убачається із ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20 березня 2025 року, розмір застосованого альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави становить 132 100,39 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно складає 400 000 000 (чотириста мільйонів) гривень.
Натомість, користуючись усталеною практикою Європейського суду з прав людини, слідчий суддя вважає що квазі-автоматичне продовження державою періоду обмеження особи у правах суперечить гарантіям, встановленим у п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рішення від 09 січня 2003 року у справі «Шишков проти Болгарії», Рішення від 10 червня 2008 року у справі «Тасе проти Румунії»).
Приймаючи до уваги дані, які характеризують особу підозрюваного, характер та конкретні обставини інкримінованого йому кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан підозрюваного, оцінюючи спроможність останнього внести заставу у раніше визначеному розмірі (Рішення Європейського суду з прав людини від 13 січня 2022 року у справі «Істоміна проти України»), яку за останнього не внесено, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному ОСОБА_4 , співмірний з суспільною небезпекою, пропорційний з урахуванням можливого настання негативних наслідків, завданих інкримінованими діянням, більш помірний розмір застави у сумі 119 000 (сто дев'ятнадцять тисяч) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 360 332 000 (триста шістдесят мільйонів триста тридцять дві тисячі) гривень.
Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві: отримувач: ТУ ДСАУ в м. Києві; ЄДРПОУ: 26268059; МФО: 820172; банк: Державна казначейська служба України, м. Київ; р/р UA128201720355259002001012089.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою протягом дії ухвали.
На переконання слідчого судді, внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та буде належним засобом процесуального стримування.
Крім цього, визначаючи розмір застави, яка може бути внесена підозрюваним ОСОБА_4 у будь-який момент, вважаю за необхідне зобов'язати останнього прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою, а також виконувати строком до 12 червня 2025 року наступні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: не відлучатися із м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками, перелік яких зобов'язати прокурора вручити ОСОБА_4 під підпис; здати на зберігання до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.
Підозрюваний у відповідності до ч. 4 ст. 202 КПК України звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою.
Крім того, з урахуванням повідомлених стороною захисту відомостей щодо стану здоров'я підозрюваного ОСОБА_4 , слід в порядку ст. 206 КПК України зобов'язати уповноважених осіб Київської міської медичної частини Філії Державної установи «Центр охорони здоров'я державної кримінально-виконавчої служби України» в м. Києві та Київській області провести медичний огляд (обстеження) ОСОБА_4 на предмет його скарг щодо стану здоров'я та в разі необхідності забезпечити лікування, про що невідкладно повідомити слідчого суддю.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 193, 194, 196, 202, 206, 309, 372 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання - задовольнити, продовжити ОСОБА_4 , строк тримання під вартою до 12 червня 2025 року.
Визначити ОСОБА_4 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 119 000 (сто дев'ятнадцять тисяч) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 360 332 000 (триста шістдесят мільйонів триста тридцять дві тисячі) гривень, у разі внесення якої він підлягає звільненню з-під варти.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент до закінчення строку дії ухвали внести заставу у визначеному розмірі на відповідний рахунок ТУ ДСА в м. Києві та надати документ, що це підтверджує, слідчому, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні.
Отримувач ТУ ДСАУ в м. Києві
ЄДРПОУ банку: 26268059;
МФО 820172;
Банк одержувача: Державна казначейська служба України м. Києва.
р/р UA128201720355259002001012089.
У разі внесення застави, зобов'язати підозрюваного ОСОБА_4 прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою, а також виконувати строком до 12 червня 2025 року наступні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: не відлучатися із м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками, перелік яких зобов'язати прокурора вручити ОСОБА_4 під підпис; здати на зберігання до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.
З моменту внесення застави підозрюваний ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Строк дії ухвали визначити до 12 червня 2025 року.
В порядку ст. 206 КПК України зобов'язати уповноважених осіб Київської міської медичної частини Філії Державної установи «Центр охорони здоров'я державної кримінально-виконавчої служби України» в м. Києві та Київській області провести медичний огляд (обстеження) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на предмет його скарг щодо стану здоров'я та в разі необхідності забезпечити лікування, про що невідкладно повідомити слідчого суддю.
Контроль за виконанням ухвали слідчого судді покласти на прокурора у кримінальному провадженні.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_9