19.05.2025 Справа № 756/9059/20
Ун.№756/9059/20
Пр.№6/756/107/25
19 травня 2025 року Оболонський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді Майбоженко А.М.
секретаря Любін А.Ю.
за участю
заявника ОСОБА_1
представника заявника Якименка М.М.
представника боржника ОСОБА_2.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяви представника стягувача ОСОБА_1 - адвоката Якименка Миколи Миколайовича про зобов'язання боржника ОСОБА_3 подати звіт про виконання судового рішення і про застосування відносно неї заходів процесуального примусу
У провадженні Оболонського районного суду м.Києва знаходилась цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей Печерської районної у місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини з матір'ю та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Вишгородська міська рада про визначення місця проживання дитини з батьком. Рішенням суду від 02.10.2024 задоволено первісні позовні вимоги у справі і визначено місце проживання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір'ю ОСОБА_3 .
До моменту ухвалення рішення у цій справі, судовими рішеннями забезпечено зустрічний позов ОСОБА_1 і остаточною постановою Верховного Суду від 01.05.2024 зобов'язано матір дитини ОСОБА_3 забезпечити щоденне спілкування сина ОСОБА_4 з батьком ОСОБА_1 шляхом відеозв'язку (у разі неможливості - телефонного зв'язку), в тому числі, з використанням месенджерів (Telegram, Viber, WhatsApp) та/або програм Zoom, Skype, тривалістю у межах 1 години. За відсутності домовленості батьків про інше спілкування сина з батьком, таке спілкування має відбуватися у період часу з 19.00 год. до 20.00 год за київським часом.
22.03.2025 представником стягувача ОСОБА_1 - адвокатом Якименком М.М. подано до суду заяву в порядку ст.ст.453-1, 453-2 ЦПК України про зобов'язання боржниці ОСОБА_3 подати суду звіт про виконання судового рішення.
Ці вимоги мотивовані тим, що судові рішення апеляційної і касаційної інстанції виконуються Печерським відділом державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) у виконавчому провадженні НОМЕР_1.
Судове рішення щодо щоденного спілкування сина з батьком тривалістю в межах однієї години не виконувалось взагалі або виконувалось неналежним чином.
Ці обставини, а також те, що з березня 2022 року ОСОБА_4 проживає разом з матір'ю у Бельгії, куди виїхали без згоди батька після початку повномасштабного вторгнення РФ призводить до відчуження дитини від батька. Заявник вважає, що матір дитини умисно перешкоджає йому у спілкуванні з сином, що суперечить найкращим інтересам дитини.
Зазначає, що невиконання судового рішення формує недовіру людини до суду, що є неприпустимим.
Невиконання боржником судового рішення підтверджено належними доказами, а тому у суду є підстави зобов'язати боржника - ОСОБА_3 подати звіт про виконання постанови Київського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року у справі №756/9059/20, зміненої постановою Верховного Суду від 01 травня 2024 року.
29.04.2025 представником стягувача ОСОБА_1 - адвокатом Якименком М.М. подано до суду заяву про застосування заходів процесуального примусу відносно ОСОБА_3 за невиконання ухвали про забезпечення позову, в якій посилається на наступне.
З моменту набрання законної сили ухвалою про забезпечення позову - 09.11.2023 року, а згодом і з урахуванням змін внесених постановою Верховного Суду - 01 травня 2024 року, ОСОБА_3 ігнорує та не виконує судові рішення про забезпечення позову, тривалий час не даючи можливості батькові поспілкуватися з малолітнім сином, якого без згоди батька вивезено нею до Королівства Бельгія. Вказані умисні дії ОСОБА_3 спрямовані на відчуження дитини від батька та суперечать найкращим інтересам дитини і свідчать про зухвале триваюче невиконання судового рішення, яке набрало законної сили. З моменту початку вторгнення РФ в Україну до цього часу, вже більше як три роки, батько не бачився з сином, а ОСОБА_3 продовжує умисно відчужувати дитину від батька.
Судове рішення щодо щоденного спілкування сина ОСОБА_4 з батьком ОСОБА_1 ОСОБА_3 умисно з метою відчуження батька і сина систематично не виконується, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження № НОМЕР_1, відповідними скріншотами, зробленими батьком дитини стягувачем ОСОБА_1 з месенджера Viber з групи « ОСОБА_4 наш син », до якої включені номери телефонів обох батьків та державного виконавця, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року у справі № 320/2731/25.
Постановами державного виконавця від 09.12.2024 та 17.12.2024 накладено штраф на ОСОБА_3 за невиконання судового рішення .
14.03.2025 року державним виконавцем до Печерського управління поліції головного управління Національної поліції у місті Києві подане повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення.
14.04.2025 року державним виконавцем до Печерського районного суду міста Києва направлене Подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника-фізичної особи.
15.04.2025 року державним виконавцем винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами.
Судове рішення щодо щоденного спілкування сина ОСОБА_4 з батьком ОСОБА_1 тривалістю у межах однієї години ОСОБА_3 не виконувалось 10.04.2025, 11.04.2025, 12.04.2025 (повідомлено, що ОСОБА_4 начебто відмовився через зайнятість, прогулянки та втому, жодного іншого часу не запропоновано), 13.04.2025, 14.04.2025, 15.04.2025, 16.04.2025 (повідомлено про зайнятість, жодного іншого часу не запропоновано), 17.04.2025, 18.04.2025, 19.04.2025, 20.04.2025, 21.04.2025, 22.04.2025, що підтверджується відповідними скріншотами, зробленими батьком дитини стягувачем ОСОБА_1 з месенджера Viber з групи « ОСОБА_4 наш син», до якої включені номери телефонів обох батьків та державного виконавця.
На думку заявника, така поведінка ОСОБА_3 свідчить не лише про зухвале триваюче невиконання судового рішення, яке набрало законної сили, але і про невиконання нею батьківських обов'язків, які серед іншого полягають у вихованні дитини в дусі любові до своєї сім'ї та родини, невід'ємною частиною якої є батько дитини. У зв'язку з цим просив суд вжити заходів процесуального примусу відносно ОСОБА_3 .
В судовому засіданні представник стягувача зазначив, що заява про застосування заходів процесуального примусу підлягає вирішенню судом негайно і просив провести її розгляд одночасно з заявою про зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення.
Від представника боржника ОСОБА_3 надійшли заперечення щодо поданої заяви про зобов'язання подати звіт, посилаючись на те, що ОСОБА_3 забезпечує можливість спілкування дитини з батьком, сприяючи ОСОБА_4 у реалізації цього, забезпечуючи дитину інтернет-зв'язком, гаджетом із встановленим програмним забезпеченням, звільнення часу дитини для розмови. Але змушувати дитину спілкуватись з батьком поза його волею вважає неприпустимим. ОСОБА_4 відмовляється спілкуватись з батьком у групі « ОСОБА_4 -наш син», оскільки з листопада 2024 року до неї приєднані невідомі особи, що не заважає йому телефонувати батьку на особистий номер і спілкуватись наодинці. Починаючи з листопада 2024 батько не відповідав на дзвінки ОСОБА_4 , а коли відповідав повідомляв, що не бажає спілкуватись поза межами групи « ОСОБА_4 -наш син». Зазначає, що у боржниці немає обов'язку забезпечувати спілкування безпосередньо і лише у цій групі.
У судовому засіданні стягувач ОСОБА_1 і його представник заявлені вимоги за обома заявами підтримали.
Представниця боржниці просила відмовити у задоволенні заяв, звертала увагу суду на їх безпідставність, те, що накладення штрафу за невиконання ухвали суду є фактично подвійною відповідальністю одного виду за одне і те саме порушення, а саме невиконання судового рішення, що заборонено Конституцією України. Звернула увагу на те, що дитина спілкується з батьком інколи поза межами групи «ОСОБА_4-наш син».
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали, які додані до заяв, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.453-1 ЦПК України, суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, за письмовою заявою стягувача може зобов'язати боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення в цивільних справах, зокрема, що виникають із сімейних правовідносин.
Відповідно до ч.2 цієї ж статті, стягувач може звернутися до суду із заявою, передбаченою частиною першою цієї статті, в разі невиконання боржником судового рішення та за умови відкриття виконавчого провадження.
Частиною 1 ст.453-2 ЦПК України передбачено, що суд розглядає заяву про зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 453-1 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні за правилами статті 450 цього Кодексу.
При вирішенні зазначеного процесуального питання суд враховує те, що в провадженні Оболонського районного суду м.Києва перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей Печерської районної у місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини з матір'ю та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Вишгородська міська рада про визначення місця проживання дитини з батьком. Рішенням суду від 02.10.2024 задоволено первісні позовні вимоги у справі і визначено місце проживання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір'ю ОСОБА_3 .
При розгляді справи ухвалою Оболонського районного суду м.Києва від 16.08.2023 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення зустрічного позову.
Постановою Київського апеляційного суду від 09.11.2023 це рішення скасовано, заяву ОСОБА_1 про забезпечення зустрічного позову задоволено частково, зобов'язано матір дитини - ОСОБА_3 забезпечити спілкування сина ОСОБА_4 з батьком ОСОБА_1 шляхом відеозв'язку (у разі неможливості - телефонного зв'язку) тривалістю 20 хвилин кожної неділі місяця у період часу з 11 до 11:20 години за київським часом.
Постановою Верховного Суду від 01.05.2024 постанову Київського апеляційного суду від 09.11.2023 змінено, викладено абзац четвертий резолютивної частини постанови Київського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року у такій редакції: «Зобов'язати матір дитини ОСОБА_3 забезпечити щоденне спілкування сина ОСОБА_4 з батьком ОСОБА_1 шляхом відеозв'язку (у разі неможливості - телефонного зв'язку), в тому числі, з використанням месенджерів (Telegram, Viber, WhatsApp) та/або програм Zoom, Skype, тривалістю у межах 1 години. За відсутності домовленості батьків про інше спілкування сина з батьком, таке спілкування має відбуватися у період часу з 19.00 год. до 20.00 год за київським часом».
У провадженні Печерського відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) перебуває виконавче провадження НОМЕР_1, яке відкрито постановою заступника начальника відділу ДВС Диких О.О. (далі за текстом - державний виконавець) 10.06.2024.
19.07.2024 державним виконавцем винесено вимогу, в якій ОСОБА_3 зобов'язано надати протягом 3 днів з моменту отримання вимоги номер телефону, за допомогою якого здійснюється виконання рішення суду або планується його виконання, а також номер телефону, за допомогою якого державному виконавцю у разі виникнення необхідності можливо б було зв'язатись з боржником у будь-який час.
05.08.2024 на адресу відділу ДВС надійшли пояснення ОСОБА_3 щодо зазначеної вимоги і виклику, де повідомлено про те, що вона знаходиться під тимчасовим захистом у Королівстві Бельгія, а тому не може прибути за викликом і повідомлено, що клопотання з усіма доказами, включаючи її особисті дані, направлено до Відділу 29.06.2024.
В матеріалах справи наявне клопотання представника боржниці від 29.06.2024, в якому з особистих даних боржниці зазначено лише реєстраційний номер облікової картки платника податків. Інших заяв, клопотань від цієї дати не виявлено.
Порядок виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною врегульовано ст.64-1 Закону України «Про виконавче провадження», якою визначено наступне.
Виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.
Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом.
У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. Після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені цією статтею.
Рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною виконується у порядку, встановленому статтею 63 цього Закону.
З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що перевіркою виконання судового рішення шляхом приєднання до групи у месенджері Viber, встановлено, що протягом листопада-грудня 2024 року (03.11.24, 04.11.24, 05.11.24, 08.11.24, 10.11.24, 13.11.24, 14.11.24, 17.11.24, 89.11.24, 20.11.24. 21.11.24. 22.11.24, 23.11.24, 24.11.24, 25.11.24, 26.11.24, 27.11.24, 28.11.24, 29.11.24, 30.11.24, 02.12.24, 03.12.24, 04.12.24, 05.12.24, 06.12.24, 08.12.24) у період часу з 19.00 год. до 20.00 год. за Київським часом спілкування сина ОСОБА_4 з батьком ОСОБА_1 шляхом відеозв'язку (у разі неможливості телефонного зв'язку), тривалістю у межах 1 години, яке судовим рішенням зобов'язана була забезпечити боржник ОСОБА_3 , не відбулось.
Причин невиконання судового рішення боржник не повідомила ні державному виконавцю, ні стягувачу. Станом на 09.12.2024 року судове рішення не виконане ОСОБА_3 без поважних причин.
Відповідно, керуючись статтями 63, 64-1, 75 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчою службою за невиконання судового рішення без поважних причин накладено за даною постановою на боржника ОСОБА_3 штраф у розмірі 1700 грн.
Наступною постановою Печерського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) від 17.12.2024 за ВП НОМЕР_1 встановлено, що 10.06.2024 року у порядку встановленому частиною першою статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» боржнику ОСОБА_3 направлено постанову про відкриття провадження № НОМЕР_1 з виконання: постанови Київського апеляційного суду від 09.11.2023 по справі № 756/9059/20 про зобов'язання матері дитини ОСОБА_3 забезпечити щоденне спілкування сина ОСОБА_4 з батьком ОСОБА_1 шляхом відеозв'язку (у разі неможливості - телефонного зв'язку), в тому числі, з використанням месенджерів (Telegram, Viber, WhatsApp) та/або програм Zoom, Skype, тривалістю у межах 1 години. За відсутності домовленості батьків про інше спілкування сина з батьком, таке спілкування має відбуватися у період часу з 19.00 год. до 20.00 год. за Київським часом».
Перевіркою виконання судового рішення шляхом приєднання до групи у месенджері Viber, встановлено, що протягом листопада-грудня 2024 року (03.11.24, 04.11.24, 05.11.24, 08.11.24, 10.11.24, 13.11.24, 14.11.24, 17.11.24, 19.11.24, 20.11.24, 21.11.24, 22.11.24, 23.11.24, 24.11.24, 25.11.24, 26.11.24, 27.11.24, 28.11.24, 29.11.24, 30.11.24, 02.12.24, 03.12.24, 04.12.24, 05.12.24, 06.12.24, 08.12.24) у період часу з 19.00 год. до 20.00 год. за Київським часом спілкування сина ОСОБА_4 з батьком ОСОБА_1 шляхом відеозв'язку (у разі неможливості - телефонного зв'язку), тривалістю у межах 1 години, яке судовим рішенням зобов'язана була забезпечити боржник ОСОБА_3 , не відбулось.
Причин невиконання судового рішення боржник не повідомила ні державному виконавцю, ні стягувачу.
В зв'язку з чим 09.12.2024 постановою державного виконавця на боржника накладено штраф за невиконання судового рішення без поважних причин у розмірі 1700 грн. та зобов'язано боржника виконати рішення негайно (щоденне спілкування) та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.
Перевіркою виконання судового рішення шляхом приєднання до групи у месенджері Viber, встановлено, що протягом грудня 2024 року (10.12.24, 11.12.24, 12.12.24, 13.12.24, 14.12.24, 15.12.24, 16.12.24) у період часу з 19.00 год. до 20.00 год. за Київським часом спілкування сина ОСОБА_4 з батьком ОСОБА_1 шляхом відеозв'язку (у разі неможливості - телефонного зв'язку), тривалістю у межах 1 години, яке судовим рішенням зобов'язана була забезпечити боржник ОСОБА_3 , не відбулось.
Причин невиконання судового рішення боржник не повідомила ні державному виконавцю, ні стягувачу.
Станом на 16.12.2024 року судове рішення не виконане ОСОБА_3 без поважних причин.
Застосовуючи статті 63, 64-1, 75 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчою службою вказаною постановою за невиконання судового рішення без поважних причин накладено на боржника ОСОБА_3 штраф у розмірі 3 400 грн.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 відмовлено ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог до Печерського відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), третя особа: ОСОБА_1 про визнання протиправними і скасування постанов про накладення штрафу.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За змістом статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування.
Відповідно до ч. 1-2 статті 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, особа, якій належить виконати рішення суду, що набрало законної сили, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання у чіткій відповідності до висновків суду, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечитиме принципу верховенства права.
Таким чином, судовий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання відповідача надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.
При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Інститут судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення є новим у цивільному процесуальному законодавстві, оскільки ЦПК доповнено ст.ст.453-1-453-4 Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» №4094-ІХ від 21.11.2024, який набрав чинності 19.12.2024.
Ідентичний механізм здійснення судового контролю тривалий час існує у адміністративному судочинстві і Верховний Суд неодноразово зазначав, що адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. Суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості їх виконати.
При цьому встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі № 0640/3719/18, від 04 березня 2020 року у справі № 539/3406/17, від 11 червня 2020 року у справі № 640/13988/19.
За змістом постанови Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 802/357/17-а звертаючись до суду із заявою про встановлення судового контролю, позивач зобов'язаний навести аргументи на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і надати докази в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення.
Крім того, завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»).
Отже, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України «Про виконавче провадження» врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.
Стягувач і його представник посилаються на те, що судове рішення про забезпечення зустрічного позову у цій справі не виконується боржницею, а вона і її представник посилаються на те, що нею забезпечується спілкування сина з батьком, однак існують труднощі у цьому, пов'язані з відношенням самої дитини до такого спілкування.
У рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07 травня 2002 року, "Ромашов проти України" від 27 липня 2004 року, "Шаренок проти України" від 22 лютого 2004 року зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України", №29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі "Крищук проти України", №1811/06, від 19 лютого 2009 року.
За таких обставин, враховуючи притягнення ОСОБА_3 до відповідальності за невиконання судового рішення, посилання стягувача - заявника у справі на те, що рішення нею не виконується і після цього, суд вважає правильним вжити заходи судового контролю за виконанням судового рішення у спосіб, визначений ст.453-2 ЦПК України.
Відповідно до ч.2, 3 цієї статті, за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання боржником відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Враховуючи зазначене, суд вважає правильним задовольнити заяву і зобов'язати боржника ОСОБА_3 подати до суду звіт про виконання судового рішення і враховуючи обсяг даних, які має відобразити боржник у поданому звіті, суд вважає достатнім строк для підготовки звіту - 3 місяці з моменту отримання боржницею та/або її представником цієї ухвали.
Суд звертає увагу боржниці на те, що поданий звіт має відповідати вимогам, передбаченим ст.453-3 ЦПК і охоплювати період з моменту набрання законної сили постановою Київського апеляційного суду і по момент постановлення цієї ухвали, тобто з 09.11.2024 і по 19.05.2025.
Щодо вжиття заходів процесуального примусу, суд вважає необхідним зауважити наступне.
Згідно частини 3 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Однією з основних засад здійснення цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
Частиною 4 статті 44 ЦПК України передбачено, що суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Згідно зі ст.143 ЦПК України, заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом, як правило, негайно після вчинення порушення.
Заходом процесуального примусу є, зокрема штраф (ст.144 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст.148 ЦПК України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зокрема у випадку невиконання ухвали про забезпечення позову.
Згідно з ч.2 цієї статті, у випадку повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов'язків, повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами, повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення, триваючого невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів суд з урахуванням конкретних обставин стягує у дохід державного бюджету з відповідного учасника судового процесу або відповідної іншої особи штраф у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Неможливість суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року у справі № 36655/02 «Смірнова проти України», рішення ЄСПЛ від 27 квітня 2000 року у справі № 30979/96 «Фрідлендер проти Франції» (Frydlender v. France)). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30 листопада 2006 року у справі «Красношапка проти України»).
Отже, згідно аналізу наведених норм права вбачається, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 45 ЦПК України). Суд з метою запобігання зловживанням справами активно забезпечує справедливий баланс використання учасниками процесу своїх прав і обов'язків, що не спростовує принцип змагальності сторін.
З викладеного можна зробити висновок, що під зловживанням процесуальними правами розуміється цивільне процесуальне правопорушення, яке характеризується умисними недобросовісними діями учасників цивільного процесу (їх представників), що спричиняють порушення процесуальних прав інших учасників цивільного процесу (їх представників), перешкоджають гарантованому у п. 1 ст. 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод правосуддю, що є підставою для застосування судом процесуальних санкцій (позбавлення права на процесуальну дію або застосування судом інших негативних юридичних наслідків, передбачених законом).
Звертаючись до суду з заявою про застосування заходів процесуального примусу, заявник посилається на те, що ухвала про забезпечення зустрічного позову у цій справі не була виконана боржником, а саме не забезпечено спілкування дитини з батьком 10.04.2025, 11.04.2025, 12.04.2025, 13.04.2025, 14.04.2025, 15.04.2025, 16.04.2025, 17.04.2025, 18.04.2025, 19.04.2025, 20.04.2025, 21.04.2025, 22.04.2025, про що складено акти державного виконавця.
Тобто наданими доказами констатовано невиконання ухвали про забезпечення позову, однак доказів того, що бездіяльність боржника носила умисний і недобросовісний характер матеріали справи не містять. Крім того, державний виконавець не звертався до боржника з вимогами про надання пояснень щодо цього, не встановлював причини, які зумовили відсутність контакту батька та дитини у зазначені дати. Ці обставини, з огляду на характер вжитих заходів забезпечення позову, необхідність врахування при їх виконанні «найкращих інтересів дитини» підлягають обов'язковому встановленню і висновки щодо невиконання боржницею ухвали по забезпечення позову мають базуватись не лише на актах державного виконавця та особистих нотатках стягувача у групі « ОСОБА_4 - наш син».
Враховуючи те, що судом цією ухвалою вжито заходи судового контролю і зобов'язано боржницю подати звіт про виконання судового рішення, у тому числі за період 10.04.2025-22.04.2025, при розгляді зазначеного звіту судом буде проведено оцінку доводам обох сторін виконавчого провадження і, за необхідності, вжито заходів для відповідальності боржника, в тому числі і за невиконання ухвали суду про забезпечення позову.
Отже в цей час підстав для вжиття заходів процесуального примусу суд не вбачає і вимоги про це залишає без задоволення.
Керуючись ст.116, 117 ЦПК України, суд
Заяву представника стягувача ОСОБА_1 - адвоката Якименка Миколи Миколайовича про зобов'язання боржника ОСОБА_3 подати звіт про виконання судового рішення - задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_3 у тримісячний строк з моменту отримання нею та/або її представником копії цієї ухвали подати звіт про виконання судового рішення, а саме: постанови Київського апеляційного суду від 09.11.2023, в редакції постанови Верховного Суду від 01.05.2024 щодо зобов'язання матері дитини ОСОБА_3 забезпечити щоденне спілкування сина ОСОБА_4 з батьком ОСОБА_1 шляхом відеозв'язку (у разі неможливості - телефонного зв'язку), в тому числі, з використанням месенджерів (Telegram, Viber, WhatsApp) та/або програм Zoom, Skype, тривалістю у межах 1 години. За відсутності домовленості батьків про інше спілкування сина з батьком, таке спілкування має відбуватися у період часу з 19.00 год. до 20.00 год за київським часом.
Звіт про виконання судового рішення має відповідати вимогам, визначеним ст.453-3 ЦПК України і охоплювати період з 09.11.2023 по 19.05.2025.
У задоволенні заяви представника стягувача ОСОБА_1 - адвоката Якименка Миколи Миколайовича про застосування заходів процесуального примусу - відмовити.
Ухвала суду про задоволення заяви та зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення є остаточною і оскарженню не підлягає. Заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 453-4 цього Кодексу.
Ухвала в частині відмови у задоволенні заяви про застосування заходів процесуального примусу є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя А.М. Майбоженко